Постанова

від 11.09.2013 по справі 809/1816/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. Справа № 809/1816/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Куриш Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Плекан Ю.В., Кирничук В.В.,

від відповідача - Саранчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного сільськогосподарського виробничо-торгового підприємства фірми "Квілт"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення №0000232200 від 23.05.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

приватне сільськогосподарське виробничо-торгове підприємство фірми "Квілт" (надалі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської оДПІ (надалі-відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232200 від 23.05.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки Коломийської об`єднаної Державної податкової інспекції та прийняте податкове повідомлення-рішення №0000232200 від 23.05.2013 року є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи, а також відповідачем безпідставно збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень, червень, серпень та грудень 2010 року в розмірі 90525,00 грн., оскільки у позивача наявні всі необхідні первинні документи для підтвердження чинності правочинів та правомірності формування податкового кредиту та віднесення затрат на придбання товару до валових витрат підприємства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена відповідачем з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а податкове повідомлення-рішення №0000232200 від 23.05.2013 року прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просила відмовити в задоволенні позову повністю з підстав викладених у письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Приватне сільськогосподарське виробничо-торгове підприємство фірма "Квілт" зареєстрована Коломийською районною державною адміністрацією 05.02.1998 року та перебуває на податковому обліку в Коломийській оДПІ з 23.02.1998 року.

З 19.04.2013 року по 25.04.2013 року Коломийською оДПІ проводилась перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ "Косівське РБУ-5", їх реальності та повноти відображення в обліку за період, а саме: травень, червень, серпень та грудень 2010 року.

Податковим-ревізором Коломийської оДПІ в період з 19.04.2013 року по 25.04.2013 року на підставі наказу Коломийської оДПІ від 18.04.2013 року №305 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПСВТП "Квілт" з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Косівське РБУ-5» (код ЄДРПОУ 33527311), за період 05.2010 року, 06.2010 року, 08.2010 року та 12.2010 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт № 1479/220/25073081 від 08 травня 2013 року (а.с.13-28), яким встановлено порушення позивачем:

- ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПСВТП "Квілт" з ТзОВ "Косівське РБУ-5", документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин на загальну суму 543150,00 грн.; а саме у травні 2010 року на суму 206550,00 грн., у червні 2010 року на суму 72260,00 грн., у серпні 2010 року на суму 20500,00 грн., у грудні 2010 року на суму 243840,00 грн.

- пп. 7.2.4, п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п.7.4 та пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 90525,00 грн., а саме: у травні 2010 року на 34425,00 грн., у червні 2010 року на 12043,00 грн., у серпні 2010 року на 3417,00 грн., у грудні 2010 року на 40640,00 грн.

На підставі акта перевірки №1479/220/25073081 від 08.05.2013 року начальником Коломийської оДПІ 23.05.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000232200, яким за порушення позивачем п.54.3 статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України та відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 135787,50 грн., з яких за основним платежем 90525,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 45262,50 грн. (а.с.19).

Що стосується висновку Коломийської оДПІ, викладеному в акті перевірки №1479/220/25073081 від 08.05.2013 року щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків між ПСВТП "Квілт" та ТзОВ «Косівське РБУ-5» (код ЄДРПОУ 33527311) за період 05.2010 року, 06.2010 року, 08.2010 року та 12.2010 року їх реальності та повноти відображення в обліку., а також з прийняттям Коломийською оДПІ податкового повідомленнями-рішеннями №0000232200 від 23.05.2013 року суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки №1479/220/25073081 від 08.05.2013 року, відповідачем зроблено висновок, що укладений позивачем договір №3 від 07.04.2010 року з ТзОВ «Косівське РБУ-5» (код ЄДРПОУ 33527311) на виконання підрядних робіт є нікчемним (а.с. 34-36).

Як наслідок відповідачем зроблено висновок, що позивачем занижено податок на додану вартість на суму 135787,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки №1479/220/25073081 від 08.05.2013 року, податковим перевіряючим здійснено посилання на акт перевірки ТзОВ «Косівське РБУ-5» (код ЄДРПОУ 33527311) за № 971/22-0/33527311 від 19.10.2012 року, в якому вказано:

`` … з ДПІ Сихівського району м. Львова одержано акт планової перевірки по ПП «Львівресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства від 13.10.2011 року № 43756/7/15-3 взаємовідносин з покупцями в т.ч. ТзОВ «Косівським РБУ -5» (под. ном. 33527311) визнані недійсними.

На основі даного акту зроблений висновок, що ПСВТП "Квілт" уклало договір без мети реального настання правових наслідків, що ПП " Львівресурс " фактично не виконував підрядних робіт і договір на виконання підрядних робіт є нікчемним.

Використавши тільки інформацію з акту, відповідач дійшов висновку, що договір на виконання підрядних робіт не обумовлений господарською метою, не спрямований на настання реальних правових наслідків.

Суд не може погодитися з висновками відповідача щодо нікчемності правочину - договору №3 від 07.04.2010 року між ПСВТП "Квілт" та ТзОВ "Косівське РБУ-5" на виконання підрядних робіт, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в ході перевірки ПСВТП "Квілт" надало перевіряючій особі первинні документи, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: договір на виконання підрядних робіт від 07.04.2010 року №3, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, типова форма № КБ-2В, банківські виписки та платіжні доручення, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, типова форма № КБ-3, що спростовують висновки викладені в акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень та підтверджують реальність господарських відносин.

Таким чином у ПСВТП "Квілт" наявні всі первинні документи, які підтверджують виконання господарських операцій (договір, акти, платіжні доручення, податкові накладні).

В судовому засіданні представник відповідача обґрунтовуючи доводи щодо відсутності у ПСВТП "Квілт" права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість посилался на факти встановлені податковим органом в акті перевірки щодо нікчемності правочину - а саме договору на виконання підрядних робіт між ПСВТП "Квілт" та ТзОВ "Косівське РБУ-5".

Суд не може погодиться з такими висновками та доводами відповідача з тієї причини, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Посилання відповідача на відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) ТзОВ "Косівське РБУ-5" (код за ЄДРПОУ 33527311) ПСВТП "Квілт" (под. ном. 25073081) в період з 01.04.2010 року по 31.12.12.2010 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків не є тими доказами, які вказують на нікчемність правочину укладеного між ПСВТП "Квілт" та ТзОВ "Косівське РБУ-5".

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що використання працівниками Коломийської оДПІ, як підстави для встановлення нікчемності правочину, здійсненого ПСВТП "Квілт" з ТзОВ "Косівське РБУ-5", даних отриманих відповідачем від ДПІ Сихівського району м. Львова, а саме акта перевірки №43756/7/15-3 від 13.10.2011року про результати планової документальної перевірки ПП " Львівресурс " з питань дотримання вимог податкового законодавства ПДВ взаємовідносин з покупцями в т.ч. ТзОВ "Косівське РБУ-5", не може слугувати вагомим доказом удаваності такого правочину, оскільки на момент здійснення господарської операції позивача з ТзОВ "Косівське РБУ-5" такий суб'єкт господарювання був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку платників податків та мав свідоцтво платника ПДВ, відомості про місцезнаходження ТзОВ "Косівське РБУ-5" містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є основною правовою формою, що опосередковує рух цивільного обороту: переміщення матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ПСВТП "Квілт" 07 квітня 2010 року уклало договір №3 з товариством з обмеженою відповідальністю "Косівське РБУ-5" на виконання підрядних робіт ТзОВ "Косівське РБУ-5" відповідно до ліцензії серії АВ № 332779 виданої управлінням містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 29.08.2007 року № 21, товариство займається будівельною діяльністю. Ліцензія видана терміном на п`ять років, а саме: з 29 серпня 2007 року по 29 серпня 2012 року. Ідентифікаційний код 33527311. Місцезнаходження юридичної особи: 78607, Івано-Франківська область, Косівський район, с. Смодна, вул. Дружби, будинок 6 (а.с. 37).

Щодо твердження про недійсність правочину, укладеного позивачем з ТзОВ "Косівське РБУ-5", то суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте судових рішень, які б визнавали недійсність правочину між позивачем з ТзОВ "Косівське РБУ-5" відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, та 6 статті 203 цього Кодексу.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України лише недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, лише договір (правочин), який визнаний судом недійсним або є таким в силу закону не створює для сторін юридичних наслідків.

У ході судового розгляду справи, судом було встановлено, що ПСВТП "Квілт" в ході проведення перевірки податкового органу у повному обсязі були надані первинні документи й податкові накладні, які оформлені у повній відповідності з нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 і Порядку заповнення податковій накладній № 165, що відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" свідчать, про повноту й достовірність задекларованих сум валових витрат і податкового кредиту.

Суд також відзначає, що ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено жодних вимог до форми і виду документів, які б відносилися до цілей податкового обліку.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Судом було встановлено, що наявні у справі матеріали, а саме: податкові накладні між ПСВТП "Квілт" та ТзОВ "Косівське РБУ-5" (а.с. 40-45), акти виконаних робіт (а.с. 51-52, 56-59, 64-67, 72-76), довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрати (45, 54, 62-63, 70-71), підсумкові відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на будівництво складських приміщень в. с. Нижній Вербіж (а.с.48-50, 53, 60-61, 68-69, 77-79), платіжні доручення (а.с.80-96), відображені у виписці з банку відображають оплату грошових коштів за обладнання та рух коштів з поточного рахунку позивача на рахунок ТзОВ "Косівське РБУ-5", - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, судом в якості свідка викликано в судове засідання директора ТзОВ "Косівське РБУ-5" ОСОБА_4, який у судовому засіданні пояснив, що між позивачем та ТзОВ "Косівське РБУ-5" укладався договір №3 на виконання підрядних робіт по будівництву складських приміщень в селі Нижній Вербіж Коломийського району, який ним підписувався. Також зазначив, що за проведене будівництво ПСВТП "Квілт" з ними розрахувалися в повному обсязі відповідно до актів виконаних робіт, зазначив, що з даних коштів сплачено податки. Свідком в судовому засіданні надано штатні розписи працівників (а.с. 187), відомості про нараховану заробітну плату (а.с. 171-184), довідку про наявність основних засобів (а.с. 185), довідку про чисельність працюючих працівників (а.с. 186). Звернув увагу суду на те, що договір, який укладався між ПСВТП "Квілт" та ТзОВ "Косівське РБУ-5" є таким, що відповідає закону. Даний договір укладений з метою ведення господарської діяльності ТзОВ "Косівське РБУ-5".

Також суд зазначає, що частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим мотивуванням спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Несплата податку продавцем або постачальником продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця (позивача).

Зменшення суми податкового кредиту та застосування штрафних санкцій є одним з видів юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому відповідач не мав підстав для притягнення до юридичної відповідальності позивача шляхом збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у зв'язку з тим, що постачальники позивача допустили порушення податкового законодавства.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставне і таке, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем в судовому засіданні не доведено безпідставності вимог позивача, а тому суд вважає, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0000232200 від 23.05.2013 року не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції №0000232200 від 23.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосгосподарського виробничо-торгового підприємства фірми "Квілт", 78210, вул. Дружби, 20, с. Нижній Вербіж, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 25073081, сплачений судовий збір в сумі 1357,87 (одна тисяча триста п`ятдесят сім) гривень, 87 копійок

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 16.09.2013 року.