Ухвала

від 10.09.2013 по справі 2а-3338/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-3338/12/0170/11

10.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-3338/12/0170/11 за апеляційною скаргою Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 09.04.13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкистов, 4,Керч,Автономна Республіка Крим,98310)

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Борзенко, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.04.13 у справі № 2а-3338/12/0170/11 адміністративний позов - задоволено: визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000030700 від 11.01.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 78001 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39000 грн. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погодившись з постановою суду, представник відповідача звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 клопотання Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про заміну позивача по справі задоволено, замінено відповідача у справі № 2-а-3338/12/0170/11 Державну податкову інспекцію у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на його правонаступника - Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 10.09.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що посадовою особою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на підставі наказу №712 від 09.12.2011 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2011 року. За результатами перевірки був складений акт №495/07-0/14307251 від 27.12.2011 року (а.с.14-21) про порушення п.п.14.1.18 п. 14.1 ст.14, п.198.6 ст.198, п.200.1, абз. "а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року у розмірі 78001 грн.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000030700 від 11.01.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 78001 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 39000 грн. (а.с.11).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст.201 П України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Згідно із п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому п. 200.4 ст. 200 ПК України встановлює, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, відповідно до викладеного, підставою позбавлення платника податків на бюджетне відшкодування може бути або відсутність сплаченої суми податку за податковими накладними, або оформлення таких податкових накладних з порушення вимог ст.201 ПК України.

Згідно із ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з необхідними реквізитами.

Податкові накладні перевірені судом апеляційної інстанції та встановлено їх відповідність вимогам ст. 201 ПК України, у тому числі адреса місцезнаходження контрагентів.

Щодо посилання в актах перевірки на зазначення в податкових накладних недостовірного місцезнаходження контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що податковий орган не надав належних доказів відсутності ТОВ «Виробничо-технічна база «Аграрій», ПП «Мидас плюс» за зареєстрованим місцезнаходженням, а саме актів виходу на місце, підстав для виходу на місце та складання таких актів. Не надано відповідачем доказів щодо наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент здійснення господарських операцій, запису про відсутність зазначених контрагентів за місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Акти зустрічної звірки контрагентів позивача може свідчити лише про невиконання зобов'язань перед бюджетом саме контрагентів позивача та є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Отже, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати ПДВ усіма попередніми постачальниками по ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача віднести до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ та віднесення цих сум до бюджетного відшкодування.

Таким чином, висновки відповідача про неприйняття податкових накладних у зв'язку з неможливістю проведення зустрічних звірок контрагентів позивача є необґрунтованими.

Згідно висновку експерта № 154/12 від 18.12.2012 усі документи підтверджують проведення реальних господарських операцій позивача із його контрагентами та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, експерт у висновку № 283/12 підтвердив оплату позивачем усіх сум за придбані товари (виконані роботи, надані послуги), сума ПДВ за якими була віднесена до податкового кредиту у жовтні 2011 року.

Таким чином, наявність податкових накладних, сума за якими належним чином оплачена, свідчить про виконання позивачем усіх вимог для визначення суми податкового кредиту у жовтні 2011 року.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000030700 від 11.01.2012.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.04.13 у справі № 2а-3338/12/0170/11 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.04.13 у справі № 2а-3338/12/0170/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко