Постанова

від 18.11.2013 по справі 2а-11728/12/0170/27

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-11728/12/0170/27

18.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Антонова М.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум"- Молчанов Антон Олександрович, довіреність № б/н від 12.09.13

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум"- Єлагіна Людмила Миколаївна, довіреність № 34 від 04.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши адміністративну справу № 2а-11728/12/0170/27 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 12.09.2013

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" (вул. Лоцманська, 3, кв. 51, Масандра, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98650)

до Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 08 жовтня 2012 року: № 0004332301, №0004342301. Стягнуто із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" (ідентифікаційний код юридичної особи 36398863, місцезнаходження юридичної особи: 98650, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище міського типу Масандра, вулиця Винороба Єгорова, будинок 1) судовий збір у розмірі 1467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) гривень 22 копійки шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби. Стягнуто із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" (ідентифікаційний код юридичної особи 36398863, місцезнаходження юридичної особи: 98650, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище міського типу Масандра, вулиця Винороба Єгорова, будинок 1) судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи сумою 14 994 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 00 копійок, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2013 в порядку статей 47, 53, частин шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, здійснена заміна відповідача- Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на належного- Державну податкову інспекцію у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2012:№ 0004332301, № 0004342301.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі необґрунтованих висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства за результатами перевірки, внаслідок встановлення обставин нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг" та ПП Кримспецтехнолоджи".

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що акт перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містить помилкові та безпідставні висновки, оскільки їх зроблено з формальних підстав, без фактичного з'ясування усіх обставин щодо придбання позивачем у контрагентів товарів (послуг) та використанням їх в господарській діяльності.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, 08.10.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004332301 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 66 525,00 грн.,застосовано штрафні санкції розміром 60,00грн.;

- № 0004342301 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на сумі 80197,00грн., застосовано штрафні санкції розміром 76,00 грн.

Передумовою прийняття спірних повідомлень-рішень став акт від 26.09.2012 №1597\22-03/36398863 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи" за період з 01.08.2009 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 138.4, пункту 138.6. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 66525,00грн. Також встановлені порушення позивачем: підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 80197,00грн.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки відповідачем окрім документів, отриманих від позивача, використано й іншу інформацію: лист Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 24.04.2012 № 2166/7/22-4 в рамках постанови слідчого групи слідчих-старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А., винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, щодо направлення актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012; акт перевірки ПП "Комманд" від 06.04.2012 № 32/22/37081766, акт перевірки ПП "Базис-Торг" від 06.04.2012 №10/22/36165986; акт перевірки ПП "Кримспецтехнолоджи" від 06.04.2012 № 17/22/3669344; акт перевірки ТОВ "Бренд Строй" від 06.04.2012 № 29/22/36165567; запит Державної податкової інспекції у місті Ялті про надання документів від 14.08.2012 № 9554/10. Вказаними актами перевірок встановлено порушення: частини першої статті 203, статей: 215, 216, 228, 662, 655, 656 Господарського кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних контрагентів до реальних вигодонабувачів у період з 01.08.2009 по 31.03.2012. Також в актах перевірок вказано про не підтвердження реальності проведених господарських операції.

Згідно акту перевірки відповідачем виявлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий від: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи" не використано у власній господарський діяльності, а спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання, тому податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників, підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по невідбувшимся безтоварним та фіктивним господарських операціям з контрагентами: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг" та ПП Кримспецтехнолоджи" через наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу-це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків- сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно пункту 201.7 Податкового кодексу України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як свідчать матеріали справи позивачем з ПП "Комманд" укладено договір купівлі-продажу від 12.04.2011 № 167, згідно умов якого останній, як постачальник, зобов'язався здійснити послуги з постачання запірної арматури та комплектуючих до трубопроводів ТОВ "БК "Атріум", як покупцю. Попередня сума договору визначена сторонами в розмірі 100000,00 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на підтвердження реальності виконання операцій за правочином ПП "Комманд" видано податкову накладну від 21.04.2011 № 167, оплата придбаного товару за якою, у тому числі з податку на додану вартість сумою 3760,00 грн., підтверджується платіжним дорученням від 21.04.2011 № 433.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 22.04.2011 ПП "Комманд" виписано видаткову накладну № 920, за якою ТОВ "БК "Атріум" отримано товар (відводи ст. 90* 426х100 на суму 22 560,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3 760,00грн.).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що придбання ТОВ "БК "Атріум" названого товару обумовлена його використанням у господарській діяльності по зобов'язанням, що виникли відповідно до договору від 14.05.2010 № 14-НКК, додаткової угоди від 20.05.2011, укладених з ТОВ "Інтер-Ресурс-Сервіс", щодо виносу мереж, побудови комунікаційного тунелю, побудови напірної каналізації, пристрою двох ниток напірного каналізаційного колектору (будівництва двох ниток напірного каналізаційного колектора Ду400, загальною площею 700 метрів в тунелі) при проведенні будівельних робіт рекреаційного комплексу, розташованого в місті Алупка, Дворцове шосе, 34, та відповідно до наявних зобов'язань по укладеному з ПП "Інженерні системи" договору купівлі-продажу від 30.06.2011 № 30-06/11.

Слід зазначити, що за вказаними угодами сторонами погоджено: локальний кошторис від 11.02.2011 № 6-1-1, локальний кошторис від 11.02.2011 № 6-1-2, локальний кошторис від 11.02.2011 № 6-1-3, локальний кошторис від 11.02.2011 № 8-1-1, підсумкова відомість, акт узгодження обсягів робіт та визначена договірна ціна виконання робіт, що складає 635 696,70 грн.; локальний кошторис від 01.05.2011 № 6-1-1, локальний кошторис від 11.02.2011 № 6-1-2, локальний кошторис від 01.05.2011 № 6-1-3, локальний кошторис від 01.05.2011 № 8-1-1, акти прийому виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, акти прийому виконаних робіт за червень 2011 року, визначена договірна ціна та підсумкові відомості ресурсів.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 30.06.2011 № 30-06/11 між позивачем ТОВ "БК "Атріум" та ПП "Інженерні системи", останнім придбано у ТОВ "БК "Атріум" (продавець) у власність ПП "Інженерні системи" (покупець) товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, згідно додатку до договору від 30.06.2011 № 1. На виконання умов названого договору від контрагента отримані: видаткова накладна від 20.06.2011 № РН-0000008 на загальну суму 51 936,56 грн., з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 8 656,09 грн., податкова накладна від 30.06.2011 № 7 на загальну суму 51936,56 грн., у тому числі податок на додану вартість 8656,09 грн.

Судова колегія зазначає, що надані позивачем документи первинної бухгалтерської звітності по відносинам з: ТОВ "Інтер-Ресурс-Сервіс", ПП "Інженерні системи" підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ПП "Комманд", використання придбаного у нього товару у своїй господарській діяльності. Документи первинної бухгалтерської звітності по взаємовідносинах з ПП "Комманд" не містять недоліків форми чи змісту, що спричиняють втрату ними сили доказового джерела. Належних та допустимих доказів на підтвердження нереальності господарських операцій відповідач не надає, а його доводи базуються на лише припущеннях про відсутність реальних операцій (об'єктів оподаткування) за угодою з ПП "Комманд", у тому числі із посиланням на акт про неможливість проведення перевірки від 06.04.2012 № 32/22/37081766.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що 18.10.2011 платіжним дорученням №891 ТОВ "БК "Атріум" перераховано грошові кошти ПП "Кримспецтехнолоджи" в розмірі 672,00 грн. відповідно до податкової накладної від 18.10.2011 № 43, за якою придбано будівельні матеріали (кришки 45х45 см, 50х18 см). По видатковій накладній від 20.10.2011 № 1545 ТОВ "БК "Атріум" отримано товар (кришки) на загальну суму 672,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-112,00 грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 560,00 грн. включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, 112,00грн. віднесено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість у жовтні 2011 року на підставі названої податкової накладної від 18.10.2011 № 43.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на підтвердження господарських правовідносин позивача з контрагентом ПП "Кримспецтехнолоджи" надані: податкова накладна №43 від 18.10.2011 на загальну суму 672,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 112,00 грн.; рахунок-фактура № 1310/02 від 13.10.2011 на загальну суму 672,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 112,00 грн.; видаткова накладна № 1545 від 20.10.2011 на загальну суму 672,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 112,00 грн. Господарська мета в укладенні та виконанні угод між позивачем та ТОВ "Кримспецтехнолоджи" обумовлена наявністю зобов'язань позивача в якості підрядника за договором підряду, укладеного з ТОВ "Таврида-Плюс" щодо устрою адміністративної будівлі за адресою: вул. Миру, 22а в с. Гаврилівка Друга Каланчацького району Херсонської області.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що господарські взаємовідносини, що мали місце між ТОВ "БК "Атріум" та ПП "Базис-Торг", засновані на придбанні в останнього позивачем товару (відвід ст. 90* 219х7 ст. 20) на загальну суму 564,00 грн., з яких ПДВ складає 94 грн. На підтвердження вказаних взаємовідносин (як під час перевірки, так і під час розгляду справи та проведення експертного дослідження) надано: рахунок на оплату від 10.06.2010 № 327, накладну від 11.06.2010 № 593, виписку з особового рахунку за 11.06.2010, податкову накладну від 1.06.2010 № 593. В журналі ордері і Відомості по рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 01.08.2009 - 31.03.2012 відображено оприбуткування придбаного товару, актом списання від 30.06.2010 № СпТ-000025 підтверджено використання придбаного товару у господарській діяльності. Отриману від ПП "Базис Торг" податкову накладну відображено у реєстрі отриманих а виданих податкових накладних. Своє відображення названа податкова накладна знайшла також у податковій декларації з податку на додану вартість, додатку № 5 до неї-розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, декларації з податку на прибуток підприємств.

Як свідчать матеріали справи згідно договорів підрядних робіт від 25.01.2011 № 01/248, № 02/249, укладених між ТОВ "БК "Атріум" та ТОВ "Бренд-Строй", позивач, як замовник, доручив ТОВ "Бренд-Строй", як підряднику, виконання будівельно-монтажних робіт з проточного ремонту адміністративної будівлі ТОВ "Таврида Плюс" розташованого за адресою: вул. Мира, 21 а, с. Гаврилівка Друга, Каланчакський район, Херсонська область, Україна.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на виконання вказаних договорів сторонами узгоджено довідку про вартість виконаних робіт та затрат за лютий 2011 року, погоджено локальний кошторис від 01.01.2011 №1-1, підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, підсумкова відомість ресурсів. ТОВ "Бренд-Строй" видано податкові накладні від 28.02.2011 № 384, №385 на суму 85 094,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 14 182,33 грн. та на суму 103032,70 грн., з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 17172,12 грн.

Колегія суддів зазначає, що за договором підряду від 25.11.2010 № 25/11/10/1043, укладеного між ТОВ "БК "Атріум" та контрагентом ТОВ "Бренд-Строй", по завданню ТОВ "БК "Атріум" (замовник) ТОВ "Бренд-Строй" (підрядник) зобов'язався на свій ризик, своїми і/або залученими силами зі своїх матеріалів у межах договірної ціни виконати у встановлений термін роботи з реконструкції інженерних мереж на об'єкті Рекреаційного комплексу за адресою: м. Алупка, вул. Палацове шосе, 34 відповідно до наданої замовником проектної документації, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання вказаного договору виписано: довідку про вартість виконаних робіт та затрат за лютий 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних робіт та затрат за лютий 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, підсумкова відомість ресурсів. ТОВ "Бренд-Строй" видана податкова накладна від 28.02.2011 №383 на загальну суму 69382,80 грн., з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 11 563,80 грн., податкова накладна від 28.02.2011 №382 на загальну суму 39877,20 грн. з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 6646,20грн.

Як свідчать матеріали справи згідно укладеного між позивачем та ТОВ "Бренд-Строй" договору на виконання підрядних робіт від 09.03.2011 № 09/03/11/409, позивач, як замовник, доручив ТОВ "Бренд-Строй", як підряднику, виконання будівельно-монтажних робіт по влаштуванню залізобетонного каркасу КП №8 рекреаційного комплексу, розташованого за адресою: місто Алупка, вул. Палацове шосе, 34. На виконання вказаного договору виписано: податкова накладна №56 від 13.04.2011 на загальну суму 160 000,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 26 666,67 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що оплата виконаних робіт здійснена в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів відмічає, що господарська мета в укладенні та виконання договорів з: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи" обумовлена наявністю зобов'язань ТОВ "БК "Атріум" в якості підрядника за договорами підряду, укладеними з: ТОВ "Інтер-Ресурс-Сервіс" ПП "Інженерні системи", ТОВ "Таврида-Плюс". Надані позивачем документи первинної бухгалтерської звітності по відносинам з контрагентами підтверджують реальність здійснення господарських операцій. та не містять недоліків форми чи змісту. Будівельні роботи (підряд), що є видом діяльності і позивача і його контрагентів, не вимагає від суб'єктів господарювання безумовної наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки така діяльність може здійснюватися з давальницькою сировиною, а трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про підтвердження позивачем факту виконання робіт по зазначеним вище договорам, оплати їх вартості (в тому числі перерахування податку на додану вартість), подальше їх використання в господарській діяльності платника податків, внаслідок чого у останнього були правові підстави для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права. Отже, донарахування позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість є протиправним.

Відповідно до частини першої, другої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до частини третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що висновком проведеної по справі судово-економічної експертизи від 30.08.2013 №328-27/12 підтверджено фактичне здійсненя господарських операцій між позивачем та контрагентами: ПП «Комманд», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис-Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджи», зокрема, щодо взаємного руху активів, використання їх в господарській діяльності вказаних підприємств, а також обґрунтованість розрахунку позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість і безпідставність висновків податкового органу.

Судова колегія, дослідивши висновок експерту від 30.08.2013 №328-27/12, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на вирок Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі № 123/3318/13-к щодо встановлення фіктивності відносин між позивачем та контрагентами,оскільки відповідно до до частини четвертої статті 72 Кодекс у адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що в даній адміністративній справі не йдеться мова про правові наслідки дій обвинуваченої за вказаним вироком-Трещової О.Р., зокрема, про те, чи дійсно дана особа займалася фіктивним підприємництвом з метою незаконного надання іншим суб'єктам податкової вигоди. У вироку визначається вичерпне коло осіб, з якими ПП «Комманд», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис-Торг», ПП «Кримспецтехнолоджи» мали фіктивні відносини з метою ухилення від оподаткування, а саме: ТОВ «Союз КДС», ПАТ «Крименерго», ТОВ «Південна будівельна компанія», ТОВ «Кримкомплекс», ТОВ «Будком». Позивач серед даних підприємств - відсутній, тому не мав та не міг мати відношення до ухилення його контрагентів від сплати податків, що повністю узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що документи створені у ході здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку таких господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми. Документи, що долучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Слід зазначити, що позивач і його контрагенти: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг" та ПП Кримспецтехнолоджи" мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг" та ПП Кримспецтехнолоджи" та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача, тобто, такі фактичні дані, які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, які підтверджують, що вказані підприємства: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг" та ПП Кримспецтехнолоджи" на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю. Більш того акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, податковим органом не подано.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій, оскільки зміст правочинів позивача з контрагентами: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг" та ПП Кримспецтехнолоджи" не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

В порушенні вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 №984, акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентами з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що вказує на необґрунтованість зроблених висновків.

Безпідставними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про нікчемність господарських операцій позивача з контрагентами на підставі статті 228 та частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки частина друга статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних господарських операцій, відповідачем не наведено.

Слід зазначити, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість господарських операцій позивача на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми податку на додану вартість є необґрунтованими, а відповідно оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надані докази про те, що операції з вказаними контрагентами, за результатом яких сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість є нікчемними, фактично не відбулися та не мали реальний характер.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки судом встановлено помилковість нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 80197,00грн. та з податку на прибуток в сумі 66525,00грн. за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з: ПП "Комманд", ТОВ "Бренд-Строй", ПП "Базис-Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи" за період з 01.08.2009 по 31.03.2012 то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкцій (в сумі 76,00грн. та в сумі 60,00грн.) слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Головоного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що судом першої інстанції помилково частково задоволено адміністративний позов, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового рішення відповідно до вимог частини першої стаття 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у разі задоволення позову суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 у справі №2а-117/12/0170/27 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атріум» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2013: № 0004332301 та № 0004342301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" (ідентифікаційний код юридичної особи: 36398863, місцезнаходження юридичної особи: вул. Винороба Єгорова, буд.1, селище міського типу Масандра, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98650) судовий збір у розмірі 1 467,22 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атріум" (ідентифікаційний код юридичної особи: 36398863, місцезнаходження юридичної особи: вул. Винороба Єгорова, буд.1, селище міського типу Масандра, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98650) судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи сумою 14 994,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 21 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко