Рішення

від 16.09.2013 по справі 901/2821/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2013 Справа № 901/2821/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер», с. Андрусове

до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас», м.Ялта

про визнання недійсним договору.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - Северенко Д.Л., довіреність від 03.01.2012 р., представник.

Від відповідача - Новосад О.С., довіреність від 03.07.2013 р., представник.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас» про визнання недійсним договору про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та порядку сплати компенсації за комунальні послуги № 44-Д від 01.02.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас», з моменту його укладення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час підписання спірного договору відповідачем, який не мав достатньої правоздатності, було порушено законні права позивача. Договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №44-Д від 01.02.11 року за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача, порушує його права та законні інтереси, у зв'язку з чим він і звернувся до суду.

Відповідач проти позову заперечує та посилається на право відповідача здійснювати господарську діяльність, пов'язану з утриманням будинку та відповідність укладеного між позивачем та відповідачем типового договору, а також про відсутність необхідності затвердження органом місцевого самоврядування тарифів на утримання будинків і прибудинкових територій.

В судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

01 лютого 2011 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (Споживач) був укладений договір №44-Д про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та порядку сплати компенсації за комунальні послуги (а.с. 22-25).

Предметом договору є надання виконавцем послуг з утримання будинку, прибудинкової території, та порядку сплати компенсації за комунальні послуги, а споживач приймає ці послуги та своєчасно сплачує їх за встановленими тарифами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно до ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III від 29.11.01 з подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон 2866), основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 7 Закону 2866, статут об'єднання має складатися відповідно до Типового статуту, який затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.03 № 141 та зареєстровано в Мін'юсті України 12 грудня 2003 року за № 1155/8476.

Так, Розділом 2 Типового статуту та статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас» передбачено, що: метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до пункту 11.1 цього Типового статуту, та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Завданням та предметом діяльності об'єднання є:

- належне утримання будинку та прибудинкової території;

- забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання;

- забезпечення сприяння членам об єднання в отримані житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання;

- здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Відповідно до п. 2.3 Типового статуту та статуту відповідача, об'єднання має право здійснювати необхідну господарську діяльність у порядку, визначеному законом.

Пунктом 2.3 статуту відповідача передбачені права об'єднання, згідно з яким об'єднання має право відповідно до законодавства та Статуту шляхом скликання загальних зборів:

- створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати,

- приймати рішення щодо надходження та витрат коштів об'єднання,

- визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до Статуту,

- встановлювати розміри платежів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів,

- виключати зі свого складу членів об'єднання, які не виконують своїх обов'язків,

- брати на баланс майно об'єднання,

- здійснювати необхідну господарську діяльність у порядку, визначеному законом.

Виходячи з аналізу статутних положень відповідача суд приходить до висновку що, надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території лежить поза межами статутних повноважень відповідача. Згідно з п. 2.4 Статуту відповідачу надано право лише визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна з будь-якою фізичною або юридичною особою відповідно до статуту та законодавства, а згідно з п. 2.5 цього Статуту - вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених Законом та Статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень. Тобто об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може лише сприяти в отриманні житлово-комунальних та інших послуг, але не надавати такі послуги.

Також статутними положеннями відповідача, зокрема п. 4.9.2 статуту обмежені повноваження голови правління щодо здійснення різного роду угод та юридичних фактів лише на підставі згоди на це правління об'єднання що оформлюється протоколом на кожну дію. Відповідного протоколу засідання правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас» на узгодження укладання спірного договору суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України про «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» у разі якщо балансоутримувачем будинку є об'єднання, рішення про форму управління приймається на загальних зборах кваліфікованою більшістю голосів.

У цьому випадку управління неподільним та загальним майном житлового комплексу об'єднання може здійснювати у формі:

- управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання;

- передачі всіх або частини функцій по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу юридичній особі за договором;

- делегування визначених статутом повноважень по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу асоціації.

Форма управління неподільним та загальним майном житлового комплексу може бути змінена в будь-який час у встановленому цим Законом порядку.

Вимога про прийняття загальними зборами членів об'єднання рішення щодо форми управління через статутні органи об'єднання, у разі прийняття на баланс житлового комплексу, також міститься в п.8.1. статуту відповідача, проте відповідних рішень суду надано не було, що свідчить про відсутність підстав для надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Більш того, пунктом 8.1 статуту відповідача встановлено, що у разі прийняття на власний баланс об'єднання всього житлового комплексу та вибору форми управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання між об'єднанням та кожним власником житлового чи нежитлового приміщення, укладається договір на основі Типового договору, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Договір повинен містити істотні умови, визначені законодавством. Тобто саме статутними положеннями відповідача закріплений обов'язок укладання з власниками приміщень договорів на основі типового договору затвердженого саме центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Такий типовий договір разом із типовим Статутом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку затверджено Наказом Держжитлокомунгоспу України №141 від 27.08.2003р. і саме ним мають регулюватися відносини між позивачем та відповідачем по справі, який виконує передбачені типовим договором обов'язки управителя.

За приписами статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» управитель - це юридична особа, яка здійснює управління неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі передачі частини функцій по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу юридичній особі між власником приміщення і цією юридичною особою має бути укладено окремий договір.

Типовий договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя затверджений зазначеним вище наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003р. №141.

За приписами частини 3 статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» істотними умовами договору є: найменування сторін, предмет договору, права сторін щодо здійснення управління житловим комплексом, обов'язки щодо надання послуг по експлуатації житлового комплексу та оплати цих послуг, вичерпний перелік послуг, вартість кожної послуги та загальна вартість щомісячного платежу, порядок контролю та звіту сторін, наслідки невиконання умов договору, перелік форс-мажорних обставин, строк дії договору, умови продовження та припинення дії договору, дата укладення договору.

Згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативних норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної га гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Тобто, послуги, що є предметом спірного договору є житлово-комунальними послугами та підпадають під дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:

1) найменування сторін;

2) предмет договору;

3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;

4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;

5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

6) права та обов'язки сторін;

7) порядок контролю та звіту сторін;

8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;

9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;

10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);

11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;

12) порядок здійснення ремонту;

13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;

14) порядок вирішення спорів;

15) перелік форс-мажорних обставин;

16) строк дії договору;

17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;

18) дата і місце укладення договору.

Частиною другою цієї статті передбачено, що крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що учасниками у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач та виробник. При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону виконавець зобов'язаний укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг згідно з типовим договором.

Частиною 3 статті 184 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарських договорів на підставі типових договорів має бути здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 4 статті 179 Господарського кодексу України в разі укладення договору на підставі типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, вони лише мають право конкретизувати його умови.

Як зазначалось раніше, між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (споживач), та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас» (виконавець), було укладено договір про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та порядку сплати компенсації за комунальні послуги від 01.02.2011р., перелік послуг сторони обумовили в пункті 1.1 договору та в додатку № 1 до цього договору.

Проте, судом встановлено, що спірний договір відрізняється від типового договору затвердженого зразка, а його положення не відповідають та навіть суперечать положенням останнього.

Невідповідність спірного договору типовому полягає у тому що у спірному договорі не зазначено обладнання приміщень споживача, приміщення споживача не розділено на житлові та нежитлові, не зазначено кількість осіб, що мешкають у приміщеннях споживача, відсутній опис технічного стану приміщень, вичерпний перелік послуг у типовому договорі не співпадає з переліком послуг, що надаються відповідачем за спірним договором, не зазначено вартість щомісячного платежу за житлово-комунальні послуги, не зазначено перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, не зазначена загальна вартість послуг, відсутній обов'язок виконавця здійснювати належну експлуатацію житлового комплексу та забезпечувати відповідні умови користування власним, неподільним та загальним майном власників. Проводити контроль за дотриманням власниками приміщень норм протипожежної безпеки та правил користування газовими і електроприладами (п.4.1.1. типового договору); відсутній обов'язок виконавця надавати послуги з утримання будинку та прибудинкової території згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року N 939 «Про вдосконалення системи державного регулювання розміру квартирної плати та плати за утримання будинків і прибудинкових територій», якою затверджений повний склад витрат підприємств житлового господарства, пов'язаний з утриманням будинків і прибудинкових територій (п.4.1.2 Типового договору), не передбачений порядок здійснення ремонту загального та неподільного майна, згідно з п. 9.9 спірний договір є безстроковим, хоча за умовами типового договору такий договір діє протягом одного року, розділом 6 передбачена відповідальність споживача яка не відповідає типовому договору.

Неврахування у спірному договорі положень типових договорів та встановлення непередбачених цими типовими договорами інших положень, за певних умов може призвести до ущемлення інтересів споживача, зокрема, внаслідок самоусунення ОСББ від покладених на нього, як на виконавця послуг, обов'язків, суттєвого звуження обсягу прав споживача та покладання на нього додаткових, не передбачених законодавством, зобов'язань тощо.

Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, але ж як було зазначено судом раніше, надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території лежить поза межами статутних повноважень відповідача, рішення щодо управління загальним та неподільним майном через статутні органи об'єднання у матеріалах справи відсутнє, як відсутній й протокол засідання правління, складений у порядку, встановленому п.4.9.2 статуту відповідача про надання згоди на укладання спірного договору

За таких обставин відповідач не може бути виконавцем житлово-комунальних послуг, та не мав правових підстав на укладання спірного договору щодо надання ним цих послуг.

Приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарського компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1-5, правочин має відповідати наступним вимогам:

- зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

З порушенням положень ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України пов'язує недійсність договору, як одного з видів правочинів.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що правочин має відповідати вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України, на момент його укладення.

Оскільки спірний договір не відповідає вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України через невідповідність його вимогам Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» з підстав, наведених вище, а також статутним положенням відповідача, суд вважає вимогу позивача такою, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору № 44-Д від 01.02.2011, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас» - підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 147,00 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та порядку сплати компенсації за комунальні послуги № 44-Д від 01.02.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (код ЄДРПО України 25135942) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас» (код ЄДРПО України 37110608), з моменту його укладення.

3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дарсан-Палас» (код ЄДРПО України 37110608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (код ЄДРПО України 25135942) судовий збір у розмірі 1 147,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 16.09.2013р.

Повне рішення складено - 18.09.2013р.

Суддя С.О. Лукачов