Постанова

від 10.09.2013 по справі 813/4704/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року 09 год. 45хв. Справа № 813/4704/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Завалишина Ю.О., представника відповідача - Юрченка Ю.А.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (далі-ДТГО («Львівська залізниця») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 року № 0000053300/2907 та № 0000043300/2906.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, висновки акта документальної позапланової невиїзної перевірки ДТГО «Львівська залізниця» від 12.02.2013 № 80/33-00/01059900, складеного СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові, з питань взаєморозрахунків із ПП «Центр Безпеки Бізнесу» (ЄДРПОУ 33618403) за грудень 2009 року, березень, червень-липень, вересень-грудень 2010 року, липень, листопад-грудень 2011 року, травень-липень 2012 року, ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект» (ЄДРПОУ 01095801) за грудень 2010 року, ПП «Дунайюгмет» (ЄДРПОУ 33663152) за березень-квітень 2010 року, ТзОВ «Орпет» ЛТД (ЄДРПОУ 19165258) за серпень 2011 року та ТзОВ «Сорбполімер-аналітик» (ЄДРПОУ 36408462) за серпень 2011 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оформлено з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки, викладені в цьому акті, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність правовідносин між ним та ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ДП «Львівтранспроект», ТзОВ «Орпет» ЛТД, ТзОВ «Сорбполімер-аналітик» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Позивач зазначає, що податковий орган не вправі встановлювати недійсність (нікчемність) правочинів, тому при складенні акту від 12.02.2013 № 80/33-00/01059900, перевищив свої повноваження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Судом здійснено заміну відповідача на належного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

СДПІ з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів подало до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує нікчемністю правочинів між позивачем та його контрагентами, оскільки як вбачається з актів перевірок контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства у них відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в судовому засіданні 10.09.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Позивач - Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», юридична адреса: 79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 16.03.1992 р., що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №296150, код ЄДРПОУ - 01059900. Позивач взятий на облік як платник податків у ДПІ у м. Львові з 27.06.1997 р. за №02-7. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.02.2006 р. №17701889 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 30.09.1997 р.

На підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС № 255 від 21.12.2012 р., на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1. ст.75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДТГО «Львівська залізниця» з питань взаєморозрахунків із ПП «Центр Безпеки Бізнесу» (ЄДРПОУ 33618403) за грудень 2009 року, березень, червень-липень, вересень-грудень 2010 року, липень, листопад-грудень 2011 року, травень-липень 2012 року, ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект» (ЄДРПОУ 01095801) за грудень 2010 року, ПП «Дунайюгмет» (ЄДРПОУ 33663152) за березень-квітень 2010 року, ТзОВ «Орпет» ЛТД (ЄДРПОУ 19165258) за серпень 2011 року та ТзОВ «Сорбполімер-аналітик» (ЄДРПОУ 36408462) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки ДТГО «Львівська залізниця» від 12.02.2013 № 80/33-00/0105990. Проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема, пп..7.2.3 п.7.2, пп..7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ДП «Львівтранспроект», ТзОВ «Орпет» ЛТД, ТзОВ «Сорбполімер-аналітик» в сумі 384725,0 грн., у т.ч. за грудень 2009 року - 39791,0 грн., березень 2010 року - 14500,0 грн., червень 2010 року - 27015,0 грн., липень 2010 року - 24759,0 грн., вересень 2010 року - 4695,0 грн., жовтень 2010 року - 29457,0 грн., листопад 2010 року - 16000 грн., грудень 2010 року - 132941,0 грн., липень 2011 року - 23619,0 грн., серпень 2011 року - 8470,0 грн., листопад 2011 року - 15273 грн., грудень 2011 року - 24649,0 грн., травень 2012 року - 1353 грн., червень 2012 року - 14611,0 грн., липень 2012 року - 7592,0 грн., чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 320285,0 грн., у т.ч. за березень 2010р. - 14500,0 грн., червень 2010р. - 27015 грн., липень 2010р. - 24759 грн., вересень 2010р. - 4695 грн., жовтень 2010р. - 29457 грн., листопад 2010р. - 16000,0 грн., грудень 2010р. - 132941,0 грн., липень 2011р. - 23619,0 грн., серпень 2011р. - 8470,0 грн., листопад 2011р. - 15273,0 грн., травень 2012р. - 1353,0 грн., червень 2012р. - 14611,0 грн., липень 2012р. - 7592,0 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2011 року на суму ПДВ 24649,0 грн. (ряд.19 Декларації).

На підставі акта перевірки від 12.02.2013 № 80/33-00/0105990 відповідно до пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п.123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 № 0000053300/2907, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість підприємств і організацій державного підпорядкування, 3014010100» у розмірі 480427,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 320285,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 160142,50 грн., та податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 року №0000043300/2906 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24649,0 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач двічі оскаржував їх в адміністративному порядку до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС (скарга від 28.02.2013 р.) та до Міністерства доходів і зборів України (скарга від 14.05.2013 р.), проте скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Між відокремленими підрозділами ДТГО «Львівська залізниця» - «Самбірська дистанція колії», «Стрийська дистанція колії», «Львівська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт», «Чернівецька дистанція колії», «Тернопільська дистанція колії», «Чортківська дистанція колії», «Мукачівська дистанція колії», «Коломийська дистанція колії», «Львівська дистанція сигналізації та зв'язку», «Рівненська дистанція електропостачання», «Служба капітальних складень», «Львівська дистанція колії», «Пасажирське вагонне депо Тернопіль» та ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект» було укладено договори на проектування та розрахунок вартості будівельних робіт.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано: договори, протоколи погодження договірної ціни, зведені кошториси, завдання на проектування, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт калькуляцію.

Оплата за отримані товари та послуги з ремонту проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується виписками банку, призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект», що не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні, які отримані від ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Між відокремленими підрозділами ДТГО «Львівська залізниця» «Самбірська дистанція колії», «Локомотивне депо Ковель», «Вокзал Ужгород», «Господарська служба», «Локомотивне депо Здолбунів», «Ужгородська дирекція залізничних перевезень», «Пансіонат «Львівський залізничник», «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 4», «Моторвагонне депо Тернопіль», «Кам'янка-Бузька дистанція колії», «Рівненська дистанція електропостачання», «Моторвагонне депо Коломия», «Рівненський територіальний відділ матеріально-технічного постачання», «Служба капітальних складень», «Вагонне депо Тернопіль», «Локомотивне депо Чернівці», «Вокзал станції Львів», «Львівська дистанція сигналізації та зв'язку», «Львівська дистанція колії», «Служба матеріально-технічного постачання», «Локомотивне депо Мукачево», «Вагонне депо Коломия», «Вагонне депо Ужгород», «Вагонне депо Клепарів», «Інформаційно-обчислювальний центр», «Локомотивне депо Львів-Захід», «Локомотивне депо Львів», «Ужгородський територіальний відділ матеріально-технічного постачання», «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1», «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 2», «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 6», «Моторвагонне депо Королево», «Завод залізобетонних конструкцій та будівельних деталей», «Львівський центр механізації колійних робіт», «Львівська дирекція залізничних перевезень», «Чортківська дистанція колії», «Львівська дистанція водопостачання» та ПП «Центр безпеки бізнесу» було укладено договори на встановлення охоронної та протипожежної сигналізації та поставку комплектуючих до них.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано: акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ТзОВ ПП «Центр безпеки бізнесу», що не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні, які отримані від ПП «Центр безпеки бізнесу», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «Центр безпеки бізнесу», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. ПП «Центр безпеки бізнесу» має дозволи та ліцензії, видані уповноваженими державними органами, на проведення господарської діяльності, має на балансі приміщення, транспортні засоби, основні засоби та понад 20 працівників. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість ПП «Центр безпеки бізнесу», чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ПП «Центр безпеки бізнесу», відповідачем не представлено.

Між відокремленими підрозділами ДТГО «Львівська залізниця» ВП «Локомотивне депо Чернівці», «Локомотивне депо Мукачево», «Локомотивне депо Здолбунів» та ТзОВ «Сорбполімер-аналітик» було укладено договори поставки Приладу спеціалізованого визначення концентрації парів етанолу в видихаємому повітрі «Алконт-01СМ». Для підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано: картку погодження проекту договору, видаткові накладні, акти прийому-передачі матеріалів, рахунки, акти введення в експлуатацію. Оплата за отримані товари та послуги з ремонту проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується виписками банку, і призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ТзОВ «Сорбполімер-аналітик», що не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні, які отримані від ТзОВ «Сорбполімер-аналітик», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Сорбполімер-аналітик», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість.

Між відокремленим підрозділом ВП «Пансіонат «Львівський залізничник» ДТГО «Львівська залізниця» та ТзОВ «Орпет» ЛТД» було укладено договори поставки обладнання ОКС №7, програмного забезпечення до нього та послуг з тестування, а саме: договори, рахунки, видаткові накладні, виписки банку, акти виконаних робіт, податкові накладні.

Факт поставки обладнання ОКС №7, програмного забезпечення до нього та послуг з тестування від ТзОВ «Орпет» ЛТД» до ВП «Пансіонат «Львівський залізничник» підтверджується актом приймання робіт по тестуванню обладнання та програмного забезпечення до нього від 23.08.2011, накладною № 02 від 23.08.2011.

Оплата за отримані товари та послуги з ремонту проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 01.09.2011 № 1606 із призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Орпет» ЛТД», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Орпет» ЛТД», чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Орпет» ЛТД», відповідачем не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факти реальності здійснення господарської операції між його відокремленими підрозділами та ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ДП «Львівтранспроект», ТзОВ «Орпет» ЛТД, ТзОВ «Сорбполімер-аналітик», а тому відповідач необґрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ДП «Львівтранспроект», ТзОВ «Орпет» ЛТД, ТзОВ «Сорбполімер-аналітик».

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ДП «Львівтранспроект», ТзОВ «Орпет» ЛТД, ТзОВ «Сорбполімер-аналітик» або постачальниками контрагентів, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака: порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника-фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ДП «Львівтранспроект», ТзОВ «Орпет» ЛТД, ТзОВ «Сорбполімер-аналітик» відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ДП «Львівтранспроект», ТзОВ «Орпет» ЛТД, ТзОВ «Сорбполімер-аналітик» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ДП «Львівтранспроект», ТзОВ «Орпет» ЛТД, ТзОВ «Сорбполімер-аналітик» договорів через відсутність за юридичною адресою, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Центр Безпеки Бізнесу», ДП «Львівтранспроект», ТзОВ «Орпет» ЛТД, ТзОВ «Сорбполімер-аналітик» не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень ДТГО «Львівська залізниця» податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 ПК України.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, з огляду на все викладене, позовні вимоги ДТГО «Львівська залізниця» про скасування податкових повідомлень-рішень 26.02.2013 № 0000053300/2907 та № 0000043300/2906 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у сумі 2294 грн. 00 коп. судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 26 лютого 2013 №0000053300/2907 та № 0000043300/2906.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ЄДРПОУ 01059900) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 17 вересня 2013 року.

Суддя В.М.Сакалош