Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-13455/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 2а-13455/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - Єрьоміна О.Ю.

Представник відповідача - Тетянчук Д.В. Д

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Слобідська усадьба" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 2а-13455/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Слобідська усадьба"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Слобідська усадьба", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 року № 00002812305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 31125,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 4022,83 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. № 00002802305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 43336,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1,00 грн..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вважає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "Слобідська усадьба", місцезнаходження: вул. Данилевського, 30, м. Харків, 61058, ЄДРПОУ 31644452, зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.12.2001 року, свідоцтво № 1 480 120 0000 026254, та взято на облік як платника податків у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 14.12.2001 року за № 13308.

Відповідно до свідоцтва № 100125579, ПП "Слобідська усадьба" є платником податку на додану вартість з 03.07.2008 року, ІПН 316444520309.

Фахівцями податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП „Слобідська Усадьба", ЄДРПОУ 31644452 з питань перевірки відносин з платником ТОВ „Євробуд грант" (код за ЄДРПОУ 14070180), ТОВ „Будівництва пан Україна" (код ЄДРПОУ 34859292) за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 p..

За результатами перевірки було складено акт від 29.02.2012 року № 1062/2305/316444452 яким встановлено порушення позивача:

- п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями підприємством ПП „Слобідська Усадьба", а саме: завищено витрати всього у сумі 155625,00 грн., а саме за: І квартал 2011 року у сумі 46458,00 грн.; II квартал 2011 року у сумі 28750,00 грн.; III кварталі 2011 р. у сумі 109167,00 грн., встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 36723,00 грн., у т. ч. за І квартал 2011 року у сумі 11615,00 грн., II квартал 2011 року у сумі 6613,00 грн., III квартал 2011р. у сумі 25108,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме: завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 31125,00 грн., у тому числі по періодах: лютий 2011 р. - 9291,67 грн.; червень 2011 р. - 5750,00 грн.; липень 2011 р. - 5000,00 грн.; серпень 2011 р. - 3333,33 грн.; вересень 2011 р. - 7750,00 грн..

На підставі висновків зазначеного акту, керівником податкового органу 20.03.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 00002812305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 31125,00, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4022,83 грн., та податкове повідомлення-рішення № 00002802305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 43336,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн..

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач під час проведення перевірки на винесення податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений податковим законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. між ПП "Слобідська усадьба" та ПП "Євробуд грант" 12.01.2011 р. було укладено договір підряду №1/1.

Відповідно до умов зазначеного договору, а саме: п. 1.1, ПП "Євробуд Грант" (підрядник) зобов'язується виконати на свій страх та ризик на завдання ПП "Слобідська усадьба" (замовник), а останній зобов'язується прийняти та сплатити ремонтно-будівельні роботи на об'єкті замовника у відповідності до договірної ціни (Додаток № 1 до цього договору).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що перелік виконуваних робіт, обсяг та матеріали, що надаються, зазначені договірній ціні та кошторисі (Додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до п. 2.2.6 Договору, підрядник зобов'язується здійснювати вхідний контроль матеріалів, що надаються замовником.

Згідно п. 3.2 Договору, якість робіт має відповідати всім вимогам, що пред'являються до даного виду робіт законодавством України, стандартам та технічним умовам.

В ході розгляду справи судом не встановлено документально підтвердженого факту наявності та переліку матеріалів, місця та періоду їх зберігання, їх параметрів та використання обладнання, наданих замовником, вартість якого включена до вартості робіт, зазначеної у п. 4.1 договору, вартість матеріалів, не надано додатку № 1 до договору, зазначеного в п. 1.1 Договору, не надано договорів на виконання договору № 1/1 від 12.01.2011 р.; не надано ТУ для виконання робіт за Договором, не зазначено підстав для невикористання власних сил позивача.

Матеріали справи не містять первинної документації податкового та бухгалтерського обліків та довідка за підписом директора та бухгалтера позивача про обсяг зазначених документів за договором та під час розгляду справи вищезазначених документів представником позивача не надано.

Судом встановлено, що за період з 01.06.2011 р. по 31.09.2011 р. між ПП "Слобідська усадьба" та ТОВ "Будівництво Пан Україна" (код ЄДРПОУ 34859292) були укладені наступні договори підряду: № 1/06/2011 від 01 червня 2011 р., № 2/07/2011 від 01 липня 2011р., № 3/08/2011 р. від 01 серпня 2011 р., № 4/09/2011 р. від 09 вересня 2011р..

Стосовно договору № 1/06/2011 від 01.06.2011 р..

Відповідно до п. 1.1 договору № 1/06/2011 від 01.06.2011 р., ТОВ "Будівництво ПАН Україна" (підрядник) зобов'язується виконати на свій страх та ризик на завдання ПП "Слобідська усадьба" (замовник), а останній зобов'язується прийняти та сплатити ремонтно-будівельні роботи на об'єкті замовника у відповідності до договірної ціни (Додаток № 1 до цього договору).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що перелік виконуваних робіт, обсяг та матеріали, що надаються, зазначені договірній ціні та кошторисі (Додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до п. 2.2.6 Договору, підрядник зобов'язується здійснювати вхідний контроль матеріалів, що надаються замовником.

Згідно п. 3.2 Договору, якість робіт має відповідати всім вимогам, що пред'являються до даного виду робіт законодавством України, стандартам та технічним умовам.

В ході розгляду справи судом не встановлено документально підтвердженого факту наявності та переліку матеріалів, місця та періоду їх зберігання, їх параметрів та використання обладнання, наданих замовником, вартість якого включена до вартості робіт, зазначеної у п. 4.1 договору, вартість матеріалів, не надано додатку № 1 до договору, зазначеного в п. 1.1 Договору, не надано договорів на виконання договору № 1/06/2011 від 01.06.2011 р.; не надано ТУ для виконання робіт за Договором, не зазначено підстав для невикористання власних сил позивача.

Колегія суддів зазначає, що інші договори, укладені між позивачем та ТОВ "Будівництво Пан Україна" є ідентичними за змістом і різняться лише датою їх укладення, тому, аналізуючи зазначені договори, можна дійти до висновків, викладених вище стосовно договору 1/06/2011 від 01.06.2011 р..

Під час розгляду справи представником відповідача надано суду повідомлення ВДАІ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 02.11.2012 р. за № 17/39822 про відсутність зареєстрованих за ТОВ "Будівництво Пан Україна" транспортних засобів; довідку Управління Держкомзему у м. Харкові від 14.11.2012 року за № 7026/08, відповідно до якої за ТОВ "Будівництво Пан Україна" правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельні ділянки не обліковуються; картку платника, відповідно до якої до ЄДР внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Крім того, представником позивача надано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівництво Пан Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року, відповідно до якого ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова складено висновок від 27.10.2011 року № 12 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Будівництво Пан Україна".

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Положеннями ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у ТОВ "Будівництво Пан Україна" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань щодо реального настання правових наслідків та формування податкового кредиту та податкового зобов'язання на адресу контрагентів, в тому числі позивача.

Під час розгляду справи позивачем не надано первинних документів, з аналізу яких можна дійти висновку про правомірність дій позивача щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно о ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач під час проведення перевірки на винесення податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений податковим законодавством України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року по справі № 2а-13455/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено. Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Слобідська усадьба" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 2а-13455/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013р.