Постанова

від 12.09.2013 по справі 801/5053/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 р. (11:30) Справа №801/5053/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Василишина І.В., довіреність № 24 від 12.09.2013 року,

відповідача - Чакал А.Р., довіреність №39/10-10 від 02.09.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Сімферополь»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Сімферополь» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2013 року № 0001691502 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2322,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано помилковістю висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, щодо відсутності об'єкту оподаткування за господарською операцією з ПП «Севелітстрой». Позиція позивача заснована на тому, що умови договору підряду сторонами виконано у повному обсязі. Виконання умов договору підтверджується відповідними первинними документами. За наслідками виконання угоди, на підставі первинних документів товариством сформовано податковий кредит. При цьому, правочин, укладений позивачем з ПП «Севелітстрой», не суперечить нормам діючого законодавства, тобто не є нікчемним, та не визначний судом недійсним. Внаслідок цього, позивач зазначив про відсутність підстав для зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой».

Присутній у судовому засіданні 12.09.2013 року представник позивача позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що в ході проведеної перевірки встановлено оподаткування позивачем господарської операції з контрагентом ПП «Севелістрой», що має ознаки фіктивного підприємства. Внаслідок цього, всі складені за наслідками цієї угоди документи (у зв'язку із не підтвердженням факту здійснення господарської операції) не мають силу первинних документів та не можуть використовуватися для цілей оподаткування, формування валових витрат та податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На час виникнення спірних правовідносин у відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) функції контролю щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів було покладено на органи державної податкової служби як на контролюючі органи.

Статтею 20 ПК України органам державної податкової служби було надано право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 Положення «Про Державну податкову службу України», яке було затверджено Указом Президента України № 584/2011 від 12.05.2011 року та діяло на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

ДПС України входило до системи органів виконавчої влади і забезпечувало реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснювало міжгалузеву координацію у цій сфері.

До територіальних органів ДПС України у відповідності до п.7 названого Положення належали державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції та в їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У зв'язку із проведеною реорганізацією Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 року Міністерство доходів і зборів України визначено правонаступником Державної податкової служби України.

Згідно з п.п. 41.1.1 п.41. ст. 41 ПК України (в редакції на час розгляду справи) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи є контролюючими органами.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як свідчать матеріали справи, Наказом Начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №95 від 15.01.2013 року (а.с.11) у відповідності з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Сімферополь».

Повідомленням від 15.01.2013 року за №32/15-2 ПП «Сімферополь» було сповіщено про проведення перевірки та про необхідність забезпечити надання всіх необхідних документів до перевірки.

На підставі зазначеного вище, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в період з 16.01.2013 року по 22.01.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Сімферополь» (код ЄДРПОУ 19187432) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833) за грудень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Сімферополь» п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за грудень 2010 року у сумі 89387,00 грн., а також завишення залишку від'ємного значення минулих періодів за грудень 2010 року у сумі 2322,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення ПП «Сімферополь» вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою встановлено, що ПП «Сімферополь» (ЄДРПОУ 19187432) мало взаємовідносини з ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833) у грудні 2010 року.

На підставі акту зустрічної звірки ПП «Севелітстрой» від 06.04.2012 року №28/22/35096833 встановлено порушення останнім ч.1 ст. 203, 215, 216, 228,662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настанні правих наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ПП «Севелітстрой» до реальних вигодонабувачів за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року.

Звіркою ПП «Севелітстрой» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості, розрахунків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, ПП «Сімферополь» обмінювалось документами на товари та послуги з контрагентом, що має ознаки фіктивного підприємства.

Відтак, така документація не може бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, формування валових витрат та податкового кредиту.

Ведення ПП «Сімферополь» податкового обліку на підставі документів, отриманих від ПП «Севелітстрой», призвело до порушення товариством норм податкового законодавства.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 366/15.2/19187432 від 23.01.2013 року (а.с.12-19).

Не погодившись з висновками перевірки, позивачем до податкового органу було подано заперечення на них (а.с.20-21).

За результатами розгляду заперечень позивача, Державною податковою інспекцією у повному обсязі підтверджено висновки перевірки, про що вказано у відповіді на заперечення №2651/10/15.2 від 01.02.2013 року (а.с.22-24).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 06.02.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001691502, в якому визначено суму завищення від'ємного значення минулих періодів з податку на додану вартість по декларації №9006334199 від 19.01.2011 року за грудень 2010 року в сумі 2322,00 грн.

Назване податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг позивача органами державної податкової інспекції податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 року №0001691502 залишено без змін (а.с.26-44).

Не погодившись з рішеннями податкової служби, прийнятими в адміністративному порядку, позивачем податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 року №0001691502 було оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року.

У період до 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було визначено п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми від'ємного значення податку на додану вартість є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні валових витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Севелітстрой».

Також судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та названим контрагентом, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Як свідчать матеріали справи, 17.11.2010 року між ПП «Сімферополь» (замовник) та ПП «Севелітстрой» (підрядник) було укладено договір підряду № 1 (а.с.45-47).

Відповідно до умов договору підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи з будівництва об'єкту - реконструкція виставкового павільйону по вул. Руській, 103-г із збільшенням площі забудови та поверховості у м. Сімферополі (п.1.1 Договору).

Згідно із пунктом 2 Договору його вартість складає 565334,00 грн. Кінцева ціна договору визначається за проектно-кошторисною документацією, наданою підрядником.

Оплата за договором здійснюється за фактично виконані роботи по акту приймання-передачі за вирахуванням вартості будівельних матеріалів, наданих замовником (п.3 Договору).

Фактичне виконання робіт за договором підряду № 1 від 17.11.2010 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року за №№ 1, 2 та 3 (а.с.54-69).

Загальна вартість виконаних підрядних робіт за договором № 1 від 17.11.2010 року становить 550256,22 грн., з них ПДВ - 91709,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Договірних цін та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт у грудні 2010 року (а.с.48-53).

Оплату вартості виконаних підрядних робіт позивачем проведено у повному обсязі згідно із платіжними дорученнями №71 від 22.12.2010 року на суму 116469,60 грн., № 72 від 28.12.2010 року на суму 220418,40 грн., № 73 від 29.12.2010 року на суму 213368,22 грн. (а.с.73-75).

За наслідками проведеної господарської операції ПП «Севелітсрой» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 1934 від 15.12.2010 року, № 1938 від 15.12.2010 року та № 1933 від 15.12.2010 року.

Дослідивши надані позивачем документи податкової звітності, суд дійшов висновку про їх повну відповідність вимогам чинного законодавства, враховуючи наявність у податкових накладних всіх необхідних реквізитів, визначених ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Матеріали справи також свідчать про те, що позивачем в подальшому було зареєстровано право власності на реконструйований об'єкт по вулиці Руській, 103-г у м. Сімферополі АР Крим.

Так, рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим №2027 від 09.09.2011 року вирішено оформити право приватної власності в цілому на нежитлові приміщення літери «А», «Ж», «З», «И», «К», «Л» «М», загальною площею 882,8 кв.м. та споруди по вул. Руській, 103-г на ім'я Приватного підприємства «Сімферополь» (а.с.104-105).

На підставі рішення Виконавчого комітету Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації за ПП «Сімферополь» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі по вулиці Руській у будинку 103-г в місті Сімферополі, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав за №31374088 від 21.09.2011 року (а.с.103).

Суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.

Відтак, під час розгляду справи підтверджено фактичне здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом ПП «Севелітсрой».

Обставини щодо фактичного здійснення господарської операції за договором підряду № 1 від 17.11.2010 року, що був укладений між ПП «Сімферополь» та ПП «Севелістрой» встановлені також під час розгляду справи №801/5054/13-а, що перебувала у провадженні Окружного адміністративного суду АР Крим.

Предметом розгляду у справі №801/5054/13-а було податкове повідомлення-рішення №0001681502 від 06.02.2013 року, що також, як і оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення, прийнято на підставі акту перевірки №366/15.2/19187432 від 23.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.05.2013 по справі №801/5054/13-а, яка набрала законної сили з 30.07.2013 року (а.с.93-97), адміністративний позов Приватного підприємства «Сімферополь» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 06.02.2013 року №0001681502.

Рішення суду обґрунтовано помилковістю висновків податкового органу щодо заниження ПП «Сімферополь» податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» за грудень 2010 року.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Частиною 2 ст. 255 КАС України визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, з урахуванням приписів статей 72 та 255 КАС України обставини, встановлені в адміністративній справі №801/5054/13-а, є такими, що не потребують доказування.

З огляду на зазначене вище, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки, викладені в акті №366/15.2/19187432 від 23.01.2013 року, щодо відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Севелістрой», а також щодо неможливості формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, отриманих від названого контрагента.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтоване зменшення відповідачем суми від'ємного значення ПДВ позивача за грудень 2010 року на суму 2322,00 грн.

Підсумовуючи зазначене вище, податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 року №0001691502 є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Як свідчать матеріали, за подання до адміністративного суду даного позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 114,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 733 від 25.04.2013 року (а.с.2).

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.09.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 17.09.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06.02.2013 року №0001691502.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Сімферополь» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.