Постанова

від 17.09.2013 по справі 826/13233/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/213

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

17 вересня 2013 року 08:30 № 826/13233/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова Компанія "Олімп" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 № 0002242203, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова Компанія "Олімп" (далі - позивач, ТОВ "ТПК "Олімп") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 № 0002242203 (далі - ППР № 0002242203).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13233/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/13233/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 05.09.2013 прибув представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 05.09.2013 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 05.09.2013 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 16.07.2013 по 22.07.2013 ДПІ у Деснянському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Інфосервіс Груп" (код за ЄДРПОУ 36692029) за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, за результатами якої складено акт від 22.07.2013 № 389/22-40/36657031 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002242203, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 11 006,25 грн. (за основним платежем - 8 805,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 201,25 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 8 805,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

ТОВ "ТПК "Олімп" зареєстровано 30.09.2009 за № 10661020000006789 Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 36657031). Місцезнаходження позивача: м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.10.2009 за № 12035. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; будівництво трубопроводів; розвідувальне буріння; покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "Інфосервіс Груп" у листопаді 2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом за перевіряємий період судом встановлено наступне.

Cудом встановлено, що 03.09.2012 між позивачем від імені директора ОСОБА_1 та ТОВ "Інфосервіс Груп" від імені директора ОСОБА_2 було укладено договір поставки № 19 (Т. 1, арк. 22).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ТОВ "Інфосервіс Груп" в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставляти товар, та зобов'язання позивача в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплатити його вартість за цінами, визначеними у рахунках-фактурах.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказаний товар від ТОВ "Інфосервіс Груп" було надано суду копії податкової накладної, платіжних доручень, видаткової накладної, рахунку на оплату, оборотно-сальдової відомості по рахунку, виписок з банку по особовому рахунку (Т. 1, арк. 28 - 34).

Сума податку на додану вартість по вказаній податковій накладній була включена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2012 року та відображена у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з ПДВ за відповідний місяць.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно витягу з ЄДРПОУ керівником ТОВ "Інфосервіс Груп" є ОСОБА_3, від імені якого на адресу позивача було виписано податкову накладну на поставку товару за договором № 19 від 03.09.2012. Однак, згідно наявної в матеріалах справи копії договору поставки № 19 від 03.09.2012 вбачається, що вказаний договір від імені директора ТОВ "Інфосервіс Груп" укладено ОСОБА_2. При цьому, жодних доказів того, що ОСОБА_2 є директором ТОВ "Інфосервіс Груп" позивач суду не надав.

Позиція відповідача ґрунтується на акті ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС від 05.06.2013 № 3/22.2-17/36692029 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інфосервіс Груп" за період з 01.04.2010 по 30.04.2013, згідно висновків якого встановлено, що відповідно до реєстраційних даних директором ТОВ "Інфосервіс Груп" є ОСОБА_3, батько якого під час виїзду податкового органу за адресою реєстрації пояснив, що його син проживає у Київській обл., працює робочим на будівництві. В телефонному режимі ОСОБА_3 пояснив, що ніякого відношення до діяльності ТОВ "Інфосервіс Груп" він не має, жодних документів не підписував, звітності не формував та не подавав.

З наведеного вбачається, що підписи, виконані від імені директора ТОВ "Інфосервіс Груп" гр. ОСОБА_3 в копіях податкової накладної, видаткової накладної, рахунку на оплату виконані іншою особою.

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично товар ТОВ "Інфосервіс Груп" позивачу не поставлявся та не був використаний у господарській діяльності позивача.

Відсутність доказів поставки товару та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманого товару, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

Судом не отримано належних доказів надання ТОВ "Інфосервіс Груп" відповідного товару позивачу та використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності. Також встановлено, що податкова накладна підписана невстановленою особою.

При цьому, суд звертає увагу, що якщо податкова накладна підписана невстановленими особами від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ "Інфосервіс Груп", зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписану від імені ОСОБА_3 податкову накладну не можна вважати належно оформленим та підписаним повноважною особою звітним документом, який посвідчує факт придбання товару, а тому віднесення відображеної у ній суми ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Такий підхід до аналогічних правовідносин закріплено також постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України є обґрунтованими, а оскаржуване ППР № 0002242203 прийнятим в межах повноважень і в спосіб, передбачений діючим законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ТПК "Олімп" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова Компанія "Олімп" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова