Рішення

від 12.09.2013 по справі 924/1023/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2013 р.Справа № 924/1023/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Іноземного підприємства "Біазі Україна" с. Софіївська Борщагівка Київської області

до Приватного малого підприємства "Мономах" м. Красилів Хмельницької області

про стягнення 18 222,14 грн., з яких 12 337,30 грн. - основний борг, 202,45 грн. - інфляційні втрати, 3 374,44 грн. - пеня, 674,22 грн. - 3% річних, 1 633,73 грн. - штраф

Представники сторін:

позивач: Нескуба О.М. - представник за довіреністю від 12.07.2012р.

відповідач: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 18 222,14 грн., з яких 12 337,30 грн. - основний борг, 202,45 грн. - інфляційні втрати, 3 374,44 грн. - пеня, 674,22 грн. - 3% річних, 1 633,73 грн. - штраф.

В обґрунтування позову зазначає, що 02.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №122, згідно якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16 337,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №1800 від 21 листопада 2011 року. Відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 4000,00 грн. Станом на момент пред'явлення позову заборгованість становить 12 337,30 грн.

Вказує, що 09 квітня 2012 року, 25 травня 2012 року та 27 червня 2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензії - попередження з вимогою оплатити борг за поставлений товар. Однак, відповідач не сплатив свій борг. Тому в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував відповідачу 202,45 грн. - інфляційних втрат, 3 374,44 грн. - пені, 674,22 грн. - 3% річних, 1 633,73 грн. - штрафу.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, письмового відзиву на позов не подав. Судом враховується, що відповідно до ст. 64 ГПК України із змінами, внесеними згідно Закону України „Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ, які вступили в дію 30.07.2010р., ухвали надсилаються сторонам за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. Аналогічна позиція викладена в п.п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду від 12.08.2012р., 22.08.2013р. надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте, повноважних представників в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень по суті позовних вимог не подав.

Тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне:

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 181380 від 22.01.2013р. Іноземне підприємство "Біазі Україна" зареєстровано як юридична особа за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул.Озерна, 17.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АВ № 991150 від 23.07.2013р. Приватне мале підприємство "Мономах" зареєстровано як юридична особа за адресою: Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Чкалова, 19.

02.10.2009 року між іноземним підприємством "Біазі Україна" (далі - постачальник) та приватним малим підприємством "Мономах" (далі - покупець) було укладено господарський договір поставки № 122 (далі - договір), згідно п. 2.1 якого постачальник зобов'язувався поставляти покупцеві товари, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товари у відповідності до положень договору.

У відповідності до п. 2.2 договору прийняття продукції здійснюється покупцем по видатковій накладній (им), що підтверджує згоду останнього на купівлю даного асортименту, в кількості та по цінам, що визначаються в видатковій накладній (их). Право власності переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатковою накладною.

Датою поставки вважається дата прийняття товару покупцем по видатковій накладній (им) (п. 3.3 договору).

Порядок розрахунків визначений в п. 6.1 договору, згідно якого сторони домовилися, що відносно кожної конкретної поставки, що здійснюється на підставі даного договору, ними може бути визначений наступний порядок розрахунків:

- на умовах 100% передоплати;

- або на умовах розстрочки платежів на строк, що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів з дати відвантаження товару покупцю.

Розрахунки здійснюються покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідальність сторін за порушення умов договору визначена в розділі 9 договору. Так, у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім пені, покупець сплачує постачальнику штраф за порушення порядку оплати, визначеного у даному договорі, у розмірі 10 % від суми простроченого платежу (п. 9.1 договору). Нарахування та сплата неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження певним строком протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були виконані, до дня їх фактичного виконання (п. 9.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців. Якщо не пізніше ніж за 1 (один) календарний місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не попередить іншу сторону про припинення цього договору у письмовій формі, цей договір вважається продовженим на наступні 12 (дванадцять) календарних місяців на таких самих умовах (п. 8.1 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін. Заяв про припинення дії договору не надходило.

На виконання умов договору позивач за видатковою накладною № 1800 від 21.11.2011р. та довіреністю № 62 від 21.11.2011р. поставив, а відповідач прийняв товар, загальною вартістю 16337,70 грн.

Згідно банківських виписок відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково на суму 4 000,00 грн., зокрема:

- 07.06.2012р. - 1 000,00 грн.;

- 26.06.2012р. - 1 000,00 грн.;

- 20.08.2012р. - 1 000,00 грн.;

- 20.12.2012р. - 1 000,00 грн.

В зв'язку з неоплатою відповідачем отриманого товару, позивач листами № 0904-07 від 09.04.2012р., № 2505-04 від 25.05.2012р., № 2706/01 від 27.06.2013р. звертався до відповідача з вимогами сплатити заборгованість. Однак, дані вимоги залишені без відповіді, кошти в розмірі 12337,30 грн. відповідач не сплатив.

В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач у відповідності до ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 674,22 грн. та інфляційні втрати в розмірі 202,45 грн.

Також у відповідності до п. 9.1 договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3374,44 грн. за період з 22.12.2011р. по 31.07.2013 року та штраф в розмірі 1633,73 грн.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, позивач передав відповідачу товар (котли), загальною вартістю 16337,70 грн., що підтверджується видатковою накладною №1800 від 21.11.2011р. та довіреністю № 62 від 21.11.2011р., а відповідач зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами п. 6.1 договору поставки № 122 від 02.10.2009р. сторони домовилися, що відносно кожної конкретної поставки, що здійснюється на підставі даного договору, ними може бути визначений наступний порядок розрахунків:

- на умовах 100% передоплати;

- або на умовах розстрочки платежів на строк, що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів з дати відвантаження товару покупцю.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити товар не пізніше 21 грудня 2011 року включно.

Судом встановлено, що відповідач лише частково оплатив вартість поставленого товару на суму 4 000,00 грн. що підтверджується банківськими виписками. Вартість неоплаченого товару складає 12337,70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не подано в матеріали справи доказів оплати заборгованості, що є предметом спору, а також не спростовано факту отримання товару.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ГПК України господарський суд розглядає справи за зверненням осіб, визначених даними нормами, та в межах заявлених ними вимог. Позивачем у позовній заяві визначено заборгованість відповідача за видатковою накладною №1800 від 21.11.2011р. в розмірі 12337,30 грн., що є правом позивача.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 12337,30 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 9.1 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім пені, покупець сплачує постачальнику штраф за порушення порядку оплати, визначеного у даному договорі, у розмірі 10 % від суми простроченого платежу. Нарахування та сплата неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження певним строком протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були виконані, до дня їх фактичного виконання (п. 9.3 договору).

Згідно вказаних положень договору позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 3374,44 грн. за період з 22.12.2011р. по 31.07.2013 року та штраф в розмірі 1633,73 грн.

При проведенні перерахунку судом встановлено, що позивачем обґрунтовано нараховано штраф в розмірі 1633,73 грн. та пеню в розмірі 3368,30 грн. У стягненні 6,14 грн. пені слід відмовити.

При проведенні перерахунку судом враховані приписи ч. 6 статті 231 ГК України та п. 9.3 договору поставки № 122 від 02.10.2009р., а також позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 674,22 грн. за період з 22.12.2011р. по 31.07.2013 року.

При проведенні перерахунку судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 673,00 грн., у стягненні 1,22 грн. 3 % річних слід відмовити.

Також позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 202,45 грн. Як вбачається із розрахунку, доданого до позовної заяви, інфляційні втрати нараховані за період з 22.12.2011р. по 30.06.2013р. При цьому позивачем не враховано індекс інфляції за ті місяці, коли він мав від'ємне значення (період дефляції).

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами, оскільки саме такий період прямо передбачений нормами ст. 625 ЦК України.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна позиція викладена в абз. 3 п. 2) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», рекомендаціях відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.97р., постанові ВГСУ у справі № 5013/1365/12 від 18.02.2013р.

Згідно проведеного перерахунку за визначений позивачем період розмір інфляційних втрат має від'ємне значення та становить -1,02 грн., що свідчить про дефляцію за вказаний період. Тому позовні вимоги про стягнення 202,45 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, в зв'язку із тим, що спір виник внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов'язань.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Іноземного підприємства "Біазі Україна" с. Софіївська Борщагівка Київської області до Приватного малого підприємства "Мономах" м. Красилів Хмельницької області про стягнення 18 222,14 грн., з яких 12 337,30 грн. - основний борг, 202,45 грн. - інфляційні втрати, 3 374,44 грн. - пеня, 674,22 грн. - 3% річних, 1 633,73 грн. - штраф задовольнити частково.

Стягнути з Приватного малого підприємства "Мономах" (Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Чкалова, 19, код 21349787) на користь Іноземного підприємства "Біазі Україна" (Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул.Озерна, 17, код 36263446) 12337,30 грн. (дванадцять тисяч триста тридцять сім гривень 30 коп.) основного боргу, 3 368,30 грн. (три тисячі триста шістдесят вісім гривень 30 коп.) пені, 1 633,73 грн. (одна тисяча шістсот тридцять три гривні 73 коп.) штрафу, 673,00 грн. (шістсот сімдесят три гривні 00 коп.) 3% річних, 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 6,14 грн. пені, 202,45 грн. інфляційних втрат та 1,22 грн. 3 % річних відмовити.

Повне рішення складено 12.09.2013р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (08131, Київська обл., с.Софіївська Борщагівка, вул. Озерна, 17),

3 - відповідачу (Хмельницька обл., м.Красилів, вул. Чкалова, буд. 19) - рекомендованим.