Ухвала

від 07.11.2013 по справі 815/5453/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 р.Справа № 815/5453/13-а

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013р. ФОП ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013р. №0002421701 та №0002411701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що висновки податкового органу про порушення нею п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5, п.177.3, п.177.4, п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі бухгалтерські, первинні, технічні документи, які повністю підтверджують реальність виконання договорів з контрагентами ТОВ «Компанія «Форест 2010», ПП «Віндекс Проджект України» і ТОВ «Альфа-Мед-2006». При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області виходила лише з даних Декларацій з ПДВ, баз даних ДПС, актів перевірок контрагентів, а наявні у позивача документи податковим органом повністю проігноровано. Висновки про ознаки нікчемності укладених угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються посиланнями на будь-які первинні документи. Недоліки у правовому статусі контрагентів позивача самі по собі не тягнуть за собою протиправності віднесення сплачених сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, за умови реального здійснення господарських операцій платником податків.

ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності позивачем з контрагентами ТОВ «Компанія «Форест 2010», ПП «Віндекс Проджект України» і ТОВ «Альфа-Мед-2006». Угоди позивача по операціях з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності, не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, транспортних засобів, а тому, як наслідок, здійсненні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи та прийняти нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2013 року та наказу начальника ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №275 від 17.05.2013р., у період з 31.05.2013р. по 12.06.2013р. (з наступним продовженням на 5 робочих днів починаючи з 13.06.2013р.) службовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №1307/17-01/НОМЕР_1 від 27.06.2013р.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем:

- п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України;

- п.177.3, п.177.4, п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік в сумі 70197,45 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 85088,73 грн. (а саме: в квітні 2011р. - 22404,13 грн., в травні 2011р. - 8400,90 грн., у червні 2011р. - 42143,52 грн., у вересні 2011р. - 2033,42 грн., у листопаді 2011р. - 5012,02 грн., у грудні 2011р. - 5094,74 грн.).

Підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем зазначених норм Податкового кодексу України слугувала інформація, викладена в отриманих відповідачем від інших податкових органів актах перевірок. Зокрема, акту ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №716/2204/34631561 від 10.08.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Альфа-Мед-2006» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 року - червень 2012 року, яким встановлено відсутність фактів реального вчинення господарських операцій TOB «Альфа-Мед-2006» за період квітень 2011 року - червень 2012 року; акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №954/2505/36032854 від 15.11.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Віндекс Проджект України» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень-червень 2011 року, яким встановлено відсутність фактів реального вчинення господарських операцій ПП «Віндекс Проджект України» за період травень-червень 2011 року; акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №718/2204/36989451 від 10.08.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Форест 2010» щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «ОФПРО», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2011 року - червень 2012 року, яким встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ «Компанія «Форест 2010» за період січень 2011 року - червень 2012 року.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №1307/17-01/НОМЕР_1 від 27.06.2013р. висновок про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат і, відповідно, заниження суми податку з доходів фізичних осіб, а також висновок про завищення нею суми податкового кредиту по ПДВ ґрунтується на тому, що господарські операції позивача з ТОВ «Компанія «Форест 2010», ПП «Віндекс Проджект України» і ТОВ «Альфа-Мед-2006», на думку податкового органу, фактично не відбулися.

На підставі вказаного акту перевірки 11.07.2013р. ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002421701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 91161,82 грн. (у т.ч. за основним платежем - 85088,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6073,09 грн.) та №0002411701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 105466,17 грн. (у т.ч. за основним платежем - 70197,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35268,72 грн.).

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_1 про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки акту перевірки про відсутність реальності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія «Форест 2010», ПП «Віндекс Проджект України» і ТОВ «Альфа-Мед-2006» є припущеннями перевіряючих, які не засновані на будь-яких належних доказах, оскільки податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення позивачем, зазначених у висновках акту перевірки норм податкового законодавства, з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку. Позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської і податкової звітності. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 177.2 ст.177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судах; плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.138.11 п.138.11 ст.138 Податкового кодексу України, суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді. Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та TOB «Альфа-Мед-2006» (Постачальник) укладено Договори постачання №104 від 01.04.2011р., №194 від 19.04.2011р., №294 від 29.04.2011р., №1905 від 19.05.2011р. та №0106 від 06.06.2011р., відповідно до умов яких Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити поставлений товар. Придбання товару згідно вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000818 від 01.04.2011р., №РН-0000849 від 19.04.2011р., №РН-0000030 від 29.04.2011р., №РН-0000951 від 19.05.2011р., №РН-0001052 від 06.06.2011р.; податковими накладними №115 від 01.04.2011р. на суму 65059,04 грн., №147 від 19.04.2011р. на суму 28115,74 грн., №177 від 29.04.2011р. на суму 41250 грн., №200 від 19.05.2011р. на суму 50405,42 грн., №248 від 06.06.2011р. на суму 19576,56 грн.

В червні 2011 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ПП «Віндекс Проджект України» (Постачальник) укладено договори поставки №08/06 від 08.06.2011р. та №30/06 від 30.06.2011р., за умовами яких Постачальник повинен передати в обумовлені строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму. Придбання товару згідно вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0001001 від 08.06.2011р. та №РН-0001102 від 30.06.2011р.; податковими накладними №22 від 08.06.2011р. на суму 195218,83 грн., №61 від 30.06.2011р. на суму 38065,72 грн.

Поряд з цим, 01.09.2011р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «Компанія «Форест 2010» (Постачальник) укладено Договір поставки товарів №ДГ - 0109, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар в асортименті, кількості, зазначених в накладних, та цінами, які зазначені в рахунку-фактурі або накладній, а Покупець в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар. Придбання товару згідно вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000201 від 09.09.2011р., №РН-0001207 від 23.11.2011р. та №РН-0000986 від 15.12.2011р.; податковими накладними №15 від 09.09.2011р. на суму 12200,50 грн., №39 від 23.11.2011р. на суму 30072,13 грн.

ФОП ОСОБА_1 надала суду первинні документи, що підтверджують подальше використання придбаних у зазначених контрагентів товарів у власній господарській діяльності. Зокрема, придбані товари були реалізовані покупцям ТОВ «Южно-Бугське кар'єроуправління», ТОВ «Інжинірингова компанія «Нова Лайт», ТОВ «Трансойл Компані», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Софіт Люкс», ТОВ «УК МД-Груп», ТОВ «ЄАТК-Україна», ТОВ «Люкс.Системи Світла», ТОВ «ІНТЕРХІМ», ПП «Ведас-Дніпро», що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «Компанія «Форест 2010», ПП «Віндекс Проджект України» і ТОВ «Альфа-Мед-2006». Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій. Жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на те, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, які б свідчили про транспортування придбаних товарів від постачальників до покупця.

Колегія суддів не бере до уваги такі твердження апелянта, оскільки погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач самостійно вивозила від контрагентів придбаний товар, який є малогабаритним, на власному автотранспорті, і перевезення вантажним транспортом сторонами не замовлялося. Сама ж лише відсутність належним чином оформленої ТТН не може бути доказом невиконання сторонами договорів поставки.

В акті перевірки ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на матеріали перевірок ТОВ «Компанія «Форест 2010», ПП «Віндекс Проджект України» і ТОВ «Альфа-Мед-2006», які надійшли від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, однак жодних доказів щодо обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочину акт перевірки ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області не містить.

Більше того, колегією суддів встановлено, що контрагентами позивача ТОВ «Компанія «Форест 2010» та ТОВ «Альфа-Мед-2006» було оскаржено в судовому порядку акти ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №718/2204/36989451 від 10.08.2012р. та №716/2204/34631561 від 10.08.2012р. відповідно.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012р. у справі №2а-11611/12/2070, яку ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013р. залишено без змін, задоволено частково позов ТОВ «Компанія «Форест 2010», визнано неправомірними дії податкової інспекції по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Форест 2010», результати якої оформлені актом №718/2204/36989451 від 10.08.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012р. у справі №2а-9470/12/2070, яку ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013р. залишено без змін, задоволено частково позов ТОВ «Альфа-Мед-2006», визнано неправомірними дії податкової інспекції по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Мед-2006», результати якої оформлені актом №716/2204/34631561 від 10.08.2012р.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи), які відповідають вимогам закону, та сплата на користь постачальників послуг суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.