Рішення

від 04.09.2013 по справі 911/2357/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа № 911/2357/13

за позовом Фонду комунального майна Вишгородського району, м. Вишгород;

до Приватного підприємства «Мода-21 вік», м. Вишгород Київської області;

про стягнення 76119,85 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Рудич С.М. (довіреність № 118 від 08.07.2013 р.);

Стукач В.С. (довіреність № 100 від 11.06.2013 р.);

від відповідача: Ваколюк Ю.П. (довіреність б/н від 10.08.2013 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд комунального майна Вишгородського району (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Мода-21 вік» (надалі - відповідач) про стягнення 76119,85 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна - нежитлових приміщень в будівлі колишнього будинку побуту, що розташована за адресою: 07300, м. Вишгород, пр.. Шевченка, 1, та є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району від 02 червня 2008 року несвоєчасно і не в повному обсязі сплачував орендну плату за користування приміщенням та не сплачував земельний податок, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 74984,29 грн. Крім того, за несвоєчасну сплату орендної плати позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 1135,56 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2357/13 та призначено судове засідання на 09.07.2013 р.

Присутні в судовому засіданні 09.07.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали витребувані судом докази і пояснення.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на невідповідність площі зазначеної в договорі оренди, фактичній площі, якою користувався відповідач, а також неврахуванням позивачем коштів, витрачених на ремонт приміщення.

Ухвалою від 09.07.2013 р. суд відклав розгляд справи на 30.07.2013 р., у зв'язку з витребуванням нових доказів у справі.

25.07.2013 р. від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач на виконання вимог суду 30.07.2013 р. подав через канцелярію витребувані докази.

Ухвалою від 30.07.2013 р. суд відклав розгляд справи на 13.08.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

Присутні в судовому засіданні 09.07.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили.

Крім того, у суду виникла необхідність витребування нових доказів у справі.

Ухвалою від 13.08.2013 р. суд відклав розгляд справи на 21.08.2013 р., у зв'язку з витребуванням нових доказів у справі.

Присутні в судовому засіданні 21.08.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав наведених у позві та надали додаткові пояснення та докази по справі.

Представники відповідача також подали відзив на позовну заяву, в якому послались на те, що договір оренди, укладений між сторонами не відповідає вимогам чинного законодавства, та звернулись з заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 04.09.2013 р.

Присутні в судовому засіданні 04.09.2013 р. представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позові, та наданих додаткових поясненнях по справі.

Представники відповідача проти позову заперечили, з підстав, викладених у відзиві на позовну, та з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

02.06.2008 р. між Фондом комунального майна Вишгородського району (за договором - орендодавець) та Приватним підприємством «Мода-21 вік» (за договором - орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна - нежитлових приміщень в будівлі колишнього будинку побуту, що розташована за адресою: 07300, м. Вишгород, пр.. Шевченка, 1, та є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району (далі по тексту - договір оренди).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. договору оренди, орендодавець, на підставі рішення комісії по вирішенню питань, пов'язаних з відчуженням та здачею в оренду об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, їх оцінкою та списанням (Протокол № 1 від 02.06.2008р.) передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування на умовах оренди нежитлові приміщення площею 160,4 кв.м, в будівлі колишнього будинку побуту, яка розташована за адресою: 07300, м. Вишгород, пр. Шевченка, 1, що знаходиться в іперативному управлінні Фонду комунального майна Вишгородського району. Вартість приміщення буде визначена після проведення незалежної оцінки. Майно здається в оренду з метою розміщення ательє для побутового :бслуговування населення. Передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін.

Пунктом 7.1. встановлений термін дії договору оренди з 02 червня 2008 року по 31 травня 2010 року включно.

На виконання умов сторони підписали Акт приймання-передачі майна, згідно з яким позивач передав відповідачу прийняв у користування на умовах оренди нежитлові приміщення загальною площею 160,4 кв. м., яке розташоване в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: 07300, м. Вишгород, пр. Шевченка, 1.

Як вбачається з Акту приймання-передачі майна, підписаного сторонами, об'єкт оренди складається з: приймальної - 17,4 кв. м., цеху пошиття заказів - 102,0 кв .м., східців - 41,0 кв. м.

Згідно з умовами пунктів 3..1, 3.2., 3.5., 3.6. договору оренди, місячна орендна плата розраховується відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власної територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, затвердженої рішенням Вишгородської районної ради і становить до проведення незалежної оцінки (рішення комісії по вирішенню питань, пов'язаних з відчуженням та здачею в оренду об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, їх оцінкою та списанню (Протокол № 1 від 02.06.2008р.)) 1417,72 грн. в т.ч. ПДВ 236,29 грн. та підлягає подальшому щомісячній індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Розмір орендної плати підлягає обов'язковому перегляду сторонами в разі зміни Вишгородською районною радою методики її розрахунку, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендар перераховує орендну плату щомісячно до 15 числа наступного за звітни місяця відповідно до п. 16 Методики розрахунку. 50 % - до районного бюджету, 50% - Орендодавцю.

Орендар зобов'язаний земельний податок сплачувати відповідно до чинного законодавства на підставі актів отриманих від Орендодавця.

01.08.2008 р. сторони підписали Додаткову угоду № 1 до договору оренди від 02 червня 2008 року, якою виклали пункти 1.1. та 3.1. договору в новій редакції. Зокрема, сторони визначили вартість приміщення згідно з незалежною оцінкою у сумі 1 067 680 грн. без ПДВ та встановили, що місячна орендна плата за базовий місяць липень 2008 року становить 5338,40 грн.

26.09.2008 р. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до договору оренди від 02 червня 2008 року, якою внесли зміни до п. 3.1. договору щодо розміру орендної плати, починаючи з 01 вересня 2008 року, оскільки відповідно до пункту третього рішення Вишгородської районної ради Київської області від 25 вересня 2008 року № 233-19-У «Про надання пільг орендарям з орендної плати» приватному підприємству «Мода-21 вік» була надана пільга з орендної плати за орендоване приміщення на весь термін дії договору оренди.

Отже, згідно пункту 3.1. договору оренди, місячна орендна плата за оренду приміщення площею 160,40 кв. м. враховуючи надану пільгу, становила 2135,36 грн. з ПДВ та підлягала в подальшому щомісячній індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України.

21.05.2010 року сторони уклали Додаткову угоду № 3 до договору оренди від 02 червня 2008 року, якою внесли зміни до п. 3.6. договору, зазначивши, що орендар сплачує орендну плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Додатковою угодою № 4 до договору оренди від 02 червня 2008 року, якою внесли зміни до п. 3.1. договору від 01.06.2010 р. сторони внесли зміни до п. 7.1. договору та встановили, що договір діє до 30 квітня 2013 року.

Під час розгляду справи, позивач зазначив, що листом від 07.03.2013 р. за вих. № 60 в порядку, визначеному ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди від 02 червня 2008 року та звільнення приміщення до 01 травня 2013 року.

Дана обставина відповідачем не заперечувалась.

Отже, на день винесення рішення Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна - нежитлових приміщень в будівлі колишнього будинку побуту, що розташована за адресою: 07300, м. Вишгород, пр.. Шевченка, 1, та є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району від 02 червня 2008 року є припиненим.

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до справи, та акту звірки підписаного сторонами станом на 01.05.2013 р., оригінал якого залучено до матеріалів справи, відповідач під час дії договору оренди несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 71699,93 грн. з урахуванням індексації та ПДВ.

Також, у відповідача виникла заборгованість з земельного податку у сумі 2736,97 грн., розмір якої також підтверджено підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 01.05.2013 р.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

При цьому, приписами ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частинами першою та четвертою статті 182 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбаченою, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем до матеріалів справи надано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23984920 від 29.09.2009 р., згідно якого право спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради на ательє, загальною площею 121,4 кв. м., розташоване за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пр. Шевченка, 1, прим. 15, виникло на підставі Свідоцтва про право власності від 11.08.2009 р.

Отже, на момент укладання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна - нежитлових приміщень в будівлі колишнього будинку побуту, що розташована за адресою: 07300, м. Вишгород, пр.. Шевченка, 1, та є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району від 02 червня 2008 року право спільної комунальної власності за Вишгородською районною радою оформлено не було, що не давало позивачу, виходячи з положень ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, передавати відповідачу в оренду приміщення ательє, яке розташоване в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: 07300, м. Вишгород, пр. Шевченка, 1.

Дана обставина, в силу ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, може бути підставою для визнання укладеного між сторонами Договору оренди від 02 червня 2008 року недійсним.

Разом з тим, орендні відносини передбачають можливість визнання договору недійсним лише на майбутнє, що обумовлено неможливістю повернути усе одержане за договором, оскільки користування майном за договором вже відбулось, тому наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть.

Водночас, на день розгляду справи строк дії договору оренди закінчився і у відповідача виник обов'язок повернути об'єкти оренди позивачу, оскільки ПП «Мода-21 вік» не є власником приміщення.

Крім того, відносини, пов'язані з орендою комунального майна регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на день укладання договору оренди), істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

При цьому, як правомірно зазначено відповідачем у своїх запереченнях, у Договорі оренди від 02 червня 2008 року сторони не передбачили порядок використання амортизаційних відрахувань, та не повністю визначили об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

При цьому, безпідставними є посилання відповідача на відсутність у договорі порядку страхування орендарем взятого ним в оренду майна, оскільки така умова міститься у п. 5.2.5. договору.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на день укладання договору оренди), договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Проте, визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (абз. 5 п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»).

Отже, відсутність істотних умов у Договорі оренди від 02 червня 2008 року після закінчення строку його дії та виконання сторонами, не може впливати на правомірність стягнення орендної плати за час користування приміщенням.

Також, суд відзначає, згідно з п. 7.1. договору, останній було укладено сторонами на два роки та в подальшому Додатковою угодою № 4 від 01.06.2010 року продовжено до 30 квітня 2010 року, тобто продовжено на 35 місяців

Відповідно до правової позиції, наведеної в абз. 1 п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», якщо із закінченням строку договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який складає понад три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації , якщо на момент укладення такого договору він відповідно до частини другої статті 215 ЦК України відповідав вимогам частини другої статті 793 та статті 794 ЦК України.

Водночас, приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що користування комунальним майном здійснюється тільки на платній основі .

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду судом спору по суті відповідач не заперечив факт користування орендованим майном, а також існування вказаної заборгованості, доказів оплати суми боргу не надав.

При цьому, судом не застосовується строк позовної давності в даній частині позовних вимог, оскільки приписами ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем з липня 2008 року по лютий 2013 року постійно проводились платежі за користування приміщенням, лише не в повному обсязі. Такі дії відповідача свідчать про визнання останнім свого обов'язку перед позивачем.

Крім того, відповідач підписав акт звірки розрахунків станом на 01.05.2013 р., в якому визнав наявність вказаної суми боргу.

Отже, виходячи з вищенаведених обставин, суд визнає правомірним стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 71699,93 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по земельному податку в сумі 2736,97 грн., яка виникла з червня 2010 року по квітень 2013 року.

Відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Приписами ст. 797 Цивільного кодексу України встановлено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, виходячи з положень п. 3.6. договору оренди та ст.ст. 796, 797 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача, окрім плати за користування приміщенням, земельний податок у розмірі 2736,97 грн., який нарахований за період червня 2010 року по квітень 2013 року. Відтак, позовні вимоги в цій також підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі п. 3.4. договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1135,56 грн., яка нарахована за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати.

Проте, враховуючи невідповідність договору вимогам цивільного законодавства та не досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору оренди, суд вважає безпідставним застосування до відповідача відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Мода-21 вік» (07300, Київська область, м. Вишгород, площа Шевченка, 1; код ЄДРПОУ 31265208) на користь Фонду комунального майна Вишгородського району (07300, Київська область, м. Вишгород, площа Шевченка, 1; код ЄДРПОУ 20583073) 74984 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 29 коп. боргу та 1694 (одну тисячу шістсот дев'яносто чотири) грн. 83 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.09.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.