Ухвала

від 15.07.2013 по справі 224/815/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в 1 інстанції Афанасьєва Ю.О.

Категорія 50 Доповідач: Будулуца М.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді: Курило В.П.

суддів: Будулуци М.С., Гусєва В.В.,

при секретарі Бакунець Я.О.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 20 червня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 20 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання та утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, поклавши на орган опіки та піклування Дебальцівської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Не погодившись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначила, що відповідач байдужий до сина, не проявляє до нього ніякого інтересу, не допомагає дитині матеріально, яка проживає з позивачкою, не бажав встановлювати батьківство відносно сина. Батьківство відносно дитини встановив з метою отримання квартири, коли дитині було чотири року. Дитина, як і раніше, проживає у позивачки, а відповідач при цьому отримував грошову допомогу у зв'язку з втратою годувальника - матері дитини, померлої у 2010 році, частину якої залишав собі. У 2010 року ОСОБА_2 бачив сина лише на день народження, а у 2011 році взагалі не цікавився ним.

Позивачка ОСОБА_1 та представник органу опіки та піклування Дебальцівської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, але про час та місце розгляду справи повідомлені судовими повістками та телефонограмами (а.с. 59, 60, 62, 63 - 64, 65, 66).

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частиною 1 ст. 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Частиною 2 передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

Як роз'яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3(із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року N 20), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Згідно з п.16 цієї ж постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.

Заявляючи позов про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що після смерті її дочки - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, неповнолітня дитина проживає з нею, а відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_3, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.2). ІНФОРМАЦІЯ_3 року матір дитини померла (а.с. 3).

Малолітній ОСОБА_3 проживає разом з бабусею - позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Дебальцівської міської ради (а.с. 4), а відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за іншою адресою та проживає окремо.

Судом також встановлено, що після смерті матері дитини, позивачка ОСОБА_1 не дозволяла відповідачу ОСОБА_2 спілкуватися з сином, який проживав з позивачкою, через це в вересні 2011 року відповідач звернувся до органу опіки та піклування з заявою про вирішення питання зустрічей з дитиною, що підтвердила в судовому засіданні представник органу опіки та піклування та й не заперечувала позивачка, що не свідчить про байдуже ставлення відповідача до своєї дитини.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Дебальцівської міської ради встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не відмовляється від участі у вихованні свого сина та має бажання забрати сина для проживання в своїй родині (а.с. 31).

За висновком органу опіки та піклування - недоцільно позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 39).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд виходив з відсутності достатніх підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, та врахував, що відповідач дійсно має прагнення забрати дитину у свою родину, займатися її вихованням і утриманням, не втратив інтерес до сина та бажає його виховувати і утримувати.

При вирішенні справи суд враховував і те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, і надав їм відповідну правову оцінку, та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про те, що відповідач без поважних причин не утримує сина, його вихованням не займається та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки вони були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції і повного свого підтвердження не знайшли, а правові висновки з цього питання суд належно виклав у рішення та їх мотивував.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до висновку органу опіки та піклування, недоцільно позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні неповнолітнього сина, а згідно з рішенням комісії з питань захисту прав дитини, місцем проживання та виховання малолітнього сина має бути родина батька - відповідача ОСОБА_2, незважаючи на те, що позивачка заперечує проти спілкування та зустрічей дитини зі своїм батьком (а.с. 31, 39). Через перешкоди у спілкуванні з дитиною відповідач змушений був звертатися до органу опіки та піклування з проханням вирішити питання зустрічей з дитиною, що підтвердила в суді представник цього органу.

Зазначені висновки органу опіки та піклування та комісії з питань захисту прав дитини Дебальцівської міської ради позивачка не спростувала ні в суді першої інстанції, ні - апеляційної.

Показання свідків ОСОБА_6 (сестри позивачки), ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі, всупереч тверджень останньої враховані судом першої інстанції та їм дана належна оцінка.

Що ж стосується зави відповідача про визнання ним позову, то суд дійшов висновку, що така заява ним написана з іншою метою, а згода на позбавлення батьківських прав не може прийматися до уваги, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст. 155 СК України, відмова батьків від дитини є неправозгідною.

.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуально права, які є підставою для зміни чи скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 20 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: