Постанова

від 17.09.2013 по справі 810/3945/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року 810/3945/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Факел ВМ» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Факел ВМ» (далі - ПП «Факел ВМ» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2013 № 0000902204 та № 0000912204.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо виконання субпідрядних робіт між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Палаццо» (далі - ТОВ «БК «Палаццо») мали реальний характер, що підтверджується відповідними договорами, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності договорів, укладених між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо», а підстави для збільшення сум грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій не відповідають фактичним обставинам.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судове засідання 06.09.2013 не з'явився. Водночас, матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження (том І а.с. 243).

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що контрагент позивача відсутній за адресою реєстрації та у нього відсутні матеріальні і технічні можливості здійснювати господарські операції.

Представник відповідача у судове засідання 06.09.2013 не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про дату, місце та час проведення судового засідання. Жодних заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надходило.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПП «Факел ВМ», код ЄДРПОУ 37075380, місцезнаходження 08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Леніна 3, кв.34, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 11.06.2010, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №13571020000002549. Як платник податків узятий на податковий облік у податковому органі у жовтні 2002 року за №219.

Позивач є платником податку на додану вартість на підставі Свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість від 05.11.2010 № 100308530.

Основними видами діяльності ПП «Факел ВМ» є будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво трубопроводів, монтаж вопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

У період з 25.06.2013 по 02.07.2013 на підставі наказу Ірпінської ОДПІ від 21.06.2013 № 363, повідомлення від 21.06.2013 №2283, посадовою особою Ірпінської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Факел ВМ» (код ЄДРПОУ 37075380) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток підприємств за періоди з 01.01.2012 по 31.03.2012 та з 01.07.2012 по 30.09.2012 і податку на додану вартість за період з 01.02.2012 по 31.03.2012 та з 01.07.2012 по 31.08.2012 по розрахунках з ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459).

За результатами перевірки складений акт від 08.07.2013 №806/22-4/37075380 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Факел ВМ» занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 32088,00 грн., у тому числі по періодам: за І квартал 2012 року на суму 26235,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 5853,00 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 30560,00 грн., у тому числі по періодах: за лютий 2012 року на суму 19112,00 грн., за березень 2012 року на суму 5874,00 грн., за липень 2012 року на суму 4288,00 грн.та за серпень 2012 року на суму 1286,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання будівельних робіт у ТОВ «БК» Палаццо» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на придбання робіт у вищевказаного контрагента, що ґрунтується на:

- даних Акта перевірки від 08.07.2013 №806/22-4/37075380 Ірпінської ОДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК» Палаццо» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальника та з контрагентами-покупцями;

- даних Акта Ірпінської ОДПІ від 14.05.2013 № 156/22-4/31748459 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК» Палаццо» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальника та з контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 по 30.04.2013;

- інформації з баз даних Ірпінської ОДПІ.

Так, у зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «БК» Палаццо», посадові особи Ірпінської ОДПІ на підставі аналізу даних АІС «Податковий блок» дійшли висновку про відсутність первинних та інших документів у ТОВ «БК» Палаццо», фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій.

У зв'язку з не підтвердженням у ТОВ «БК» Палаццо» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств - постачальників, відсутністю у ТОВ «БК» Палаццо» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям, посадові особи Ірпінської ОДПІ дійшли висновку про нікчемність всіх укладених цим підприємством договорів.

Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ «БК» Палаццо», а саме Акти про неможливість проведення зустрічної звірки.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Ірпінською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013: № 0000912204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 38200,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 30560,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7640,00 грн. та № 0000902204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40110,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 32088,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8022,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між позивачем - ПП «Факел ВМ» та його контрагентом - ТОВ «БК» Палаццо» укладені договори підряду: від 26.01.2012 № 1-26/01 (монтаж з/б плит забора на території АТ «Ветропак ГСЗ»); від 07.02.2012 № 1-07/02 (монтаж участку теплотраси на території АТ «Ветропак ГСЗ»); від 12.03.2012 № 1-12/03 (виготовлення металоконструкцій кронштейнів під інженерні мережі); від 20.06.2012 №1-20/06 (демонтаж теплотраси і трубопроводу стислого повітря) (том І а.с. 30-39; 60-67; 137-143; 111-117).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «БК» Палаццо», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість та наявність відповідних дозвільних документів на здійснення будівництва.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «БК» Палаццо», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору підряду від 26.01.2012 № 1-26/01 підрядник зобов'язується надати послуги замовнику, а саме, виконати монтаж з/б плит забору на території АТ «Ветропак ГСЗ» згідно локального кошторису (додаток №2), вартість яких визначається згідно локального кошторису (додаток №2) та договірною ціною (додаток №1). Відповідно до локального кошторису № 3-1-1 для монтажу з/б плит забору на території АТ «Ветропак ГСЗ» загальна вартість робіт складає 23129,00 грн. Згідно договірної ціни монтаж з/б плит забора на території АТ«Ветропак ГСЗ» становить 30765,60 грн. (в т.ч. ПДВ 5621,60 грн). Відповідно до пункту 2.1, термін виконання робіт становить один місяць від дня перерахування авансу на розрахунковий рахунок Підрядника, що вказаний у договорі (до 50% від загальної вартості робіт). Відповідно до пункту 4.1 договору замовник проводить розрахунок з Підрядником грошовими коштами за фактично виконані роботи, протягом 5 днів після підписання акта приймання виконаних робіт з урахуванням авансу.

Вказаний договір підписаний з однієї сторони директором ПП «Факел ВМ» Кучеренком В.М., з іншої - директором ТОВ «БК» Палаццо» Хорунжим В.Н. та скріплений печатками обох підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договору у лютому 2012 року сторонами складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року форми КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2012 року від 16.02.2012 (том І а.с.40-43).

За результатами господарських операцій, ТОВ «БК» Палаццо» видано на користь ПП «Факел ВМ» податкову накладну від 16.02.2012 №17 на загальну суму 30765,60 грн., у тому числі ПДВ 5127,60 грн. (том І а.с.44).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «БК» Палаццо» за виконані підрядником роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки на суму 30765,60 грн. (том І а.с.45).

07 лютого 2012 року між позивачем та ТОВ «БК» Палаццо» був укладений договір підряду від 07.02.2012 №1-07/02, відповідно до якого підрядник зобов'язується надати послуги замовнику, а саме, виконати монтаж участку теплотраси на території АТ «Ветропак ГСЗ» згідно локального кошторису (додаток №2), вартість яких визначається згідно локального кошторису (додаток №2) та договірною ціною (додаток №1). Згідно договірної ціни загальна вартість монтажу участку теплотраси на території АТ «Ветропак ГСЗ» становить 83905,20 грн. Відповідно до пункту 4.1 договору замовник проводить розрахунок з Підрядником грошовими коштами за фактично виконані роботи, протягом 5 днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

Вказаний договір підписаний з однієї сторони директором ПП «Факел ВМ» Кучеренком В.М., з іншої - директором ТОВ «БК» Палаццо» Хорунжим В.Н. та скріплений печатками обох підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договору у лютому 2012 року сторонами складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2012 року від 07.02.2012 (том І а.с.68-75).

За результатами даної господарської операції, ТОВ «БК» Палаццо» видано на користь ПП «Факел ВМ» податкові накладні від 23.02.2012 №26 на загальну суму 45674,40 грн., у тому числі ПДВ 7612,40 грн. та від 28.02.2012 № 36 на загальну суму 38230,80 грн., у тому числі ПДВ 6371,80 грн. (том І а.с.76, 77).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «БК» Палаццо» за виконані підрядником роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок на суми 24000,00 грн., 21674,40 грн., 38230,80 грн., відповідно (том І а.с.78-79).

У звязку з необхідністю збору металоконструкції кронштейнів під інженерні мережі на території АТ «Ветропак ГСЗ» між позивачем та ТОВ «БК» Палаццо» був укладений договір підряду від 12.03.2012 №1-12/03. Згідно договірної ціни загальна вартість збору металоконструкції кронштейнів на території АТ «Ветропак ГСЗ» становить 35244,00 грн. Відповідно до пункту 4.1 договору замовник проводить розрахунок з Підрядником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника за фактично виконані роботи протягом 10 днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

Вказаний договір підписаний з однієї сторони директором ПП «Факел ВМ» Кучеренком В.М., з іншої - директором ТОВ «БК» Палаццо» Хорунжим В.Н. та скріплений печатками обох підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договору у березні 2012 року сторонами складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за березень 2012 року від 26.03.2012 (том І а.с.144-147).

За результатами господарських операцій, ТОВ «БК» Палаццо» видано на користь ПП «Факел ВМ» податкову накладну від 26.03.2012 №30 на загальну суму 35244,0 грн., у тому числі ПДВ 5874,00 грн. (том І а.с.150).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «БК» Палаццо» за виконані підрядником роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок на суми 26244, 00 грн. та 9000, 00 грн., відповідно (том І а.с.148-149).

Крім цього, 20.06.2012 між позивачем та ТОВ «БК» Палаццо» був укладений договір підряду №1-20/06, відповідно до якого підрядник зобов'язується надати послуги замовнику, а саме, демонтувати теплотрасу і трубопроводу стистнутого повітря згідно локального кошторису (додаток №2), вартість яких визначається згідно локального кошторису (додаток №2) та договірною ціною (додаток №1). Відповідно до локального кошторису № 3-1-1 на демонтаж участку теплотраси та трубопроводу стиснутого повітря, загальна вартість робіт складає 24535, 00 грн. Згідно договірної ціни загальна вартість демонтажу участку теплотраси на території АТ «Ветропак ГСЗ» становить 33444, 00 грн. Відповідно до пункту 4.1 договору замовник проводить розрахунок з Підрядником грошовими коштами за фактично виконані роботи протягом 5 днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

Вказаний договір підписаний з однієї сторони директором ПП «Факел ВМ» Кучеренком В.М., з іншої - директором ТОВ «БК» Палаццо» Хорунжим В.Н. та скріплений печатками обох підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання сторонами умов договору в липні 2012 року позивачем надано довідку про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за липень 2012 року (том І а.с.118-121).

Поряд із цим, ТОВ «БК» Палаццо» видано на користь ПП «Факел ВМ» податкову накладну від 09.07.2012 №20 на загальну суму 33444,0 грн., у тому числі ПДВ 5574,00 грн. (том І а.с.122).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «БК» Палаццо» проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки на суму 33444, 00 грн.(том І а.с.123).

Суд звертає увагу на те, що із вказаних актів (типова форма № КБ-2в) та довідок (типова форма № КБ-3) убачається, що зміст даних документів повністю корелюється з примірними формами первинних облікових документів у будівництві, яка затверджена наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554 та яка, згідно роз'яснень Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (листи від 08.12.2009 №12/19-2-9/11-5008, від 09.03.2010 №12/19-2-9-21-2368, від 06.05.2010 №2/12-20/4993) підлягає застосуванню при виконанні будівельних робіт та є первинним документом бухгалтерського обліку саме у будівництві.

Крім цього, на підтвердження наявності у ТОВ «БК» Палаццо» права займатись господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури позивачем надано до перевірки та матеріалів справи відповідну ліцензією, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (том І а.с.152-154).

Зазначені обставини та документи також відображені у Акті перевірки.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання робіт у ТОВ «БК» «Палаццо» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Факел ВМ» та ТОВ «БК» Палаццо» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платника ПДВ, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на виконання умов договорів ТОВ «БК» Палаццо» видано на користь ПП «Факел ВМ» належним чином оформлені податкові накладні.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «БК» Палаццо» за лютий, березень та липень 2012 року включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий, березень та липень 2012 року, даним декларації з ПДВ лютий, березень та липень 2012 року.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних робіт, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, роботи фактично не надавались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, та, як наслідок, нікчемними, а тому формування податкового кредиту та витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем робіт підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних робіт, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування висновків про нікчемність правочинів, на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся ТОВ «БК» Палаццо» на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації, яка є недостатньою для визнання угод нікчемними та такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

А відтак, суд вважає, що такий висновок є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Так, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів та робіт, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів та робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи надавались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних робіт у власній господарській діяльності.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, придбання робіт у ТОВ «БК» Палаццо» було обумовлено виконанням зобов'язань у зв'язку з укладенням між позивачем та АТ «Ветропак ГСЗ» договорів підряду для виконання будівельних робіт. Згідно з зазначеними договорами, позивач мав право найняти субпідрядника для виконання робіт, обумовлених у договорі. На підтвердження зазначеного, позивачем приєднано до матеріалів справи копії відповідних договорів, актів і довідок за формами КБ -3 та КБ - 2в, відповідно; документів, що посвідчують факт закупівлі металу, який був у подальшому використаний контрагентом позивача для виконання умов договору субпідряду (виготовлення кронштейнів), тощо (том І а.с.46-55; 80-85; 124-129).

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «БК» Палаццо» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт виконання даних робіт. Разом з цим, відповідачем не надано суду жодного доказу щодо залучення позивачем до їх виконання інших суб'єктів господарювання ніж ТОВ «БК» Палаццо».

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочину суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

У силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «БК» Палаццо» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «БК» Палаццо» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання робіт. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних робіт у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим ПП «Факел ВМ».

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту виконання робіт спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.07.2013 № 0000902204 та № 0000912204.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Факел ВМ» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 10 коп. згідно платіжного доручення від 16.01.2013 №4.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 17.09.2013