Постанова

від 15.05.2013 по справі 804/4363/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р. Справа № 804/4363/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Десятникової К.І. та представника відповідача - Федорової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рижкофф»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001138822 від 24.12.2012 року з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9620361,25 грн. та № 0001148822 від 24.12.2012 р. з податку на додану вартість в розмірі 3498313,75 грн., які прийняті на підставі Акту № 544/23-0/33972597 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПГ Група «Рейнфорд» (ТОВ «Рижкофф») (код за ЄДРПОУ 33972597) з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Юта» (код ЄДРПОУ 32010821) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р., ТОВ «Вавілон» (код ЄДРПОУ 32010905) а період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р.» (далі - Акт № 544/23-0/33972597).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість є протиправними, оскільки позивачем надавалися під час проведення перевірки всі первині документи, необхідні для формування валових витрат та податкового кредиту згідно вимог ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та ЗУ «Про податок на додану вартість». Отримана позивачем продукція за договорами з ТОВ «Юта» та ТОВ «Вавілон» була використана у власній господарській діяльності, а саме була реалізована кінцевим споживачам через власну мережу торгівельних закладів, що відповідає приписам ЗУ «Про податок на додану вартість» в частині права формування податкового кредиту. Висновки відповідача про відсутність доказів транспортування товару від постачальників (ТОВ «Юта» та ТОВ «Вавілон») до позивача вважає необґрунтованими, оскільки згідно умов договорів поставки на позивача як покупця продукції не покладалися обов'язки по доставці продукції, а тому в останнього не могло бути документів (товарно-транспортних накладних) щодо її транспортування. Посилання відповідача на факт притягнення до кримінальної відповідальності керівника ТОВ «Вавілон» вважає необґрунтованими, оскільки злочинні дії даного керівника стосуються відносин ТОВ «Вавілон» з ПП «Контур Пак», а не з позивачем. Тому висновки про нікчемність правочинів між позивач ТОВ «Юта» та ТОВ «Вавілон» є протиправними, формування витрат та податкового кредиту правомірним, нарахування податкових зобов'язань позивачу протиправним. Також, позивач зазначив, що у відповідача не було законних підстав проводити повторну перевірку, оскільки його відносин з ТОВ «Юта» та ТОВ «Вавілон» вже були предметом іншої перевірки, за результатами якої порушень встановлено не було.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, зазначаючи при цьому, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Юта» зроблені у зв'язку з непідтвердженням позивачем факту транспортування продукції та здійсненням вантажних робіт щодо даної продукції та на підставі акту № 1392/232/32010821 від 05.07.2011 р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Юта», згідно якого встановлено нереальність господарських операції ТОВ «Юта» з його контрагентами. Висновки про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Вавілон» зроблені також у зв'язку з непідтвердженням позивачем факту транспортування продукції та здійсненням вантажних робіт щодо даної продукції та у зв'язку з інформацією, отриманою з вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 р. щодо визнання директора ТОВ «Вавілон» ОСОБА_3 винним у скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, 2. 2 ст. 366 КК України, згідно якого відповідачем встановлено фіктивність діяльності ТОВ «Вавілон» під керівництвом ОСОБА_3

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

На виконання наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську № 541від 28.11.2012 р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТПГ Група «Рейнфорд» з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Юта» (код ЄДРПОУ 32010821) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р., ТОВ «Вавілон» (код ЄДРПОУ 32010905) а період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р., про що було складено Акт № 544/23-0/33972597 від 05.12.2012 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки (код за ЄДРПОУ 33972597) з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Юта» (код ЄДРПОУ 32010821) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р., ТОВ «Вавілон» (код ЄДРПОУ 32010905) а період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р.». згідно якого встановлено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 з урахуванням п. 1.32 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток за 1 квартал 2012 р. на суму 7696289,00 грн., порушення пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 з урахуванням пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. ЗУ «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість в сумі 2798651,00 грн. На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001138822 від 24.12.2012 року з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9620361,25 грн. та № 0001148822 від 24.12.2012 р. з податку на додану вартість в розмірі 3498313,75 грн., які прийняті на підставі.

В ході проведення перевірки відповідачем були використані Акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 1392/232/32010821 від 05.07.2011 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Юта» (код за ЄДРПОУ 32010821) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень-грудень 2009 р., січень-березень 2010 р.» (далі - Акт перевірки № 1392/232/32010821), Акт з додатками СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС № 201/08-03/2-33972597 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Торгівельно-Промислова Група «Рейнфорд» (код за ЄДРПОУ 33972597) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р.» (далі - Акт перевірки № 201/08-03/2-339725970)., вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 р. про притягнення до відповідальності ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

Між ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» (ТОВ «Рижкофф», покупець) та ТОВ «Юта» (постачальник) було укладено Договір поставки від 01.12.2008 р.

Відповідно до п. 1.1 даного Договору постачальник зобов'язується поставити товари народного споживання (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити його на умовах, обумовлених у договорі.

Відповідно до п. 2.1 даного Договору постачальник відвантажує товар на адресу покупця на умовах DDP (доставка товару постачальником в пункт зазначений покупцем) відповідно до правил Інкотермс у чинній редакції на протязі 10 днів з моменту отримання заявки».

Між ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» (ТОВ «Рижкофф», покупець) та ТОВ «Вавілон» (постачальник) було укладено договір поставки № 40007 від 01.11.2008 р.

Відповідно до п. 1.1 даного Договору постачальник зобов'язується поставити товари народного споживання (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити його на умовах, обумовлених у договорі.

Згідно п. 2.1 даного Договору постачальник відвантажує товар на адресу покупця на умовах EXW згідно з правилами Інкотермс у чинній редакції на протязі 10 днів з моменту отримання заявки.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 р. до даного Договору п. 2.1 постачальник відвантажує товар на адресу покупця на умовах DDP (доставка товару постачальником в пункт зазначений покупцем) відповідно до правил Інкотермс у чинній редакції на протязі 10 днів з моменту отримання заявки.

Між ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» (ТОВ «Рижкофф», покупець) та ТОВ «Вавілон» (постачальник) було укладено Договір поставки від 01.12.2008 р.

Відповідно до п. 1.1 даного Договору постачальник зобов'язується поставити товари народного споживання (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити його на умовах, обумовлених у договорі.

Згідно п. 2.1 даного Договору постачальник відвантажує товар на адресу покупця на умовах DDP (доставка товару постачальником в пункт зазначений покупцем) відповідно до правил Інкотермс у чинній редакції на протязі 10 днів з моменту отримання заявки.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Відповідно до 2.1. Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до 2.2. Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ( який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7. ЗУ «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ЗУ «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за договорами поставки з ТОВ «Вавілон» та ТОВ «Юта» відповідачу під час проведення перевірок позивача (Акт перевірки № 544/23-0/33972597, Акт перевірки № 201/08-03/2-339725970) були, зокрема, надані податкові накладні та видаткові накладні, договори поставки. Даний факт відповідачем не заперечувався.

В світлі зазначеного суд встановив правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за договорами поставки з ТОВ «Вавілон» та ТОВ «Юта».

В Акті перевірки № 201/08-03/2-339725970 щодо перевірки позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., в тому числі у взаємовідносинах з ТОВ «Вавілон» та ТОВ «Юта», відповідачем не встановлено юридична дефектність зазначених первинних документів за договорами поставки стосовно їх форми та змісту, визнано правомірним формування позивачем за договорами поставки з ТОВ «Вавілон» та ТОВ «Юта» валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до Акту перевірки № 544/23-0/33972597 та заперечень проти адміністративного позову встановлено, що висновки щодо нереальності господарських операцій позивач за договорами поставки з ТОВ «Вавілон» та ТОВ «Юта» відповідачем зроблені на підставі вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 р. про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України та Акту перевірки № 1392/232/32010821 від 05.07.2011 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Юта» (код за ЄДРПОУ 32010821) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень-грудень 2009 р., січень-березень 2010 р.» відповідно та у зв'язку з відсутністю в позивача доказів транспортування товару за договорами поставки.

Суд не погоджується в висновками відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача за наступних підстав.

Щодо відносин з ТОВ «Юта» суд встановив необґрунтованість посилання відповідача на Акт перевірки № 1392/232/32010821 щодо перевірки ТОВ «Юта» як доказ нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Юта», згідно якого зроблено висновки, що ТОВ «Юта» надавало податкову вигоду для третіх осіб, оскільки в Акті перевірки № 1392/232/32010821 перевірялись відносини між ТОВ «Юта» ПП «Контур Пак» та ТОВ «Еко-Пром-Інвест» з питань правомірності формування податкового кредиту ТОВ «Юта» у відносинах поставки товару з зазначеним підприємствами. Відносини між позивачем та ТОВ «Юта» не були предметом перевірки ТОВ «Юта».

Враховуючи зазначене, суд визнав необґрунтованими висновки відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Юта», які зроблені на підставі Акту перевірки № 1392/232/32010821.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» згідно яких не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом).

Також, суд визнав обґрунтованим посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03 від 22.01.2009 р.), згідно якого «враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування , про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не провинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Щодо відносин з ТОВ «Вавілон» суд встановив необґрунтованість посилання відповідача на вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 р. про притягнення до кримінальної відповідальності директора ТОВ «Вавілон» ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України як доказ нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вавілон», згідно якого зроблено висновки, що ТОВ «Вавілон» безпідставно сформовано податкові зобов'язання березня 2010 р. на адресу ТОВІ «ТПО «Рейнфорд» (ТОВ «Рижкофф»), оскільки вирок суду стосовно ОСОБА_3 стосувався відповідальності за його вчинки як посадової особи у відносинах ТОВ «Вавілон» з ПП «Контур Пак».

Судом також встановлено необґрунтованість наступного висновку відповідача: «з огляду на те, що відносини між ТОВ «Вавілон» та ПП «Контур» були в той самий період який перевірявся по взаємовідносинам ТОВ «Рижкофф» з ТОВ «Вавілон», тому СДПІ ВПП ДПС зроблено висновок щодо нереальності здійснення господарських операцій», так як даний висновок зроблено на припущенні.

Відповідно до п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 (далі - Правила № 363) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до договорів поставки між позивачем ТОВ «Вавілон» та ТОВ «Юта» поставка товару за даними договорами згідно Інкотермс здійснюється на умовах DDP за адресою зазначеною покупцем, згідно яких продавець несе зобов'язання по поставці товару за власний рахунок. Відтак в позивача відсутні зобов'язання по транспортуванню товару за договорами поставки з ТОВ «Вавілон» та ТОВ «Юта», позивач не несе витрат по доставці товару та відсутні правові підстави щодо наявності в позивача документів по транспортуванню товару.

Враховуючи зазначене, судом встановлено необґрунтованість висновків відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем ТОВ «Вавілон» та ТОВ «Юта» за договорами поставки з причин відсутності в останнього доказів транспортування товару.

Для підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем були надані докази використання придбаних в ТОВ «Вавілон» та ТОВ «Юта» товарів в господарській діяльності ( а.с. 244, т. 2), а саме реалізації даних товарів через власну торговельну мережу кінцевим споживачам (договори суборенди майнового найму нежилих приміщень, договори оренди, договори надання послуг, договори оренди нерухомого майна, штатні розклади підприємств торговельної мережі позивача,реєстр отриманих та вижатих податкових накладних щодо реалізації товару кінцевому споживачу).

Відповідно до встановлених обставин суд встановив правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за договорами поставки з ТОВ «Вавілон» та ТОВ «Юта».

Відповідно до п.1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, повинні бути прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено необґрунтованість висновків відповідача в № 544/23-0/33972597 від 05.12.2012 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки (код за ЄДРПОУ 33972597) з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Юта» (код ЄДРПОУ 32010821) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р., ТОВ «Вавілон» (код ЄДРПОУ 32010905) а період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р.» та протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0001138822 від 24.12.2012 року з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9620361,25 грн. та № 0001148822 від 24.12.2012 р. з податку на додану вартість в розмірі 3498313,75 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РИЖКОФФ» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001138822 та № 0001148822 від 24.12.2012 року.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «РИЖКОФФ» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 20.05.2013р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 20.05.2013р. Суддя П.О.Борисенко П.О.Борисенко