Постанова

від 11.09.2013 по справі 813/4510/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року № 813/4510/13-а

15 год. 10 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представника позивача Добровольська Н.М.

представник відповідача Квасниця Н.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Престижбуд-Україна» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС.

Обставини справи.

Позивач, приватне підприємство «Престижбуд-Україна», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000393232 та №0003942321, прийнятих 30.11.2012р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача (а.с.210), судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС, проведено з 06.11.2012р. по 12.11.2012 року позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Престижбуд-Україна» код за ЄДРПОУ 33894823 з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Екоенергобуд» (код ЄДРПОУ 35009599) за жовтень 2010 р. та ПП «Спецпостачсервіс» (код ЄДРПОУ 32327359) за вересень 2010р., про що 19.11.2012 року складено акт №2189/22-10/33894823 (а.с.14-41).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 30.11.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №000393232 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в 53078 грн. (основний платіж - 42462 грн., штрафна (фінансова) санкція - 10616 грн.) (а.с.13) та податкове повідомлення-рішення №0003942321 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 36015 грн. (основний платіж - 28994 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7021 грн.) (а.с.12).

Підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є викладений відповідачем у акті перевірки висновок про порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1. п.11.2. ст. 11 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42462.0 грн.. в т.ч. в ІІІ кв. 2010 р. на суму 12780,0 грн., в IV кв.2010р. на суму 29682,0 грн.

|- п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1. п.п 7.4.4 п.7.4. п.п.7.7.1. п.п.7.7.5, п.7.7, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 28994,0грн., в т.ч. в вересні 2010р. на суму 1461.0 гри., в жовтні 2010р. на сум) 24668.0грн.. в грудні 2010р. і на суму 1953,0 грн., в січні 2011р. на суму 912,0 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з ПП «Екоенергобуд» та ПП «Спецпостачсервіс».

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи судом встановлено підписання позивачем з приватним підприємством «Екоенергобуд» договору підряду СП 10-09 від 06.09.2010 р. (а.с.81-83), за яким приватне підприємство «Екоенергобуд» зобов'язалося в порядку та на умовах, визначених в договорі, виконати за завданням позивача з використанням своїх матеріалів, а позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити наступні роботи: зведення несучих і огороджуючих конструкцій будівель та споруд; монтаж та ремонт конструкцій зовнішніх інженерних мереж і систем; монтаж та ремонт внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів та засобів вимірювання; захист конструкцій, устаткування та мереж.

У подальшому позивачем підписано з приватним підприємством «Екоенргобуд» довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт (а.с.84-99) та отримано податкові накладні (а.с.100-102).

У матеріалах справи також міститься накладна на відвантаження товаро-матеріальних цінностей (а.с.80) та податкова накладна (а.с.79), виписані позивачеві приватним підприємством «Спецпостачсервіс».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Згідно з абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операції позивача з ПП «Екоенергобуд» та ПП «Спецпостачсервіс». Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань.

З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

На підставі досліджених у справі доказів суд дійшов висновку, що складені позивачем з ПП «Екоенергобуд» та ПП «Спецпостачсервіс» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Так, у матеріалах справи міститься акт №508/2204/35009599 від 11.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Екоенергобуд» податковий номер 35009599 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-серпень, жовтень 2010 року» (а.с.159-162), складений ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові, відповідно до якого ПП «Екоенергобуд» звітність по формі 1 ДФ за ІІІ-ІV квартал 2010 року не подавало, декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ-ІV квартал 2010 року ПП «Екоенергобуд» не подавало, що вказує на відсутність факту реального вчинення господарських операцій за липень-серпень, жовтень місяць 2010 року.

У акті відсутня інформація про наявність у ПП «Екоенергобуд» ліцензій на право здійснення будівельної діяльності та дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки і такі у матеріалах справи відсутні.

Судом з матеріалів справи також встановлено, що договори із замовниками (ТзОВ «Зв'язоктехсервіс» (а.с.109-111) та Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради (а.с.114-116) укладені позивачем 13.09.2010 року, відтак на час підписання позивачем 06.09.2010 р. (а.с.81) договору з ПП «Екоенергобуд», у позивача не було правових підстав залучати для виконання підрядних робіт для ТзОВ «Зв'язоктехсервіс» та Галицької районної адміністрації Львівської міської ради ПП «Екоенергобуд».

Також у матеріалах справи є лист Держгірпромнагляду від 05.08.2013р. (а.с.226) про відсутність у ПП «Екоенергобуд» дозволів на виконання робіт підвищеної безпеки та лист Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 09.07.2013 року (а.с.217), у якому зазначено, що роботи виконувалися позивачем і згоди на залучення до виконання робіт субпідрядних організацій (зокрема ПП «Екоенергобуд») Галицька районна адміністрація Львівської міської ради не надавала.

Вищенаведені фактичні обставини справи, встановлені судом, вказують на те, що роботи передбачені договорами, укладеними позивачем з ТзОВ «Зв'язоктехсервіс» (а.с.109-111) та Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради (а.с.114-116) виконувались позивачем, який має ліцензію на будівельну діяльність та дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки (а.с.215-216), а з ПП «Екоенергобуд» позивач підписав договір та первинні документи без наміру фактичного виконання робіт та виключно для мінімізації податкових платежів і отримання податкової вигоди.

У матеріалах справи також міститься акт документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Спецпостачсервіс» №1062/23-2/32327359 від 06.07.2011 року (а.с.150-158), складений ДПІ у Франківському районі м. Львова, відповідно до якого ПП «Спецпостачсервіс» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження того, яким чином та ким здійснювалося транспортування товару придбаного позивачем у ПП «Спецпостачсервіс» згідно накладної від 06.10.2010р. (а.с.80), докази зберігання такого товару (2 дні та 4 дні) до моменту його передачі ВАТ «Іванофранківський локомотиворемонтний завод» згідно видаткової накладної від 08.09.2010 р. (а.с.157) та видаткової накладної від 10.09.2010 року.

Зазначене свідчить про те, що документи оформлені позивачем з ПП "Спецпостачсервіс" підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, а лише з метою документального оформлення господарських операцій, які в дійсності не відбувалися. Тому документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами в розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку

При цьому посилання позивача на ту обставину, що придбані нібито у ПП «Спецпостачсервіс» товари у подальшому реалізовувалися іншим контрагентам не доводить факту їх придбання саме у ПП «Спецпостачсервіс», оскільки такі товари позивач міг придбати у інших осіб, але з метою одержання податкової вигоди оформив документи про їх придбання з «Спецпостачсервіс».

Встановлення дійсного продавця товарів, які придбав позивач, виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема оформлених ПП "Екоенергобуд" актів виконаних робіт і податкових накладних та виданих ПП «Спецпостачсервіс»" видаткової та податкової накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ПП "Екоенергобуд", ПП "Спецпостачсервіс" сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ПП "Екоеноргобуд" та ПП "Спецпостачсервіс" є обґрунтованим.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. Вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2013р. о 11:00 год.

Суддя Коморний О.І.