Постанова

від 22.08.2013 по справі 801/5807/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2013 р. Справа №801/5807/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Золотковій Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Горохова А.К., довіреність від 24.05.2013 року,

від відповідача - Жукова О.М., довіреність від 14.02.2013 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візон-Авто"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Візон-Авто" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004902208 від 27.05.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 72853,75 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 150283,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 22570,75 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу необґрунтовано збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з відсутністю його реєстрації як платника ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Візон-Авто" отримало від відповідача лист від 24.01.2013 року у якому податковий орган повідомив позивача про порушення п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України стосовно того, що товариство повинно бути зареєстровано платником ПДВ, оскільки згідно даних декларацій по податку на прибуток за 9 місяців 2012 року доходи підприємства, що враховуються при встановленні об'єкту оподаткування, складають 583,1 тис. грн. Листом-відповіддю на даний лист ДПІ в м. Сімферополі позивач повідомив відповідача, що раніше заяву про реєстрацію платника ПДВ подавав, але йому було відмовлено в реєстрації з підстав відсутності підтверджуючих документів, що, на думку позивача, не є законною підставою для відмови в реєстрації. Позивач також вказує, що відповідальність за не нарахування чи несплату ПДВ особою, що підлягає обов'язковій реєстрації, виникає тільки за умови неподання реєстраційної заяви до органів Державної податкової інспекції.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, пояснив, що позивач при подачі заяви про реєстрацію платником ПДВ не дотримувався критеріїв, визначених п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, а тому податковий орган правомірно відмовляв у реєстрації позивачу. Посилаючись на те, що за результатами декларування позивачем податку на прибуток за 2012 рік встановлено, що доходи підприємства, які враховуються при встановленні об'єкту оподаткування, складають 751414 гривень, що сукупно перевищує 300000 гривень, а тому з урахуванням, що позивачем не подано належним чином оформленої заяви про реєстрацію платником ПДВ, тому позивач повинен нести відповідальність за не нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування відповідно до положен ст. 183 ПКУ, а тому вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте стосовно позивача правомірно.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Візон-Авто" є юридичною особою (ідентифікаційний код 38173831), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, що підтверджується, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків.

Позивачем 29.10.2012 року було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, у якій у якості підстави для реєстрації платником ПДВ та критерію, за яким платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу України, був вказаний п. 181.1 ст. 181 ПКУ, відповідно до якого загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), крім особи, яка є платником єдиного податку, та становить 583101,00 гривень.

Листом №24478/10/18-3 від 06.11.2012 року відповідач повідомив про відмову у реєстрації позивача платником ПДВ, оскільки відповідно до п. 183.7 ст. 183 Податкового кодексу України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

У той же час позивач продовжив здійснення господарської діяльності без належної реєстрації його платником податку на додану вартість.

Листом №1897/10/15-2 від 24.01.2013 року відповідач повідомив позивача, що згідно даних декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року, доходи підприємства, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування становлять 583,1 тис. грн., тому він зобов'язаний зареєструватись як платник ПДВ. Позивача попереджено, що якщо особа у десятиденний строк не надасть пояснення, згідно ст.78 ПК України буда проведена позапланова невиїзна перевірка.

Листом від 30.01.2013 року №01/01 позивач повідомив відповідача, що заява про реєстрацію платника ПДВ вже було подано, проте було відмолено у реєстрації у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів.

Позивачем 03.04.2013 року було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, у якій у якості підстави для реєстрації платником ПДВ та критерію, за яким платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу України, був вказаний п. 181.1 ст. 181 ПКУ, відповідно до якого загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), крім особи, яка є платником єдиного податку, та становить 748673,67 гривень.

Листом №8610/10/18-3 від 10.04.2013 року відповідач повідомив позивача про відмову у реєстрації позивача платником ПДВ, оскільки згідно п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України товариством не надані документи, які підтверджують достовірність відомостей про загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню у відповідності р.V Податкового кодексу України.

Позивачем 17.05.2013 року було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, у якій у якості підстави для реєстрації платником ПДВ та критерію, за яким платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу України, був вказаний п. 181.1 ст. 181 ПКУ, відповідно до якого загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), крім особи, яка є платником єдиного податку, та становить 927690,50 гривень.

Листом №11633/10/18.3 від 23.05.2013 року відповідач повідомив позивача про відмову у реєстрації позивача платником ПДВ, оскільки товариством не надані документи, які підтверджують достовірність відомостей про загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню у відповідності р.V Податкового кодексу України.

На підставі наказу №1577 від 16.04.2013 року, посадовою особою відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Візон-Авто" з питань нарахування, сплати податку на додану вартість за період з 30.03.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт від 08.05.2013 року №2514/22.8/38173831.

Під час перевірки встановлено, що у періоді який перевірявся позивач не зареєстрований як платник ПДВ, тому встановлено порушення пп.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого не нараховано та не сплачено ПДВ на загальну суму 1050283,00 гривень, у тому числі по періодах: 3 квартал в сумі 56620,00 гривень, 4 квартал в сумі 33663,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004902208 від 27.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 150283 гривень, за штрафними санкціями - 22570,75 гривень.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Статтею 19-1 Податкового кодексу України закріплені функції, які виконують органи державної податкової служби, у тому числі податкові органи реєструють та ведуть облік платників податків, облік об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків (п. 19-1.1.6);

З вищенаведених норм випливає, що обов'язок реєстрації осіб платниками податку на додану вартість покладений на податкові органи, у тому числі на ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС.

Згідно п.п. 1,2 п. 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Статтею 181 ПКУ встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, судом встановлено, що платником податку на додану вартість визнається або особа, яка зареєстрована як платник податку, або особа, яка має бути зареєстрована таким платником у випадку, коли загальна сума від здійснення операцій протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень.

Порядок реєстрації платників податку визначений статтею 183 ПКУ, згідно якої будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.

Таким чином, особа може бути зареєстрована як платник податку на додану вартість у випадку, якщо нею подану заяву в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Згідно п.183.10. ст.. 183 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що не несе відповідальність за ненарахування або несплату податку виключно та особа, яка подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву у випадках та в порядку, що передбачені Податковим кодексом України.

В усіх інших випадках, у тому числі, якщо особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, але нею не дотриманий порядок надання реєстраційної заяви, в наслідок чого така особа не зареєстрована платником податку на додану вартість, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що у позивача виник обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість в другому кварталі 2012 року, оскільки в цьому періоді в нього виникло перевищення обсягу поставок на 300000 гривень.

Позивач вперше звернувся до податкового органу з реєстраційною заявою лише 29.10.2012 року, при цьому вона була надіслана поштою, що суперечить податковому законодавству, про що податковий орган повідомив позивача листом від 06.11.2012 року №24478/10/18-3.

Отже, позивачем була подана заява з порушенням порядку та строків, встановлених ст.181,183 ПКУ, у зв'язку з чим відповідачем правомірно було відмовлено позивачу в реєстрації платником податку на додану вартість.

Треба також зазначити, що відмова у проведенні реєстрації як платника ПДВ від 06.11.2012 року не була оскаржена позивачем до вищестоящого органу або суду, а отже позивач погодився з порушеннями, встановленими податковим органом при подачі реєстраційної заяви від 29.10.2012 року.

Більш того, судом встановлено, що в 2012 році позивач більше не звертався до відповідача з заявами про реєстрацію його платником ПДВ, отже в 2012 році позивач здійснював господарські операції без реєстрації платником податку на додану вартість та без подачі у встановленому законодавством порядку відповідної реєстраційної заяви.

Судом встановлено, що лише в 2013 році (03.04.2013 року, 17.05.2013 року) позивач звертався до відповідача з заявами про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

Але вказані заяви були подані за межами періоду перевірки, за наслідками якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, а тому такі заяви не мають відношення до розгляду справи, вони не є предметом даного спору та суд не надає їм оцінку і не враховує при вирішенні питання законності та обґрунтованості повідомлення-рішення № 0004902208 від 27.05.2013 року.

Порядок визначення об'єкта оподаткування встановлений статтею 185 ПКУ, згідно якої об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.187.1.ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно бухгалтерської довідки, наданої позивачем, вартість послуг, які були надані позивачем за 2-4 кв. 2012 року склав 748673,67 гривень (а. с.57). Зазначені дані позивачем задекларовані у деклараціях з податку на прибуток за відповідний період.

Таким чином, сума ПДВ, яка повинна була бути нарахована позивачем за зазначений період, складає 150283,00 гривень.

Згідно з п.п.54.3.2 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №004902208 від 27.05.2013 року в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 150283,00 гривень є законним та обґрунтованим, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки позивачем занижена сума податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 150283,00 гривень, застосування відповідачем штрафної (фінансової) санкції на підставі п.123.1. ст.123 ПК України у розмірі 22570,75 гривень є правомірним.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач мав підстави та повноваження на збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №004902208 від 27.05.2013 року, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.08.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 23.08.2013 року.

Керуючись ст.ст.122,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.