Ухвала

від 11.09.2013 по справі 826/3944/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №

826/3944/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Вівдиченко Т.Р.,

Федорової Г.Г.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медіса" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року адміністративний позов ТОВ "Медіса" до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та винесення правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27.02.2013 року по 28.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Медіса» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин з Компанією «Олден Груп» США за період з 01.01.2009 по 31.10.2012., за наслідком якої було складено акт № 192/22-8/32981658 від 04.03.2013 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.3.1 ст. 3 , п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5 , пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст. 138 , пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток у розмірі 77 131 грн.

В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, що операції по взаємовідносинах між Компанія «Олден Груп» та ТОВ «Медіса» не мали реального характеру (договір постачання посадовою особою не складався та не підписувався) - стор.11 Акту перевірки.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0002992208, яким позивачу донараховано грошового зобов'язання податку на прибуток у розмірі 60 916 грн., у т.ч. 49 211 грн. основного платежу та 11 705 грн. штрафних санкцій.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що відносини між Компанія «Олден Груп» та позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків, такого висновку податковий орган дійшов на підставі протоколу допиту свідка від 04.04.2012 ОСОБА_3, проведеного слідчим СОГ ГСУ МВС України.

Відповідно до вказаного протоколу, ОСОБА_3 - директор Компанії «Олден Груп» - пояснив, що про ТОВ «Медіса» йому нічого не відомо, жодних документів фінансово-господарської діяльності він не підписував, у контракті від 01.07.2009 №01-2009 купівлі-продажу лікарського засобу Рибовирин-Медуна, укладеному між ТОВ «Медіса» і Компанією «Олден Груп», та специфікаціях підписи від імені директора ОСОБА_3 виконані не ним, а іншою особою.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною до 01 квітня 2011 року) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу .

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» . Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Крім того, під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України ).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (як покупцем) та його контрагентом Компанією «Олден Груп» (як продавцем) було укладено договір поставки №01-2009 від 01.07.2009, згідно з умовами якого продавець зобов'язується у порядку та на умовах, передбачених даним договором, передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити медпрепарат Ribavirin Meduna ® 200 мг капсули, визначені у генеральній специфікації, яка являється додатком до даного договору на суму 44 000 USD;

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором було надано генеральну специфікацію до контракту №01-2009 від 01.07.2009; інвойс №01 від 15.07.2009; вантажно-митну декларацію; реєстраційне посвідчення на лікарський засіб №UA/2840/01/01, видане 18.03.2005 Державним фармакологічним центром Міністерства охорони здоров'я України, відповідно до якого рішення про державну реєстрацію лікарського засобу затверджене наказом МОЗ України від 14.03.2005 №106, Рибавірин Медуна капсули по 200 мг зареєстрований в Україні терміном на 5 років; реєстраційне посвідчення на лікарський засіб №UA/2840/01/01, видане 30.07.2010 Міністерством охорони здоров'я України, відповідно до якого зазначений лікарський засіб перереєстрований в Україні терміном на 5 років; платіжні доручення з відміткою банку на підтвердження здійснення розрахунків за зазначеним вище договором.

Також на підтвердження використання придбаного за договором поставки №01-2009 від 01.07.2009 лікарського засобу у власній господарській діяльності позивачем надано суду копії договорів поставки, укладених між позивачем та контрагентами: ТОВ « 7Я», ТОВ «БаДМ», ТОВ «Експрес Аптека», видаткових та податкових накладних, довіреностей, виконання яких підтверджується листами ТОВ « 7Я», ТОВ «БаДМ», ТОВ «Еспрес Аптека», у яких зазначені підприємства підтверджують отримання лікарського засобу Рибавірин Медуна капсули по 200 мг.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що сукупність наданих позивачем документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджують фактичне здійснення спірних операцій та їх реальність.

Що стосується посилання податкового органу на те, що договори постачання між позивачем і його контрагентом є недійсними в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину, колегією суддів не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки висновку стосовно того, що відносини між Компанія «Олден Груп» та позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків, такого висновку податковий орган дійшов на підставі протоколу допиту свідка від 04.04.2012 ОСОБА_3, проведеного слідчим СОГ ГСУ МВС України.

Відповідно до вказаного протоколу, ОСОБА_3 - директор Компанії «Олден Груп» - пояснив, що про ТОВ «Медіса» йому нічого не відомо, жодних документів фінансово-господарської діяльності він не підписував, у контракті від 01.07.2009 №01-2009 купівлі-продажу лікарського засобу Рибовирин-Медуна, укладеному між ТОВ «Медіса» і Компанією «Олден Груп», та специфікаціях підписи від імені директора ОСОБА_3 виконані не ним, а іншою особою.

Відповідно до ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України , недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України , нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст. 234 ЦК України , фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а, відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, та відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність та кого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладеного між позивачем та контрагентом договору, а його позиція , що зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема відсутнє вільне волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Отже, враховуючи той факт, що зміст правочинів, укладених між позивачем та Компанією «Олден Груп», відповідав вимогам діючого законодавства України, за період перевірки жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; на момент укладання та виконання правочинів ні власне договір, ні платіжні доручення, ні звітність не були визнані у встановленому порядку недійсними, а тому посилання податкового органу на недійсність даного договору є безпідставно.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дано належну правову оцінку, жодних інших обставин чи доказів відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 кодексу), який відповідачем не був виконаний.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.09.2013 року

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Г.Г. Федорова

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.