Постанова

від 10.09.2013 по справі 826/12954/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/204

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2013 року 14:30 № 826/12954/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Стиль" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002672240 від 16.04.2013, за участі представників сторін:

представник позивача Мальована В.А.;

представник відповідача Перепелюк О.В.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасад Стиль" (далі - позивач, ТОВ "Фасад Стиль") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002672240 від 16.04.2013 (далі - ППР № 0002672240).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12954/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/12954/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Фасад Стиль" (ідентифікаційний код 37571034) зареєстровано 28.03.2011 Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією.

ТОВ "Фасад Стиль" взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 39259 від 30.03.2011 та перебуває на обліку у ДПІ у Подільському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100340681 (форма № 2-ПДВ) від 14.06.2011 ТОВ "Фасад Стиль" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 375710326564).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 43.32 Установлення столярних виробів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС на підставі направлення від 05.03.2013 № 356, наказу ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС, постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 31.01.2013 згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фасад Стиль" з питань дотримання податкового законодавства з підприємствами, зазначеними в постанові старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 31.01.2013 за період з 01.04.2011 по 31.01.2013, за результатами якої складено Акт від 19.03.2013 № 898/22-409/37571034 (далі - Акт перевірки від 19.03.2013 № 898/22-409/37571034).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "Ферріт Д" (код за ЄДРПОУ 36441206), ПП "АТМ" (код за ЄДРПОУ 24606641), ТОВ "ВК Віконні Системи" (код за ЄДРПОУ 33972398), ТОВ "Матадор" (код за ЄДРПОУ 31820299) та ТОВ "Ривс" (код за ЄДРПОУ 34914473) фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаних контрагентів-постачальників. У зв'язку з чим відповідачем прийнято ППР № 0002672240, яким донараховано податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 782 374,00 грн. та штрафні санкції на суму 445 594,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, звернувся за його скасуванням до суду.

Податковим органом, без наявних на те повноважень, зроблено припущення про встановлення відсутності поставки товару та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

На підставі низки припущень податковий орган дійшов висновку, що задекларований ТОВ "Фасад Стиль" податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні Системи", ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ривс" в розмірі 1 782 374,00 грн., повинен бути зменшений до 0 грн., в тому числі по періодах:

- за жовтень 2011 року в розмірі - 58 807,00 грн.

- за листопад 2011 року в розмірі - 168 600,00 грн.

- за грудень 2011 року в розмірі - 279 517,00 грн.

- за березень 2012 року в розмірі - 206 333,00 грн.

- за травень 2012 року в розмірі - 496 185,00 грн.

- за червень 2012 року в розмірі 313 302,00 грн.

- за липень 2012 року в розмірі 199 684,00 грн.

- за серпень 2012 року в розмірі 59 946,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію, наявну в постанові старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 31.01.2013, згідно якої досудовим розслідуванням встановлено, що підприємства ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні Системи", ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ривс" фактично являються "транзитними" підприємствами та надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України. Проведеними слідчими діями не встановлено наявності на цих підприємствах основних засобів, нерухомості, виробничих потужностей тощо.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до помилкового висновку, що не підтверджено отримання ТОВ "Фасад Стиль" товарів/послуг від ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні Системи", ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ривс" в перевіряємому періоді, а правочини, укладені ТОВ "Фасад Стиль" з вказаними контрагентами, не спричинили реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, (ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-XII від 04.121990 року).

З наведеного чітко вбачається, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також судом взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентом, є нереальними господарськими операціями, зазначив інформацію, яка не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами.

Разом з тим, суд зауважує, що також перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими тому, що чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши зміст Акта перевірки, суд встановив, що висновки про відсутність господарської операції відповідача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - є нереальними господарськими операціями.

Як вбачається з Акту перевірки від 19.03.2013 № 898/22-409/37571034, у період жовтень - грудень 2011 року, березень - серпень 2012 року ТОВ "Фасад Стиль" сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні Системи", ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ривс", в розмірі 1 782 374,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за вищевказаний період ТОВ "Фасад Стиль" (Покупець, Замовник) було укладено з вищевказаними контрагентами наступні договори (Т. 1, арк. 82 - 146, 204 - 250; Т. 2, арк. 14 - 128):

- з ПП "АТМ" (Постачальник) договір поставки № 38 від 16.07.2012. Відповідно до Договору, Постачальник зобов'язується здійснити поставку та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору;

договір поставки № 01-0812 від 01.08.2012. Відповідно до Договору, Постачальник зобов'язується здійснити поставку та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору;

- з ТОВ "Ферріт Д" (Продавець) договір на поставку та монтаж обладнання для зашторювання зенітних ліхтарів № 73 від 02.07.2012. Відповідно до Договору, Постачальник бере на себе зобов'язання своїми силами чи за допомогою інших організацій поставити і змонтувати комплект обладнання для зенітних ліхтарів. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлені матеріали і виконані роботи;

договори поставки, відповідно до яких Постачальник зобов'язується здійснити поставку та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору;

- з ТОВ "Матадор" (Постачальник) договір поставки № 54 від 02.09.2011. Відповідно до Договору, Постачальник зобов'язується здійснити поставку та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору;

- з ТОВ "ВК Віконні Системи" (Виконавець) договір № 26 від 17.11.2011. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 943 кв.м., згідно специфікації та доставити на об'єкт в м. Дніпропетровськ, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного договору;

договір № 30 від 05.03.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виконати монтаж алюмінієвих конструкцій замовника загальною площею 1358 кв.м. на об'єкті Замовника в м. Севастополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 27 від 17.11.2011. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 1409,31 кв.м., згідно специфікації та доставити на об'єкт в м. Рівне, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 38 від 01.12.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виконати монтаж алюмінієвих конструкцій Замовника загальною площею 943 кв.м. на об'єкті Замовника в м. Дніпропетровськ, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 39 від 01.12.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виконати монтаж алюмінієвих конструкцій замовника загальною площею 1409,31 кв.м. на об'єкті Замовника в м. Рівне, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 23 від 01.03.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується

виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 495,9 кв.м., згідно специфікації та доставити на об'єкт в м. Маріуполь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 24 від 01.03.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 397 кв.м., згідно специфікації та доставити на об'єкт в м. Севастополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 25 від 01.03.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 1358 кв.м., згідно специфікації та доставити на об'єкт в м. Севастополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 28 від 05.03.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується

виконати монтаж алюмінієвих конструкцій замовника загальною площею 495,9 кв.м., на об'єкті Замовника в м. Маріуполь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 29 від 05.03.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виконати монтаж алюмінієвих конструкції замовника загальною площею 495,9 кв.м., на об'єкті Замовника в м. Севастополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах данного Договору;

договір № 61 від 07.06.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виконати монтаж алюмінієвих конструкції замовника загальною площею 590 кв.м., на об'єкті Замовника в м. Сімферополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору.

договір № 62 від 07.06.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виконати монтаж алюмінієвих конструкцій замовника загальною площею 1251,48 кв.м., на об'єкті Замовника в м. Івано-Франківськ, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 40 від 04.05.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 1024 кв.м. та доставити на об'єкт в м. Севастополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 41 від 04.05.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 595,5 кв.м. та доставити на об'єкт в м. Сімферополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 42 від 04.05.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 340 кв.м. та доставити на об'єкт в м. Луганськ, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 43 від 04.05.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 1257,2 кв.м. та доставити на об'єкт в м. Сімферополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 44 від 04.05.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 1067 кв.м. та доставити на об'єкт в м. Чернівці, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 50 від 11.05.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виконати монтаж алюмінієвих конструкцій замовника загальною площею 340 кв.м., на об'єкті Замовника в м. Луганськ, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 48 від 11.05.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виконати монтаж алюмінієвих конструкцій замовника загальною площею 1024 кв.м., на об'єкті Замовника в м. Севастополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 51 від 11.05.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виконати монтаж алюмінієвих конструкцій замовника загальною площею 1257,2 кв.м., на об'єкті замовника в м. Сімферополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 49 від 11.05.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виконати монтаж алюмінієвих конструкцій замовника загальною площею 595,5 кв.м., на об'єкті замовника в м. Сімферополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 52 від 11.05.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виконати монтаж алюмінієвих конструкцій замовника загальною площею 1067 кв.м., на об'єкті замовника в м. Чернівці, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 53 від 06.06.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 590 кв.м. та доставити на об'єкт в м. Сімферополь, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

договір № 54 від 06.06.2012. Відповідно до Договору, Виконавець зобов'язується виготовити алюмінієві конструкції загальною площею 51251,48 кв.м. та доставити на об'єкт в м. Івано-Франківськ, а Замовник прийняти виконані роботи та оплатити на умовах даного Договору;

- з ТОВ "Ривс" (Постачальник) договори поставки, відповідно до яких Постачальник зобов'язується здійснити поставку та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Суд зауважує, що серед умов договорів відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов вищевказаних договорів, факт поставки відповідного товару, виготовлення алюмінієвих конструкцій та виконання їх монтажу позивачу було оформлено та підтверджено видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписками з банку (Т. 1, арк. 163 - 178, 229 - 230; Т. 2, арк. 1 - 4, 129 - 154), ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні Системи", ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ривс" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 782 374,00 грн. (Т. 1, арк. 147 - 162, 227 - 228; Т. 2, арк. 5 - 8, 155 - 180), копії яких наявні в матеріалах справи, що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагентів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість контрагентів позивача на момент укладення договорів та видачі податкових накладних.

Оплата за поставку відповідного товару, виготовлення алюмінієвих конструкцій та виконання їх монтажу позивачу підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи (Т. 1, арк. 179 - 203, 231 - 235; Т. 2, арк. 9 - 13, 181 - 211).

Отримані позивачем товари та послуги призначені були не для власних потреб позивача, а для подальшого надання замовникам позивача, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ "Фасад Стиль". Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась господарська діяльність з виготовлення, поставки та монтажу алюмінієвих світлопрозорих конструкцій та на підставі виписаних накладних своїм контрагентам позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому, подальша реалізація отриманих позивачем від ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні Системи", ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ривс" товару та послуг іншим контрагентам підтверджується належними доказами, наявними у справі договорами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, реєстром виданих податкових накладних (Т. 3, арк. 15 - 250; Т. 4, арк. 1 - 161).

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні Системи", ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ривс" на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, вони були платниками податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагенти якого на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, мав оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосередніми контрагентами, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації поставленого позивачу відповідного товару, виготовлення алюмінієвих конструкцій та виконання їх монтажу позивачу, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій поставки відповідного товару та надання відповідних послуг, щодо яких була здійснена оплата у жовтні - грудні 2011 року, березні - серпні 2012 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху послуг по ланцюгу зазначених ДПІ осіб вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про не вчинених операцій, про відсутність факту поставки продукції, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні Системи", ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ривс" не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, їх посадових осіб, а також контрагентів контрагента позивача (їх посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "Фасад Стиль" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні Системи", ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ривс", фіктивності правочинів, укладених між цими особами та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати транспортно-експедиційних послуг, а отже само по собі посилання в Акті перевірки позивача на експертний висновок щодо інших документів (податкові накладні не досліджувалися) яких, як зазначено вище, навіть не надано до матеріалів справи, не є належним та допустимим доказом для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні Системи", ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс" та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентами порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами .

Посилання представника відповідача на ту обставину, що посадові особи контрагентів позивача виступали від імені підприємства не усвідомлюючи юридичних наслідків своїх дій, не свідчить про нікчемність чи то безтоварність правочинів.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що ППР № 0002672240, прийняте за результами даної перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, ґрунтується на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

В силу ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування ППР № 0002672240 є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню. Відтак, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Стиль" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0002672240 від 16.04.2013.

3. Присудити з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Стиль" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова