Постанова

від 10.09.2013 по справі 801/6865/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2013 р. (13:36) Справа №801/6865/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Дубініної А.В.,

представника позивача - Савопуло Б.М.;

представника відповідача - Колесніков В.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріз К»

до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК

про визнання протиправною та скасування постанови,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бріз К» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК (далі відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 92 від 17.06.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, об'єкт нерухомості зі змістом вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» прийнятий до експлуатації та позивачем отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Позивач також вказує, що відповідач знав про експлуатацію об'єкта нерухомості ще з 2010 році, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги ст. 250 ГК України

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що спірна постанова прийнята у відповідності до норм чинного законодавства України, у зв'язку з порушенням позивачем приписів Закону України "Про основи містобудування", на підставі, у межах повноважень інспекції, тому підстав для її скасування не має.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бріз К» є юридичною особою відповідно до відомостей офіційного сайту ДП "Інформаційно-ресурсний центр"(http://irc.gov.ua).

Посадовими особами відповідача згідно вимоги Прокуратури АР Крим від 31.05.2013 №07/1-1299вих, на підставі наказу №702 від 06.06.2013 та направлення від 06.06.2013 № 702 була проведена позапланова перевірка додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою вул. Свердлова, 76, м. Ялта.

За наслідком перевірки 12.06.2013 складений акт перевірки та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якими встановлено наступне: торгівельні павільйони експлуатуються; об'єкт не прийнятий до експлуатації; порушений Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» - не виконано ч. 8 ст. 39 Закону.

На підставі вказаного акту та протоколу відповідачем прийнята постанова про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 92 від 17.06.2013, відповідно до якої ТОВ «Бріз К» визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого а 1 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 20646 грн.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів врегульовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (надалі Закон №3038-VI).

Згідно ч. 2 ст. 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим - є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції (далі -Держархбудінспекція), входить до сфери її управління, підзвітні і підконтрольні їй, здійснює свою діяльність відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007 № 317 "Про затвердження Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2007р. за № 1361/14628, у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства регіонального розвитку та будівництва та Державної архітектурно-будівельної інспекції, а також цим Положенням. Основними завданнями інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури; виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль).

За приписами пунктів 5, 12 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю мають право: 1) в установлених законодавством випадках проводити перевірку об'єктів будівництва і підприємств, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, незалежно від форм власності щодо дотримання вимог законодавства з питань, що належать до їх компетенції; складати протоколи та розглядати справи про правопорушення, пов'язані з недодержанням екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, недодержанням державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва, а також самовільним будівництвом будинків або споруд відповідно до статті 244-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення і Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування". Від імені інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право начальники інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю та їх заступники.

Таким чином, виходячи з наведених норм діючого законодавства, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю мають право проводити перевірки об'єктів будівництва в установлених законодавством випадках.

Порядок, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553).

Відповідно до п. 1 Порядку №553 цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Отже, виходячи з вимог вказаного Порядку останній регулює здійснення перевірки об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Ознаки віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. N 557 Про затвердження Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності (надалі Порядок №557).

Між тим, враховуючи характер об'єкту перевірки, павільйон не відноситься до об'єктів IV і V категорій складності.

Будь-яких доказів віднесення об'єкту перевірки до IV і V категорій складності відповідачем не надано. Більш того, виходячи з міри відповідальності, застосованої відповідачем до позивача, вказаний об'єкт віднесений до 1 категорії складності.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка проведена на підставі Порядку №553. А відтак, враховуючи, що відповідно до ст. 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд дійшов висновку, що відповідачем проведена перевірка з порушенням вимог діючого законодавства, за відсутністю підстав для її проведення, оскільки норми Порядку №553 не поширюються на об'єкти архітектури, які не віднесені до об'єктів IV і V категорій складності.

Щодо суті встановленого порушення, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону №3038-VI суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Частиною 8 ст. 39 Закону №3038-VI встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття спірної постанови було встановлення факту експлуатації ТОВ «Бріз К» торгівельних павільйонів, розташованих за адресою м. Ялта, вул. Свердлова, 7б, без вводу об'єктів в експлуатацію.

Судом встановлено, що вказані об'єкти нерухомості на час перевірки та прийняття спірної постанови не є власністю позивача, про що свідчить відмітка на свідоцтвах про право власності на нерухоме майно від 01.11.2010.

Вказані обставини встановлені також у постанові Ялтинського міського суду у справі №121/5436/13-а від 09.09.2013.

Слід зазначити, що виходячи з диспозиції п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлена відповідальність за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Тобто це неправомірне (протиправне) винне діяння деліктоздатної особи, за вчинення якого особа може бути притягнута до юридичної відповідальності, яка включає наявність суб'єкта та об'єкта правопорушення, суб'єктивної та об'єктивної сторони правопорушення.

Суд зауважує, що сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність, є підставою для притягнення такої особи до відповідальності.

Відсутність будь-якого елементу складу правопорушення виключає застосування міри відповідальності до особи.

Між тим, у даному випадку ТОВ «Бріз К» не є відповідним суб'єктом правопорушення, адже не є власником вказаних приміщень, що виходячи з наведених норм діючого законодавства виключає можливість притягнення такої особи до відповідальності.

Крім того, слід зазначити, що ТОВ «Бріз К» було власником нежитлових будівель торгівельного павільйону літ. Т1 та літ. Т, на підставі Свідоцтв на нерухоме майно від 01.11.2010, які були видані до набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» 17 лютого 2011 року N 3038-УІ.

Вказані свідоцтва видані на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради.

Крім того, постановою Ялтинського міського суду у справі №121/5436/13-а від 09.09.2013 встановлено, що на вказані торгівельні павільйоні ще у 2010 році було визнано право власності за ТОВ «Бріз К», тобто приміщення вже були прийняті до експлуатації як завершене будівництво.

Таким чином, виходячи з наведених норм діючого законодавства, відсутні підстави вважати, що позивачем здійснюється експлуатація павільйонів з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Водночас суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що товариством не було отримано акт перевірки, протокол та припис, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами справи, а саме копією акту перевірки, протоколу та припису.

Суд також вважає безпідставними посилання позивача на вимоги ст. 250 ГК України та пропуск відповідачем строків застосування господарських санкцій, оскільки, виходячи з характеру правопорушення, це є тривале правопорушення, яке не закінчене і на час перевірки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В порядку передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надані докази правомірності прийняття спірної постанови.

Таким чином, враховуючи, що перевірка проведена з порушенням вимог Порядку №553 (за відсутністю підстав для її проведення згідно вказаного Порядку), приймаючи до уваги, що позивач не є суб'єктом встановленого правопорушення, спірна постанова прийнята з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

А відтак адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.09.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі та підписано 16.09.2013.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіки Крим № 92 від 17.06.2013.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріз К» (ЄДРПОУ 35688430) 206,47 грн. витрат зі сплати судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіки Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна