Постанова

від 11.09.2013 по справі 815/5453/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5453/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

26 липня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0002421701 від 11.07.2013 року та № 0002411701 від 11.07.2013 року. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період з 31.05.2013 року по 12.06.2013 року уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_3) за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт за №1307/17-01/НОМЕР_3 від 27.06.2013 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 та п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України;

- п.177.3, п.177.4 та пп.177.5.3, п.177.5 ст.177 Розділу IV Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік у сумі 70197,45 грн.;

- п.51.1 ст.51 та п.п. б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України;

- п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 85088,73 грн.

11.07.2013 року Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі акту № 1307/17-01/НОМЕР_3 від 27.06.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002421701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 91161,82 грн., з яких 85088,73 грн. - за основним платежем та 6073,09 грн. - за штрафними санкціями; а також податкове повідомлення-рішення № 0002411701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 105466,17грн., з яких 70197,45грн. - за основним платежем, та 35268,72 грн. - за штрафними санкціями. Позивач не згоден з висновками даного Акту, вважає їх необгрунтованими, а винесені податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 за операціями з усіма контрагентами - TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010", ІП «Віндекс Проджект Україна» та TOB «Альфа -Мед - 2006» позивачем були надані первинні документи - господарські договори та видаткові накладні, що підтверджують передачу товару, а також документи про сплату його вартості на користь контрагентів. Також позивач зазначила, що неможливість проведення зустрічної звірки не впливає на чинність договорів та поставок за ними з вказаними контрагентами. Окрім того, позивач вказав, що всі операції з придбання товарів у TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010", ІП «Віндекс Проджект Україна» та TOB «Альфа-Мед-2006» підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України, зауважень щодо форми та змісту податкових накладних перевіряючими не висловлювалося та в Акті перевірки не відображено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача надав заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнав, вважаючи податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11.07.2013 року № 0002421701 та № 0002411701 законними, а вимоги позивача безпідставними, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступні обставини.

03.08.2007 року Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1) за № 25310000000059149, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В02 №432157.

ФОП ОСОБА_1 взято на податковий облік 06.08.2007 року за № 7622 року, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків № 96/29-026 від 04.02.2009 року.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У період з 31.05.2013 року по 12.06.2013 року на підставі ст.77 ПК України згідно плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2013 року та відповідно до наказу начальника ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС № 275 від 17.05.2013 року уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_3) за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт за №1307/17-01/НОМЕР_3 від 27.06.2013 року.

Згідно висновків Акту №1307/17-01/НОМЕР_3 від 27.06.2013 року, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1:

- п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 та п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України;

- п.177.3, п.177.4 та пп.177.5.3, п.177.5 ст.177 Розділу IV Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік у сумі 70197,45 грн.;

- п.51.1 ст.51 та п.п. б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України;

- п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 85088,73 грн., а саме у квітні 2011 року - 22404,13 грн., у травні 2011 року - 8400,90 грн., у червні 2011 року - 42143,52 грн., у вересні 2011 року - 2033,42 грн., у листопаді 2011 року -5012,02 грн., у грудні 2011 року - 5094,74 грн.

11.07.2013 року Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі акту за №1307/17-01/НОМЕР_3 від 27.06.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002421701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 91161,82 грн., з яких 85088,73 грн. - за основним платежем та 6073,09 грн. - за штрафними санкціями.

11.07.2013 року Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі акту за №1307/17-01/НОМЕР_3 від 27.06.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002411701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 105466,17грн., з яких 70197,45грн. - за основним платежем, та 35268,72 грн. - за штрафними санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зазначених вище висновків Акту перевірки та як наслідок прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є, зокрема, наступні акти органів податкової служби:

- Акт ДПІ у Дзержинському районі м.Харков №716/2204/34631561 від 10.08.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Альфа-Мед 2006» код ЄДРПОУ 34631561 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 року - червень 2012 року, яким встановлено відсутність фактів реального вчинення господарських операцій TOB «Альфа-Мед 2006» код ЄДРПОУ 34631561 за період квітень 2011 року - червень 2012 року;

- Акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №954/2505/36032854 від 15.11.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ІП «Віндекс Проджект Україна» код ЄДРПОУ 36032854 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень-червень 2011 року, яким встановлено відсутність фактів реального вчинення господарських операцій ІП «Віндекс Проджект Україна» код ЄДРПОУ 36032854 за період травень-червень 2011 року;

- Акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №718/2204/36989451 від 10.08.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010" код ЄДРПОУ 36989451 щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «ОФПРО» код ЄДРРПОУ 32587170, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2011 року - червень 2012 року, яким встановлено неможливість реального здійсненння господарських операцій TOB „КОМПАНІЯ ФОРЕСТ 2010" код ЄДРПОУ 36989451 за період січень 2011 року - червень 2012 року.

Як вбачається зі змісту Акту №1307/17-01/НОМЕР_3 від 27.06.2013 року, складеного відповідачем, висновок про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат і, відповідно, заниження суми податку з доходів фізичних осіб, а також висновок про завищення нею суми податкового кредиту по ПДВ грунтується на тому, що господарські операції з TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010", ІП «Віндекс Проджект Україна» та TOB «Альфа-Мед 2006», на думку податкового органу, не відбулися.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як встановлено в ході розгляду справи, між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та TOB «Альфа-Мед-2006» (постачальник) укладено Договори постачання №104 від 01.04.2011 року, №194 від 19.04.2011 року, №294 від 29.04.2011 року, №1905 від 19.05.2011 року, № 0106 від 06.06.2011 року. Відповідно до умов п.1 вказаних Договорів постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар.

ФОП ОСОБА_1 придбано товар у TOB «Альфа-Мед-2006»:

- за Договором постачання №104 від 01.04.2011 року на загальну з ПДВ 65059,04 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000818 від 01.04.2011 року;

- за Договором постачання №194 від 19.04.2011 року на загальну з ПДВ 28115,74 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000849 від 19.04.2011 року;

- за Договором постачання №294 від 29.04.2011 року на загальну з ПДВ 41250,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000030 від 29.04.2011 року;

- за Договором постачання №1905 від 19.05.2011 року на загальну з ПДВ 50405,42 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000951 від 19.05.2011 року;

- за Договором постачання №0106 від 06.06.2011 року на загальну з ПДВ 19576,56 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001052 від 06.06.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між ІП «Віндекс Проджект Україна» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено господарські договори поставки №08/06 від 08.06.2011 року та № 30/06 від 30.06.2011 року. Відповідно до умов п.1 Договору, постачальник повинен передати в обумовлені строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Так, ФОП ОСОБА_1 придбано товар у ІП «Віндекс Проджект Україна» на загальну суму 233284,55 грн., в тому числі ПДВ - 38880,76грн.:

- за Договорм поставки №08\06 від 08.06.2011 року на загальну суму 195218,83 грн. що підтверджується видатковою накладною №РН-0001001 від 08.06.2011 року;

- за Договором поставки № 30/06 від 30.06.2011 року на загальну суму 38065,72грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001102 від 30.06.2011 року.

01.09.2011 року між TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено Договір поставки товарів №ДГ - 0109. Відповідно до умов п.1 вказаного Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар в асортименті, кількості, зазначених в накладних, та цінами, які зазначені в рахунку-фактурі або накладній, а покупець в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Так, ФОП ОСОБА_1 придбано товар у TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010" за договором поставки №ДГ-0109 від 01.09.2011р. на загальну суму 72841,07 грн., в тому числі ПДВ - 12140,18 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000201 від 09.09.2011 року на суму 12200,50 грн., видатковою накладною №РН-0001207 від 23.11.2011 року на суму 30072,13 грн., та видатковою накладною №РН-0000986 від 15.12.2011 року на суму 30568,44 грн.

Згідно п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 177.2 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судах; плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.138.11 п.138.11 ст.138 Податкового кодексу України, суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді. Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Підпунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням вищевикладеного, вважає, щоФОП ОСОБА_1 має право на врахування витрат що формують собівартість реалізованої продукції.

Незаперечним є той факт, що за операціями ФОП ОСОБА_1 з контрагентами TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010", ІП «Віндекс Проджект Україна» та TOB «Альфа-Мед-2006» наявні господарські договори постачання товару, всі первинні документи - видаткові накладні, в яких присутні обов'язкові реквізити, що встановлені ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також документи про сплату вартості товарів на користь вищевказаних контрагентів. Окрім того, слід зазначити, що весь придбаний товар ФОП ОСОБА_1 в подальшому було реалізовано з віднесенням даних операцій до валових доходів.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Судом встановлено, що податкові накладні по контрагенту TOB «Альфа-Мед-2006» № 115 від 01.04.2011 року на суму 65059,04 грн., №147 від 19.04.2011 року на суму 28115,74 грн., №177 від 29.04.2011 року на суму 41250,00 грн., № 200 від 19.05.2011 року на суму 50405,42 грн., № 248 від 06.06.2011 року на суму 19576,56 грн.; податкові накладні по контрагенту TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010" №15 від 09.09.2011 року на суму 12200,50 грн., №39 від 23.11.2011 року на суму 30072,13 грн.; податкові накладні по контрагенту ІП «Віндекс Проджект Україна» № 22 від 08.06.2011 року на суму 195218,83 грн., № 61 від 30.06.2011 року на суму 38065, 72 грн., оформлено з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а тому у позивача були підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оцінюючи доводи податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами, суд бере до уваги, що господарські операції ФОП ОСОБА_1 з TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010" мали місце у вересні-грудні 2011 року, в той час як Актом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №718/2204/36989451 від 10.08.2012 року встановлено неможливість проведення зустрічної звірки TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010" лише у серпні 2012 року; господарські операції ФОП ОСОБА_1 з ІП «Віндекс Проджект Україна» мали місце у червні 2011 року, в той час як Актом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №954/2505/36032854 від 15.11.2011 року встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ІП «Віндекс Проджект Україна» лише у листопаді 2011 року; господарські операції ФОП ОСОБА_1 з TOB «Альфа-Мед-2006» мали місце у квітні-червні 2011 року, в той час як Актом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №716/2204/34631561 від 10.08.2012 року встановлено неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Альфа-Мед-2006» лише у серпні 2012 року.

Крім того, слід враховувати, що вказані вище зустрічні звірки підприємств-контрагентів ФОП ОСОБА_1 призначалися не у зв'язку з проведенням перевірки самої позивачки, а набагато раніше цієї перевірки, яка відбулася у червні 2013 року. До того ж, під час зустрічних звірок (проведення яких виявилося неможливим) не досліджувалася первинна документація TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010", ІП «Віндекс Проджект Україна» та TOB «Альфа-Мед-2006» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1, тому висновки про неможливість реального здійснення позивачкою господарських операцій з вказаними контрагентами суд вважає безпідставними.

Також необхідно зазначити, що правочин, укладений без намірів створення юридичних наслідків, які обумовлювалися ним, за визначенням ч.1 ст.234 ЦК України є фіктивним правочином. Проте, згідно ч.2 вказаної статті ЦК України фіктивний правочин визнається недійсним лише в судовому порядку.

Як встановлено судом, правочини, укладені ФОП ОСОБА_1 з TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010", ІП «Віндекс Проджект Україна» та TOB «Альфа-Мед-2006», недійсними судом не визнавалися.

Таким чином, підстав для висновків про нереальність здійснення господарських операцій позивачки з вказаними контрагентами суд не вбачає.

Щодо відсутності у позивачки товаро-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування придбаного у TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010" та TOB «Альфа-Мед-2006» товару, суд бере до уваги посилання позивача на те, що ФОП ОСОБА_1 самостійно вивозила від контрагентів придбаний товар, який є малогабаритним, на власному автотранспорті, і перевезення вантажним транспортом сторонами не замовлялося.

Стосовно неналежного оформлення товаро-транспортних накладних на перевезення товару, придбаного позивачкою у ІП «Віндекс Проджект Україна», представник позивача пояснив, що цей товар ФОП ОСОБА_1 також самостійно вивозила від контрагента на власному автотранспорті, не замовляючи при цьому послуг сторонніх організацій для перевезення товару, який є малогабаритним.

Крім того, суд бере до уваги, що товаро-транспортна накладна є документом, що підтверджує транспортний процес за договором перевезення, і відсутність належним чином оформленої ТТН не може бути доказом невиконання сторонами договору поставки.

Також слід зазначити, що позивачка надала суду первинні документи,що підтверджують подальше використання придбаних у TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010", ІП «Віндекс Проджект Україна» та TOB «Альфа-Мед-2006» товарів у власній господарській діяльності. Ці товари були реалізовані покупцям ТОВ "Южно-Бугське кар'єроуправління", ТОВ "Інжинірингова компанія "Нова Лайт", ТОВ "Трансойл Компані", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Софіт Люкс", ТОВ "УК МД-Груп", ТОВ "ЄАТК-Україна", ТОВ "Люкс.Системи Світла", ТОВ "ІНТЕРХІМ", ПП "Ведас-Дніпро", що підтверджується видатковими накладними, наданими позивачем до суду (а.с.78-121 том 2).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що валові витрати та податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та контрагентами TOB „КОМПАНІЯ „ФОРЕСТ 2010", ІП «Віндекс Проджект Україна» та TOB «Альфа-Мед-2006», сформовані у повній відповідності з положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваних повідомлень - рішень № 0002421701 від 11.07.2013 року та № 0002411701 від 11.07.2013 року, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0002421701 від 11.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 91161 грн. 82 коп. та № 0002411701 від 11.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 105466 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 159-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0002421701 від 11.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 91161 грн. 82 коп. та № 0002411701 від 11.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 105466 грн. 17 коп.

Стягнути судові витрати у сумі 1966,27 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят шість гривень 27 коп.) із Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2013 року.

Суддя: В.В.Андрухів

.