Постанова

від 04.09.2013 по справі 2а-0870/2756/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Справа № 2а-0870/2756/11 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сіпаки А.В.

суддів Каракуша С.М.

Лазаренко М.С.

при секретарі судового засідання Білоус А.О.

за участю:

представника позивача Коваля О.В.

представників відповідача Багмет Н.Т., Лисенко О.В.

від прокуратури - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» (далі - ДП «Імідж Холдинг», позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001160804/0 та № 0001170804/0 від 28.10.2010, посилаючись на те, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках акту перевірки, які не підтверджуються жодними фактичними даними та не відповідають вимогам податкового законодавства.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, відповідно до яких просить позов задовольнити у повному обсязі. Слід зазначити, що в процесі судового засідання представником позивача було заявлено усне клопотання про залишення зали судового засідання у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, що підтверджується відповідним записом в журналі судового засідання.

Представники відповідача у судовому засіданні проти заявленого позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити, надавши відповідні письмові заперечення, зокрема зазначили, що перевірка була проведена у відповідності до вимог законодавства, за результатами якої встановлено відсутність первинної документації, що підтверджує факт користування патентом України на промисловий зразок у своїй господарській діяльності, в тому числі при виробництві та реалізації алкогольних напоїв. Крім того не підтверджується документально факт надання послуг з підготовки пляшок та ковпачків до розливу.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні судом було змінено відповідача по справі, а саме: з Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було замінено на належного відповідача - правонаступника, Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 17.09.2010 по 01.10.2010 на підставі службових посвідчень серії УЗП № 005023 від 22.04.2008 та серії УЗП № 071725 від 11.12.2009 завідувачем сектору контролю за відшкодуванням ПДВ відділу податкового супроводження підприємств торгівлі та харчової галузі, радником податкової служби ІІІ рангу Волжиною Л.О. та головним державним податковим ревізором - інспектором відділу взаємодії з підрозділами Держфінмоніторингу України та правоохоронними органами Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаним злочинним шляхом, радником податкової служби ІІІ рангу Мартіросян С.Г. згідно з п. 19 ст. 10, п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», постанови про призначення документальної перевірки СВ ПМ ДПА у Запорізькій області по кримінальній справі № 551001 від 31.08.2010, наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі за № 1093 від 17.09.2010 було проведено документальну невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Лайн-Плюс» та ТОВ «Мамаш» за перівод з 01.01.2008 по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 04.10.2010 року № 386/08-04/32096432.

04.10.2010 відповідачем було складено Акт про неможливість вручення для ознайомлення та підписання акта документальної невиїзної перевірки № 27/08-04/32096432.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 65517872 грн., в тому числі по періодах: за півріччя 2009 року в сумі 22642438 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 65517872 грн.; пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством безпідставно занижено податок на додану вартість на загальну суму 52414297 грн., у тому числі по періодам: травень 2009 року в сумі 2760000 грн.; червень 2009 року в сумі 15353950 грн.; липень 2009 року в сумі 7896644 грн.; серпень 2009 року в сумі 14718077 грн.; вересень 2009 року в сумі 11685626 грн.

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом «б» п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.10.2010 № 0001170804/0 та № 0001160804/0, якими відповідно позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на прибуток на загальну суму 131035744 грн. та визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість на загальну суму 78621445 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Як вбачається з акту перевірки на підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки від 26.01.10 № 1/2300/32096432 та матеріалів наданих СВ ПМ ДПА у Запорізькій області встановлено, що в період з 01.01.09 по 30.09.09 ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» укладав угоди з наступними контрагентами:

1) ТОВ «Мамаш» уклали договір №04/30 від 30.04.2009.

За Договором: ТОВ «Мамаш» повинно було надати послуги із підготовки пляшок та ковпачків до розливу ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» на загальну суму 87 369 339,40 грн., у т.ч. ПДВ 14 561 556,57 грн.

2) ТОВ «Лайн-Плюс» уклали субліцензійний договір б/н від 10.06.2009.

За Договором: ТОВ «Лайн-Плюс» («Субліцензіар») повинно було надати виключну субліцензію на право користування патентом України на промисловий зразок №19072 від 10.06.2009 «Комплект етикеток» ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» («Субліцензіару») на загальну суму 227 116 446,38 грн., в т.ч. ПДВ 37 852 741,06 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ОСОБА_9, який значився директором ТОВ «Мамаш» показав, що стосунку до діяльності підприємства не має та не мав.

Відповідно до постанови в кримінальній справі № 551001 від 31 серпня 2010 року, в ході дослідчої перевірки встановлено, що ОСОБА_9 у лютому 2009 року здійснив перереєстрацію підприємства ТОВ «Мамаш» на прохання свого знайомого, ОСОБА_10 за грошову винагороду. Фінансово-господарську діяльність підприємства він не здійснював ніяких договорів не укладав, документів первинного та бухгалтерського обліку та податкове: звітності не складав та не підписував.

Згідно пояснень особи, яка значиться директором підприємства ТОВ «Мамаш» ОСОБА_9 мова (оригіналу): «Каких либо договоров от имени ООО «Мамаш» с ДП «Имидж Холдинг» АК «Имидж Холдинг АпС» я не заключал, товаров не поставлял и не получал, услуг не оказывал и не получал, раечетов не производил. С должностными лицами предприятия я не знаком. Каких либо документов ООО «Мамаш», печати, я никогда не видел. Финансово-хозяйственной деятельности от имени ООО «Мамаш» я не подписывал и никого на это не уполномачивал. Договоров, накладных, налоговых накладных, счетов, кассовых документов, банковских документом от имени директора ООО «Мамаш» я на подписывал и никого на это не уполномачивал. Налоговую отчетность по результатам финансово-хозяйственной деятельности от имени ООО «Мамаш» я никогда не составлял и в ГНИ не предоставлял. Кого - либо на это я не уполномачивал».

Відповідно до такого згідно постанови в кримінальній справі № 551001 від 31 серпня 2010 року, в ході дослідчої перевірки встановлено, що ОСОБА_10 причетний до створення та функціонування суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Мамаш», яке використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності, що втілювалось в накопичуванні валових витрат та безпідставнім формуванням податкового кредиту з ПДВ іншим підприємствам - вигодонабувачам на загальну суму більш ніж 90 000 грн.

Відповідачем отримано лист № 5303/7/23-211 від 22.09.2010 р. від ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя в якому зазначено, що: ТОВ «Мамаш» за юридичною адресою не знаходиться, про що складено акт перевірки місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності за юридичною адресою № 6 від 06.02.2010р. Крім того, повідомлено, що по ТОВ «Мамаш» були надіслані наступні запити :

- № 4101/10/23-217 від 25.05.2010 до Запорізької регіональної філії Центру ДЗК щодо наявності , розмірів та вартості земельних ділянок, які були відведені ТОВ «Мамаш». Відповідь № 5850 від 16.07.2010 р., згідно з якою повідомлено, що у базі даних Запорізької регіональної філії Центру ДЗК відомості про наявність землеволодінь за ТОВ «Мамаш» відсутні

- № 153/101/23-217 від 25.05.2010 до МРЕВ-1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області щодо реєстрації транспортних засобів , їх кількості та марки автомобілів з наданням інформації про об'єм двигуна ТОВ «Мамаш». Відповідь № 153-101-23-217 від 25.05.2010 р., згідно з якою повідомлено, що згідно комп'ютерної бази даних УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області станом на 09.06.2010 р. та за період з 04.06.2007 р. по 30.04.2010 р. за підприємством ТОВ «Мамаш», код за ЄДРПОУ 35183763, транспортні засоби не реєструвалися. Відповіді - відсутні основні засоби.

На підставі Постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 31 серпня 2010 року встановлено, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА у Запорізькій області знаходиться кримінальна справа №551001, порушена відносно директора ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» ОСОБА_8 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Згідно з наданими до перевірки документами встановлено, що ОСОБА_11 є єдиним Учасником Товариства з обмеженої відповідальністю «Лайн Плюс».

Відповідно до акту перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню підприємства встановлено наступне: на 30.06.2010 р. відповідно до акту №985 від 04.06.2010 р. перевірки фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичної адресою.

Згідно пояснень особи яка значиться засновником та директором ТОВ «Лайн Плюс» ОСОБА_11, ним була здійснена перереєстрація підприємства на прохання св< знайомого, ОСОБА_10 за грошову винагороду. Фінансово-господарську діяльні підприємства він не здійснював, ніяких договорів не укладав, документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності не складав та не підписував. Вказує, декілька разів ним підписувались якісь документи на прохання ОСОБА_10, але що були за документи, йому невідомо. Як директором підприємства, ніякий товар нікому поставляв, та наміру на це не мав.

Відповідно до такого згідно постанови в кримінальній справі №551001 від 31 серпня 2010 року, в ході дослідчої перевірки встановлено, що ОСОБА_10 причетний до створення та функціонування суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Лайн Плюс» (код за ЄДРПОУ 36490557), яке використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності, що втілювалось в накопичуванні валових витрат та безпідставнім формуванням податкового кредиту з ПДВ іншим підприємствам - вигодонабувачам на загальну суму більш ніж 90 000 тис. грн.

Згідно пояснень особи яка значиться засновником та директором підприємства ТОВ «Лайн Плюс» ОСОБА_11 мова (оригіналу): «...После оформлення документов, деятельности от ООО «Лайн Плюс» я не осуществлял и никого на это не уполномачивал, никаких договоров, бухгалтерских документов, финансово-хозяйственньїх документов по деятельности ООО «Лайн Плюс» я не подписывал и никого не уполномачивал. Налоговую отчетность предприятия я никогда не составлял, не подписывал, в налоговые органы не предоставлял и никого на это не уполномачивал. Печати предприятия ООО «Лайн Плюс» я не заказывал. Цели ведення финансово-хозяйственной деятельности от имени ООО «Лайн Плюс» я не имел и не желал, чтобы от моего имени проводились финансово-хозяйственньїе операции. О предприятии ДП «Имидж Холдинг» АК «Имидж Холдинг АпС» я никогда не слышал. С директорами или другими должностными лицами данного предприятия я не знаком. Ознакомившись с показателями налоговой отчетности ООО «Лайн Плюс» могу заявить, что я не осуществлял ни одной сделки откуда предприятие имеет миллионные обороти мне не известно, декларации по финансово-хозяйственной деятельности я не подписывал».

В ході проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» (код за ЄДРПОУ 32096432) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.09 до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя направлено запит від 14.01.2010 №424/7/08-04 щодо підтверджень взаємовідносин між ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» та ТОВ «Лайн Плюс».

Листом від 15.09.10 №5165/7/23-2 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя надала Акт від 18.06.2010 р. №400/23-2/36490557 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лайн плюс» (код ЄДРПОУ 36490557) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 15.06.2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснена ТОВ "Лайн Плюс" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказана правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

З урахуванням викладеного податковим органом в акті перевірки встановлено, що на порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 65517872 грн., в тому числі по періодах: за півріччя 2009 року в сумі 22642438 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 65517872 грн.; в порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, підприємством безпідставно занижено податок на додану вартість на загальну суму 52414297 грн., у тому числі по періодам: травень 2009 року в сумі 2760000 грн.; червень 2009 року в сумі 15353950 грн.; липень 2009 року в сумі 7896644 грн.; серпень 2009 року в сумі 14718077 грн.; вересень 2009 року в сумі 11685626 грн.

Позивач з вказаними висновками не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають податковому законодавству.

Оцінивши наявні докази, що були надані сторонами у судовому засіданні, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі спірних відносин, суд приходить до висновку, що дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; правомірність формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Щодо встановлення факту здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайн Плюс» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» 10.06.2009 було укладено Субліцензійний договір про надання дозволу на використання промислового зразка.

Згідно із п. 1.1 розділу 1 даного договору субліцензіар (Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайн Плюс») надає субліцензіатові (ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС») на термін дії цього договору, за винагороду, що сплачується субліцензіатом, виключну субліцензію на право користування патентом України на промисловий зразок № 19072 від 10.06.2009 «Комплект етикеток» у своїй господарській діяльності, у тому числі при виробництві та реалізації алкогольних напоїв.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 даного договору за використання промислового зразку субліцензіара за патентом України № 19072 за цим договором, субліцензіат виплачує субліцензіарові винагороду розмір якої визначається сторонами під час підписання акту виконаних робіт щодо надання виключної субліцензії на право користування патентом України на промисловий зразок № 19072 від 10.06.2009 «Комплект етикеток».

При цьому, суд звертає увагу на те, що дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Підлягають з'ясуванню фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано Акти виконаних робіт (послуг) з надання виключної ліцензії на право користування патентом України за Субліцензійним договором від 10.06.2009 від 30.06.2009, 31.07.2009, 31.08.2009, 30.09.2009.

Згідно із даними актами ТОВ «Лайн Плюс» в особі директора ОСОБА_11, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС», в особі директора ОСОБА_12, що діє на підставі статуту, з іншої сторони, згідно із Субліцензійним договором про надання дозволу на використання промислового зразка від 10.06.2009, склали цей акт про те, що послуги з надання в використання виключної субліцензії на право користування патентом України на промисловий зразок № 19072 від 10.06.2009 «Комплект етикеток Хортиця» при виробництві та реалізації алкогольних напоїв надані якісно та в повному обсязі.

Як доказ виконання умов Договору позивачем надано Субліцензійний договір про надання дозволу на використання промислового зразка від 10.06.2009 та відповідно виписані податкові накладні.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься Патент на промисловий зразок № 19072 «Комплект етикеток». Згідно до цього Патенту: дата, з якої є чинними права на промисловий зразок - 10.06.2009 р.;автор та власник - ОСОБА_13.

В основу розпорядження майновими правами інтелектуальної власності покладено норми глави 75 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). Відповідно до ст. 1107 ЦКУ розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі визначеного переліку договорів, зокрема ліцензійного договору. Пунктами 1 і 4 ст. 1108 ЦКУ встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). За письмовою згодою ліцензіара ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Відповідно до п. 1, 2, 3 ст. 1109 ЦКУ за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладеним субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати за використання об'єкта інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити в договір.

Згідно до п. 2.2 Положення про державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 290, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо:

видача ліцензії на використання промислового зразка;

заяви про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого промислового зразка

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на промисловий зразок та видачу ліцензії на використання промислового зразка, на підставі ліцензійного договору власник патенту (ліцензіар) може видати будь-якій особі (ліцензіату) виключну або невиключну ліцензію на використання промислового зразка.

Ліцензіат, якому власником патенту передано право на використання промислового зразка за договором про виключну ліцензію, відомості про яку опубліковані в офіційному бюлетені "Промислова власність" (далі - бюлетень) та унесені до реєстру (далі - власник виключної ліцензії), може в межах строку дії виданої ліцензії та в обсязі переданих йому прав видавати ліцензію на використання промислового зразка за умови надання йому такого права власником патенту.

В офіційному бюлетені «Промислова власність» відсутні будь-які відомості щодо виключної ліцензії, наданої ОСОБА_13 будь-якій особі (у тому числі і ТОВ «Лайн Плюс») на видачу ліцензій на використання промислового зразку № 19072 іншим особам (у тому числі й Позивачу), що також і не було спростовано позивачем.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1- 3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Спеціальні підстави (статті 218- 235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи відображені в акті перевірки фактичні дані та подані сторонами докази, суд приходить до висновку про нікчемність правочину Субліцензійного договору про надання дозволу на використання промислового зразка від 10.06.2009, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданого договору про надання дозволу на використання промислового зразка, судом встановлено, що він укладений безпосередньо між ТОВ «Лайн Плюс» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС».

Вартість використання об'єкта інтелектуальної власності або порядок її визначення договором не визначені. У договорі міститься вказівка про визначення вартості послуг під час підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до акту виконаних робіт від 30.06.2009 р., вартість використання патенту з 10.06.2009 р. по 30.06.2009 р. складає 76633800 грн.;

Відповідно до акту виконаних робіт від 31.07.2009 р., вартість використання патенту з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р. складає 40173496,38 грн.;

Відповідно до акту виконаних робіт від 31.08.2009 р., вартість використання патенту з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р. складає 60859723,20 грн.;

Відповідно до акту виконаних робіт від 30.09.2009 р., вартість використання патенту з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р. складає 49449426,80 грн.

Жодного обґрунтування вартості використання патенту не міститься в договорі, актах виконаних робіт та не надано під час перевірки, а також у позові.

При цьому, Національним стандартом № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1185 від 03.10.2007 р., визначені принципи та методи оцінки майнових прав, зокрема і на промислові зразки.

Так, основними методами, що застосовуються для оцінки майнових прав інтелектуальної власності, є метод непрямої капіталізації (дисконтування грошового потоку) та метод прямої капіталізації доходу.

Застосування методів непрямої капіталізації (дисконтування грошового потоку) та прямої капіталізації доходу для оцінки майнових прав інтелектуальної власності передбачає визначення розміру тієї частини доходу, що отримана у зв'язку з наявністю у юридичної або фізичної особи таких прав. При цьому грошовим потоком чи доходом може бути:

для методів переваги у прибутку і розподілу прибутків - різниця між прибутком суб'єкта права інтелектуальної власності, отриманого в результаті використання об'єкта права інтелектуальної власності, та прибутком, отриманим без використання такого об'єкта;

для методу додаткового прибутку - додатковий прибуток, який отримано суб'єктом права інтелектуальної власності в результаті використання об'єкта права інтелектуальної власності;

для методу роялті - ліцензійний платіж за надання прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Застосування методу переваги у прибутку передбачає дисконтування або пряму капіталізацію різниці між прибутком від діяльності суб'єкта права інтелектуальної власності, що провадиться з використанням об'єкта права інтелектуальної власності, та прибутком, отриманим від такої діяльності, за умови, що вона провадиться без використання зазначеного об'єкта.

Джерелом формування переваги у прибутку, що виникає в результаті використання об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема, може бути:

збільшення ціни реалізації одиниці продукції (товарів, робіт, послуг);

збільшення обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у натуральному виразі;

скорочення витрат, пов'язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

Застосування методу додаткового прибутку передбачає пряму капіталізацію додаткового прибутку, який може отримувати суб'єкт права інтелектуальної власності в результаті використання об'єкта права інтелектуальної власності понад середній прибуток, який отримують подібні суб'єкти, що не мають переваги володіння такими майновими правами.

Метод додаткового прибутку застосовується за умови, що оцінювачем не виявлено підстав для того, щоб припускати наявність у складі цілісного майнового комплексу суб'єкта права інтелектуальної власності інших нематеріальних активів, крім оцінюваного майнового права інтелектуальної власності.

Метод роялті застосовується за умови, що майнові права інтелектуальної власності надані або можуть бути надані за ліцензійним договором іншій фізичній або юридичній особі.

Метод полягає у визначенні суми дисконтованих доходів від ліцензійних платежів.

Отже, будь-який з методів оцінки об'єкта інтелектуальної власності передбачає визначення прибутку (прямого або у вигляді зменшення видатків), отриманого в результаті використання об'єкта інтелектуальної власності.

При цьому, виходячи з показників податкової звітності Позивача, сума прибутку або сума видатків суттєво змінені не були.

Так, згідно декларації з податку на прибуток ДП «Імідж Холдинг» за 2008 рік (без використання промислового зразку):

- валові доходи склали 2 078 742 301 грн.;

- валові витрати склали 2 058 092 433 грн.;

- сума прибутку за рік - 764 676 грн. (сума сплаченого податку - 191 169 грн.)

Згідно декларації з податку на прибуток ДП «Імідж Холдинг» за 2009 рік (з використанням промислового зразку):

- валові доходи склали 2 468 172 045 грн.;

- валові витрати склали 2 446 494 862 грн.;

- сума прибутку за рік - 1 034 075 грн. (сума сплаченого податку - 258 519 грн.)

Отже:

валові доходи збільшились на 15,78 %; валові витрати - на 15,88 %,

співвідношення чистого прибутку до загальної суми отриманих доходів складає 0,00036 % у 2008 році та 0,00042 % у 2009 році,

фактично сума отриманого прибутку (без урахування витрат на сплату податку) збільшилась на 269 399 грн. (при здійсненні витрат на використання промислового зразку в розмірі 189 263 705,32 грн. без ПДВ)

Викладене свідчить про відсутність іншого економічного ефекту від використання промислового зразку, окрім отримання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на податком на додану вартість.

Крім того, як вбачається з Акту про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Лайн Плюс» з питань підтвердження отриманих відомостей від ДП «Імідж Холдинг» за період червень-вересень 2009 року від 18.06.2010 № 400/23-2/36490557 за юридичною адресою підприємство ТОВ «Лайн Плюс» не знаходиться, був складений акт № 111/23-2/36490557 від 18.05.2010, також було складено акт про неможливість вручення наказу та направлення посадовим особам № 112/23-2/36490557.

Судом також встановлено, що згідно пояснень особи яка значиться засновником та директором ТОВ «Лайн Плюс» ОСОБА_11, ним була здійснена перереєстрація підприємства на прохання свого знайомого, ОСОБА_10 за грошову винагороду. Фінансово-господарську діяльні підприємства він не здійснював, ніяких договорів не укладав, документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності не складав та не підписував. Вказує, декілька разів ним підписувались якісь документи на прохання ОСОБА_10, але що були за документи, йому невідомо. Як директором підприємства, ніякий товар нікому поставляв, та наміру на це не мав.

Відповідно до такого згідно постанови в кримінальній справі №551001 від 31 серпня 2010 року, в ході дослідчої перевірки встановлено, що ОСОБА_10 причетний до створення та функціонування суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Лайн Плюс» (код за ЄДРПОУ 36490557), яке використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності, що втілювалось в накопичуванні валових витрат та безпідставнім формуванням податкового кредиту з ПДВ іншим підприємствам - вигодонабувачам на загальну суму більш ніж 90 000 тис. грн.

Згідно пояснень особи яка значиться засновником та директором підприємства ТОВ «Лайн Плюс» ОСОБА_11 мова (оригіналу): «...После оформлення документов, деятельности от ООО «Лайн Плюс» я не осуществлял и никого на это не уполномачивал, никаких договоров, бухгалтерских документов, финансово-хозяйственньїх документов по деятельности ООО «Лайн Плюс» я не подписывал и никого не уполномачивал. Налоговую отчетность предприятия я никогда не составлял, не подписывал, в налоговые органы не предоставлял и никого на это не уполномачивал. Печати предприятия ООО «Лайн Плюс» я не заказывал. Цели ведення финансово-хозяйственной деятельности от имени ООО «Лайн Плюс» я не имел и не желал, чтобы от моего имени проводились финансово-хозяйственньїе операции. О предприятии ДП «Имидж Холдинг» АК «Имидж Холдинг АпС» я никогда не слышал. С директорами или другими должностными лицами данного предприятия я не знаком. Ознакомившись с показателями налоговой отчетности ООО «Лайн Плюс» могу заявить, что я не осуществлял ни одной сделки откуда предприятие имеет миллионные обороти мне не известно, декларации по финансово-хозяйственной деятельности я не подписывал».

В ході проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» (код за ЄДРПОУ 32096432) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.09 до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя направлено запит від 14.01.2010 №424/7/08-04 щодо підтверджень взаємовідносин між ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» та ТОВ «Лайн Плюс».

Листом від 15.09.10 №5165/7/23-2 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя надала Акт від 18.06.2010 р. №400/23-2/36490557 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лайн плюс» (код ЄДРПОУ 36490557) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 15.06.2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснена ТОВ "Лайн Плюс" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказана правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

В судовому засіданні також було встановлено, що між ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АПС» та ТОВ «Мамаш» 30.04.2009 було укладено договір про надання послуг № 04/30 (Договір № 04/30).

Відповідно до п.1.1 розділу 1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги: із підготовки пляшок та ковпачка до розліву, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Пунктом 3.1 розділу 3 передбачено, що обсяг послуг визначається їх наданням. Одиниця виміру послуг визначається у гривнях і погоджується сторонами окремо.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 за надання передбачених договором послуг Замовник виплачує виконавцю кошти протягом дії договору, але не раніше підписання акту приймання послуг. Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця, або у інший не заборонений чинним законодавством України спосіб. За домовленістю сторін оплата послуг може бути проведена шляхом видачі векселів.

Крім того, до договору № 04/30 сторонами додатково укладались Додатки № 1 до договору від 30.04.2009 № 04/30 від 30.05.2009, від 30.06.2009, 31.07.2009, від 31.08.2009, відповідно до яких замовник та виконавець встановлювали вартість робіт за відповідні місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано Акти виконаних робіт (послуг)

За договором № 04/30 від 30.04.2009 від 30.06.2009, 31.07.2009, від 31.08.2009, від 30.09.2009.

Згідно із даними актами ТОВ «Мамаш» в особі директора ОСОБА_9, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС», в особі директора ОСОБА_12, що діє на підставі статуту, з іншої сторони, згідно із Договором № 04/30 від 30.04.2009, склали цей акт про те, що послуги з підготовки пляшок та ковпачків до розливу відповідають технологічним вимогам горілчаного виробництва, здійснені якісно та в повному обсязі. Замовник не має претензій до виконавця.

Як доказ виконання умов Договору позивачем надано № 04/30 від 30.04.2009, додатки до Договору № 04/30 та виписані податкові накладні.

Відповідно до постанови в кримінальній справі № 551001 від 31 серпня 2010 року про призначення позапланової документальної перевірки, в ході дослідчої перевірки встановлено, що ОСОБА_9 у лютому 2009 року здійснив перереєстрацію підприємства ТОВ «Мамаш» на прохання свого знайомого, ОСОБА_10 за грошову винагороду. Фінансово-господарську діяльність підприємства він не здійснював ніяких договорів не укладав, документів первинного та бухгалтерського обліку та податкове: звітності не складав та не підписував.

Згідно пояснень особи, яка значиться директором підприємства ТОВ «Мамаш» ОСОБА_9 мова (оригіналу): «Каких либо договоров от имени ООО «Мамаш» с ДП «Имидж Холдинг» АК «Имидж Холдинг АпС» я не заключал, товаров не поставлял и не получал, услуг не оказывал и не получал, раечетов не производил. С должностными лицами предприятия я не знаком. Каких либо документов ООО «Мамаш», печати, я никогда не видел. Финансово-хозяйственной деятельности от имени ООО «Мамаш» я не подписывал и никого на это не уполномачивал. Договоров, накладных, налоговых накладных, счетов, кассовых документов, банковских документом от имени директора ООО «Мамаш» я на подписывал и никого на это не уполномачивал. Налоговую отчетность по результатам финансово-хозяйственной деятельности от имени ООО «Мамаш» я никогда не составлял и в ГНИ не предоставлял. Кого - либо на это я не уполномачивал».

Відповідно до такого згідно постанови в кримінальній справі № 551001 від 31 серпня 2010 року, в ході дослідчої перевірки встановлено, що ОСОБА_10 причетний до створення та функціонування суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Мамаш», яке використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності, що втілювалось в накопичуванні валових витрат та безпідставнім формуванням податкового кредиту з ПДВ іншим підприємствам - вигодонабувачам на загальну суму більш ніж 90 000 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано лист № 5303/7/23-211 від 22.09.2010 р. від ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя в якому зазначено, що: ТОВ «Мамаш» за юридичною адресою не знаходиться, про що складено акт перевірки місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності за юридичною адресою № 6 від 06.02.2010р. Крім того, повідомлено, що по ТОВ «Мамаш» були надіслані наступні запити :

- № 4101/10/23-217 від 25.05.2010 до Запорізької регіональної філії Центру ДЗК щодо наявності , розмірів та вартості земельних ділянок, які були відведені ТОВ «Мамаш». Відповідь № 5850 від 16.07.2010 р., згідно з якою повідомлено, що у базі даних Запорізької регіональної філії Центру ДЗК відомості про наявність землеволодінь за ТОВ «Мамаш» відсутні

- № 153/101/23-217 від 25.05.2010 до МРЕВ-1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області щодо реєстрації транспортних засобів , їх кількості та марки автомобілів з наданням інформації про об'єм двигуна ТОВ «Мамаш». Відповідь № 153-101-23-217 від 25.05.2010 р., згідно з якою повідомлено, що згідно комп'ютерної бази даних УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області станом на 09.06.2010 р. та за період з 04.06.2007 р. по 30.04.2010 р. за підприємством ТОВ «Мамаш», код за ЄДРПОУ 35183763, транспортні засоби не реєструвалися. Відповіді - відсутні основні засоби.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату послуг, товарів, робіт до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих послуг та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

При цьому, суд звертає увагу, що з врахуванням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки судом встановлено відсутність фактичного здійснення господарської операції з надання дозволу на використання промислового зразка та надання послуг із підготовки пляшок та ковпачка до розливу, відтак податковим органом правомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на прибуток на загальну суму 131035744 грн. та визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість на загальну суму 78621445 грн.

Слід також зазначити, що як було встановлено матеріалами справи податкові накладні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України за показанням і від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт надання послуг.

Дана позиція висвітлена також у Постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 по справі № 21-421а11.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду спору, суд вважає, що висновки Акту перевірки щодо виявлених порушень підтверджені належними доказами, податковим органом доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень № 0001160804/0 та № 0001170804/0 від 28.10.2010 відповідно до приписів чинного законодавства, а позовні вимоги щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення є такими, що не підтверджені належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.В. Сіпака

Судді С.М. Каракуша

М.С. Лазаренко