Постанова

від 03.09.2013 по справі 826/9397/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 вересня 2013 року 14:35 справа №826/9397/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Коржа М.П.;

Матвіюк О.О.;

відповідача: Шапор Л.П.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АСТ-Технології" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТ-Технології" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АСТ-Технології") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року №0000902250 та №0000912250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9397/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 03 вересня 2013 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 21 лютого 2013 року №0000912250 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27 та 14.1.28 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "АСТ-Технології" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 389 590,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 831 946,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 557 644,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 21 лютого 2013 року №0000902250 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 187.1 статті 187, підпункту 197.1.27 пункту 197.1 статті 197, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "АСТ-Технології" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 112 073,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 067 124,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 044 949,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 30 січня 2013 року №43/22-50/34645705 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АСТ-Технології" (код ЄДРПОУ 34342468) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПП "Стрейт корнер" за період з 01.07.2010 по 30.11.2010, ТОВ "Сейлінг-Бі" за червень, серпень, вересень, жовтень 2011, ТОВ "Байер енд Трейдсервіс" за період з 01.10.2008 по 31.10.2012, ТОВ "Соланж-Трейд" за період 01.01.2009 по 31.10.2012, ТОВ "БК Флайбуд" за період з 01.01.2009 по 31.10.2012, ТОВ "Будсмартсервіс" за період з 01.08.2011 по 31.10.2012, ТОВ "Спецмонтажбуд" за період 14.08.2007 по 31.10.2012, ТОВ "Датли" за період з 01.10.2011 по 31.07.2012, ТОВ "Трейдтех" за період з 01.01.2012 по 31.10.2012, ТОВ "Айсіпі" за період з 01.01.2012 по 31.10.2012, ТОВ "Інвест Іновейшн" за період з 01.01.2012 по 31.10.2012, ТОВ "Промінь АС" за період з 01.01.2010 по 01.03.2011, ТОВ "Будюніпром" за період з 01.01.2009 по 31.01.2010" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27 та 14.1.28 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 5 953 118,00 грн.; підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 187.1 статті 187, підпункту 197.1.27 пункту 197.1 статті 197, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 5 123 694,00 грн..

При цьому сума грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість визначена відповідачем з урахуванням строків давності, передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, та по взаємовідносинам з ПП "Стрейт корнер", ТОВ "Сейлінг-Бі", ТОВ "Соланж-Трейд" ТОВ "Спецмотажбуд", ТОВ "Трейдтех", ТОВ "Промінь АС".

Порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України мотивовані тим, що особи, які значаться засновниками та керівниками підприємств-контрагентів повідомили про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємств; згідно висновків спеціалістів підписи від імені керівників підприємств-контрагентів на податковій звітності та первинних документах виконані іншими особами; підприємства контрагенти не мають достатнього майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності; ТОВ "АСТ-Технології" не надано відповідних посвідчень, сертифікатів відповідності, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих стандартів, та документів, які підтверджують факт транспортування товарів.

Наведене, на думку відповідача, виклює можливість позивача відносити до складу витрат вартість придбаних товарів (робіт, послуг) та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - суми податку на додану вартість, сплачену у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг).

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з підприємствами-контрагентами підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту; підприємства-контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "АСТ-Технології" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП "Стрейт корнер", ТОВ "Сейлінг-Бі", ТОВ "Соланж-Трейд", ТОВ "Спецмотажбуд", ТОВ "Трейдтех", ТОВ "Промінь АС", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ "АСТ-Технології" (покупець) уклало з ТОВ "Промінь АС" договори поставки, за умовами яких останнє поставило позивачу протягом вересня-листопада 2010 року обладнання (комплект модулів, мультиплексом, радіорелейні комплекси, радіорелейну станцію, блок) та виписало податкові накладні на загальну суму 1 908 542,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 318 090,00 грн.

Протягом червня-жовтня 2010 року ТОВ "АСТ-Технології" (замовник) та ТОВ "Спецмонтажбуд" (виконавець) укладали договори на виконання проектних робіт, за умовами яких виконавець зобов'язувався надати роботи з будівництва та монтажу радіовеж, проектні роботи, науково-дослідні роботи, побудови радіорелейних ліній зв'язку, капітального ремонту систем телемеханіки, капітального ремонту систем передачі даних, роботи по монтажу, інсталяції з налагодження обладнання.

Згідно актів приймання виконаних робіт та податкових накладних ТОВ "Спецмонтажбуд" виконало роботи та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 4 679 436,50 грн., у тому числі податок на додану вартість - 779 906,00 грн.

На підставі договору від 20 липня 2010 року ПП "Стрейт корнер" поставило ТОВ "АСТ-Технології" обладнання (проботборний пристрій, система газового аналізу) та виписало податкову накладну на загальну суму 5 400 360,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 900 060,00 грн.

Протягом серпня-вересня 2011 року ТОВ "АСТ-Технології" (покупець) та ТОВ "Сейлінг-Бі" (продавець) укладали договори поставки, відповідно до якого продавець поставив обладнання (кран, кільця, з'єднувачі, перетворювач тиску, трійники, кабелі, муфти).

Згідно видаткової накладної від 16 липня 2012 року №356 ТОВ "Трейдтех" поставило позивачу Apple Macbook Pro та виписало податкову накладну від 16 липня 2012 року №57 на загальну суму 15 303,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 550,53 грн.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується відповідним виписками банку, та про що зазначено в Акті перевірки.

При цьому суд звертає увагу, що первинних документів та податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ "Соланж-Трейд" матеріали справи не містять.

Частина вартості придбаного товару віднесена позивачем до складу валових витрат на підставі норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", частина, починаючи з 01 січня 2011 року, - на підставі норм Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і новий Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "АСТ-Технології" здійснює діяльність з установлення та монтажу машин і устаткування.

Позивач пояснив, що частина придбаного у ТОВ "Промінь АС" товару поставлена треті особам, а частина зберігається на складі; роботи у ТОВ "Спецмонтажбуд" замовлялись з метою виконання зобов'язань перед ВАТ "Тернопільенерго", ВАТ "Чернігівобленерго", ВАТ "Полтаваобленерго", ВАТ "Прикарпаттяобленерго", ВАТ "Сумиобленерго" та іншими; товар, придбаний у ПП "Стрейт корнер" та ТОВ "Сейлінг-Бі", поставлено на адресу третіх осіб та використано при виконанні робіт, а придбаний у ТОВ "Трейдтех" Apple Macbook Pro використовується у господарській діяльності підприємства.

З приводу використання у господарській діяльності товарів (робі та послуг), придбаних у ТОВ "Соланж-Трейд" жодних документів та пояснень позивачем до суду не надавалось.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії наступних документів: копії господарських договорів, видаткових та товарно-транспортних накладних, довідок, актів виконаних робіт, робочих проектів, акта прийому-передачі основних засобів, наказу про ведення в експлуатацію основних засобів.

Разом з тим, надані позивачем документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивачам придбаних товарів та робіт, а лише фіксують господарські операцій з підприємствами-контрагентами.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження мети придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Соланж-Трейд"; доказів, які саме роботи та на яких об'єктах здійснювались ТОВ "Спецмонтажбуд"; позивачем не надано суду доказів, які б давали можливість ідентифікувати участь ТОВ "Спецмонтажбуд" у виконанні робіт; матеріали справи не містять доказів оприбуткування та обліку на придбаного товару на складі позивача та доказів наявності відповідних складських приміщень; матеріали справи не містять доказів перевезення товару та не дають суду змоги встановити, що товар, поставлений третім особам, був саме тим товаром, який придбавався у ТОВ "Промінь АС", ПП "Стрейт корнер" та ТОВ "Сейлінг-Бі".

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів використання у господарській діяльності придбаного Apple Macbook Pro, як от даних бухгалтерського обліку про наявність основних засобів та амортизацію.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності у підприємств-контрагентів технічних, кадрових, кваліфікаційних та інших можливостей здійснювати роботи з роботи з будівництва та монтажу радіовеж, проектні роботи, науково-дослідні роботи, побудови радіорелейних ліній зв'язку, капітального ремонту систем телемеханіки, капітального ремонту систем передачі даних, роботи по монтажу, інсталяції з налагодження обладнання, та доказів можливості поставити відповідний товар (дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, ліцензій, наявності транспортних засобів тощо).

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ПП "Стрейт корнер", ТОВ "Сейлінг-Бі", ТОВ "Соланж-Трейд", ТОВ "Спецмотажбуд", ТОВ "Трейдтех", ТОВ "Промінь АС" носять реальний характер, а придбані товари та роботи використані в межах господарської діяльності, або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Суд встановив, що частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту за липень - грудень 2010 року, сформована позивачем на підставі норм Закону України "Про податок на додану вартість", за травень 2011 року - на підставі норм Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Стрейт корнер", ТОВ "Сейлінг-Бі", ТОВ "Соланж-Трейд", ТОВ "Спецмотажбуд", ТОВ "Трейдтех", ТОВ "Промінь АС", у зв'язку з придбанням товарів, робіт та послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Слід зазначити, що при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів/послуг, придбаних у ПП "Стрейт корнер", ТОВ "Сейлінг-Бі", ТОВ "Соланж-Трейд", ТОВ "Спецмотажбуд", ТОВ "Трейдтех", ТОВ "Промінь АС", та реальність здійснення таких господарських операцій, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ "АСТ-Технології" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "АСТ-Технології" про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2013 року №0000902250 та №0000912250 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "АСТ-Технології" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "АСТ-Технології" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко