Рішення

від 09.09.2013 по справі 916/1798/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2013 р.Справа № 916/1798/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (особисто);

Від відповідача: Дьячков Р.А. (директор підприємства, довідка АБ №539438);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист-Транс» про стягнення суми боргу за невиконання договірних зобов'язань та штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 08.07.2013 р. позивач - приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист-Транс» про стягнення суми боргу за невиконання договірних зобов'язань та штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 11.07.2013р. було порушено провадження у справі №916/1798/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалами суду від 05.08.2013 р., 21.08.2013 р.,04.09.2013 р. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено до 21.08.2013 р., 04.09.2013 р. та 09.09.2013 р. відповідно.

04.09.2013 р. відповідачем по справі подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заявлені позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову.

09.09.2013 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

26 березня 2013 року за допомогою засобів факсимільного зв'язку , ОСОБА_1, з однієї сторони ("Перевізник") та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аметист-Транс», з іншої сторони, ("Експедитор") уклали договір №12 про перевезення вантажу.

Умови перевезення вантажу були викладені у заявці № 1 від 26 березня 2013 р. до договору № 12 від 26 березня 2013 року.

Згідно умов заявки відповідач по справі, як експедитор, доручив, а ПП ОСОБА_1 як перевізник, взяв на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу за вищевказаним маршрутом.

Сторонами також погоджено інші умови заявки та договору, а саме: маршрут перевезення, місця завантаження та розвантаження; вимоги до транспортного засобу, наявність відповідної документації; найменування вантажу; найменування вантажу; вартість перевезення, форму оплати, та інші умови.

На підставі узгоджених з відповідачем домовленостей, ПП ОСОБА_1 було подано на завантаження транспортний засіб марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 причеп, державний номерний знак НОМЕР_2, водій ОСОБА_4.

На виконання досягнутих з відповідачем домовленостей 27 березня 2013 року дій ОСОБА_4 прибув для загрузки та замитнення транспортного засобу марки «Рено» та причепу в місто Одеса (Одеський торговий морський порт), що підтверджується попереднім повідомленням з відміткою про вибуття в місто Київ 28 березня 2013 року.

Після завантаження та замитнення 28 березня: 2013 року о 14 год. 23 хв. водій ОСОБА_4 прибув на територію митного поста «Столичний» до м. Києва, що підтверджується разовою перепусткою № ПР-017081 для в'їзду на територію для розмитнення транспортного засобу.

01 квітня 2013 року вантажоотримувач ТзОВ «Мій адрес» здійснив часткове розвантаження транспортного засобу, що підтверджується відміткою на попередньому повідомленні.

Позивач вказує, що у зв'язку з тим, що транспортний засіб не було повністю розвантажено, його було опломбовано та після розмитнення залишку вантажу на вимогу вантажоотримувача ТзОВ «Мій адрес» було направлено на розвантаження на територію складу ЗАТ «Українські вантажні кур'єри».

12 квітня 2013 року на міжнародній товарно-транспортній накладній №172826 CMR) в п. 24 вантажоотримувач ТзОВ «Мій адрес» підтвердив про факт отримання вантажу, що підтверджується його печаткою.

12 квітня 2013 року транспортний засіб було розвантажено повністю, про що на посвідченні про відрядження водія було проставлено печатку ЗАТ «Українські вантажні кур'єри». Після чого, водій 13 квітня 2013 року прибув в м. Коломия.

Позивач зазначає, що транспортний засіб повинен був бути розвантажений протягом 48 год. з часу його заїзду на територію митного поста «Столичний» (з 28 березня 2013 року), 31 березня 2013 року та 01 квітня 2013 року підтверджують наднормативний простій транспортного засобу, про що відповідача було повідомлений листом від 01 квітня 2013 року за вихідним №01/04-2013, направлений факсимільним зв'язком, який залишено відповідачем без відповіді.

Після повернення водія з відрядження, 15 квітня 2013 року відповідачу було направлено акт №122 про виконані транспортні послуги від 12 квітня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення 20 квітня 2013 року. В даному акті було визначено:

- вартість транспортних послуг по маршруту м. Одеса м, Київ становить 4 500 грн., які підлягали до повної оплати, оскільки, договір на перевезення вантажу було виконано 28 березня 2013 року.

- понаднормативний простій транспортного засобу в м. Київ за період з 31 березня 2013 року по 12 квітня 2013 року становити 10 400 грн. (13 к.д. х 800 грн. = 10 400 грн.).

08 травня 2013 року позивачем було направлено претензію, яка залишена без задоволення.

ПП ОСОБА_1 зазначає, що відповідач так і не розрахувався за надані транспортні послуги і грошові кошти не перерахував.

Відповідач в своїх запереченнях на відзив зазначив, що позивач не вказує на обставини, що перешкоджали своєчасній здачі вантажу, які заходи приймалися позивачем для реалізації перевезення у строк, не зазначає й обставини, що свідчать на наявність вини з боку експедитора у відповідному простою автомобіля.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини сторін регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР та Правилами здійснення транспортно-експедиторської діяльності під час перевезень зовнішньоторгових та транзитних вантажів. В окремих випадках, застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного шляхового перевезення вантажів (КДПВ).

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК Українизобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (терміни).

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України «господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдинго документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається складення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено детальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів».

Матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Аметист-Транс» (експедитор) та фізичною о собою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, перевізник) 26 березня 2013 року укладено договір № 12 про перевезення вантажів (далі - Договір) у межах території України та в міжнародному сполученні, відповідно до умов якого виконавець (позивач) взяв на себе зобов'язання доставити ввірений йому Експедитором вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (вантажоотримувач) відповідно до умов договору та поданих заявок, які є невід'ємною частиною договору.

Статтею 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договорі, виборі контрагента та значенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Встановлено, що 26.03.2013 р. ТОВ «Аметист-Транс» направлена позивачу заявка № 1 (Заявка) з проханням надати один автомобіль для перевезення з м.Одеса до м.Києва взуття, та позивачем прийнята вказана заявка і наданий транспортний засіб.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної отримано вантаж у кількості 7365 одиниць від відправника ТОВ «Савікон».

Так, згідно ч. 3 ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитори за дорученням клієнтів здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 14 Закону, за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також судом встановлено, що 12 квітня 2013 року транспортний засіб було розвантажено повністю, та після повернення водія з відрядження, 15 квітня 2013 року відповідачу було направлено акт №122 про виконані транспортні послуги від 12 квітня 2013 року,

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, відповідач погодився на умови Договору №12, проте не виконав взятих на себе зобов'язань, грошових коштів за перевезення вантажу не перерахував, що свідчить про невиконання ним своїх зобов'язань і порушення умов укладеного Договору № 12 та заявки № 1 до договору № 12, вимог чинного законодавства.

З наведених підстав вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за надані послуги в розмірі 4500 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується заявлених до стягнення заподіяних збитків в розмірі 10400 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 20 заявки № 1 від 26 березня 2013 року сторонами обумовлено, що вартість перевезення становить 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн., які повинні були бути сплачені в день розвантаження транспортного засобу.

Також, в п. 6.5. договору № 12 на перевезення вантажу зазначено, що за простій автомобіля з вини експедитора понад 48 год.,останній виплачує перевізнику кожну повну добу простою транспортного засобу по 500 грн. на території України, якщо інше не передбачено в заявці.

В п. 23 заявки № 1 сторонами погоджено, що штраф за прострочення дати митного розвантаження транспортного засобу становить 800 грн. за кожен день. Таким чином, сума в розмірі 800 грн. за кожен день простою є спільною домовленістю між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист-Транс» на користь приватного підприємця ОСОБА_1 14900 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 4500 грн., суми штрафу в розмірі 10 400 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист-Транс» про стягнення - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист-Транс» (68000 м. Іллічівськ, вул. бульвар Гайдара, буд. 2, офіс 126-Н, код 37439287) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (78200, АДРЕСА_1) 14900 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот) грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн., суми штрафу в розмірі 10 400 (десять тисяч чотириста) грн. та суму судових витрат у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 16.09.2013 року.

Суддя Зайцев Ю.О.