Ухвала

від 05.09.2013 по справі 2а-1670/7669/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/12815/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Півдйомремсервіс-Кременчук" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Півдйомремсервіс-Кременчук" (далі - ПП "Півдйомремсервіс-Кременчук") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцької ОДПІ) в якому просить визнати протиправним рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року позов ПП "Півдйомремсервіс-Кременчук" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Кременчуцька ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Півдйомремсервіс-Кременчук" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Кременчуцькою ОДПІ у період з 07.06.2011 року по 10.06.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Кремнет" за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складено акт №3836/23-209/34607759 від 10.06.2011 року.

В акті перевірки вказано на порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 4079, 80 грн. та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 3263, 83 грн..

На підставі акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 25.06.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0005912301/2139, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000" в розмірі 6119, 70 грн. (в т.ч. 4079, 80 грн. - основний платіж, 2039, 90 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та №0005922301/2138, яким ПП позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" в розмірі 4895, 73 грн. (в т.ч., 3263, 83 грн. - основний платіж, 1631, 90 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП "Кремнет" (Постачальник) та ПП "Підйомремсервіс-Кременчук" (Покупець) 01.10.2010 року укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей №1. Реальність та виконання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи. На виконання зазначеного договору контрагентом позивача виписані податкові накладні №29/1 від 29.10.2010 року на загальну суму 7668, 10 грн., в т.ч. ПДВ - 1278, 02 грн., №29/2 від 29.10.2010 року на загальну суму 11914, 90 грн., в т.ч. ПДВ - 1985, 82 грн., на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Тобто, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг).

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що правочин був укладений право і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0005912301/2139 від 25.06.2011 року та №0005922301/2138 від 25.06.2011 року належним чином не довів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПП "Півдйомремсервіс-Кременчук".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров