Постанова

від 12.09.2013 по справі 2а-11728/12/0170/27

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 р. місто Сімферополь, 15 годин 56 хвилин(и). Справа №2а-11728/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., за участю секретаря судового засідання Семякіна П.І., представників:

позивача - Єлагіної Л.М., Молчанова А.О.,

відповідача - Кірюшкіної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" (також надалі - позивач, ТОВ "БК "Атріум") звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС (також надалі - відповідач, ДПІ у м. Ялті) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08 жовтня 2012 № 0004332301, № 0004342301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі необґрунтованих висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, зроблених повноважними особами відповідача за результатами перевірки, внаслідок встановлення обставин нікчемності правочинів укладених між позивачем та його контрагентами, зокрема: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг" та ПП Кримспецтехнолоджи". Внаслідок неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток по нікчемним правочинам із зазначеними контрагентами позивачем завищено показники по податку а додану вартість та по податку на прибуток. Позивач зазначає, що такі висновки відповідача є безпідставними, оскільки їх зроблено з формальних підстав, без фактичного з'ясування усіх обставин щодо придбання позивачем у контрагентів товарів (послуг) та використанням їх в господарській діяльності.

Позивача наголошує, що операції з вказаними контрагентами, за результатом яких сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ не є нікчемними, фактично відбулися та мали реальний характер, що є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ та віднесення до складу валових витрат, понесених платником податків витрат у зв'язку із здійснення господарської діяльності.

Ухвалами суду від 22.10.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 12.12.2012 задоволено клопотання представника позивача, призначено по справі судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

02.09.2013 судом одержано висновок експерта від 30.08.2013 №328-27/12, внаслідок чого ухвалою суду від 03.09.2013 поновлено провадження у справі з 12.09.2013 призначено справу до розгляду на 12.09.2013, повідомлено сторін про місце, день та час судового розгляду.

Представник позивача на задоволенні адміністративного позову наполягав з підстав викладених у позові.

Відповідач адміністративний позов не визнав, проти задоволення вимог заперечив. Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення, відповідно до яких посилаючись на акт перевірки, яким встановлено порушення податкового законодавства, зазначив про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування своїх заперечень також надав копію вироку (ухвали) Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим, яким затверджено угоду про визнання винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, укладеної між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_5 - директором ПП Кримспецтехнолоджи", створеного з метою здійснення злочинної діяльності щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим з 13.04.2009, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 066882, перебуває на податковому обліку у Державній податковій службі у м. Ялті АР Крим ДПС, узято на податковий облік в органах державної податкової служби з 14.04.2009 за № 26884, є платником податку на додану вартість з 26.05.2009, індивідуальний податковий номер 363988601122. Відповідно до довідки відділу статистики у місті Ялті ГУ Статистики в АР Крим головними видами діяльності за КВЕД є: 45.21.1 - Будівництво будівель; 45.21.6 - Будівництво інших споруд; 45.21.7 - Монтаж та встановлення збірних конструкцій; 45.22.0 - Виготовлення каркасних конструкцій і покрівель; 74.20.1 - Діяльність у сфері інжинірингу; 74.14.0 - Консультування з питань комерційної діяльності та управління (а.с.131-147).

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у період з 13.09.2012 тривалістю 5 робочих днів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будівельна компанія "Атріум" (ЄДРПОУ 36398863) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи" за період з 01.08.2009 по 31.03.2012, за наслідками якої складено акт від 26.09.2012 №1597\22-03/36398863 (також надалі - акт перевірки).

Як убачається з висновків названого акта перевіркою встановлено порушення:

1) пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.4, п. 138.6. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 66 525,00 гривень, у т.ч.:

- за півріччя 2010 року в сумі 117 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року в сумі 117 грн.,

- за три квартали 2010 року в сумі 117 грн.,

- за І квартал 2011 року в сумі 61 955 грн.,

- за ІІ квартал 2011 року в сумі 4 324 грн.,

- за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 4 324 грн.,

- за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 4 453 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 129 грн.

2) пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 80 197,00 гривень, у тому числі:

- за липень 2010 року в сумі 94 грн.,

- за лютий 2011 року в сумі 49 564 грн.,

- за квітень 2011 року в сумі 30 427 грн.,

- за жовтень 2011 року в сумі 112 грн.

На підставі висновків акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС 08 жовтня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004332301 яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 66 525,00 гривень, застосовано штрафні санкції розміром 60,00 гривень;

- № 0004342301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на сумі 80 197,00 гривень, застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 76,00 гривень.

Як убачається з акту, в ході перевірки відповідачем окрім документів, отриманих від позивача використано й іншу інформацію: лист ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 24.04.2012 № 2166/7/22-4 в рамках постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А., винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, щодо направлення актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012; акт перевірки ПП "Комманд" від 06.04.2012 № 32/22/37081766, акт перевірки ПП "Базис-Торг" від 06.04.2012 № 10/22/36165986; акт перевірки ПП «Кримспецтехнолоджи» від 06.04.2012 № 17/22/3669344; акт перевірки ТОВ "Бренд Строй" від 06.04.2012 № 29/22/36165567; запит ДПІ у м. Ялта про надання документів від 14.08.2012 № 9554/10.

Вищенаведеними актами перевірок встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 Господарського кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних контрагентів до реальних вигодонабувачів у період з 01.08.2009 по 31.03.2012. Також в актах перевірок вказано про не підтвердження реальності проведених господарських операції.

Як зазначає відповідач, в податковому обліку позивача до складу витрат, що враховуються ним при визначенні об'єкта оподаткування витрат по взаємовідносинам з ПП "Комманд" включено витрати на загальну суму 18 800 гривень, у тому числі: за ІІ квартал 2011 року в сумі 18 800 гривень, за ІІ-ІІІ квартал 2011 року в сумі 18 800 гривень, за ІІ-IV квартал 2011 року в сумі 18 800 гривень та до складу податкового кредиту по податку на додану вартість віднесено податкові зобов'язання, що виникли внаслідок взаємовідносин ТОВ "Будівельна компанія "Атріум" у квітні 2011 року з ПП "Комманд" на загальну суму 3 760,00 гривень.

В податковому обліку позивача до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрат по взаємовідносинам з ПП "Базис Торг" включено витрати на загальну суму 470 гривень, у тому числі: за півріччя 2010 року на суму 470 гривень, в т.ч.: за 2 квартал 2010 року в сумі 470 гривень, за три квартали 2010 року в сумі 470 гривень, за 2010 рік в сумі 470 гривень. До податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року по взаємовідносинам з ПП "Базис Торг" віднесено 94 гривні.

З акту перевірки встановлено, що згідно бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що відхилення між податковим зобов'язанням ТОВ "Бренд Строй" та податковим кредитом ТОВ "БК "Атріум" за лютий 2011 року складає у сумі 49 564,45 грн., за квітень 2011 року складає у сумі 26 666,67 грн., між податковим зобов'язанням ПП "Комманд" та податковим кредитом ТОВ "БК "Атріум" за квітень 2011 року складає у сумі 3 760 грн., за червень 2010 року на суму 94 грн., між податковим зобов'язанням ПП "Кримспецтехнолоджи" та податковим кредитом ТОВ "БК "Атріум" за жовтень 2011 року складає у сумі 112 грн.

Згідно акту перевірки відповідачем виявлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий від ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи" від контрагентів-постачальників не використано у власній господарський діяльності, а спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, на думку відповідача, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Суд не погоджується з висновками податкового органу зробленими в акті перевірки, доводи про безпідставність включення позивачем податкового кредиту ПДВ та віднесення понесених витрат до складу валових витрат, внаслідок нікчемності господарських відносин між ТОВ "БК "Атріум" та ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи" є необґрунтованими, податкові повідомлення-рішення щодо зобов'язань, призначених позивачу на підставі таких висновків та доводів, підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що ТОВ "БК "Атріум" з ПП "Комманд" укладено договір купівлі-продажу від 12.04.2011 № 167, згідно умов якого останній, як постачальник, зобов'язався здійснити послуги з постачання запірної арматури та комплектуючих до трубопроводів ТОВ "БК "Атріум", як покупцю. Попередня сума договору визначена сторонами в розмірі 100 000,00 гривень.

На підтвердження реальності виконання операцій за правочином ПП "Комманд" видано податкову накладну від 21.04.2011 № 167, оплата придбаного товару за якою, у тому числі з ПДВ сумою 3 760,00 грн., підтверджується платіжним дорученням від 21.04.2011 № 433. 22.04.2011 ПП "Комманд" виписано видаткову накладну № 920, за якою ТОВ "БК "Атріум" отримано товар (відводи ст. 90* 426х100 на суму 22 560,00 грн, у т.ч. ПДВ 3 760 грн.).

Придбання ТОВ "БК "Атріум" названого товару обумовлена його використанням у господарській діяльності по зобов'язанням, що виникли відповідно до договору від 14.05.2010 № 14-НКК, додаткової угоди від 20.05.2011, укладених з ТОВ "Інтер-Ресурс-Сервіс", щодо виносу мереж, побудови комунікаційного тунелю, побудови напірної каналізації, пристрою двох ниток напірного каналізаційного колектору (будівництва двох ниток напірного каналізаційного колектора Ду400, загальною площею 700 метрів в тунелі) при проведенні будівельних робіт рекреаційного комплексу, розташованого в м. Алупка, Дворцове шосе, 34, та відповідно до наявних зобов'язань по укладеному з ПП "Інженерні системи" договору купівлі-продажу від 30.06.2011 № 30-06/11.

За вказаними угодами сторонами погоджено: локальний кошторис від 11.02.2011 № 6-1-1, локальний кошторис від 11.02.2011 № 6-1-2, локальний кошторис від 11.02.2011 № 6-1-3, локальний кошторис від 11.02.2011 № 8-1-1, підсумкова відомість, акт узгодження обсягів робіт та визначена договірна ціна виконання робіт, що складає 635 696,70 грн.; локальний кошторис від 01.05.2011 № 6-1-1, локальний кошторис від 11.02.2011 № 6-1-2, локальний кошторис від 01.05.2011 № 6-1-3, локальний кошторис від 01.05.2011 № 8-1-1, акти прийому виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, акти прийому виконаних робіт за червень 2011 року, визначена договірна ціна та підсумкові відомості ресурсів.

Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 30.06.2011 № 30-06/11 між позивачем ТОВ "БК "Атріум" та ПП "Інженерні системи", останнім придбано у ТОВ "БК "Атріум" (продавець) у власність ПП "Інженерні системи" (покупець) товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, згідно додатку до договору від 30.06.2011 № 1. На виконання умов названого договору від контрагента отримані: видаткова накладна від 20.06.2011 № РН-0000008 на загальну суму 51 936,56 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 8 656,09 грн., податкова накладна від 30.06.2011 № 7 на загальну суму 51 936,56 грн., у т.ч. ПДВ 8 656,09 грн.

Надані позивачем документи первинної бухгалтерської звітності по відносинам з ТОВ "Інтер-Ресурс-Сервіс", ПП "Інженерні системи" підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ПП "Комманд", використання придбаного у нього товару у своїй господарській діяльності. Документи первинної бухгалтерської звітності по взаємовідносинах з ПП "Комманд" не містять недоліків форми чи змісту, що спричиняють втрату ними сили доказового джерела. Належних та допустимих доказів на підтвердження нереальності господарських операцій відповідач не надає, а його доводи базуються на лише припущеннях про відсутність реальних операцій (об'єктів оподаткування) за угодою з ПП "Комманд", у тому числі із посиланням на акт про неможливість проведення перевірки від 06.04.2012 № 32/22/37081766. При цьому, відповідач не надає копію акту, на який посилається як на доказ обґрунтування своєї правової позиції. Водночас, цей акт не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нікчемність угод, укладених між цим контрагентом та позивачем.

Щодо взаємовідносин ТОВ "БК "Атріум" з ПП "Кримспецтехнолоджи" судом встановлено, що 18.10.2011 платіжним дорученням № 891 ТОВ "БК "Атріум" перераховано грошові кошти ПП "Кримспецтехнолоджи" в розмірі 672,00 грн. відповідно до податкової накладної від 18.10.2011 № 43, за якою придбано будівельні матеріали (кришки 45х45 см, 50х18 см). По видатковій накладній від 20.10.2011 № 1545 ТОВ "БК "Атріум" отримано товар (кришки) на загальну суму 672,00 грн., у тому числі ПДВ 112,00 грн. Як убачається з матеріалів справи 560 грн. включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, 112 грн. віднесено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість у жовтні 2011 року на підставі названої податкової накладної від 18.10.2011 № 43.

На підтвердження господарських правовідносин позивача з контрагентом ПП "Кримспецтехнолоджи" суду надані: податкова накладна №43 від 18.10.2011 на загальну суму 672,00 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 112,00 грн.; рахунок-фактура № 1310/02 від 13.10.2011 на загальну суму 672,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 112,00 грн.; видаткова накладна № 1545 від 20.10.2011 на загальну суму 672,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 112,00 грн.

Господарська мета в укладенні та виконанні угод між позивачем та ТОВ "Кримспецтехнолоджи" обумовлена наявністю зобов'язань позивача в якості підрядника за договором підряду, укладеного з ТОВ "Таврида-Плюс" щодо устрою адміністративної будівлі за адресою: вул. Миру, 22а в с. Гаврилівка Друга Каланчацького району Херсонської області.

Господарські взаємовідносини, що мали місце між ТОВ "БК "Атріум" та ПП "Базис-Торг" засновані на придбанні в останнього позивачем товару (відвід ст. 90* 219х7 ст. 20) на загальну суму 564,00 грн., з яких ПДВ складає 94 грн. На підтвердження вказаних взаємовідносин (як під час перевірки, так і під час розгляду справи та проведення експертного дослідження) надано: рахунок на оплату від 10.06.2010 № 327, накладну від 11.06.2010 № 593, виписку з особового рахунку за 11.06.2010, податкову накладну від 1.06.2010 № 593. В журналі ордері і Відомості по рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 01.08.09 - 31.03.12 відображено оприбуткування придбаного товару, актом списання від 30.06.2010 № СпТ-000025 підтверджено використання придбаного товару у господарській діяльності. Отриману від ПП "Базис Торг" податкову накладну відображено у реєстрі отриманих а виданих податкових накладних. Своє відображення названа податкова накладна знайшла також у податковій декларації з податку на додану вартість, додатку № 5 до неї - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, декларації з податку на прибуток підприємств.

З досліджених судом договору підрядних робіт від 25.01.2011 № 01/248, № 02/249, укладених між ТОВ "БК "Атріум" та ТОВ "Бренд-Строй", судом встановлено, що ТОВ "БК "Атріум", як замовник, доручило ТОВ "Бренд-Строй", як підряднику, виконання будівельно-монтажних робіт з проточного ремонту адміністративної будівлі ТОВ "Таврида Плюс" розташованого за адресою: вул. Мира, 21 а, с. Гаврилівка Друга, Каланчакський район, Херсонська область, Україна.

На виконання вказаних договорів сторонами узгоджено довідку про вартість виконаних робіт та затрат за лютий 2011 року, погоджено локальний кошторис від 01.01.2011 № 1-1, підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, підсумкова відомість ресурсів. ТОВ "Бренд-Строй" видано податкові накладні від 28.02.2011 № 384, № 385 на суму 85 094,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 14 182,33 грн. та на суму 103 032,70 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 17 172,12 грн. відповідно.

За договором підряду від 25.11.2010 № 25/11/10/1043, укладеного між ТОВ "БК "Атріум" та контрагентом ТОВ "Бренд-Строй", по завданню ТОВ "БК "Атріум" (замовник) ТОВ "Бренд-Строй" (підрядник) зобов'язався на свій ризик, своїми і/або залученими силами зі своїх матеріалів у межах договірної ціни виконати у встановлений термін роботи з реконструкції інженерних мереж на об'єкті Рекреаційного комплексу за адресою: м. Алупка, вул. Палацове шосе, 34 відповідно до наданої замовником проектної документації, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх.

На виконання вказаного договору виписано: довідку про вартість виконаних робіт та затрат за лютий 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних робіт та затрат за лютий 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, підсумкова відомість ресурсів. ТОВ "Бренд-Строй" видана податкова накладна від 28.02.2011 № 383 на загальну суму 69 382,80 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 11 563,80 грн., податкова накладна від 28.02.2011 № 382 на загальну суму 39 877,20 грн. з урахуванням ПДВ в розмірі 6 646,20 грн.

Відповідно до укладеного між ТОВ "БК "Атріум" та ТОВ "Бренд-Строй" договору на виконання підрядних робіт від 09.03.2011 № 09/03/11/409, ТОВ "БК "Атріум", як замовник, доручило ТОВ "Бренд-Строй", як підряднику, виконання будівельно-монтажних робіт по влаштуванню залізобетонного каркасу КП № 8 рекреаційного комплексу, розташованого за адресою: м. Алупка, вул. Палацове шосе, 34. На виконання вказаного договору виписано: податкова накладна №56 від 13.04.2011 на загальну суму 160 000,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 26 666,67 грн.

Оплата виконаних робіт здійснена в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Як убачається з наданих позивачем доказів, господарська мета в укладенні та виконання договорів з ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи" обумовлена наявністю зобов'язань ТОВ "БК "Атріум" в якості підрядника за договорами підряду, укладеними з ТОВ "Інтер-Ресурс-Сервіс" ПП "Інженерні системи", ТОВ "Таврида-Плюс".

Надані позивачем документи первинної бухгалтерської звітності по відносинам з контрагентами підтверджують реальність здійснення господарських операцій та не містять недоліків форми чи змісту, що спричиняють втрату ними сили доказового джерела.

Втім, слід також зазначити, що будівельні роботи (підряд), що є видом діяльності і позивача і його контрагентів, не вимагає від суб'єктів господарювання безумовної наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки така діяльність може здійснюватися з давальницькою сировиною, а трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 вказаного Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 згаданого Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідні правові норми знайшли своє відображення також у Податковому кодексі України від 02.12.2010 № 2755-VI (також надалі - ПК України).

У відповідності до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 22.1 статті 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

З положень пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Отже, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статі 188 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

На вимогу пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 206 згаданого Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 статті 200 названого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Вивчивши наведені вище документи, приймаючи до уваги зазначені відповідачем види діяльності позивача, суд прийшов до висновку, що знайшов підтвердження факт виконання ТОВ "БК "Атріум" робіт по зазначеним вище договорам, оплати їх вартості (в тому числі перерахування ПДВ), подальше їх використання в господарській діяльності платника податків, в наслідок чого у останнього були правові підстави для віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Разом з тим, відповідно до експертного дослідження - висновок від 30 серпня 2013 року № 328-27/12, проведеного у справі на підставі ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012, судовим експертом встановлено:

- факт здійснення позивачем господарських операцій за договорами з ПП "Базис Торг", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Комманд", ПП "Кримспецтехнолоджи", які визнано нікчемними, згідно акту ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 26.09.2012 № 159722-03/36398863 первинними документами бухгалтерського обліку підтверджуються;

- фактичне виконання зобов'язань між ТОВ "Будівельна компанія "Атріум" та її контрагентами, зазначеними в акті перевірки, підтверджуються видатковими накладними, актами виконаних робіт, виписками банку на зведеними регістрами бухгалтерського обліку;

- оплата за угодами між ТОВ "Будівельна компанія "Атріум" та її контрагентами, у тому числі податку на додану вартість в ціні придбаних товарів постачальнику, підтверджується виписками банку та зведеними регістрами бухгалтерського обліку у сумі 481 182 грн., у тому числі ПДВ - 80 197 грн.;

- ТОВ "Будівельна компанія "Атріум" податковий кредит та податкове зобов'язання за угодами з контрагентами визначені вірно;

- товари (роботи, послуги), придбані ТОВ "Будівельна компанія "Атріум" в період з 01.08.2009 по 31.03.2012 від ПП "Базис Торг", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Комманд", ПП "Кримспецтехнолоджи" були використані у господарській діяльності ТОВ "Будівельна компанія "Атріум";

Наданими документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Будівельна компанія "Атріум" реальність отримання товарів (робіт, послуг) від ПП "Базис Торг", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Комманд", ПП "Кримспецтехнолоджи" та подальша реалізація замовникам з урахуванням часу, простору за період з 01.08.2009 по 31.0.2012 підтверджено. Товари, роботи, послуги в подальшому були реалізовані ПП "Інженерні системи", ТОВ "Інтерстар-Ресурс-Сервіс" та ТОВ "Таврида-Плюс" при будівництві об'єктів: "Рекреаційний комплекс, розташований за адресою: м. Алупка, Дворцове шосе, 34. Комунікаційний тунель, земля", "поточний ремонт 1 поверху адміністративної будівлі ТОВ "Таврида-Плюс" за адресою: вул.. Миру, с. Гаврилівка Друга Каланчацького району Херсонської області" та "Благоустрій адміністративної будівлі ТОВ "Таврида-Плюс" за адресою: вул.. Миру, 22а в с. Гаврилівка Друга Каланчацького району Херсонської області";

- первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача висновок за актом перевірки Державної податкової інспекції у м. Ялті Ар Крим ДПС від 26.09.2012 за № 1597/22-03/36398863 щодо заниження податку на прибуток у сумі 66 525 гривень не підтверджується;

- первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача висновок за актом перевірки Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС від 26.09.2012 за № 1597/22-03/36398863 щодо заниження податку на додану вартість у сумі 80 197 гривень не підтверджується.

Разом з тим, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Твердження відповідача, що правочини позивача з ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності, судом не приймаються до уваги на підставі наступного.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова № 9 від 06.11.2009 року), вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Наданий суду вирок Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 у справі № 123/3318/13-к (провадження № 1-кп/123/147/2013), яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22 березня 2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_5, визнано ОСОБА_5 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, призначено їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу в розмірі 68 000 гривень.

Проте, названий вирок не містить обставин, які б свідчили, що використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_5 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам саме ТОВ "БК"Атріум".

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим, розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Крім того, суд зазначає, що норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2012 року № 2379/12/13-12.

За таких обставин, суд приймає вирок суду як доказ протиправності дій ОСОБА_5, які виразилися у придбанні фіктивного підприємства ПП "Кримспецтехнолоджи" з метою пособництва службовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз КДС", Публічного акціонерного товариства "Крименерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкомплекс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будком" в умисному ухиленні від сплати податків.

Разом з тим, суд зазначає, що вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі № 123/3318/13-к не встановлено обставин щодо здійснення ОСОБА_5 пособництва службовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" в умисному ухиленні від сплати податків.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі № 123/3318/13-к не може бути доказом на підтвердження того, що договори підряду, купівлі-продажу, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" та контрагентами: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи" без мети реального настання правових наслідків, а з метою ухилення від сплати податків.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, судом до уваги не приймаються.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість. Доказів, які б спростовували вказані судом обставини відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд, оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, керуючись критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, вважає, що їх було прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, упереджено, нерозсудливо, з порушенням закону, тому воно визнається судом протиправним та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З положень частин першої, третьої статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до складу яких також належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

На вимогу приписів частини п'ятої статті 92 КАС України граничний розмір, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено, що граничні розміри компенсації витрат в адміністративних справах, пов'язані з проведенням судової експертизи не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мінюсту.

Пункт 5 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710, визначає, що розмір винагороди експерта, якщо виконана робота не є його службовим обов'язком, не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту.

На вимогу пункту 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710 вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2013 № 239/5 "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році", зареєстрованого 11 лютого 2013 року за № 239/22771, нормативна вартість однієї години у 2013 році за експертизу середньої складності становить 61,2 грн.

Як убачається із змісту калькуляції № 196 вартості проведення судової експертизи (дослідження) від 30 серпня 2013 року на первинну судову експертизу (середньої складності), експертом на дослідження затрачено 245 експертогодин, вартість кожної з яких він визначив на рівні 61,30 грн. Загалом сума вартості проведення судової експертизи склала 15 018,50 грн.

Водночас, як убачається з вище наведених нормативно-правових актів, розмір винагороди експерта, якщо виконана робота не є його службовим обов'язком, не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту, нормативна вартість однієї години, в яких у 2013 році за експертизу середньої складності становить 61,2 грн.

З огляду на вказане, присудженню з Державного бюджету України підлягають судові витрати пов'язані із проведенням судової експертизи в розмірі 14 994,00 грн. (245 експертогодин * 61,20 грн.) та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, про що свідчить квитанція від 17 жовтня 2012 року № ПН8476 сумою 1 467,22 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пункт 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

При цьому, згідно до частини першої статті 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VІ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом позовні вимоги позивача задоволено, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі на проведення судової експертизи підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, про що ним вказано у листі від 21.11.2011 № 2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ"

Керуючись ст.ст. 87, 92, 94, 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 08 жовтня 2012 року № 0004332301, № 0004342301.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" (ідентифікаційний код юридичної особи 36398863, місцезнаходження юридичної особи: 98650, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище міського типу Масандра, вулиця Винороба Єгорова, будинок 1) судовий збір у розмірі 1 467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) гривень 22 копійки, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" (ідентифікаційний код юридичної особи 36398863, місцезнаходження юридичної особи: 98650, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище міського типу Масандра, вулиця Винороба Єгорова, будинок 1) судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи сумою 14 994 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 00 копійок, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

На постанову прийняту згідно частини третьої статті 160 КАС України (у разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови) апеляційна скарга подається протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії постанови.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Постанову складено у повному обсязі 13.09.2013.

Суддя підпис Аблякимов Е.Е.