Ухвала

від 23.04.2013 по справі 820/339/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 820/339/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 820/339/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард М»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Авангард М», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 17.09.12 р. № 0008092305 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 21188,0 грн. та № 0008082305 про визначення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 66205,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16551,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.13 р. по справі № 820/339/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.13 р. по справі № 820/339/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Авангард М» зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.12.98 р., про що зроблений запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 14801200000018602, та знаходиться на податковому обліку у ДПІ Дзержинського району м. Харкова Харківської області ДПС з 05.01.99 р. № 10694, зареєстроване платником ПДВ, про що видане свідоцтво № 200046742.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт № 3506/2201/30237562 від 04.09.12 р. виїзної документальної перевірки ТОВ «Авангард М» (код ЄДРПОУ 30237562) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Костарика-10» (код ЄДРПОУ 37365226) за серпень, жовтень, листопад 2011 р. та з ТОВ «Експортком» (код ЄДРПОУ 37766274) за грудень 2011 р., в якому були зафіксовані порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, пов'язані із завищенням податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 р. в розмірі 11425,0 грн., за жовтень 2011 р. в розмірі 9320,0 грн., за листопад 2011 р. в розмірі 41217,0 грн., за грудень 2011 р. в розмірі 4243,0 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, на загальну суму 66205,0 грн., в т.ч. за серпень 2011 р. в розмірі 11425,0 грн., за жовтень 2011 р. в розмірі 9320,0 грн., за листопад 2011 р. в розмірі 41217,0 грн., за грудень 2011 р. в розмірі 4243,0 грн.; п. 44.1 ст. 44 та п. 138.2 ст. 138 ПК України та завищено суму валових витрат на 92125,0 грн., в т.ч. за 3-й квартал 2011 р. на суму 41958,0 грн., 4-й квартал 2011 р. на суму 50167,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 21188,0 грн., в т.ч. за 3-й квартал 2011 р. на суму 9650,0 грн., 4-й квартал 2011 р. на суму 11538,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за рахунок відображення в обліку з ПДВ та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ «Костарика-10» та ТОВ «Експортком», які реально не відбулись.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов вищенаведеного судження, є виключно висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Костарика-10» № 971/18-011 від 23.12.11 р., № 802/23-104/37365226 від 31.10.11 р., № 934/7/15-223 від 29.02.12 р., якими встановлений факт нереальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Костарика-10» за серпень, жовтень-грудень 2011 р., та висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Експортком» № 75/23/37766274 від 01.03.12 р., яким встановлений факт нереальності здійснення господарської діяльності за грудень 2011 р.

Судом першої інстанції були досліджені договори субпідряду № 01/09-11 від 01.09.11 р. та № 10/10-11 від 10.10.11 р., укладені позивачем з ТОВ «Експортком», предметом яких було виконання робіт по облаштуванню крівлі у приміщенні замовника, що знаходиться за адресою: Харківська область, смт. Дергачі, вул. Артема, 1, та м. Харків, пр. Московський, 179-Б (т. 1 а.с. 40-41, 44-45). На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Експортком» на адресу ТОВ «Авангард М» виписані податкові накладні від 30.12.11 р. № 207 та № 208 на загальну суму 25460,0 грн. Окрім того, між сторонами договорів складені та підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт від 30.12.11 р. (т. 1 а.с. 42, 46).

Також в ході розгляду справи в суді першої інстанції, судом були досліджені договір про надання послуг по експедируванню та організації завантаження, розвантаження та інших допоміжних робіт, пов'язаних з доставкою товару, № 040411 від 04.04.11 р. та договори субпідряду № 20/05/11 від 20.05.11 р., № 10/08/11 від 10.08.11 р., № 12/08/11 від 12.08.11 р., № 15/08/11 від 15.08.11 р., № 12/09/11 від 12.09.11 р., № 30/09-11 від 30.09.11 р., № 15/10-11 від 15.10.11 р., № 22/10-11 від 22.10.11 р., № 05/11-11 від 05.11.11 р. На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Костарика-10» на адресу ТОВ «Авангард М» виписані податкові накладні від 31.08.11 р. № 2108007 та № 3108006, від 26.10.11 р. № 261005, № 261004 та № 261006, від 15.11.11 р. № 1511001 та № 1511002, від 30.11.11 р. № 3011005, № 3011006 та № 3011007. Крім того, до вищезазначених договорів складені та підписані акти виконаних будівельних робіт за формою КБ2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою Кб3, розрахунки витрат, відомості ресурсів, що свідчать про факт виконання ТОВ «Експортком» та ТОВ «Костарика-10» робіт, що визначені у договорах субпідряду. Оплата по вищевказаним правочинам була здійснена в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків підприємства позивача, що підтверджується виписками з банку.

Крім того, ТОВ «Авангард М» до суду першої інстанції надані копія договору поставки № 10/01 від 10.01.11 р., укладеного ним (постачальник) та ТОВ «ТП «Агронафтопродкт» (покупець), відповідно умов якого постачання товару здійснюється транспортом постачальника, розвантаження товару здійснюється за рахунок постачальника та копія договору підряду № 22/02/11 від 22.02.11 р., укладеного позивачем (підрядник) з ТОВ «Будівельник» (замовник), відповідно до умов якого постачання матеріалів здійснюється транспортом підрядника, розвантаження матеріалів здійснюється силами підрядника з залученням третіх осіб. На виконання умов вказаних договорів надані податкові та видаткові накладні, ТТН, що свідчить про факт використання послуг з експедирування, організації завантаження та розвантаження, отриманих від ТОВ «Костарика-10» у власній господарській діяльності (т. 2 а.с. 109, 133-148).

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції навів зміст п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 та п. 201.10 ст. 201, п. 138.2 ст. 138 ПК України та зробив висновок, що позивачем правомірно включені витрати до складу валових витрат по операціям з ТОВ «Костарика-10», ТОВ «Експортком», оскільки ТОВ «Авангард М» надані до суду першої інстанції документи первинного обліку (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт), які містять всі необхідні реквізити, передбачені приписами діючого податкового законодавства України.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених суб'єктом господарювання за тими критеріями ознак, що містяться в акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем з контрагентом, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених правочинів. Проте відповідач по даній справі розцінив як доведений факт нікчемності правочинів і на цій підставі виключив з податкового кредиту позивача відповідні суми ПДВ.

Зважаючи на те, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками в діяльності його контрагентів, порушенням останніми порядку звітування по податкам та зборам, колегія суддів вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.13 р. по справі № 820/339/13-а прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.13 р. по справі № 820/339/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.13 р. по справі № 820/339/13-а за позовом ТОВ «Авангард М» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська