Постанова

від 17.09.2013 по справі 911/142/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа№ 911/142/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Доманської М.Л.

Шипка В.В.

за участю представників:

від заявника: не з'явився;

від боржника: Златкін Є.М. - представник за довіреністю від 04.10.2011,

Рудківський Т.М. - голова правління;

від ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик»: Орендівський В.І. - представник за довіреністю від 01.10.2012;

розпорядник майна арбітражний керуючий Коптєва А.Є.: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» на ухвалу господарського суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 911/142/13-г (суддя: Скутельник П.Ф.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Техновіт Агро», м. Київ

до відкритого акціонерного товариства «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД», м. Березань Київської області

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техновіт Агро» звернулося до господарського суду Київської області з заявою про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД».

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2013 порушено провадження у справі № 911/142/13-г, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2013 визнано безспірні грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Техновіт Агро» в сумі 2 001 321,29 грн введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено арбітражного керуючого Коптєву А.Є. розпорядником майна; зобов'язано ініціюючого кредитора протягом п'яти днів з дати отримання цієї ухвали подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України» чи Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази; визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 64 513,58 грн пені.; зобов'язано розпорядника майна боржника подати до суду реєстр грошових вимог кредиторів, дані щодо розгляду заяв кредиторів; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні.

Оголошення про порушення судом провадження у даній справі опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 47 (4933) від 13.03.2013.

03.06.2013 року розпорядником майна боржника - арбітражним керуючим Коптєвою А.Є. подано до місцевого господарського суду реєстр вимог кредиторів боржника, станом на 01.06.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 911/142/13-г (суддя: Скутельник П.Ф.), зокрема, визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнер юг» у вигляді основного боргу в сумі 100400,00 грн, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, інфляційних нарахувань у сумі 2714,40 грн, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, 3-х процентів річних у сумі 1587,45 грн, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, пені в сумі 96570,00 грн, які відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів, судового збору сплаченого у справі № 911/142/13-г у сумі 1147,00 грн, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1, 5, 7, 11, 12, 13, 14, 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред., що набрала чинності 04.11.2012), Розд. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в ред., що набрала чинності 19.01.2013), ст.ст. 22, 28, 32, 33, 34, 35, 36, 41, 43, 49, 54, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 124 Конституції України, Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04 червня 2004 року №05-5/1193.

В цій частині не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ВАТ «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» звернулося до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 911/142/13-г скасувати в частині визнання вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнер юг».

Апеляційна скарга мотивована порушенням норми матеріального права, а саме ст.ст. 258, 259, 261 Цивільного кодексу України, оскільки в порушення зазначених вимог судом безпідставно не було застосовано до вимог кредитора строку позовної давності.

06.08.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду скаржником подано пояснення до апеляційної скарги (вх. ном. 09-11/12286), в яких просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 911/142/13-г скасувати в частині визнання вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнер юг».

13.08.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду скаржником подано клопотання (вх. № 09-11/12650 від 13.08.2013), в якому просив оголосити перерву у розгляді справи за апеляційною скаргою ВАТ «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» на ухвалу господарського суду Київської області від 03.06.2013 року у справі № 911/142/13-г; витребувати з господарського суду Київської області справу про банкрутство ВАТ «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» № 911/142/13-г та клопотання (вх. № 09-11/12651 від 13.08.2013), в якому просив оголосити перерву у розгляді справи за апеляційною скаргою ВАТ «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» на ухвалу господарського суду Київської області від 03.06.2013 року у справі № 911/142/13-г; витребувати у ТОВ "Укрпартнер юг" оригінал договору продажу зерна № 55/12.02.2010 від 12.02.2010 року, укладеного між ВАТ «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» та ТОВ "Укрпартнер юг"; визнати обов'язковою явку представника ТОВ "Укрпартнер юг"; призначити у справі № 911/142/13-г почеркознавчу експертизу, виконання якої доручити КНДІСЕ, на вирішення якої поставити запитання, чи виконано підпис у договорі продажу зерна № 55/12.02.2010 від 12.02.2010 року, між ВАТ «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» та ТОВ "Укрпартнер юг" від імені керівника ВАТ «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» Рудківським Тарасом Михайловичем.

Ухвалою Київського апеляційного гсоподарьского суду від 13.08.2013 у справі № 911/142/13-г клопотання (вх. № 09-11/12650 від 13.08.2013) та клопотання (вх. № 09-11/12651 від 13.08.2013) відкритого акціонерного товариства "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" задоволено частково. Задоволено клопотання відкритого акціонерного товариства "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" про продовження строку розгляду справи та продовжено строк розгляду справи № 911/142/13-г відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" на ухвалу господарського суду Київської області від 03.06.2013 року у справі № 911/142/13-г відкладено.

При цьому, визнано необхідною явку керівника ВАТ "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" в судове засідання особисто. Визначено обов'язок боржника надати письмові доповнення до клопотання про призначення експертизи та направити сторонам, учасникам провадження у справі, виконати вимоги ухвали суду від 06.08.2013 року.

Встановлено необхідність товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнер юг" надати оригінал договору продажу зерна № 55/12.02.2010 від 12.02.2010 року, укладеного між ВАТ "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" та ТОВ "Укрпартнер юг", копію якого додано до заяви про визнання кредитором б/н від 11.04.2013 року та необхідність сторін і учасників провадження у справі надати письмові пояснення з приводу клопотання ВАТ "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" про призначення експертизи.

20.08.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» подано пояснення на клопотання ВАТ "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" (вх. ном. 09-11/12935).

27.08.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» подано доповнення до клопотання ВАТ "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" (вх. ном. 09-11/13188), в якому просить винести ухвалу про призначення почеркознавчої експертизи реквізитів по договору продажу зерна № 55/12.02.2010 від 12.02.2010 року між ВАТ "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" та ТОВ «Укрпартнер юг» в оригінальному екземплярі договору, що знаходиться у ТОВ «Укрпартнер юг», а також екземпляру матеріалів даного документу, виконання якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та експертних досліджень), на вирішення якої поставити запитання (перелік запропонованих запитань заявником зазначено).

27.08.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано додаткове пояснення ВАТ "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" (вх. ном. 09-11/13187).

Представники та голова правління боржника в судовому засіданні 17.09.2013 року підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та підтримали клопотання з доповненнями до нього про призначення почеркознавчої експертизи.

Представник ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, зазначених в письмових поясненнях від 19.08.2013 № 20/4976 та заперечував задоволення клопотання з доповненнями до нього про призначення експертизи.

Заявник та розпорядник майна в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін, представники яких не з'явилися, за доказами наявними в матеріалах справи.

Київський апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні заявленого ВАТ "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" клопотання з доповненнями до нього про призначенняи у справі № 911/142/13-г почеркознавчої експертизи реквізитів по договору продажу зерна № 55/12.02.2010 від 12.02.2010 року між ВАТ "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" та ТОВ «Укрпартнер юг» в оригінальному екземплярі договору, що знаходиться у ТОВ «Укрпартнер юг», а також екземпляру матеріалів даного документу, оскільки ТОВ «Укрпартнер юг» не виконано вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 та не надано оригіналу вищезазначеного договору, що в свою чергу унеможливлює проведення експертизи даного примірника договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 N 2343-XII (надалі - Закон) у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (в редакції, що діяла на день порушення провадження у справі).

Стаття 1 Закону визначає кредитора у справі про банкрутство як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 названого Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 7 ст.1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

При цьому, безспірні вимоги кредиторів це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника ( абз. 8 ст. 1 Закону).

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 червня 2004 року №05-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); згідно абз. 2 п.п. 4.3. зазначених Рекомендацій, у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Частинами 1, 2 п. 74 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» №15 від 18 грудня 2009 року передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути скарги усіх кредиторів, щодо вимог яких були заперечення боржника та які не були включені розпорядником майна до реєстру, і за результатами їх розгляду вирішити питання про включення або не включення цих вимог до реєстру з визначенням їх розміру.

Відповідно до матеріалів справи в місячний строк з моменту публікації оголошення про порушення провадження у даній справі про банкрутство до господарського суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпартнер юг». В заяві про визнання кредитором заявлено грошові вимоги у вигляді основного боргу в сумі 100400,00 грн, інфляційних нарахувань у сумі 2714,40 грн, 3-х процентів річних у сумі 1587,45 грн та пені в сумі 96570,00 грн, де заявлені вимоги до боржника виникли, як вказує заявник, в зв'язку із невиконанням боржником своїх зобов'язань за договором продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010, що підтверджується копіями договору продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010, податкових накладних від 12.02.2010 за № 14, від 18.02.2010 за № 15, видаткових накладних від 12.02.2010 за № РН-0000016, від 18.02.2010 за № РН-0000017, товарно-транспортними накладними від 10.02.2010 серії ААБ за № 041807, від 10.02.2010 серії ААБ за № 041808, від 18.02.2010 року серії ААБ за № 041806.

Заявник при поданні заяви поніс господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1147,00 грн, що підтверджено матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість ТОВ «Укрпартнер юг» боржником не визнається. При цьому, останній у своєму відзиві щодо вимог заявника стверджував про пропуск ТОВ «Укрпартнер юг» строку позовної давності, зазначаючи, що строк платежу за договором продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010 ще не настав та вважає, що договір, копію якого надав заявник суду, боржником не укладався.

В той же час, як і місцевим господарським судом так і апеляційним встановлено, що представник боржника в судових засіданнях достовірність копій документів у вигляді податкових накладних від 12.02.2010 за № 14, від 18.02.2010 року за № 15, видаткових накладних від 12.02.2010 за № РН-0000016, від 18.02.2010 за № РН-0000017, товарно-транспортних накладних від 10.02.2010 серії ААБ за № 041807, від 10.02.2010 серії ААБ за № 041808, від 18.02.2010 серії ААБ за № 041806 не заперечував та погодився з відомостями, які містяться у вказаних документах щодо ціни товару, його асортименту, кількості, якості, вартості та строків поставки.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції і колегією апеляційного суду, представник боржника в судових засіданнях погодився з тим, що отримував від заявника товар за договором продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010 в кількості, якості, строки та за ціною, що містяться у відомостях в копіях документів у вигляді податкових накладних від 12.02.2010 за № 14, від 18.02.2010 за № 15, видаткових накладних від 12.02.2010 за № РН-0000016, від 18.02.2010 за № РН-0000017, товарно-транспортних накладних від 10.02.2010 серії ААБ за № 041807, від 10.02.2010 серії ААБ за № 041808, від 18.02.2010 серії ААБ за № 041806.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів робить висновок, що боржником не доведено суду за допомогою належних і допустимих доказів, що договір, копію якого надав заявник суду, боржником не укладався в зв'язку з тим, що копії документів у вигляді податкових накладних від 12.02.2010 за № 14, від 18.02.2010 за № 15, видаткових накладних від 12.02.2010 за № РН-0000016, від 18.02.2010 за № РН-0000017, товарно-транспортних накладних від 10.02.2010 серії ААБ за № 041807, від 10.02.2010 серії ААБ за № 041808, від 18.02.2010 серії ААБ за № 041806, достовірність яких боржник не заперечує, містять відомості та посилання щодо договору продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те що сторони договору продажу зерна від 12.02.2010 за № 55/12.02.2010, при укладенні останнього, досягли згоди щодо порядку і строків здійснення платежів за договором та досягли згоди щодо порядку, строків нарахування штрафів, пені і строків позовної давності з приводу штрафів та пені.

При цьому, апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо неправомірного не застосування місцевим господарським судом строку позовної давності до грошових вимог ТОВ «Укрпартнер юг» враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 03.06.2013 (дата винесення оскаржуваної ухвали) до місцевого господарського суду не надходило заяви боржника про застосування строків позовної давності, необхідність подання якої вбачається з приписів ч. 2 та ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України Суд. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі помилково зазначає про те що ВАТ «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» в запереченнях на заяву про визнання вимог ТОВ «Укрпартнер юг» (вх № 12523 від 03.06.2013 року) просив застосувати строк позовної давності, оскільки даний документ, зокрема його прохальна частина, не містить жодної вимоги про застосування місцевим господарським судом строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до грошових вимог ТОВ «Укрпартнер юг» наслідків спливу строків позовної давності, встановлених у ст. 267 Цивільного кодексу України та не приймає до уваги наведені в апеляційній скарзі доводи.

У зв'язку з цим, апеляційний суд вважає, що місцевим господарським судом правомірно визнано обґрунтованими та такими, які підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, грошові вимоги - товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнер юг».

Враховуючи вищенаведене, викладені в апеляційній скарзі доводи щодо неправомірного визнання вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпартнер юг» правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Пунктом 5 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Як вбачається з матеріалі справи товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпартнер юг» не виконало вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 у справі № 911/142/13-г щодо надання оригіналу договору продажу зерна № 55/12.02.2010 від 12.02.2010 року, укладеного між ВАТ "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" та ТОВ "Укрпартнер юг", копію якого додано до заяви про визнання кредитором б/н від 11.04.2013 року та необхідность сторін і учасників провадження у справі надати письмові пояснення з приводу клопотання ВАТ "БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" про призначення експертизи.

Беручи до уваги дану обставину суд дійшов висновку про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнер юг" в доход Державного бюджету України штрафу у розмірі 1700 грн.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 83, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 911/142/13-г в частині визнання вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнер юг» у вигляді основного боргу в сумі 100400,00 грн, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, інфляційних нарахувань у сумі 2714,40 грн, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, 3-х процентів річних у сумі 1587,45 грн, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, пені в сумі 96570,00 грн, які відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів, судового збору сплаченого у справі № 911/142/13-г у сумі 1147,00 грн., які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів, залишити без змін, апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» залишити без задоволення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнер юг" (код ЄДРПОУ 34607146; 54000, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 43, кв. 16-а) в доход Державного бюджету України 1700 грн. штрафу.

Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Доманська М.Л.

Шипко В.В.