Постанова

від 09.09.2013 по справі 2а-13502/12/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2013 р. Справа №2а-13502/12/0170/3

(12:06) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О. за участю секретаря Желудкової О.О, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Аль-Го"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Османов Є.Р., дов., Буніна Л.Г., дов.

від відповідача - не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальність "Аль-Го" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 2180 від 19.09.2012 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Аль-Го"; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС по проведенню перевірки ТОВ "Аль-Го" з 24.09.2012 р. по 28.09.2012 р., в результаті якої було складено Акт № 1709/22-1/324713895 від 05.10.2012 р.; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010322204 від 21.11.2012 р., № 0010332204 від 21.11.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та на те, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки від 05.10.2012 р. не відповідають дійсності, є безпідставними і таким, що не грунтуються на законі, а податкові повідомлення-рішення № 0010322204 від 21.11.2012 р., № 0010332204 від 21.11.2012 р., винесені на підставі вказаного акту перевірки, мають бути визнані протиправними та скасовані.

Представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги, просив, у зв`язку з орфографічною помилкою у написанні номеру Акту перевірки від 05.10.2012 р., визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС по проведенню перевірки ТОВ "Аль-Го" з 24.09.2012 р. по 28.09.2012 р., в результаті якої було складено Акт від 05.10.2012 р. № 7059/22-1/32471389 від 05.10.2012 р., а не Акт від 05.10.2012 р. № 1709/22-1/324713895.

Заявою від 09.09.2013 р. представник позивача зменшив розмір позовних вимог, просив задовольнити позовні вимоги лише в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010322204 від 21.11.2012 р., № 0010332204 від 21.11.2012 р.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аль-Го" (далі - ТОВ "Аль-Го")(ЄДРПОУ 32471389) зареєстровано у якості юридичної особи 27.05.2003 р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ АА № 683624.

ТОВ "Аль-Го" узято на облік у якості платника податків 17.06.2003 р. за № 1051-Ж, що підтверджується довідкою від 17.06.2003 р. № 1543/19-г.

Статус ТОВ "Аль-Го" як платника податку на додану вартість підтверджується Свідоцтвом № 200001575 НБ № 386001 від 27.09.2011 р.

З 24.09.2012 р. по 28.09.2012 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.09.2012 р. № 2180 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Аль-Го" було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель Плюс" (ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., про що було складено акт перевірки № 7059/22-1/32471389 від 05.10.2012 року.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п. п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 336 023 грн. , в тому числі по періодах:

- за 2009 рік на суму 38 435 грн.,

- за 2010 рік на суму 124 143 грн.,

- за 1 квартал 2011 року на суму 51 854 грн.,

- за 2-4 квартали 2011 року на суму 106 524 грн.,

- за 1 півряччя 2012 року на суму 15 067 грн.

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями), п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на дадану вартість всього у сумі 278 525 грн.

На підставі вказаного акту перевірки № 7059/22-1/32471389 від 05.10.2012 року відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0010322204 від 21.11.2012 р. про збільшення ТОВ "Аль-Го" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 380 435, 25 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 336 023 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 44 412,25 грн.

2) податкове повідомлення-рішення № 0010332204 від 21.11.2012 р. про збільшення ТОВ "Аль-Го" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 313 238,75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 262 877 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 50 361,75 грн.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період з 2009 р., платниками податку з прибутку підприємств є, зокрема, з числа резидентів - сб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.133.1 ст. 133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, що набрав чинності 01.01.2011 р., тобто діяв під час здійснення спірних правовідносин за період з 2011 року, платниками податку з прибутку підприємств з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 ст. 9 Закону України № 966 передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів/ послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання послуг платником податку.

Отже, при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

З аналізу вищенаведених норм, слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об`єкта оподаткування є розрахункові, платіжні та інші первинні документи, що були оформлені належним чином під час фактичного здійснення господарської операції, тобто коли відбулись зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на час здійснення спірних правовідносин за період з 2009 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)

- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено належним чином оформленою податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Підтвердження постачання товару від контрагентів позивача на адресу позивача за перевіряємий період відповідно до укладених договорів, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність визначення валових витрат та нарахування податкового кредиту.

05.01.2011 р. між ТОВ "Аль-Го" та ТОВ БВП "Строитель-Плюс" було укладено договір підряду № 1/П/262.

П. 1.1 вказаного договору передбачено, що ТОВ "Аль-Го" доручає, а ТОВ БВП "Строитель-Плюс" приймає на себе обов`язки виконати роботи по поточному ремонту будівель, розташованих за адресою м. Сімферополь, вул. Узлова, 12.

Відповідно до п. 2.3 договору від 05.01.2011 р. № 1/П/262 оплата по договору здійснюється згідно плану будівництва після підписання актів виконаних робіт форми КБ-2 та КБ-3 обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ БВП "Строитель-Плюс".

05.01.2012 р. між ТОВ "Аль-Го" та ТОВ БВП "Строитель-Плюс" було укладено договір підряду № 1/П/22.

П. 1.1 вказаного договору передбачено, що ТОВ "Аль-Го" доручає, а ТОВ БВП "Строитель-Плюс" приймає на себе обов`язки виконати роботи по поточному ремонту будівель, розташованих за адресою м. Сімферополь, вул. Узлова, 12.

Відповідно до п. 2.3 договору № 1/П/22 від 05.01.2012 р. оплата по договору здійснюється згідно плану будівництва після підписання актів виконаних робіт форми КБ-2 та КБ-3 обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ БВП "Строитель-Плюс".

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій ТОВ "Аль-Го" з ТОВ БВП "Строитель-Плюс" за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. позивачем були надані:

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2009 р. № ОУ- 0000001 щодо надання позивачу ТОВ БВП "Строитель-Плюс" транспортних послуг на суму 59 750 грн., в тому числі ПДВ 9 958,33 грн.,

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2009 р. № ОУ- 3245 щодо надання позивачу ТОВ БВП "Строитель-Плюс" транспортних послуг на суму 34 142 грн., в тому числі ПДВ 5 690,33 грн.,

- акт приймання виконаних ТОВ БВП "Строитель-Плюс" будівельних робіт за жовтень 2009 р. № б/н від 30.10.2009 р. на суму 29 600 грн., в тому числі 4 933,33 грн.,

- акт приймання виконаних ТОВ БВП "Строитель-Плюс" будівельних робіт за листопад 2009 р. № б/н від 30.11.2009 р. на суму 60 997, 20 грн.,

- акти приймання виконаних ТОВ БВП "Строитель-Плюс" для позивача будівельних робіт за січень, березень - грудень 2010 року на загальну суму 595 885,08 грн., в тому числі ПДВ 99 314,17 грн.,

- акти приймання виконаних ТОВ БВП "Строитель-Плюс" для позивача будівельних робіт за січень - грудень 2011 року на загальну суму 804 676,78 грн., в тому числі ПДВ 134 112,81 грн.,

- акти приймання виконаних ТОВ БВП "Строитель-Плюс" для позивача будівельних робіт за січень 2012 року на загальну суму 86 100,20 грн., в тому числі ПДВ 14 350,03 грн.

Так, відповідно до актів виконаних будівельних робіт, отриманих позивачем від БВП "Строитель-Плюс" за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. БВП "Строитель-Плюс" було проведено ремонт квартири АДРЕСА_1, ремонт виробничого корпусу за адресою м. Сімферополь, вул. Узлова, 12, роботи з підготовки для сдачі в оренду виробничого корпусу за адресою м. Сімферополь, вул. Узлова 12, ремонт адміністративно-побутового корпусу позивача за адресою м. Сімферополь, вул. Узлова 12, ремонт дороги та майданчиків, складського корпусу, ескади-мийки, огорожі за адресою м. Сімферополь, вул. Узлова 12, ремонт споруди магазину та будівлі кафе у с. Ново-Павлівка по вул. Зарічна 33, про що детально визначено у Додатку № 1 до висновку судової експертизи № 324-27/12 від 12 серпня 2013 року, зробленого з урахуванням огляду вказаних об`єктів на місці ії розташування.

Позивачем були надані акт огляду прихованих робіт з влаштування фундаментів, стін та опори, виконаних при будівництві від 31.01.2012 р. та план- схема складського корпуса по вул. Узлова, 12 у м. Сімферополі.

Таким чином, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), актами виконаних робіт за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., актом огляду прихованих робіт з влаштування фундаментів, стін та опори, виконаних при будівництві від 31.01.2012 р., підтверджується, що роботи, виконані БВП "Строитель-Плюс" для ТОВ "Аль-Го" були виконані фактично та відповідають проектній та виконавчій документації, що також підтверджується висновком судової експертизи № 324-27/12 від 12 серпня 2013 року.

Отримані від БВП "Строитель-Плюс" роботи та послуги були сплачені позивачем, що підтверджується виписками банку за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. на загальну суму 1 881 876,25 грн., у тому числі ПДВ 309 179,38 грн., зокрема, відповідно до виписок банку за період з 02.07.2009 р. по 16.12.2009 р. ТОВ "Аль-Го" пераховані на розрахунковий рахунок БВП "Строитель-Плюс" кошти у сумі 213 217 грн., в т.ч. ПДВ 35 536,17 грн., за період з 11.01.2010 р. по 28.12.2010 р. - кошти у сумі 777 882,22 грн., в т.ч. ПДВ 129 647,04 грн., за період з 11.01.2011 р. по 28.12.2011 р. - кошти у сумі 804 675,71 грн., в т.ч. ПДВ 129 645,95 грн., за період з 19.01.2012 р. по 09.02.2012 р. - кошти у сумі 86 101,32 грн., в т.ч. 14 350,22 грн.

Згідно Довідки АА № 683624 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є:

- 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна,

- 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель,

- 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням,

- 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля,

- 49.41 Вантажний автомобільний транспорт,

- 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування .

Придбані позивачем від БВП "Строитель-Плюс" роботи відповідають основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Право власності ТОВ "Аль-Го" на об`єкти нерухомості підтверджуються договорами купівлі-продажу та витягами про право власності на нерухоме майно, закрема, 22.07.2004 року між ВАТ "Азимут" та ТОВ "Аль-Го" укладено договір № 6210 купівлі-продажу адміністративної будівлі літ. "А", промислової будівлі літ. "Б", адміністративно-промислової будівлі літ. "В", загальною площею 8 529,1 м2, компресорну літ. "Г", що складає 93/100 часток, що знаходяться у м. Сімферополі по вул. Узлова, 12.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який видано Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації від 10.08.2004 р. , нежитлові будівлі за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, 12 належить власникові ТОВ "Аль-Го" на підставі договору № 6210 від 22.07.2004 року.

28.04.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Аль-Го" укладено договір № 1358 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат, загальною корисною площею 64,2 квадратних метра.

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який видано Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації від 04.06.2007 р. підтверджується, що власником квартири АДРЕСА_1 є ТОВ "Аль-Го".

17.07.2007 року між Бахчисарайським районним споживчим товариством та ТОВ "Аль-Го" укладено договір купівлі-продажу магазину , розташованого за адресою: Україна, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Новопавлівка, вул. Зарічна, 33 на земельній ділянці 0,084 га з фонду Поштовської селищної Ради Бахчисарайського району і складається з основної кам`яної будівлі магазину загальною площею 448, 1 м2.

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який видано Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації від 06.08.2007 р. підтверджується, що власником магазина, розташованого за адресою: Україна, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Новопавлівка, вул. Зарічна, 33 є ТОВ "Аль-Го".

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.12.2009 р., виданого Виконавчим комітетом Поштовської селищної ради, нежитлова будівля за адресою: Україна, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Новопавлівка, вул. Зарічна, 33, яка складається з основної нежитлової будівлі - кафе літ. "А" загальною площею 466,3 квадратних метра належить власникові ТОВ "Аль-Го".

Позивачем були надані договори оренди нежитлових приміщень, згідно з якими нежитлові приміщення за адресою м. Сімферополь, вул. Узлова, 12 здавалися позивачем в оренду.

Так, 01.10.2008 року між ТОВ "Аль-Го" та ТОВ "Півострів" укладено договір № 25/1008/А, відповідно до якого ТОВ "Аль-Го" передає ТОВ "Півострів" у строкове платне користування (оренда) приміщення, що розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Узлова, 12, а саме:

- офісне приміщення 3 поверх 124 кв. м.;

- складське приміщення 1 поверх 722 кв.м.;

- огороджена площадка 250 кв.м.

01.01.2010 р. між позивачем та ПП "Вип-Торг" укладено договір № 01/0110/А/16, відповідно до якого ТОВ "Аль-Го" передає ПП "Вип-Торг"у строкове платне користування (оренда) приміщення, що розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Узлова, 12:

- офісне приміщення 2 поверх 258 кв. м.;

- складське приміщення № 1 1 поверх 2078 кв.м.;

- антресолі 2 поверх - 73 кв.м.

05.05.2011 р. між ТОВ "Аль-Го" та ТОВ "Баядера логістік" укладено договір № 21/11А, відповідно до якого ТОВ "Аль-Го" передає ТОВ "Баядера логістік" у строкове платне користування (оренда) приміщення, що розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Узлова, 12:

- складське приміщення № 1 1 поверх 1443 кв. м.;

- складське приміщення № 2 1 поверх 377 кв.м.;

- огороджена площадка 1240 кв.м.

01.01.2012 р. між ТОВ "Аль-Го" та ТОВ "Арда-Трейдінг" укладено договір № 07/12 А, відповідно до якого ТОВ "Аль-Го" передає ТОВ "Арда-Трейдинг" у строкове платне користування (оренда) приміщення, що розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Узлова, 12:

- офісне приміщення обладнане сан. вузлом 2 поверх площею 177 кв.м.

- складське приміщення площею 515 кв.м.

Отже, вищевказаними договорами та висновком судової експертизи № 324-27/12 від 12 серпня 2013 року підтверджується, що ремонтні роботи, які виконувались БВП "Строитель-Плюс" у період, визначений в акті перевірки № 7059/22-1/32471389 від 05.10.2012 року, здійснювались для власних об`єктів нерухомості ТОВ "Аль-Го", які надалі здавалися позивачем в оренду ТОВ "Півострів", ПП "Вип-Торг", ТОВ "Баядера логістік", ТОВ "Арда-Трейдінг".

З аналізу чинних на час здійснення спірних правовідносин норм податкового законодавтсва України, слідує, що підставою для включення витрат з придбання робіт, послуг до складу валових з метою обчислення об`єкта оподаткування є розрахункові, платіжні та інші первинні документи, що були оформлені належним чином під час фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи та висновком судової експертизи № 324-27/12 від 12 серпня 2013 року підтверджується реальність здійснених позивачем господарських операцій з БВП "Строитель-Плюс" у перевіряємий період, зокрема актами виконаних будівельних робіт підтверджується виконання БВП "Строитель-Плюс" для позивача будівельних робіт, відповідно до умов укладених договорів, актами здачі-приймання робіт підтверджується факт отримання позивачем робіт, банківськими виписками підтверджується факт сплати вартості виконаних робіт, роботи використані ТОВ "Аль-Го" у межах власної господарській діяльності.

Витрати позивача, повязані із придбанням робіт у БВП "Строитель-Плюс" у сумі 1 392 626 грн. за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що відповідає вимогам діючого законодавства України.

За період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. ТОВ "Аль-Го" задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 301 782 грн.

За даними акту перевірки № 7059/22-1/32471389 від 05.10.2012 р. встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс", угоди з яким податковим органов визначені таким, що не спрямовані на реальне здійснення господарських операцій, у сумі 278 525 грн.

БВП "Строитель-Плюс" на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій було видано позивачу податкові накладні за період з 31.07.2009 р. по 25.01.2012 р. щодо виконнання будівельних робіт на загальну суму 1 671 151,26 грн., в тому числі ПДВ 278 525,21 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими позивачем від БВП "Строитель-Плюс" у розмірі 278 525,21 грн., влючено до складу податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, що підтверджується висновком судової експертизи № 324-27/12 від 12 серпня 2013 року.

Отже, за наслідками взаємовідносин з БВП "Строитель-Плюс" за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. позивачем було правомірно сформовано податковий кредит у загальній сумі 278 525, 21 грн., що підтверджується даними бухгалтерських та податкових документів ТОВ "Аль-Го", висновком судової експертизи № 324-27/12 від 12 серпня 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими чинне законодавство України та відповідні нормативні акти, які діяли на час здійснення господарських операцій, пов'язують можливість формування відповідних сум валових витрат та податкового кредиту.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду.

Висновком судової економічної експертизи № 324-27/12 від 12 серпня 2013 року та матеріалами справи підтверджується: фактичне здійснення позивачем оподатковуваних операцій; придбання робіт із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій позивача з БВП "Строитель-Плюс" підтверджується сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідачем не було надано доказів того, що контрагент позивача БВП "Строитель-Плюс" на час взаємовідносин з позивачем не був платником ПДВ.

Таким чином, порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник робіт, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаний в акті перевірки період, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладених позивачем правочинів з огляду на підтвердження податкового статусу постачальника товарів, робіт, послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин визнається нікчемним, якщо підстави такої нікчемності прямо встановлені законом.

Всупереч цьому, в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на отримання доказів, на які посилається відповідач в акті перевірки № 7059/22-1/32471389 від 05.10.2012 року, що вказували б на нікчемність правочинів, укладених між позивачем і БВП "Строитель-Плюс" під час здійснення господарських операцій.

Право на податковий кредит та право на декларування понесених витрат особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм контрагентом оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11, від 01.10.2012 року № К/9991/42373/12 та від 15.10.2012 року у справі № К/9991/49494/12.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини 1 статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06) від 10 жовтня 2010 року зазначено, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Так, відповідно до наданих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, висновку судової експертизи № 324-27/12 від 12 серпня 2013 року:

- висновки відповідача щодо завищення позивачем суми валових витрат у період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс" у сумі 1 392 626 грн., що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 336 023 грн. не підтверджуются;

- висновки відповідача щодо заниження позивачем суми ПДВ у період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс" у сумі 278 525 грн. не підтверджуются.

Порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та валових витрат у перевіряємий період матеріалами справи не підтверджуються.

Взаємовідносини позивача з контрагентом у перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, податковий кредит та валові витрати позивачем за вказаний в акті перевірки період сформовано правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Аль-Го" висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині сформування податкового кредиту та валових витрат.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аль-Го" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010322204 від 21.11.2012 р., № 0010332204 від 21.11.2012 р. є обґрунтованими; винесені на підставі акту перевірки № 7059/22-1/32471389 від 05.10.2012 року податкові повідомлення-рішення № 0010322204 від 21.11.2012 р., № 0010332204 від 21.11.2012 р. є протиправними та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку зі складністю справи судом 09.09.2013р. оголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 13.09.09 р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0010322204 від 21.11.2012 р., № 0010332204 від 21.11.2012 р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аль-Го" (ЄДРПОУ 32471389 адреса місцезнаходження 95047, АР Крим, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Узлова, буд. 12) 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.