Постанова

від 09.09.2013 по справі 826/10591/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2013 року № 826/10591/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості доВищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про стягнення 38020,00 грн.

Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" коштів у розмірі 38020,00 грн.

Позов мотивований порушенням відповідачем вимог статті 8 Закону України "Про зайнятість населення", чинного на час скоєння ним правопорушення, щодо використання праці іноземців, а саме: працевлаштування громадян Республіки Польща ОСОБА_2 та Республіки Молдова ОСОБА_1 без відповідного на те дозволу.

Представник позивача у судовому засіданні, 04 вересня 2013 року, позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, подав письмову заяву про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судовому засіданні, 04 вересня 2013 року, проти позову заперечив, подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що безпосередньо Київським міським центром зайнятості перевірка Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на предмет працевлаштування іноземців без відповідного дозволу не проводилась, відповідних фактів правопорушення не встановлювалось. Як зазначено у запереченнях, Луцький інститут розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" є відокремленим структурним підрозділом відповідача, який володіє певними делегованими йому повноваженнями, тому відповідач не несе відповідальності за порушення, допущені вказаним структурним підрозділом. Також, у запереченнях зазначено, що єдиним доказом пред'явленого відповідачу правопорушення є долучений позивачем до адміністративного позову акт від 04.10.2012 №50-ш, який складений не в результаті фактичної перевірки, а на підставі рішення та припису Волинського обласного центру зайнятості, які скасовані постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року, відтак викладені у зазначеному акті обставини не можуть бути взяті судом до уваги при вирішенні спору. Крім того, у додаткових запереченнях на позов представником зазначено про застосування до відповідача штрафних санкцій на підставі статті 8 Закону України "Про зайнятість населення", яка була в іншій редакції на момент скоєння порушення та встановлювала менший розмір штрафу, а також зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду. Представник також подав письмову заяву про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

У судовому засіданні, 04 вересня 2013 року, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено здійснювати судовий розгляд справи без участі представників сторін за наявними в матеріалах адміністративної справи доказами та про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, 04 вересня 2013 року, пояснення представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", ідентифікаційний код 30373644, є: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 1-Г.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ№229255, Луцький інститут розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", ідентифікаційний код 25788377, місцезнаходження: 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, є філією Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", що також підтверджується "Положенням про Луцький інститут розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від 2004 року.

Як убачається з матеріалів справи, між Луцьким інститутом розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та громадянином Республіки Молдова ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, укладено контракт від 31.08.2010 №08/05-10к про працевлаштування іноземця на посаду професора, доктора юридичних наук кафедри права, термін дії контракту до 31.08.2013. Згідно з додатком до зазначеного контракту, термін закінчення дії контракту - 31.08.2011.

Наказом Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від 31.08.2011 №32/22-к звільнено доктора юридичних наук, професора кафедри права ОСОБА_1 із займаної посади 31.08.2011 у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Також, між Луцьким інститутом розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та громадянином Республіки Польща ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2, укладено контракт від 01.09.2010 №06/11-10к про працевлаштування іноземця на посаду професора кафедри комп'ютерних технологій, термін дії контракту до 31.08.2011. Згідно з додатком від 31.01.2011 до зазначеного контракту, термін закінчення дії контракту - 31.01.2011.

Наказом Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від 31.01.2011 №3-к звільнено доктора технічних наук, професора кафедри комп'ютерних технологій ОСОБА_2 із займаної посади 31.01.2011 у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Згідно з довідкою Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від 28.11.2011 №150/1 у період з листопада 2010 року по січень 2011 року ОСОБА_2 нарахована заробітна плата у розмірі 9209,64 грн., ОСОБА_1 у період з листопада 2010 року по серпень 2011 року - 21475,66 грн.

На підставі наказу Волинського обласного центру зайнятості від 28.10.2011 №304 "Про проведення планових перевірок роботодавців у листопаді 2011 року", повідомлення ректора Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від 31.10.2011 №4021/09-10 про заплановану перевірку, доручення Волинського обласного центру зайнятості від 21.11.2011 №4304/09-7 на перевірку додержання законодавства про зайнятість населення, Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського обласного центру зайнятості проведено перевірку Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" щодо додержання ним законодавства України про зайнятість населення, про що складено акт від 28.11.2011 №59.

Як убачається із зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення Луцьким інститутом розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" вимог статті 8 Закону України "Про зайнятість населення", а саме: використання у період з 27.11.2010 по 31.01.2011 праці громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 без дозволу державної служби зайнятості на працевлаштування іноземця; використання у період з 27.11.2010 по 31.08.2011 праці громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 без дозволу державної служби зайнятості на працевлаштування іноземця. При цьому, в акті зроблена відмітка про відмову ректора інституту від ознайомлення та отримання одного примірника акта під підпис.

На підставі вказаного акта Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського обласного центру зайнятості винесено припис ректорові Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від 28.11.2011 №58, відповідно до пункту 2 якого приписано сплатити штраф за порушення вимог пункту 2 статті 8 Закону України "Про зайнятість населення" у місячний строк після отримання рішення про накладення штрафної санкції. Ректор інституту відмовився від ознайомлення та отримання одного примірника припису під підпис, про що зроблено відмітку на приписі.

Також, Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського обласного центру зайнятості прийнято рішення від 29.11.2011 №4 про накладення на Луцький інститут розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" штрафної санкції за порушення статті 8 Закону України "Про зайнятість населення", а саме: за використання у період з 27.11.2010 по 31.01.2011 праці громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 без дозволу на працевлаштування штраф у розмірі 18820,00 грн.; за використання у період з 27.11.2010 по 31.08.2011 праці громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 без дозволу на працевлаштування штраф у розмірі 19200,00 грн. Ректор інституту відмовився від ознайомлення та отримання одного примірника рішення під підпис, про що зроблено відмітку на рішенні.

У зв'язку з відмовою ректора Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від отримання примірників акта від 28.11.2011 №59, припису від 28.11.2011 №58 та рішення від 29.11.2011 №4 Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського обласного центру зайнятості супровідним листом від 14.12.2011 №4655/09-10 направила на адресу інституту зазначені документи, які були отримані уповноваженою особою інституту 20.12.2011, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

Не погоджуючись із приписом від 28.11.2011 №58 та рішенням від 29.11.2011 №4, Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" оскаржив їх до суду. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року в справі №2а/0370/803/12 задоволено адміністративний позов Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", визнано протиправними та скасовано припис від 28.11.2011 №58 та рішення від 29.11.2011 №4 Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського обласного центру зайнятості. Як убачається з відмітки Волинського окружного адміністративного суду на зазначеній постанові, станом на 12.06.2012 рішення законної сили не набрало. На час розгляду справи у суду відсутня інформація щодо оскарження чи скасування вказаної постанови. При цьому, представники сторін зазначили, що зазначена постанова в апеляційному порядку ними не оскаржувалась.

Листом від 14.06.2012 №2221/08-20 Волинський обласний центр зайнятості направив матеріали перевірки Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" щодо дотримання ним вимог законодавства про зайнятість населення Київському міському центру зайнятості з метою сприяння в накладенні штрафної санкції за порушення вимог статті 8 Закону України "Про зайнятість населення" на Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна".

Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості складено акт від 04.10.2012 №50-ш про порушення законодавства України про зайнятість населення відповідно до якого Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" порушено вимоги статті 8 Закону України "Про зайнятість населення", а саме: у період з 27.11.2010 по 31.01.2011 відповідачем використовувалась праця громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 без дозволу державної служби зайнятості на працевлаштування іноземця; у період з 27.11.2010 по 31.08.2011 використовувалась праця громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 без дозволу державної служби зайнятості на працевлаштування іноземця.

Як убачається зі змісту вказаного акта, висновки про порушення відповідачем вимог Закону України "Про зайнятість населення" зроблені на підставі досліджених документів, у тому числі, акта від 28.11.2011 №59, припису від 28.11.2011 №58 та рішення від 29.11.2011 №4 Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського обласного центру зайнятості, постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року в справі №2а/0370/803/12.

Також в акті від 04.10.2012 №50-ш зазначено про застосування до відповідача штрафних санкцій у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного іноземця, що становить 38020,00 грн. (18820,00 грн. та 19200,00 грн., відповідно), які відповідачу запропоновано сплатити протягом місяця.

Зазначений акт підписаний уповноваженою особою університету із запереченнями, що додаються, згідно з якими університет заперечує проти акта, оскільки цей акт ґрунтується на приписі від 28.11.2011 №58 та рішенні від 29.11.2011 №4 Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського обласного центру зайнятості, які визнані протиправними та скасовані у судовому порядку.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України, його захист від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю, на час виникнення між сторонами спірних відносин, визначались Законом України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон №803-XII).

Частиною другою статті 8 Закону №803-XII (чинного на час виникнення між сторонами спірних відносин) встановлювалось, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як уже зазначалось та не заперечувалось представником відповідача, у відокремленому структурному підрозділі Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", Луцькому інституті розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", без дозволу державної служби зайнятості на працевлаштування іноземця працювали на підставі контракту громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 у період з 27.11.2010 по 31.08.2011 та громадянин Республіки Польща ОСОБА_2 у період з 27.11.2010 по 31.01.2011.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону №803-XII (чинного на час виникнення між сторонами спірних відносин), у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики (абзац перший частини четвертої). У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (абзац другий частини четвертої).

Повноваження щодо контролю за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, в тому числі й щодо застосування економічних санкцій до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, які передбачені статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону, належали інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення та були закріплені за нею "Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року №47 (чинного на час складення Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості акта від 04.10.2012 №50-ш).

Суд не бере до уваги та не надає правової оцінки правомірності прийняття Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського обласного центру зайнятості припису від 28.11.2011 №58 та рішення від 29.11.2011 №4, оскільки вказані припис та рішення не є підставою для стягнення коштів з відповідача в даній адміністративній справі та були скасовані рішенням суду.

Здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), який, за висновком суду, поширює свою дію, в тому числі, й на інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Статтею 7 Закону №877-V (в чинній редакції на час складення Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості акта від 04.10.2012 №50-ш) встановлювалось, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина перша). На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою (частина друга). Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання (частина п'ята).

Позивач не надав суду доказів видання ним наказу, оформлення посвідчення (направлення), повідомлення безпосередньо керівника Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про перевірку, чим, за висновком суду, порушено вимоги статті 7 Закону №877-V.

При цьому, суд вважає, що наказ Волинського обласного центру зайнятості від 28.10.2011 №304 "Про проведення планових перевірок роботодавців у листопаді 2011 року", повідомлення ректора Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" від 31.10.2011 №4021/09-10 про плановану перевірку, доручення Волинського обласного центру зайнятості від 21.11.2011 №4304/09-7 на проведення перевірки Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" не свідчать про дотримання позивачем вимог статті 7 Закону №877-V, необхідних для здійснення планового або позапланового заходу відносно відповідача.

Так, стаття 7 вказаного Закону визначає, що орган державного нагляду зобов'язаний виконати вимоги, необхідні для здійснення планового або позапланового заходу, відносно суб'єкта господарювання. Визначення суб'єкта господарювання наведено, зокрема, у статті 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року №1775-III, відповідно до якого, суб'єкт господарювання - це зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа-підприємець, а також інвестор, у тому числі іноземний, що є стороною угоди про розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", його підрядник, субпідрядник, постачальник та інший контрагент, що виконує роботи, передбачені угодою про розподіл продукції, на основі договорів з інвестором.

Оскільки, як уже зазначалось, Луцький інститут розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" є філією Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", не має статусу юридичної особи, відповідно не є суб'єктом господарювання в розумінні статті 7 Закону №877-V. Тому, повідомлення керівника Луцького інституту розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про перевірку та складення відносно нього необхідних для здійснення планової перевірки документів не дозволяло Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості здійснювати перевірку Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на предмет дотримання ним вимог законодавства України про зайнятість населення.

Щодо заперечень представника відповідача проти розміру штрафних санкцій за використання Луцьким інститутом розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" праці громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 та громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 без дозволу державної служби зайнятості на працевлаштування іноземця, то суд не погоджується з доводами представника, що на момент скоєння відповідачем вказаного порушення розмір відповідного штрафу становив 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за одну особу, тобто 850,00 грн., оскільки чинна на той час редакція частини четвертої статті 8 Закону №803-XII передбачала штраф за використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожну таку особу. З урахуванням мінімальної заробітної плати у розмірі 941,00 грн., та 960,00 грн., встановленої, відповідно, станом на 1 січня та на 1 квітня 2011 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року №2857-VI, сума штрафу за використання Луцьким інститутом розвитку людини Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" без дозволу державної служби зайнятості на працевлаштування іноземця праці громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 з 27.11.2010 по 31.01.2011 та громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 з 27.11.2010 по 31.08.2011, становила 18820,00 грн. та 19200,00 грн. відповідно, відтак, розмір застосованих позивачем штрафних санкцій відповідає розміру штрафу встановленому Законом №803-XII за вказані порушення.

За висновком суду, за своєю правовою природою, передбачений частиною четвертою статті 8 Закону №803-XII (чинного на час виникнення між сторонами спірних відносин) штраф є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який спрямований на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (частина перша статті 238 Господарського кодексу України), в даному випадку, використання праці іноземців тільки за наявності у роботодавця відповідного дозволу державної служби зайнятості, що передбачалось статтею 8 Закону №803-XII.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України (в чинній редакції на час виникнення між сторонами спірних відносин), адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (частина перша). Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи (частина друга).

За висновком суду, допущені відповідачем порушення вимог статті 8 Закону №803-XII (чинного на час виникнення між сторонами спірних відносин) щодо використання праці іноземців без дозволу державної служби зайнятості є триваючими порушеннями, оскільки по своїй суті є тривалим, безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Відповідна правова позиція щодо визначення триваючого характеру правопорушення висловлена, зокрема в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2013 року К/9991/63196/12 та від 10 липня 2013 року К-16445/10.

На думку суду, початок перебігу строку давності для застосування штрафних санкцій за триваюче правопорушення розпочинається одночасно із закінченням такого правопорушення. Такої ж позиції щодо початку перебігу строку давності для застосування штрафних санкцій за триваюче правопорушення дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в своїх рішеннях від 17 січня 2013 року К-34999/10, від 10 липня 2013 року К-16445/10, від 11 березня 2013 рок В/800/1048/13.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади 31.01.2011, громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 31.08.2011, тому строки давності для застосування штрафних санкцій за вказані порушення розпочались, відповідно 01.02.2011 та 01.09.2011, та з урахуванням статті 250 Господарського кодексу України, сплили відповідно 01.02.2012 та 01.09.2012. Фактично ж, допущені відповідачем порушення були виявлені 28.11.2011, відповідно, шестимісячний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій збіг 29.05.2012 відносно порушення щодо працевлаштування громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1. Водночас, Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості акт №50-ш, яким до відповідача застосовано штрафні санкції за використання праці громадян Республіки Польща ОСОБА_2 та Республіки Молдова ОСОБА_1 без відповідного дозволу, складено 04.10.2012. Тобто вказаним актом на відповідача накладено штраф з пропущенням шестимісячного строку з моменту виявлення порушення щодо працевлаштування громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 та з пропущенням річного строку з моменту вчинення відповідачем порушень стосовно працевлаштування без дозволу обох іноземців. Тому, з урахуванням вказаних обставин, вимоги щодо сплати відповідачем штрафних санкції є протиправними.

Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року №1533-III (в редакції Закону України від 21 квітня 2011 року №3277-VI) строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується. Оскільки, підстави, що дають позивачу право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених статтею 8 Закону України "Про зайнятість населення" (чинного на час виникнення між сторонами спірних відносин), виникли після набрання чинності Законом України від 21 квітня 2011 року №3277-VI, строк звернення до суду з даним позовом до суду не застосовується.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем застосовано до відповідача штраф з пропущенням строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, з моменту допущення відповідачем порушення статті 8 Закону №803-XII, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому судові витрати стягненню з державного бюджету на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець