Рішення

від 27.08.2013 по справі 905/2908/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.08.2013 Справа № 905/2908/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Ризалит», м.Донецьк

до Відповідача: Приватного підприємства «Азов-Строй», м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 465 580,41грн., пені у сумі 35 255,63грн., 3% річних у розмірі 17 028,76грн., інфляційних витрат у сумі 1 396,74грн.

за участю:

від позивача: Таран М.В. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Ризалит», м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Азов-Строй», м.Маріуполь, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 465 580,41грн., пені у сумі 35 255,63грн., 3% річних у розмірі 17 028,76грн., інфляційних витрат у сумі 1 396,74грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №13572 від 01.08.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: претензії від 27.02.2013р., договору поставки №13572 від 01.08.2011р., правоустановчих документів Приватного підприємства «Ризалит», видаткових накладних.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 8, 11, 207, 509, 525, 526, 530, 612, 614, 625, 638, 642, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 5-9, 49 Господарсько-процесуального кодексу України.

Заявою від 22.04.2013р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 465 580,41грн., пеню у сумі 39 116,90грн., 3% річних у розмірі 14 704,86грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 22.04.2013р. №б/н, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір вимог. Суд приймає вказане збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

28.05.2013р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Приватного підприємства «Ризалит», виписку з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.07.2012р. складає 465 580,41грн. та податкові накладні.

01.07.2013р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі у яких зазначає, що обґрунтовуючи заявлені в позовній заяві вимоги, Позивач посилався на такі обставини, як отримання Відповідачем Товару на загальну суму 667 123,79грн. В матеріалах справи було долучено квитанцію про сплату Відповідачем 201 543,37грн., внаслідок чого, не сплаченою залишилася сума 454 580,41грн. Але, відповідно до бухгалтерського обліку ПП «Ризалит», за договором №13572 від 01.08.2011р. Відповідач прийняв Товару на суму 1 992 893,03грн. Поставка Товару здійснювалась у період з 22.08.2011р. по 30.04.2013р. За період з 22.08.2011р. по 16.02.2012р. відповідачем взагалі було сплачено 1 538 312,62грн. Оскільки Відповідач при здійсненні оплати не визначав конкретні видаткові накладні, а посилався на Договір, ці кошти відносилися на рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше. Таким чином, сума заборгованості відповідача склала 454 580,41грн. По не сплаченим накладним, за якими Позивач здійснив нарахування пені за розрахунок 3% річних, Відповідачем не було зроблено жодної часткової оплати. Останнє перерахування коштів від Відповідача відбулося 16.02.2013р. на суму 201 543,37грн. Нарахування пені та 3% річних починається з 20.02.2012р. Відносно поставки Товару за накладною №110030 від 19.03.2012р. на суму 2 621,82грн., Позивач пояснює, що при складанні даної накладної відбувся збій комп'ютерної програми, після чого в накладній було вказано не існуючий договір №10050 від 09.02.2011р. Усі поставки між Позивачем та Відповідачем здійснювались на підставі тільки одного договору №13572 від 01.08.2011р. Позивач повідомляє, що Договір №10050 від 09.02.2011р. між Приватним підприємством «Ризалит» та Приватним підприємством «Азов-Строй» ніколи не укладався та просить вважати накладну №110030 від 19.03.2012р. на суму 2 621,82грн. дійсною на підставі Договору №13572 від 01.08.2011р.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 02.07.2013р. справу передано на розгляд судді Макаровій Ю.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 01.08.2013р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

Заявою від 27.08.2013р. Позивач в порядку п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 1 396,74грн.

Представник Позивача у судове засідання 27.08.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 22.04.2013р. №б/н та від 27.08.2013р. №б/н.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 87550, м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул.Азовстальська, буд. 162, кв. 97;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2011 року між Приватним підприємством «Ризалит» (Постачальник) та Приватним підприємством «Азов-Строй» (Покупець) було укладено договір поставки №13572, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в порядку і на умовах, передбачених даним Договором, а Покупець зобов'язався прийняти і сплатити Товар в порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п.1.2 договору найменування, кількість, асортимент, ціна і вартість Товару вказуються в Накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Відповідно п.1.3 договору загальна сума договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, виконаних Постачальником протягом всього терміну дії даного Договору.

У розділі 5 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків:

- загальна сума Договору становить 2 000 000 (два мільйони) грн. (п.5.1 Договору);

- Покупець оплачує Товар за договірною ціною, яка вказана в рахунку-фактурі і накладній (п.5.2 Договору);

- Розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем на умові відстрочення платежу на 3 (три) календарних дні з моменту відвантаження товару за безготівковим розрахунком (п.5.3 Договору);

Згідно п.6.3 договору у разі прострочення оплати Товару по накладній зверху вказаного в пункті 5.2 договорів терміну відстрочення платежу Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період сплати пені від суми простроченого платежу.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2011 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п.8.1 Договору). У випадку якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення дії договору не заявить про припинення його дії, договір вважається продовженим на кожен подальший рік (п.8.2 Договору).

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, які підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати, було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 465 580,41грн.

Стан розрахунків між Сторонами також підтверджується актом завіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.07.2012р. складає 465 580,41грн.

Судом приймаються до уваги пояснення Позивача щодо поставки Товару за накладною №110030 від 19.03.2012р. на суму 2 621,82грн., Позивач пояснює, що при складанні даної накладної відбувся збій комп'ютерної програми, після чого в накладній було вказано не існуючий договір №10050 від 09.02.2011р. Усі поставки між Позивачем та Відповідачем здійснювались на підставі тільки одного договору №13572 від 01.08.2011р. Позивач повідомляє, що Договір №10050 від 09.02.2011р. між Приватним підприємством «Ризалит» та Приватним підприємством «Азов-Строй» ніколи не укладався та просить вважати накладну №110030 від 19.03.2012р. на суму 2 621,82грн. дійсною на підставі Договору №13572 від 01.08.2011р.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №13572 від 01.08.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу, але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 465 580,41грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 465 580,41грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Приватного підприємства «Азов-Строй».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу складає 14 704,86грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 14 654,43грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.3 договору у разі прострочення оплати Товару по накладній зверху вказаного в пункті 5.2 договорів терміну відстрочення платежу Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період сплати пені від суми простроченого платежу. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано , отже Позивачем невірно визначений за деякими накладними строк нарахування пені за 184 днів.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо часткового задоволення пені у розмірі 34 882,16грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заяву Позивача про відмову від позову в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 1 396,74грн. такою, що підлягає прийняттю, з урахуванням наступного.

Припинення провадження по справі - це форма завершення судової процедури, за яким рішення по суті не виноситься, і це волевиявлення учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою Позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси.

З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:

- заява про відмову в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 1 396,74грн., здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою та у встановленій діючим законодавством формі;

- позивач обізнаний із процесуальними наслідками прийняття відмови від позову;

За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 1 396,74грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача від позову та прийняттям такої відмови судом.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Ризалит», м.Донецьк до Приватного підприємства «Азов-Строй», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 465 580,41грн., пені у сумі 39 116,90грн., 3% річних у розмірі 14 704,86грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Азов-Строй» (87550, м.Маріуполь, вул.Азовстальська, 162-97, ЄДРПОУ 34372618, р/р 26008900178319 у ПАТ «ПУМБ», м.Маріуполь, МФО 335742) на користь Приватного підприємства «Ризалит», м.Донецьк (83076, м. Донецьк, пр-т Червоногвардійський,13, ЄДРПОУ 35151223, р/р 26004361402900 у ПАТ «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005) заборгованість у розмірі 465 580,41грн., пеню у розмірі 34 882,16грн., 3% річних у сумі 14 654,43грн., судовий збір у сумі 10 302,34грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Провадження у справі за позовною заявою Приватного підприємства «Ризалит», м.Донецьк до Приватного підприємства «Азов-Строй», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення інфляційних витрат у сумі 1 396,74грн. припинити.

У судовому засіданні 27.08.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.13р.