Постанова

від 10.09.2013 по справі 813/5822/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року № 813/5822/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Ортинської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.06.2013р. №0000951720 та №0000961720, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - Підприємець) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до ДПІ у м.Червонограді Львівської області ДПС (далі - ДПІ), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.06.2013р. №0000951720 та №0000961720. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що податковий орган за наслідком документальної планової перевірки дотримання вимог валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 необґрунтовано прийшов до висновку про порушення вимог Податкового законодавства України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від провадження господарської діяльності за 2012 рік в сумі 82 488,10грн. та донараховано податок на додану вартість (далі-ПДВ) в сумі 89 583,34грн. Дані висновки спростовуються первинними документами, які підтверджують факт придбання вугілля у ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» згідно договору №18/102012 від 02.04.2012р. за наслідком чого правомірно сформовано витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія», а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні в порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) допущено заміну Державну податкову інспекцію у м.Червонограді Львівської області ДПС правонаступником Державну податкову інспекцію у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що ДПІ отримано інформацію від ВПМ ДПІ у м.Червонограді щодо обстеження приміщення та місця знаходження ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» (м.Луцьк, пр.Волі, 50/42, код ЄДРПОУ 37319934). Посадових осіб підприємства, або осіб, уповноважених діяти по довіреності або від імені підприємства виявлено не було; при виїзді співробітниками податкової міліції Луцької ОДПІ було встановлено, що ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» не знаходиться та ніколи не знаходилась за вищезазначеною адресою. Зазначив, що оскільки вид діяльності як «оптова реалізація вугілля» у відомостях в ЄДРПОУ не міститься, а тому вважає, що Договір №18/102012 від 02.04.2012р. укладений з ФОП ОСОБА_3 без належної цивільної правоздатності та дієздатності в силу положень ст.ст.203, 215 ЦК України та має ознаки нікчемності. Окрім того зазначив, що проаналізувавши представлені до перевірки документи щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» встановлено відсутність у позивача належним чином оформлених первинних документів: ТТН, документів, на підставі яких проводилось переміщення (отримання товарів), первинних документів щодо ведення складського обліку та розвантаження - відвантаження ТМЦ, актів про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, актів приймання - передачі товару. Ствердив, що відповідно до п.2.9 Договору поставки товарів №18/102012 від 02.04.2012р., поставка товару здійснюється автотранспортом Покупця, проте згідно усних пояснень ФОП ОСОБА_3 поставка товарних партій здійснювалась Постачальником власними силами за свій рахунок, що свідчить про нездійснення господарських операцій, а тому не дає можливості підтвердити одержання позивачем вугілля від ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія». Просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрований 21.02.2005р. виконавчим комітетом Червоноградської міської ради Львівської області, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 22.02.2005р. Станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у м.Червонограді Львівської області ДПС. У період що перевірявся був платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за наслідком якої складено Акт від 12.04.2013р. №345/17-2/НОМЕР_1 в якому встановлено, що Підприємцем порушено п.5 Розділу ІІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1395, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.1, п.177.2, п.177.4, п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від провадження господарської діяльності за 2012 рік в сумі 82 488,10грн. та порушено п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198 ПК України, в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 89 583,34грн. (в т.ч. за квітень 2012р. в сумі 15 983,33грн., за травень 2012р. в сумі 25 316,67грн., за червень 2012р. в сумі 8 866,67грн., за вересень 2012р. в сумі 39 416,67грн.).

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013р. №0000951720, яким Підприємцю збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на суму 101 489,98 грн., в т.ч. основний платіж на суму 82 488,10грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 19 001,88 грн. та від 01.06.2013р. №0000961720, яким Підприємцю збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 111 979,18грн., в т.ч. основний платіж на суму 89 583,34грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 22 395,84грн.

Не погоджуючись з винесеними ДПІ податковими повідомленнями - рішеннями від 01.06.2013р. №0000951720 та №0000961720, Підприємець звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки (ар. акта 5), ДПІ у м.Червонограді отримано Акт від 05.04.2013р. №441/22.7/37319934, складений працівниками Луцької ОДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що стан платника ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Згідно даних акта, свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія»анульоване 12.12.2012р., за квітень 2012р. подана податкова декларація з ПДВ №9028481931 від 21.05.2012р. - згідно р.9 усього податкових зобов'язань 92 768грн., згідно р.17 усього податкового кредиту 93 069грн., за червень 2012р. - Податкова Декларація з ПДВ №26804 від 20.07.2012р. - нульова, за вересень 2012р. - Податкова декларація з ПДВ №42346 від 22.10.2012р. - нульова.

В результаті проведеного ДПІ співставлення даних податкової звітності з ПДВ та розшифровок податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів, виявлено розбіжності між даними додатку 5 задекларованими ФОП ОСОБА_3 та даними ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія».

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що з аналізу представлених до перевірки документів щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» (код ЄДРПОУ 37319934) ДПІ прийшла до висновку про відсутність у ФОП ОСОБА_3 належним чином оформлених первинних документів: товарно-транспортних накладних, актів про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, актів приймання - передачі товару. До перевірки не представлено первинні документи щодо ведення складського обліку та розвантаження - відвантаження ТМЦ.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки встановлено їх завищення за 2012 рік в сумі 447 916,66грн. внаслідок включення до витратної частини декларації вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» по безтоварних операціях та відповідно завищено суму податкового кредиту на 89 583,34 грн., чим, на думку ДПІ, порушено вимоги податкового законодавства.

З такими висновками ДПІ суд погоджується виходячи з наступного.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 -167.4 цієї статті).

Згідно п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. (п.177.4 ст.177 ПК України).

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704 (далі-Положення).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи Договору №18/102012 від 02.04.2012р., укладеного між ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» (Постачальник) в особі директора Довгополюка С.В. та Підприємцем (Покупець) в особі ОСОБА_3, Продавець продає, а Покупець купує вугілля по ціні 700,00 грн. з ПДВ за одну тонну, в кількості 4000 тонни на загальну суму 2 800 000 грн. Згідно п.2.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність Покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені в п.1 Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити йогор на умовах Договору. Згідно до умов п.2.9 Договору: доставка товару здійснюється автотранспортом Покупця.

На виконання умов Договору, Подавцем - ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 537 500 грн. з яких ПДВ - 89 583,34 грн., в тому числі ПДВ за квітень 2012р. в сумі 41 300,00 грн., за червень 2012р. в сумі 8 866,67грн., за вересень 2012р. в сумі 39 416,67грн., які досліджувались ДПІ та судом (ар.с. 32-71). Перевіркою встановлено, що розрахунки між учасниками договірних відносин проводились у безготівковій формі (ар. акта 9).

Згідно поданих до перевірки та представлених суду реєстрів отриманих податкових накладних, податкових накладних квітня, червня, вересня 2012 року, які внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних квітня, травня, червня, вересня 2012 року, внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» Підприємець отримав право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду та сформував витрати.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні копій податкових та видаткових накладних щодо поставки Підприємцю вугілля в графі «одиниця виміру товару» замість «Тонн» зазначено «Штуки». Окрім того, у накладних за вересень 2012 року в графі «відпустив» не зазначено відповідальної особи та відсутня назва підприємства, від імені якого складено накладні.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Пунктом 11.5 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що за усною домовленістю поставка товарних партій здійснювалося Постачальником власними силами за свій рахунок. Отже умови поставки згідно п.2.9 Договору №18/102012 від 02.04.2012р. були змінені. Проте суду не надано доказів того, що учасники договірних відносин вносили зміни до Договору в частині умов поставки.

Як до перевірки так і суду не було надано шляхові листи, ТТН та інші документи, які б підтверджували факт транспортування придбаних у ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» ТМЦ щодо товару «вугілля», що є підставою для висновку суду про сумнівність таких господарських операцій.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарських відносин від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної Постанові від 8 вересня 2009 року справа №09/143.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» здійснює види діяльності, серед переліку яких відсутній такий вид діяльності як 46.71 - оптова реалізація вугілля, що дозволяло б ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» здійснювати поставку вугілля позивачу.

В акті перевірки (ар. акта 3) зазначено, що ДПІ під час проведення перевірки отримано усне пояснення фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 щодо зберігання вугілля у 2011-2012 роках, яке зберігалося за адресою: АДРЕСА_1 в приміщенні гаражу, яке належить ОСОБА_5 (свідоцтво про право власності №2-4697 від 10.12.2009р.), яке надавалося ФОП ОСОБА_3 (з його слів) на безоплатній основі. Дані обставини щодо зберігання в судовому засіданні підтвердив представник позивача.

Проте суд зауважує, що в жодних представлених суду письмових документах не зазначено про умови постачання вугілля ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія», в тому числі на адресу АДРЕСА_1 в приміщенні гаражу ОСОБА_5. Окрім того позивачем не представлено первинних документів щодо ведення складського обліку та розвантаження - відвантаження ТМЦ.

Наявність лише отриманої накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення у такій накладній сум до складу витрат. З долучених до матеріалів справи письмових документів не можливо дійти однозначного висновку, про можливості одержання вугілля Підприємцем у ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія», а тому дає суду підстави вважати, що господарські операції не спричинили реального настання правових наслідків.

Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту та валових витрат. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Окрім того судом взято до уваги і ту обставину, що позивач та ТзОВ «Волинська інвестиційна компанія» працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Суд вважає, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому слід було бути більш обачнішим при виборі свого контрагента.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

Встановлений судом факт заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Контролюючим органом проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності Підприємця встановлено, що таким оплачувались кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується суд. Даючи аналіз матеріалам справи суд приходить до переконання, що операції із придбанням товару не мали реального товарного характеру.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та правомірно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, а тому наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог Податкового Кодексу України та передбачених ст.2 КАС України принципів, що є підставою у відмові в позові.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, зі сторін спору не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративні судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 16.09.2013р.

Суддя Шинкар Т.І.