Рішення

від 10.09.2013 по справі 912/737/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 рокуСправа № 912/737/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/737/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-С", м. Олександрія Кіровоградської області

до відповідача 1: комунального підприємства "Житлогосп", м. Олександрія Кіровоградської області

до відповідача 2: комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, м. Олександрія Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 11 193,00 грн. суми шкоди солідарно.

Представники:

від позивача - Волков С. А., директор;

від позивача - Ковальов А. І., довіреність № 35 від 24.10.12 р.;

від відповідача І - Чернов О. С., довіреність № 17 від 02.01.13 р.;

від відповідача ІІ - Бартанюк Р. С. , довіреність № 848 від 30.07.13 р.;

від відповідача ІІ - Малахова Т.Ю., довіреність № 03 від 02.01.13 р.;

від 3-ї особи - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-С" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з комунального підприємства "Житлогосп" та комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради 11 193,00 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_1, яке мало місце 11.10.2012.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачу в наслідок залиття належного йому на праві власності нежитлового приміщення, що сталося в результаті пориву стояка теплопостачання в сантехнічному приміщенні квартири АДРЕСА_1, спричинено шкоду у вигляді грошових коштів необхідних для проведення ремонтно-відновлюваних робіт у розмірі 11 193,00 грн., яку відповідачі мають солідарно відшкодувати, оскільки за висновком експертного дослідження, проведеного на замовлення позивача, втрата герметичності стояка теплопостачання викликана несвоєчасним виконанням відповідачами ремонтно-відновлюваних робіт (а.с. 3-9 том 1).

Комунальне підприємство "Житлогосп" (далі-відповідач 1) в наданих до суду письмових поясненнях вимоги позивача не визнав, просить відмовити в позові в повному обсязі, вказуючи на те, що згідно рішення виконкому Олександрійської міськради № 626 від 21.07.11 р. з КП "Теплокомуненерго" укладено договір № 2 від 29.02.12 р., за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок надання технічного обслуговування та аварійного ремонту внутрішньо будинкових систем опалення житлових будинків комунальної власності. Крім того, відповідач 1 вказує також на те, що у справі встановлено втручання без усяких погоджень в систему теплопостачання мешканкою квартири АДРЕСА_1, що і могло призвести до витоку води (а.с. 169 том 1).

Також, посилаючись на Правила користування тепловою енергією, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, відповідач 1 стверджує про те, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і тепло споживання забороняється (а.с. 229 том 1).

В наданих до суду комунальним підприємством «Теплокомуненерго» (далі - відповідач 2) письмових поясненнях, останній не визнав позовні вимоги, вказуючи на те, що за умовами укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору на виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення житлових будинків комунальної власності № 2 від 01.01.2012 р., комунальне підприємство «Теплокомуненерго» в повному обсязі виконувало взяті на себе за даним договором зобов'язання, про що сторонами договору протягом 2012 року було підписано відповідні акти приймання виконаних робіт; претензій у відповідача 1 до відповідача 2 щодо обсягу та якості виконаних робіт не надходило.

Крім того, як зазначає відповідач 2, оскільки відповідно до Правил з утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. № 76, КП «Житлогосп», як балансоутримувач, зобов'язаний проводити загальні огляди, що передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період, відповідальність за технічний стан внутрішьобудинкових систем опалення належить балансоутримувачу даних систем КП «Житлогосп» (а.с. 120-121 том 1).

Також відповідач 2 вказує на те, що відповідно до умов укладеного між відповідачами договору, виконання поточних та капітальних ремонтів внутрішньобудинкоих систем опалення, не передбачено; пропозиції про зміну труб стояків подачі теплової енергії будинку АДРЕСА_1 від КП «Житлогосп» не надходило; відповідно до графіка заповнення систем опалення житлових будинків КП «Житлогосп» від 02.08.2012 р. будинок за адресою АДРЕСА_1 було заповнено 26.09.2012 р.; відповідно до переліку виконаних робіт по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкої системи будинок за адресою АДРЕСА_1, роботи виконувались 15, 17, 22, 27 жовтня, 11.10.2012 року КП «Теплокомуненерго» ніяких робіт по даному дому не виконувало (а.с. 189 том 1).

Поряд з цим, відповідач 2, в наданих до суду письмових поясненнях зазначив про те, що для реконструкції систем теплопостачання споживач повинен звернутися з заявою до теплопостачальної організації про видачу йому технічних умов, однак третя особа у справі - ОСОБА_1 із заявою про отримання технічних умов на заміну системи теплопостачання в сантехнічних приміщеннях кВ. 83 до КП «Теплокомуненерго» не зверталася; роботи по заміні теплового стояка в ванній кімнаті третьою особою були здійсненні самостійно, без отримання відповідного дозволу теплопостачальної організації (а.с. 218-219 том 1).

Третя особа у справі - ОСОБА_1 в судових засіданнях по розгляду даної справи участі не брала, вимог ухвал суду не виконала, не подала до суду витребуванні ухвалами суду документів, однак належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями органу поштового зв'язку з відміткою невручення адресату, із зазначенням причини невручення: «за закінченням строку зберігання» (а.с. 196, 201, 228, 244 том 1), а також особистим підписом ОСОБА_1 на копіях ухвал суду від 30.05.13 р., від 18.06.13 р., від 11.07.13 р., що надані до суду повноважним представником позивача Ковальовим А.І., за доводами якого ухвали суду вручено ОСОБА_1 особисто (а.с. 168, 203, 225-226 том 1).

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, що брали участь в судовому засіданні, господарський суд встановив наступне.

Згідно договору купівлі-продажу приміщення від 24.01.2003 р. ТОВ «Вектор-С» є власником приміщення загальною площею 402,8 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 17 том 1).

11.10.2012 року представником КП «Житлогосп» Большая В.М. одноособово складено та підписано акт про обстеження технічного стану на предмет затоплення ТОВ «Вектор» квартирою АДРЕСА_1, затверджений директором КП «Житлогосп» Ананьєвим С.А. (далі - Акт від 11.10.2012 р., а.с. 33 том 1).

За змістом Акту від 11.10.2012 р. вбачається, що при заповненні водою системи теплопостачання стався витік води в кв. №83, внаслідок цього пошкоджено приміщення ТОВ «Вектор», а саме дві кімнати та коридор; пошкоджено пожежна та охоронна сигналізації та електричні мережі; при зверненні в кв. № 83 встановлено, що затоплення сталося через незадовільний стан труби теплопостачання (стояк) в ванній кімнаті.

Отже, зі змісту наданого до суду позивачем Акту від 11.10.2012 р. вбачається, що представником КП "Житлогосп" здійснювався фактично огляд приміщення, що належить позивачу та пошкоджено, у зв'язку з його залиттям, а не приміщення, де саме стався виток води 11.10.2012 р., тобто сантехнічне приміщення квартири АДРЕСА_1; в даному Акті від 11.10.2012 р. лише зазначено про звернення до квартири № 83, де встановлено, що затоплення сталося через незадовільний стан труби теплопостачання (стояк) в ванній кімнаті (а.с. 33 том 1).

При цьому, господарський суд звертає увагу, що даний Акт не відповідає вимогам п. 2.3.6. додатку № 4 "Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р.оку № 76, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 927/11207, а отже не є належним у справі доказом.

Крім того, викладені в Акті від 11.10.2012 р. відомості щодо заповнення водою системи теплопостачання 11.10.2012 р. спростовується наданим у справі належним доказом, а саме: графіком заповнення систем опалення житлових будинків КП "Житлогосп" у вересні 2012 р., затвердженого головним інженером КП "Теплокомуненерго" Молчан А.М. 02.08.2012 р., зі змісту якого вбачається, що заповнення систем опалення житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 проводиться 26.09.2012 р. (а.с. 190-193 том 1).

Також 11.10.2012 р. представниками КП «Теплокомуненерго» у складі 3-х осіб підписано акт-припис, затверджений директором КП «Теплокомуненерго», зі змісту якого вбачається, що 11.10.2012 р. була обстежена внутрішня система опалення квартири АДРЕСА_1, при обстеженні виявлено, що в квартирі № 83, у ванній кімнаті на стояку внутрішньої системи опалення в результаті пориву стався виток теплоносія (води); на вищезазначеному стояку в наявності сліди самовільного втручання, а саме: демонтовано прилад для сушіння рушників, встановлено дві шарових відсікаючи арматури та перетинка з екопластику; на підлозі в ванній кімнаті сліди вологи; виток стався на сталевій частині трубопроводу біля міжповерхового перекриття; на першому поверсі в приміщенні, що належить ТОВ «Вектор-С» в кімнаті на підвісній стелі сліди затікання, в іншій кімнаті сліди затікання на стелі та стінах, в коридорі сліди затікання на стелі та стінах; залиті водою комп'ютер, факс (далі - Акт-припис, а.с. 34 том 1).

З наведеного вище Акту-припису вбачається що причиною залиття приміщення позивача став порив трубопроводу теплопостачання в квартирі № 83, що знаходиться над приміщенням позивача та знаходиться на другому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1.

За заявою позивача № 36 від 24.10.2012 р. приватним підприємцем ОСОБА_11 проведено будівельно-технічне експертне дослідження, про що складено висновок № 17/12 від 23.11.2012 р. (далі - експертний висновок, а.с. 41-63 том 1).

Зі змісту експертного висновку вбачається, що заявник ТОВ «Вектор-С» просив надати в експертному дослідженні відповіді на поставлені ним питання, а саме:

- Яка причина залиття нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1.

- Чи могла вплинути часткова заміна опалювального стояка у квартирі АДРЕСА_1, на виток води зі стояка, який мав місце 11 жовтня 2012 року у міжповерховому перекритті між першим і другим поверхами зазначеного будинку?

- Який нормативний термін експлуатації опалювального стояка діаметром 1/2 дюйма?

- Яка вартість ремонтно-відновлювальних робіт по усуненню наслідків залиття нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1?

Також зі змісту експертного висновку вбачається, що разом із заявою ТОВ «Вектор-С» судовому експерту приватному підприємцю ОСОБА_11 було надано в копіях: акт про залиття від 11.10.2012 р.; договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.01.2003 р.; технічний паспорт на нежитлове приміщення реєстраційний № 1641/8ю виготовлений Олександрійським КМБТІ; фото залиття на електронному носії (а.с.41 том 1).

За змістом наданого судовим експертом висновком причиною залиття нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 є втрата герметичності труби (порив стояка теплопостачання в сантехнічному приміщенні кВ. 83, що знаходиться на другому поверсі цього ж будинку), який імовірно відбувся в за»яз0ку з його значним фізичним зносом, який викликаний несвоєчасним виконанням ремонтно-відновлюваних робіт по поліпшенню його технічного стану; часткова заміна стояка теплопостачання вірогідно не могла вплинути на втрату герметичності (порив) цього є таки стояка теплопостачання, який мав місце 11.10.2012 року у міжповерховому перекритті між першим та другим поверхами зазначеного будинку; вартість ремонтно-відновлюваних робіт нанесеного власнику нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 в результаті його залиття, станом на момент проведення дослідження становить 11 193,00 грн. (без ПДВ) (а.с. 44 том 1).

Посилаючись на застосування ст.ст. 1166, 1192 ЦК України, а також Акт від 11.10.2012 р. та експертний висновок, позивач стверджує, що залиття належного ТОВ «Вектор-С» нежитлового приміщення сталося через невиконання відповідачами робіт з підтримання технічного стану внутрішньобудинкового інженерного обладнання - стояка теплопостачання, а не через недбале поводження з сантехнічним обладнанням власника квартирі АДРЕСА_1.

Однак, належних доказів, на підтвердження своїх доводів позивачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд дійшов висновку про відсутність належних доказів на підтвердження тих обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги.

Так, позивачем не надано до суду доказу, на підтвердження доводів позивача щодо наявності шкоди, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача шкоди, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Позивач в позові, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з відповідачів солідарно матеріальної шкоди, посилається, зокрема, на застосування ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача. Відсутність будь-якої із вказаних підстав виключає цивільну правову відповідальність за статтею 1166 Цивільного кодексу України. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доведення факту неправомірної поведінки, невиконання або неналежного виконання зобов'язання відповідачем, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Так, шкода, заподіяна особі або майну підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Господарський суд звертає увагу, що правовідносини з відшкодування шкоди, передбачені даною статтею, є позадоговірними. Тобто шкода завдається особі в наслідок дій (бездіяльності) іншої особи, які не знаходяться у договірних відносинах і не у зв'язку з виконанням обов'язків за договором, укладеним між цими сторонами.

Шкодою, яка заподіяна позивачу і яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно в сумі 11 193,00 грн., є грошові кошти, що необхідні для проведення відновлювального ремонту залитих водою приміщень.

Позивач стверджує, що 11 193,00 грн., це грошова сума, що складається із частини тієї суми, що позивач фактично сплатив на придбання будівельних матеріалів, а також частини вартості оплати підряднику за проведення відновлюваного ремонту у залитих водою приміщеннях, яку позивач має сплатити ПП «Мрія» в майбутньому, з метою виконання укладеного з підрядником договору, за проведення поточного ремонту приміщень.

Як на доказ наявності витрат позивача на відновлення залитих приміщень, позивачем до суду надано наступні документи, а саме: договір № 02/13 від 09.01.2013 р., укладений між позивачем та приватним підприємством «Мрія», предметом якого є виконання останнім на замовлення ТОВ «Вектор-С» поточного ремонту фасаду та внутрішніх приміщень ТОВ «Вектор-С», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, договірна ціна договору складає 21 077 грн., а також накладні та видаткові накладні про отримання ТОВ «Вектор-С» будівельних матеріалів, а також платіжні документи про оплату придбаних позивачем матеріалів за даними накладними (а.с. 89-99, 100-108, 181 том 1, а.с. 7-14, 21-27 том 2).

В даному випадку грошові кошти фактично сплачені позивачем як виконання ним зобов'язань щодо оплати отриманих будматеріалів, а також з метою виконання взятих на себе, як Замовника, зобов'язань, з метою забезпечення підрядника матеріалами для здійснення поточного ремонту за договором підряду.

Зі змісту наданих до суду копій платіжних документів вбачається, що оплата позивачем здійсненна саме за отриманні ТОВ "Вектор-С" будівельні матеріали та інші товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), що свідчить про існування між позивачем та третіми особами правовідносин щодо купівлі-продажу.

А отже, грошові кошти, позивачем сплачені своїм контрагентам на виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу ТМЦ, а також з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду, як-то забезпечення підрядника матеріалами для здійснення поточного ремонту належного позивачу приміщення, тому не можуть розглядатись як шкода.

Крім того, за даною статтею відшкодування шкоди особою, яка її заподіяла, можливе лише за наявності сукупності умов, що складають цивільне правопорушення, а саме: дії (бездіяльність) останньої повинні бути неправомірними, в результаті цих дій завдається шкода, між діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Оскільки правовідносини з відшкодування шкоди, передбачені вищезазначеною статтею, є позадоговірними (деліктними), то неправомірність поведінки означає, що вона суперечить нормам права. При цьому слід зазначити, що якщо у договірних відносинах неправомірність проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір, то у позадоговірних зобов'язаннях неправомірна поведінка полягає у порушенні абсолютного правовідношення - права власності, для якого суб'єктивне право сформульоване у законодавстві у загальному вигляді.

Під шкодою слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому шкода розглядається не тільки як обов'язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.

Відшкодуванню підлягає тільки шкода, яка є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов'язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб'єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено причинного зв'язку між бездіяльністю відповідачів та залиттям приміщення позивача, що сталося 11.10.2012 р. у сантехнічному приміщенні квартири АДРЕСА_1.

Відсутні причинний зв'язок між бездіяльністю та наслідком та відсутня сама шкода, оскільки, як вже зазначалось вище, сплата на виконання обов'язку за договором не є шкодою.

Приймаючи рішення у даній справі, господарський суд звертає увагу на наступне.

Позивач стверджує, що порив (виток води із стояка) в сантехнічному приміщенні квартири № 83 стався у зв'язку з значним фізичним зносом, який викликаний несвоєчасним виконанням відповідачами ремонтно-відновлюваних робіт по поліпшенню його технічного стану. Обґрунтовуючи свої доводи позивач посилається на експертний висновок, який не є категоричним, оскільки вказує на імовірність даного висновку.

Також експертний висновок не категорично виключає і можливість впливу на втрату герметичності стояка теплопостачання самовільне переобладнання (демонтаж приладу для сушіння рушників) та заміна частини стояка теплопостачання в сантехнічному приміщенні власником квартири АДРЕСА_1.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що демонтаж приладу для сушіння рушників, часткова заміна стояка теплопостачання в сантехнічному приміщенні квартири АДРЕСА_1 здійснена власником квартири самовільно, що підтверджується Актом-приписом від 11.10.2012 р., підписаного представниками КП «Теплокомуненерго», а також поясненнями представника відповідача 2 в судовому засіданні та наданими ним у справі письмовими поясненнями, з яких вбачається, що третя особа ОСОБА_1, як власник квартири № 83, в супереч положень п. 11 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198, в теплопостачальну організацію за видачею технічних умов на заміну системи теплопостачання в сантехнічних приміщеннях кв. 83 до КП «Теплокомуненерго» не зверталась.

З матеріалів справи вбачається, що власником квартири № 83, що знаходиться на другому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 є громадянка ОСОБА_1, саме з якою КП "Теплокомуненерго" укладено договори на отримання комунальних послуг, що підтверджується як копією розрахункової книжки по оплаті за квартиру, комунальні та інші послуги, копією фіскального чеку про фактичну оплату послу, а також договором про постачання теплової енергії для централізованого опалення та гарячого водопостачання № 020630 від 02.06.2006 р., укладеного між власником квартири № 83 ОСОБА_1 та КП "Теплокомуненерго" (а.с. 204-206 том 1, а.с. 58-59 том 2).

Зі слів представника відповідача 2 в судовому засіданні, вказаний вище договір пролонгований і продовжує діяти на даний час.

Зі змісту наданого договору вбачається, що власник квартири № 83 ОСОБА_1( далі - Споживач) зобов'язалась дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених несправностей, пов'язаних з отриманням теплової енергії, що виникли з його вини; за власний рахунок проводити ремонт та заміну приладів, пристроїв та обладнання, що вийшли з ладу з його вини; своєчасно проводити підготовку квартири і його санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період (підпункти 4, 8-10 пункту 4.2 "Споживач зобов'язаний").

Крім того, Споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором, зокрема, за недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг (п. 1 підпункту 5.1. Розділу 4 "Відповідальність сторін").

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198 (далі - Правила), самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання - будь-яка зміна проектного рішення теплопостачання об'єкта, виконана споживачем або будь-якою іншою організацією без погодження з теплопостачальною організацією (п. 3 Правил).

Відповідно до змісту п. 11 Правил самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

Відповідно до Правил споживач несе відповідальність за технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності (експлуатаційної відповідальності), а також несе відповідальність за витікання теплоносія через несвоєчасне усунення пошкоджень на власних теплових мережах та системі теплоспоживання ( п. 41 Правил).

З наведеного вбачається, що саме споживач має нести відповідальність за технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплопостачання, яка знаходиться у межах його експлуатації.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь які відомості про те, що в діях Споживача відсутня вина у технічному стані труби, в якому така знаходилась в момент втрати нею герметичності (11.10.2012 р.).

Безпідставними господарський суд вважає при цьому доводи позивача в тій частині, що ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.03.2013 р. встановлено вину КП "Житлогосп" у несвоєчасному виконанні останнім ремонтно-відновлюваних робіт, що призвело до втрати герметичності труби та як наслідок до залиття приміщення позивача, оскільки, як вбачається зі змісту вказаної ухвали спір по суті не розглядався, провадження у справі закрито, а тому судом не встановлювались обставини, необхідні для вирішення спору по суті (а.с. 64 том 1).

Разом з тим, 11.10.2012 р. представниками теплопостачальної організації - КП "Теплокомуненерго" при огляді сантехнічного приміщення квартири АДРЕСА_1 виявлено факт самовільного втручання Споживача (власника квартири № 83) - ОСОБА_1 (третя особа у справі) в систему теплопостачання, а також самовільне переобладнання системи теплопостачання і теплоспоживання, що підтверджується Актом-приписом від 11.10.2012 р.

До того ж, зі змісту наданого до суду позивачем експертного висновку вбачається, що Акт-припис від 11.10.2012 р. позивачем не був переданий для експертного дослідження, та не був відповідно предметом дослідження, що свідчить про наявність суб'єктивного підходу позивача до встановлення фактичних обставин справи.

Більш того, зі змісту Акту-припису від 11.10.2012 р. вбачається, що виток води стався на сталевій частині трубопроводу біля міжповерхового перекриття, а отже на видимій частині стояка, що не могло бути завчасно не поміченим власником даного приміщення (ОСОБА_1).

Не дивлячись на дану обставину, судовий експерт приватний підприємець ОСОБА_11 у експертному висновку зазначає, що виток стався у міжповерховому перекритті, що суперечить фактичним обставинам, зафіксованими у Акті-приписі від 11.10.2012 р.

При цьому, звертає на себе увагу той факт, що огляд стояка судовим експертом проводився 24.10.2012 р., а Акт-припис складався уповноваженими представниками КП "Теплокомуненерго" безпосередньо 11.10.20012 р., тобто у день залиття приміщення, що дає перевагу у часі, та свідчить про відповідність та достовірність даних обставин.

Крім того, експертний висновок в тій частині, що порив стояка відбувся у зв'язку із значним фізичним його зносом, який викликаний несвоєчасним виконанням ремонтно-відновлюваних робіт по поліпшенню його технічного стану, не вказує на те, хто саме відповідає за технічний стан даної частини стояка, а тому не доводить вини відповідачів у втраті герметичності стояка теплопостачання, що знаходится в квартирі споживача АДРЕСА_1.

При цьому, вказуючи у експертному висновку на знаходження стояка у ветхому технічному стані, а також вказуючи на проведення ремонтних робіт по частковій замінні стояка власником квартири № 83, поряд з цим, експерт вказує на те, що відомості про проведення якихось ремонтних робіт по поліпшенню технічного стану конструктивних елементів, опоряджувального покриття та інженерних комунікацій, за період експлуатації будівлі, відсутні, що ставить під сумнів правильність та об'єктивність даного висновку.

Ставить під сумнів експертний висновок також та обставина, що свої висновки експерт ґрунтує зі слів власника квартири № 83, по-перше, не вказуючи при цьому прізвище даної особи, а по друге особи, яка зацікавлена в уникненні відповідальності за технічний стан тієї частини системи теплопостачання, що знаходиться в його відданні та технічній експлуатації, який саме і призвів до пориву даної системи та витоку води, що врешті і призвело до залиття квартири позивача.

Крім зазначеного, наданий позивачем у справі експертний висновок № 17/12 від 23.11.2012 р. не може бути прийнятий господарським судом в якості належного доказу у справі, в розумінні ст. 33 ГПК України, з огляду на наступне.

За змістом Закону України "Про судову експертизу", зокрема статті 14, згідно з якою експерта може бути притягнуто до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, судовим експертом може бути виключно фізична особа, яка повинна підписати свій висновок (акт експертизи), хоча б проведення судової експертизи було покладено на відповідну державну установу.

Якщо, призначаючи судову експертизу, господарський суд не попередив особу чи осіб, які проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, то поданий суду висновок може вважатися висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта в розумінні частини першої статті 42 ГПК.

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Пленум Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

З»ясовуючи питання про необхідність призначення та проведення у даній справі судової експертизи, позивач відмовився від проведення такої, вказуючи на те, що наданий ним до суду експертний висновок від 25.11.2012 р. є належним та допустимим доказом (а.с. 223 том1).

Крім того, представники відповідача 1 та відповідача 2 у справі також не погодились на проведення у справі судової експертизи, на предмет встановлення причини пориву, що стався 11.10.2012 р. в сантехнічному приміщенні квартири АДРЕСА_1 (а.с. 218, 229 том 1).

Відмова сторін від проведення судової експертизи, а отже відмова від оплати судової експертизи обумовлює неможливість проведення такої експертизи та отримання у справі відповідного експертного висновку, наданого судовим експертом, попередженого судом про кримінальну відповідальність.

Отже, позивач не довів належними доказами того факту, що залиття належного йому приміщення, що сталося 11.10.2012 р. спричинено саме бездіяльністю відповідачів щодо проведення ними ремонтно-відновлюваних робіт з поліпшення технічного стану стояка теплопостачання, а отже не доведені наявність причинного зв'язку між бездіяльністю відповідачів та шкодою, яку позивач просить відшкодувати за рахунок солідарного стягнення, що позбавляє в свою чергу можливості покладення на відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування матеріальної шкоди.

Оскільки позивач не довів наявність усіх необхідних елементів для покладення на відповідачів в відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, доводи позивача є недоведеними, а вимоги безпідставними.

Безпідставним вважає господарський суд і посилання позивача в позові на застосування ст. 1210 ЦК України, з огляду на те, що ані відповідач 1, ані відповідач 2 не є виконавцем послуг по відношенню до позивача, оскільки останній не знаходиться у договірних відносинах з відповідачами щодо надання та отримання таких послуг.

З тих же підстав вважає господарський суд безпідставним посилання позивача в позові на вимоги Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з огляду на те, що позивач не є споживачем таких послуг у правовідносинах з відповідачами.

За доводами представників позивача в судовому засіданні, останній відключений від централізованого опалення, у зв'язку з проведенням ним автономного опалення, крім того, договірні відносини у позивача існують з управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради, що підтверджується відповідним договором про співпрацю від 18.09.12 р. (а.с. 207 том 1).

Також безпідставним є посилання позивача в позові на ст. 1190 ЦК України, з огляду на те, що відповідач не довів факту спільності дій або бездіяльності відповідачів, якими за доводами позивача, йому надано матеріальну шкоду.

Господарський суд також вважає, що позивачем не доведено виникнення у відповідачів солідарного обов"язку та неподільності предмета зобов"язання, на що в позові вказує позивач, посилаючись на ст. 541 ЦК України.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються позивача і не стягуються.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.09.13 р. оголошувалась перерва до 10.09.2013 р.

Керуючись ст. ст. 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити третій особі за адресою: 28000, АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 16.09.2013 р.

Суддя Л. С. Коротченко