Ухвала

від 16.06.2016 по справі 826/13233/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/800/65460/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Моторного О.А.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова Компанія «Олімп»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

у справі № 826/13233/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова Компанія «Олімп»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова Компанія «Олімп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Торгово-промислова Компанія «Олімп») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.08.2013 № 0002242203 .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, у задоволенні позову відмолено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 16.07.2013 по 22.07.2013 ДПІ у Деснянському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інфосервіс Груп» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, за результатами якої складено акт від 22.07.2013 №389/22-40/36657031, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено позивачем податок на додану вартість за листопад 2012 року на суму 8805,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №0002242203, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 11006,25 грн. (за основним платежем - 8805,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2201,25 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що 03.09.2012 між позивачем від імені директора ОСОБА_2 та ТОВ «Інфосервіс Груп» від імені директора ОСОБА_3 було укладено договір поставки № 19. Предметом вказаного договору було зобов'язання ТОВ «Інфосервіс Групп» в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставляти товар, та зобов'язання позивача в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплатити його вартість за цінами, визначеними у рахунках-фактурах.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказаний товар від ТОВ «Інфосервіс Групп» було надано копії податкової накладної, платіжних доручень, видаткової накладної, рахунку на оплату, оборотно-сальдової відомості по рахунку, виписок з банку по особовому рахунку.

Сума податку на додану вартість по вказаній податковій накладній була включена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2012 року та відображена у Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за відповідний місяць.

Однак, згідно витягу з ЄДРПОУ керівником ТОВ «Інфосервіс Групп» є ОСОБА_4, від імені якого на адресу позивача було виписано податкову накладну на поставку товару за договором № 19 від 03.09.2012. Відповідно вищезазначеного договору, вказаний договір укладено від імені директора ТОВ «Інфосервіс Групп» ОСОБА_3 Жодних доказів того, що ОСОБА_3 є директором ТОВ «Інфосервіс Групп» позивач суду не надав.

Тобто, підписи, виконані від імені директора ТОВ «Інфосервіс Групп» гр. ОСОБА_4 в копіях податкової накладної, видаткової накладної, рахунку на оплату виконані іншою особою.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що документи, які містяться в матеріалах справи недостатніми доказами формування позивачем податкового кредиту та реальності здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова Компанія «Олімп» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.А. Моторний (підпис)М.В. Сірош