Постанова

від 19.11.2013 по справі 826/9397/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9397/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2013 у справі за його адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «АСТ-Технології» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.02.2013 №0000902250 та №0000912250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСТ-Технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПП «Стрейт корнер» за період з 01.07.2010 по 30.11.2010, ТОВ «Сейлінг-Бі» за червень, серпень, вересень, жовтень 2011, ТОВ «Байер енд Трейдсервіс» за період з 01.10.2008 по 31.10.2012, ТОВ «Соланж-Трейд» за період 01.01.2009 по 31.10.2012, ТОВ «БК Флайбуд» за період з 01.01.2009 по 31.10.2012, ТОВ «Будсмартсервіс» за період з 01.08.2011 по 31.10.2012, ТОВ «Спецмонтажбуд» за період 14.08.2007 по 31.10.2012, ТОВ «Датли» за період з 01.10.2011 по 31.07.2012, ТОВ «Трейдтех» за період з 01.01.2012 по 31.10.2012, ТОВ «Айсіпі» за період з 01.01.2012 по 31.10.2012, ТОВ «Інвест Іновейшн» за період з 01.01.2012 по 31.10.2012, ТОВ «Промінь АС» за період з 01.01.2010 по 01.03.2011, ТОВ «Будюніпром» за період з 01.01.2009 по 31.01.2010.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 30.01.2013 №43/22-50/34645705 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АСТ-Технології», яким встановлено порушення позивачем:

- підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.27 та 14.1.28 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 5 953 118,00 грн.;

- підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 187.1 статті 187, підпункту 197.1.27 пункту 197.1 статті 197, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 5 123 694,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва 21.02.2013 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000912250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 389 590, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 831 946,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 557 644, 00 грн.;

- № 0000902250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 112 073, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 067 124, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 044 949,00 грн.

При цьому, сума грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість визначена відповідачем з урахуванням строків давності, передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, та по взаємовідносинам з ПП «Стрейт корнер», ТОВ «Сейлінг-Бі», ТОВ «Соланж-Трейд» ТОВ «Спецмонтажбуд», ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Промінь АС».

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ та сум податку на прибуток відомості про фактичне виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивних угод.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем зроблено неправомірні висновки щодо нікчемності взаємовідносин між позивачем та котрагентами, оскільки всі валові витрати сформовані на підставі належним чином оформлених первинних документів, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим мають бути скасовані.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «АСТ-Технологі» (покупець) уклало з ТОВ «Промінь АС» договори поставки, за умовами яких останнє поставило позивачу протягом вересня-листопада 2010 року обладнання (комплект модулів, мультиплексом, радіорелейні комплекси, радіорелейну станцію, блок) та виписало податкові накладні на загальну суму 1 908 542, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 318 090,00 грн.

Протягом червня-жовтня 2010 року ТОВ «АСТ-Технології» (замовник) та ТОВ «Спецмонтажбуд» (виконавець) укладали договори на виконання проектних робіт, за умовами яких виконавець зобов'язувався надати роботи з будівництва та монтажу радіовеж, проектні роботи, науково-дослідні роботи, побудови радіорелейних ліній зв'язку, капітального ремонту систем телемеханіки, капітального ремонту систем передачі даних, роботи по монтажу, інсталяції з налагодження обладнання.

Згідно актів приймання виконаних робіт ТОВ «Спецмонтажбуд» виконало роботи та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 4 679 436,50 грн., у тому числі податок на додану вартість - 779 906,00 грн.

На підставі договору від 20.07.2010 ПП «Стрейт корнер» поставило ТОВ «АСТ-Технології» обладнання (проботборний пристрій, система газового аналізу) та виписало податкову накладну на загальну суму 5 400 360, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 900 060,00 грн.

Протягом серпня-вересня 2011 року ТОВ «АСТ-Технології» (покупець) та ТОВ «Сейлінг-Бі» (продавець) укладали договори поставки, відповідно до якого продавець поставив обладнання (кран, кільця, з'єднувачі, перетворювач тиску, трійники, кабелі, муфти).

Згідно видаткової накладної від 16.07.2012 № 356 ТОВ «Трейдтех» поставило позивачу Apple Macbook Pro та виписало податкову накладну від 16.07.2012 №57 на загальну суму 15 303, 20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 550, 53 грн.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується відповідним виписками банку, та про що зазначено в акті перевірки.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду копії наступних документів: копії господарських договорів, видаткових та товарно-транспортних накладних, довідок, актів виконаних робіт, робочих проектів, акта прийому-передачі основних засобів, наказу про введення в експлуатацію основних засобів.

На підтвердження факту використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивачем надано: товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарів, специфікації, довідки щодо вартості робіт, акти виконаних робіт, робочі проекти, акти прийому-передачі основних засобів, наказ про введення в експлуатацію основних засобів.

Придбане у TOB «Промінь АС» обладнання TOB «АСТ-Технології» реалізувало TOB «Луганські енергетичні системи», УМГ «Київтрансгаз», TOB «Українські новітні технології», «Кримтеплоелектроцентраль», на підтвердження чого позивачем надані товарно-транспортні накладні на перевезення обладнання до місця його установки, доручення на отримання товарів, видаткові накладні, специфікації, згідно яких номенклатура продукції поставленої TOB «АСТ-Технології» на адресу вказаних товариств, відповідає номенклатурі продукції поставленої TOB «Промінь АС».

TOB «Спецмонтажбуд» на замовлення TOB «АСТ-Технології», як субпідрядна організація, виконувала роботи щодо розробки робочих проектів, проведення монтажних та ремонтних робіт, які в свою чергу, у TOB «АСТ-Технології» були замовлені ВАТ «Тернопільобленерго», ВАТ «Чернігівобленерго», ВАТ «Полтаваобленерго», TOB «Луганське енергетичне об'єднання», ВАТ «Прикарпаттяобленерго», ВАТ «Сумиобленерго», ДК «Укртрансгаз» HAK «Нафтогаз України».

Серед інших документів (договори, податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, акти здачі-приймання виконаних робі), складених за результатами фінансово-господарських відносин між TOB «АСТ-Технології» та вказаними підприємствами, суду були надані акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), в яких зазначені назви об'єктів та деталізовані види проведених робіт. Аналогічні акти були складені і між TOB «АСТ-Технології» та TOB «Спецмонтажбуд».

В тих випадках, де предметом договірних відносин між TOB «АСТ-Технології» та TOB «Спецмонтажбуд» було виконання робіт щодо розробки робочих проектів, то суду надані, крім первинних бухгалтерських документів, копії самих робочих проектів, в яких в тому числі зазначений виконавець, а саме TOB «Спецмонтажбуд».

Придбане у ПП «Стрейт Корнер» обладнання, TOB «АСТ-Технології» реалізувало TOB «Інжинірінг Сістемз», на підтвердження чого суду були надані доручення на отримання товарів, видаткові накладні, специфікації до договорів, згідно яких номенклатура продукції поставленої TOB «АСТ-Технології» на адресу TOB «Інжинірінг Сістемз», відповідає номенклатурі продукції поставленої TOB ПП «Стрейт Корнер».

TOB «Сейлінг-Бі», на замовлення TOB «АСТ-Технології», поставило різноманітне обладнання, яке TOB «АСТ-Технології», в свою чергу, реалізувало TOB «Луганське енергетичне об'єднання», TOB «ТМК», TOB «Факел», ВАТ «Львівобленерго», ВАТ «Прикарпаттяобленерго», TOB «Ексапрофіт», ДК «Укртрансгаз» УМГ «Черкаситрансгаз», TOB Леком-Т», TOB «Юкон плюс», TOB «Зв'язоктелекомбуд», TOB «Конструкт груп».

Також, суду були надані товарно-транспортні накладні на перевезення обладнання до місця його установки, доручення на отримання товарів, видаткові накладні, специфікації, згідно яких, вид, комплектація, назва виробника продукції, поставленої TOB «АСТ-Технології» на адресу вказаних товариств, відповідає номенклатурі продукції придбаної у TOB «Сейлінг-Бі».

Частина вартості придбаного товару віднесена позивачем до складу валових витрат на підставі норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», частина, починаючи з 01.01.2011, - на підставі норм Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення передбачені і в ПК України.

Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає ТОВ «АСТ-Технології» право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з контрагентами.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів використання у господарській діяльності придбаного у ТОВ «Трейдтех» ноутбука Apple Macbook Pro є безпідставними оскільки суду були надані, крім документів щодо фактичного придбання ноутбука, а саме - рахунок на оплату, податкова накладна, видаткова накладна, гарантійне свідоцтво, фото ноутбука з серійним номером, так і документи щодо використання його в господарській діяльності товариства - акт приймання-передачі основних засобів з нормами амортизаційних відрахувань, наказ про введення в експлуатацію основних засобів.

Також, не відповідає дійсності твердження суду, що матеріали справи не містять доказів оприбуткування та обліку придбаного товару на складі позивача та доказів наявності відповідних складських приміщень, оскільки позивачем надано виписки з програмного забезпечення « 1С:Бухгалтерія» по рахунку №281-«Зберігання ТМЦ на складі», щодо оприбуткування, зберігання та подальшого руху по всім товарам придбаним у ПП «Стрейт Корнер», TOB «Сейлінг-Бі», TOB «Промінь АС», TOB «Трейдтех». Вказані виписки також являються додатковим підтвердженням подальшого використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності TOB «АСТ-Технології».

Крім того, позивачем надані пояснення співробітників TOB «АСТ-Технології», а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які безпосередньо приймали участь у прийнятті робіт та отриманні обладнання від вищевказаних підприємств.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суду було надано належні докази щодо фактичного придбання TOB «АСТ-Технології» товарів (робіт, послуг) у ПП «Стрейт Корнер», TOB «Спецмонтажбуд», TOB «Сейлінг-Бі», TOB «Промінь АС», TOB «Трейдтех», їх зберігання, транспортування та передачі підприємствам-покупцям (замовникам), а тому позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту та валових витрат.

Щодо посилань відповідача та мотивів суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи по взаємовідносинам з TOB «Соланж-Трейд» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки №43/22-50/34645705 від 30.01.2013 (12, 33 аркуші), на підставі висновків якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фінансово-господарські відносини між TOB «Соланж-Трейд» та TOB «АСТ-Технології» мали місце в жовтні та грудні 2009 року і відповідно, TOB «АСТ-Технології» включило до складу валових витрат витрати щодо придбання товарів (робіт послуг) у вказаного контрагента в четвертому кварталі 2009 року, а ПДВ до складу податкового кредиту в жовтні та грудні 2009 року.

Згідно пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення виносились 21.02.2013, і відповідно на час їх прийняття, минуло понад 1095 днів, то ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, враховуючи вказані положення податкового законодавства, не збільшувало податкові зобов'язання з податку на прибуток за 4-й квартал 2009 року та з ПДВ за жовтень та грудень 2009 року. Так, відповідно до розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки, відповідачем було збільшено податкові зобов'язання TOB «АСТ-Технології» з податку на прибуток лише за 3-й квартал 2010 року, 2-4 квартали 2011 року та з ПДВ за липень, вересень - листопад 2010 року, серпень, вересень 2011 року та липень 2012 року.

Оскільки, за результатами фінансово-господарських відносин між TOB «АСТ-Технології» та TOB «Соланж-Трейд» податкові зобов'язання позивача не збільшувались, вони не фігурували в позовній заяві, тобто, взагалі не являються предметом доказування, тому ненадання суду копії фінансово-господарських документів по взаємовідносинам між вказаними товариствами не є підставою для відмови заявленого позову.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та контрагентами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а тому доводи відповідача про їх нікчемність є безпідставними, що не було враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, що свідчить про нездійснення ними господарської діяльності є безпідставними з огляду на наступне.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» зазначено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Також, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на пояснення директорів TOB «Промінь АС» ОСОБА_7 та TOB «Трейдтех» ОСОБА_8, які начебто заперечили свою участь у створенні і діяльності вказаних підприємств, оскільки відповідачем не надано не тільки вказані пояснення, а навіть не підтверджено достовірність їх існування, так як на його, відповідача, запит щодо надання їх копій, ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС повідомив, що надати їх не може.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.02.2013 №0000902250 та №0000912250 підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 21.02.2013 №0000902250 та №0000912250.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2013 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та касувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.02.2013 №0000902250 та №0000912250.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 25.11.2013.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.