Постанова

від 05.11.2013 по справі 916/1798/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р.Справа № 916/1798/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: О.Т. Лавренюк

суддів: Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої

при секретарі судового засідання: Чеголя Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Дьячков Р.А., паспорт серія НОМЕР_2 дата видачі 02.09.2013 р.

від відповідача: Матяш Ю.В., довіреність №2179 від 02.09.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист Транс"

на рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2013 р.

по справі №916/1798/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист Транс"

про стягнення суми боргу за невиконання договірних зобов'язань та штрафних санкцій

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 15.10.2013 р., було оголошено перерву до 05.11.2013 р.

В судовому засіданні 05.11.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

08.07.2013 р. ФО-П ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ТОВ "Аметист-Транс" про стягнення суми боргу за невиконання договірних зобов'язань та штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору найму транспортних засобів щодо оплати за надані послуги по перевезенню вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.09.2013 р. по справі №916/1798/13 (суддя Зайцев Ю.О.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Аметист-Транс" на користь ФО-П ОСОБА_3 - 14900 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 4500 грн., суми штрафу в розмірі 10400 грн., а також стягнуто витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 грн. 50 коп. з посиланням на те, що відповідач погодився на умови Договору №12, проте не виконав взятих на себе зобов'язань, грошових коштів за перевезення вантажу не перерахував, що свідчить про невиконання ним своїх зобов'язань і порушення умов укладеного Договору № 12 та заявки № 1 до договору № 12, вимог чинного законодавства, а штраф за прострочення дати митного розвантаження транспортного засобу є спільною домовленістю між сторонами відповідно п. 6.5. договору № 12 на перевезення вантажу та п. 23 заявки № 1.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Аметист-Транс" з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2013 р. по справі №916/1798/13 скасувати, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального права та процесуального права, з посиланням на те, що обставини, які мають значення для справи, не доведені, хоча місцевий господарський суд визнав їх встановленими. Скаржник стверджує, що судом не було з'ясовано, що саме спричинило простій автомобіля.

Представник ТОВ "Аметист-Транс" був присутній в судовому засіданні від 05.11.2013 р., підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення.

Представники ФО-П ОСОБА_3 в судове засідання від 05.11.2013 р. з'явився, надавав пояснення щодо безпідставності задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ "Аметист-Транс", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що слід відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Одеської області, 26 березня 2013 року за допомогою засобів факсимільного зв'язку, ОСОБА_3, з однієї сторони ("Перевізник") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аметист-Транс", з іншої сторони, ("Експедитор") уклали договір №12 про перевезення вантажу.

Умови перевезення вантажу були викладені у заявці № 1 від 26 березня 2013 р. до договору № 12 від 26 березня 2013 року.

Згідно умов заявки відповідач по справі, як експедитор, доручив, а ПП ОСОБА_3 як перевізник, взяв на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу за вищевказаним маршрутом.

Сторонами також погоджено інші умови заявки та договору, а саме: маршрут перевезення, місця завантаження та розвантаження; вимоги до транспортного засобу, наявність відповідної документації; найменування вантажу; вартість перевезення, форму оплати, та інші умови.

На підставі узгоджених з відповідачем домовленостей, ПП ОСОБА_3 було подано на завантаження транспортний засіб марки "Рено", державний номерний знак НОМЕР_1 причеп, державний номерний знак НОМЕР_3, водій ОСОБА_4.

На виконання досягнутих з відповідачем домовленостей 27 березня 2013 року водій ОСОБА_4 прибув для загрузки та замитнення транспортного засобу марки "Рено" та причепу в місто Одеса (Одеський торговий морський порт), що підтверджується попереднім повідомленням з відміткою про вибуття в місто Київ 28 березня 2013 року.

Після завантаження та замитнення 28 березня: 2013 року о 14 год. 23 хв. водій ОСОБА_4 прибув на територію митного поста «Столичний» до м. Києва, що підтверджується разовою перепусткою № ПР-017081 для в'їзду на територію для розмитнення транспортного засобу.

01 квітня 2013 року вантажоотримувач ТОВ "Мій адрес" здійснив часткове розвантаження транспортного засобу, що підтверджується відміткою на попередньому повідомленні.

Позивач вказує, що у зв'язку з тим, що транспортний засіб не було повністю розвантажено, його було опломбовано та після розмитнення залишку вантажу на вимогу вантажоотримувача ТОВ "Мій адрес" було направлено на розвантаження на територію складу ЗАТ "Українські вантажні кур'єри".

12 квітня 2013 року на міжнародній товарно-транспортній накладній №172826 CMR) в п. 24 вантажоотримувач ТОВ "Мій адрес" підтвердив про факт отримання вантажу, що підтверджується його печаткою.

12 квітня 2013 року транспортний засіб було розвантажено повністю, про що на посвідченні про відрядження водія було проставлено печатку ЗАТ "Українські вантажні кур'єри". Після чого водій 13 квітня 2013 року прибув в м. Коломия.

Позивач зазначає, що транспортний засіб повинен був бути розвантажений протягом 48 год. з часу його заїзду на територію митного поста "Столичний" (з 28 березня 2013 року), чого здійснено не було і тому 31 березня 2013 року та 01 квітня 2013 року відбувся наднормативний простій транспортного засобу, про що відповідача було повідомленолистом від 01 квітня 2013 року за вихідним №01/04-2013, направленим факсимільним зв'язком, який залишено відповідачем без відповіді.

Після повернення водія з відрядження, 15 квітня 2013 року відповідачу було направлено акт №122 про виконані транспортні послуги від 12 квітня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення 20 квітня 2013 року. В даному акті було визначено:

- вартість транспортних послуг по маршруту м. Одеса м, Київ становить 4 500 грн., які підлягали до повної оплати, оскільки договір на перевезення вантажу було виконано 28 березня 2013 року.

- понаднормативний простій транспортного засобу в м. Київ за період з 31 березня 2013 року по 12 квітня 2013 року становить 10 400 грн. (13 к.д. х 800 грн. = 10 400 грн.).

08 травня 2013 року позивачем було направлено претензію, яка залишена без задоволення.

Як свідчать матеріали справи та зазначає ФО-П ОСОБА_3, відповідач так і не розрахувався за надані транспортні послуги, грошові кошти не перерахував, що стало підставою для звернення до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення боргу за надані транспортні послуги по перевезенню вантажу та про стягнення штрафних санкцій за простій автомобіля.

Дослідивши обставини справи та вимоги чинного законодавства апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір перевезення вантажу.

Правовідносини сторін регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР та Правилами здійснення транспортно-експедиторської діяльності під час перевезень зовнішньоторгових та транзитних вантажів. В окремих випадках застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного шляхового перевезення вантажів (КДПВ).

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається складення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено детальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, згідно ч. 3 ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитори за дорученням клієнтів здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2013 р. ТОВ "Аметист-Транс" направлена позивачу заявка № 1 (Заявка) з проханням надати один автомобіль для перевезення з м. Одеса до м. Києва взуття, яка позивачем прийнята і наданий транспортний засіб.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної отримано вантаж у кількості 7365 одиниць від відправника ТОВ "Савікон".

Транспортний засіб було розвантажено повністю 12 .04.2013 року, 15 квітня 2013 року відповідачу було направлено акт №122 про виконані транспортні послуги від 12 квітня 2013 року.

Таким чином, позивач виконав своє зобов'язання по перевезенню вантажу, а відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, не перерахував грошових коштів за перевезення вантажу на виконання умов укладеного Договору № 12 та заявки № 1 до договору № 12, вимог чинного законодавства.

За таких обставин судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу за виконані транспортні послуги по перевезенню вантажу цілком обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і господарським судом першої інстанції цілком вірно задоволено позовну вимогу ФО-П ОСОБА_3 про стягнення з ТОВ "Аметист-Транс" суми заборгованості за надані послуги в розмірі 4500 грн.

Також, у позовній заяві ФО-П ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача 10400 грн. штрафних санкцій за простій автомобіля за період з 31 березня по 12 квітня 2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 20 заявки № 1 від 26 березня 2013 року сторонами обумовлено, що вартість перевезення становить 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн., які повинні були бути сплачені в день розвантаження транспортного засобу.

Також, в п. 6.5. договору № 12 на перевезення вантажу зазначено, що за простій автомобіля з вини експедитора понад 48 год., останній виплачує перевізнику кожну повну добу простою транспортного засобу по 500 грн. на території України, якщо інше не передбачено в заявці.

Пунктом 23 заявки № 1 сторонами погоджено, що штраф за прострочення дати митного розвантаження транспортного засобу становить 800 грн. за кожен день.

Таким чином, сума в розмірі 800 грн. за кожен день простою є спільною домовленістю між сторонами.

Враховуючи приписи вищенаведеного законодавства апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції, на підставі наданих сторонами доказів, цілком правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення 10400 грн. штрафних санкцій за простій автомобіля.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції

і додаткового правового аналізу не потребують.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "Аметист Транс" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2013 р. по справі №916/1798/13, як прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права - без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2013 р. по справі №916/1798/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист Транс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текс постанови складений та підписаний 08.11.2013 р.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева