Постанова

від 09.09.2013 по справі 914/215/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

---

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа № 914/215/13-г

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Кравчук Н.М.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - Гевяк П.І.

від відповідача - Поліщук О.С.

від прокуратури Львівської області - Макогон Ю.І.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради, вих.№1104-вих425 від 03.04.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2013 року (підписане 07.03.2013 року), суддя Яворський Б.І.

у справі № 914/215/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юр", м. Львів - Винники

до відповідача Львівської міської ради, м. Львів

за участю прокуратури Львівської області

про тлумачення змісту п.8 та п.37 договору оренди землі від 30.03.2011 року

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2013 року по справі №914/215/13-г позов ТзОВ "Юр" задоволено, суд вирішив - тлумачити п.8 договору оренди землі, укладеного 30.03.2011р. між Львівською міською радою та ТзОВ "Юр", наступним чином: строк дії договору становить 3 роки і договір діє до 30.03.2014р.; тлумачити п.37 вказаного договору наступним чином: підставою припинення дії договору є закінчення строку його дії, зокрема, закінчення трирічного строку, визначеного п.8 договору.

Суд у рішенні посилаючись на ст.ст.16, 213, 251, 252, 291, 637, 759, 763, 792 ЦК України, ст.ст.180, 283, 291 ГК України ст.ст.15, 18, 19, 20, 31 Закону України «Про оренду землі», Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затв. постановою КМУ від 25.12.1998 року №2073, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та тлумачення змісту п.8 і п.37 договору оренди землі від 30.03.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2013 року по справі №914/215/13-г, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Поряд з цим, апелянт посилаючись на ст.ст.1, 12 ГПК України, вказує про непідвідомчість даного спору господарському суду, а також звертає увагу суду на те, що позивачем не вказано, які саме права порушені чи не визнані відповідачем - Львівською міською радою. Крім того, посилаючись на ст.18 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент підписання договору оренди землі, ст.20 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», звертає увагу суду на те, що оскаржуваний договір оренди землі від 30.03.2011 року не пройшов державної реєстрації, і на примірнику договору відсутня відмітка про його реєстрацію Центром державного земельного кадастру, з огляду на що, такий не набув чинності.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила задоволити в повному обсязі, вказуючи що договір оренди землі від 30.03.2011 року, зміст пунктів 8 та 37 якого просить тлумачити позивач, є неукладеним, оскільки не пройшов державної реєстрації. Крім того, звертала увагу суду на те, що зазначений договір оренди підписано сторонами на підставі ухвали Львівської міської ради №2311 від 18.12.2008 року «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини програми комплексного благоустрою території міста», згідно якої, враховуючи додаток 10 до Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини програми комплексного благоустрою території міста, позивача зазначено у списку МАФ з терміном оренди на 3 роки, з огляду на, що у договорі оренди зазначено, що строк його дії до 18.12.2011 року.

Прокурор судовому засіданні подав заяву про вступ у справу, просив задоволити вимоги скаржника.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апелянта заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта. Зокрема, зазначав, що відповідно до ч.2 ст.213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Поряд з цим, звертає увагу суду на те, що на договорі оренди землі від 30.03.2011 року, укладеному між ТзОВ «Юр» та Львівською міською радою є відмітка про його реєстрацію з гербовою печаткою та підписом начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин і відповідно до п.12 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, вказаний договір пройшов державну реєстрацію, а відтак такий є укладеним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

30.03.2011р. між Львівською міською радою (в тексті договору - орендодавець) та ТзОВ "Юр" (в тексті договору - орендар) підписано договір оренди землі, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі С-3 30.03.2011р. вчинено запис №С-1937, відповідно до п.1 якого, орендодавець на підставі ухвал Львівської міської ради №899 від 07.06.2007р. "Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м.Львові", №2712 від 18.06.2009р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Львова", №37 від 16.12.2001р. "Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель м.Львова", №2311 від 18.12.2008р. "Про затвердження перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини програми комплексного благоустрою території міста" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на пр.Червоної Калини - вул. Кос-Анатольського для обслуговування малої архітектурної форми.

Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка кадастровий №4610136800:06:001:0042 загальною площею 0,0112 га.

У пункті 8 розділу «Строк дії договору» зазначено, що договір укладено на три роки до 18.12.2011 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як уже зазначено вище, вказаний договір оренди підписано сторонами на підставі ухвали Львівської міської ради №2311 від 18.12.2008 року «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини програми комплексного благоустрою території міста», згідно якої, враховуючи додаток 10 до Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини програми комплексного благоустрою території міста, позивача зазначено у списку МАФ з терміном оренди на 3 роки, з огляду на, що у договорі оренди зазначено, що строк його дії до 18.12.2011 року.

Відповідно до п.37 договору його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Слід зазначити, що у графі договору оренди землі від 30.03.2011 року «Договір зареєстровано у (назва органу державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від «___»

---

20__р. за №

---

МП (за наявності печатки) (підпис, ініціали та прізвище посадової особи, яка провела державну реєстрацію)» відсутні будь які записи.

30.03.2011р. ТзОВ "Юр" (землекористувач) та Львівська міська рада (землевласник) уклали договір №6439 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування суб'єктом підприємницької діяльності ТзОВ "Юр", згідно п.1 договору №6439 землекористувач, що користується земельною ділянкою за адресою м.Львів, пр.Червоної Калини-вул.Кос- Анатольського, площею 112 м.кв. зобов'язується сплатити до 30.04.2011р. на розрахунковий рахунок департаменту фінансової політики Львівської міської ради кошти в сумі 5690 грн. за фактичне землекористування за період з 01.01.2011р. до 20.04.2011р.

30.03.2011 року Львівська міська рада передала ТзОВ "Юр" земельну ділянку, що підтверджується актом приймання передачі від 30.03.2011р., підписаним сторонами.

03.01.2012р. Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до позивача з листом про те, що у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди землі за адресою: м.Львів, вул.Кос Анатольського,2 - пр.Червоної Калини, у термін до 16.01.2012р. необхідно забезпечити демонтаж тимчасової споруди.

ТзОВ «Юр» звернулося до суду з позовом про тлумачення змісту п.8 та п.37 договору оренди землі від 30.03.2011 року.

Згідно ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Стаття 213 ЦК України визначає, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, у вказаній статті зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

З огляду на що, а також враховуючи норми ст.ст. 1, 12 ГПК України не приймаються до уваги посилання скаржника про непідвідомчість даного спору господарському суду.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України , Земельним кодексом України , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією .

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Кодексом.

Згідно ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що відносини найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», яка була чинною на момент укладення вказаного вище договору оренди - договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно ст.20 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно приписів ч.5 ст. 126 Земельного кодексу України, яка діяла на момент укладення договору оренди земельної ділянки, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

В статті 640 ЦК України, чинній на момент укладення договору, зазначено, що договір, який підлягає державній реєстрації є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Суд першої інстанції зазначає, що державну реєстрацію договору оренди, підписаного сторонами 30.03.2011 року, проведено, оскільки на ньому міститься запис - "Зареєстровано у Львівській міській раді 30 березня 2011р. за №С-1937, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі С-3 вчинено запис", підпис уповноваженої особи та гербова печатка органу місцевого самоврядування.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції. Про непроведення державної реєстрації договору оренди вказує також Львівська міська рада.

Відповідно до п.3, 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998 року (який діяв на момент укладення договору оренди від 30.03.2011 року, втратив чинність 20.07.2011 року) - державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київська і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

У пункті 5 вказаного Порядку зазначено, які саме документи подає особисто або надсилає поштою до відповідного органу земельних ресурсів для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник).

Згідно із п.11 Порядку - державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обгрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації, а у пункті 12 вказано, що факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Пунктом 13 Порядку після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Згідно п.14 Порядку, датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Як уже зазначено вище, у графі договору оренди землі від 30.03.2011 року «Договір зареєстровано у (назва органу державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від «___»

---

20__р. за №

---

МП (за наявності печатки) (підпис, ініціали та прізвище посадової особи, яка провела державну реєстрацію)» відсутні будь які записи.

З огляду на наведене, договір оренди від 30.03.2011 року, пункти 8 та 37 якого просить тлумачити позивач, не пройшов державної реєстрації, а відтак є неукладеним.

Слід зазначити, що у постанові Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відзначено, що згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Такий правочин не є укладеним і не створює прав і обов'язків для сторін.

Враховуючи, що оспорюваний договір чинності не набрав, є неукладеним і не породжує для сторін жодних прав та обов'язків.

Оскільки даний договір не є чинним, то він не порушує право позивача. За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до приписів статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Львівської області слід скасувати, в позові відмовити.

В зв'язку з скасуванням рішення господарського суду Львівської області, з позивача на користь скаржника слід стягнути 573,50 грн. в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2013 року по справі №914/215/13-г скасувати, прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юр» (м.Львів-Винники, вул.Гната Хоткевича,15, код ЄДРПОУ 32126985) на користь Львівської міської ради (м.Львів, Пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) - 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Кравчук Н.М.