Ухвала

від 10.09.2013 по справі 802/2716/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2716/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

екретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Дремлюха О.М.

представника відповідача: Радзіковської І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НБК" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "НБК" (далі - позивач, ТОВ "НБК") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "НБК" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" за період з березня 2012 року по червень 2012 року

За результатами перевірки складено акт № 1731/2201/32603883 від 16.05.2013 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ "НБК" вимог: пп.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, шляхом завищення ТОВ "НБК" суми податкового кредиту на 53443,00 грн. за період з березня 2012 року по червень 2012 року; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 та п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого ТОВ "НБК" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за період з березня 2012 року по червень 2012 року на 53443,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки ТОВ "НБК" звернулось із письмовими запереченнями за вих. № 23/05 від 23.05.2013 року до Вінницької ОДПІ, розглянувши які, відповідач висновки, що викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 16.05.2013 року № 1731/2201/32603883 щодо встановлених порушень, залишив без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002542202 від 03.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 80165,00 грн., з них, за основним платежем - 53443,00 грн., за штрафними санкціями - 26722,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "НБК", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ "Компанія Мармур ЛТД".

Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Компанія Мармур ЛТД", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТОВ "НБК". Тобто, дані операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій.

Даного висновку відповідач дійшов з огляду на акт ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №429/22.3-17/37889288 від 01.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року по 30.10.2012 року. Так, зі змісту зазначеного акту ревізором встановлено, що у ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" відсутні виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. У зв'язку з не підтвердженням задекларованого податкового кредиту та валових витрат, перевіряючим зроблено висновок, що у ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2012 році.

Колегія суддів критично оцінює вказану позицію відповідача з огляду на наступне.

20.03.2012 року між ТОВ "НБК" та ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" укладено договір №2/12, відповідно до умов якого Субпідрядник (ТОВ "Компанія Мармур ЛТД") бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик, збудувати і здати Генпідрядникові (ТОВ "НБК") об'єкти, які замовлені по всій України (за договором - Об'єкт), відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації й в обумовлений цим Договором термін, а Генпідрядник зобов'язується сплатити вартість робіт в строк та на умовах даного Договору.

Виконання умов вказаного договору підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними (т.1, а.с.52-129).

Відповідно до ліцензії серії АВ № 601054 TOB "Компанія Мармур ЛТД" на час укладення договору субпідряду мало право на виконання робіт пов'язаних із створенням об'єктів архітектури.

Також матеріали справи містять докази отримання позивачем послуг від TOB "Компанія Мармур ЛТД" та використання їх в подальшому в господарській діяльності позивача ( т.1 а.с. 130 - 206 ).

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Доводи відповідача щодо ненадання до перевірки окремих документів, витребуваних листом Вінницької ОДПІ № 7994/10/2202 від 17.04.2013 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як листом від 23.04.2013 року № 23/04/1 позивач надав на запит відповідача копії первинних документів, які є документальним підтвердженням реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" (а.с.43-45).

Стосовно посилань відповідача на акт ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №429/22.3-17/37889288 від 01.03.2013 року колегія суддів звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Також слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу.

Крім того, нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві зі сторони його контрагента, зазначеного в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 вересня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.