Постанова

від 17.09.2013 по справі 910/6127/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа№ 910/6127/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЕК - Інжиніринг"

на рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013р.

у справі № 910/6127/13 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комерційна фірма ,,Гарант Плюс 11"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЕК - Інжиніринг"

про стягнення 21 562, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Комерційна фірма ,,Гарант Плюс 11" (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЕК - Інжиніринг" (далі - відповідач) про стягнення 21 562,80 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.06.2013 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18 294 (вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 80 коп. основного боргу, 1 683 (одну тисячу шістсот вісімдесят три) грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 1 584 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 88 коп. - 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот п'ятдесят) грн. 50 коп. - судового збору. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції послався на належне виконання позивачем підрядних робіт за договором, та у зв'язку з цим настання строку виконання обов'язку відповідачем щодо оплати прийнятої і виконаної роботи, який останнім не було виконано належним чином. З огляду на приписи ст. 625 ЦК України та наявність факту прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення інфляційних збитків та 3% річних.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013р. у справі № 910/6127/13 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2013р. у справі № 910/6127/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 17.09.2013р.

В судове засідання 17.09.2013р. представники сторін не з'явились, хоча повідомлялись про час та місце розгляду скарги своєчасно та належним чином ухвалою суду від 19.07.2013р.

Заяв про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

05.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,АЕК - Інжиніринг" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Виробниче підприємство ,,Дакмас" (підрядник) укладено контракт № 63(09)/1 на виконання вогнегасних робіт (далі - контракт, а.с. 12-14).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правової природи укладеного між сторонами договору, зазначивши, що це є договір підряду, за яким, відповідно до ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу .

Відповідно до п. 1.1 контракту підрядник зобов'язується протягом строку дії контракту своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнегасну обробку металевих повітроводів на об'єкті: ,,Посольство Грузії по просп. Тараса Шевченка, 25 в м. Києві. Готельна частина", - з метою досягнення межі вогнестійкості ЕІ 30 хвилин та ЕІ 60 хвилин.

Згідно з п. 1.3 контракту склад та вартість робіт, що будуть використовуватись підрядником, визначаються даним контрактом та договірною ціною (додаток № 1).

Відповідно до пунктів 2.2.3, 2.2.4 контракту, замовник зобов'язаний після надання підрядником акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт, протягом трьох робочих днів прийняти виконані роботи та підписати акт (акти), або, в той же термін, надати підряднику письмову мотивовану відмову та проводити оплату робіт, виконаних підрядником не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт.

Пунктом 3.2 контракту визначені строки виконання робіт, згідно з якими початок робіт - три робочі дні з моменту надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок підрядника, за умови надання замовником обсягів робіт, закінчення робіт - до повного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 4.1 контракту загальна вартість контракту з вогнезахисної обробки металевих повітроводів, згідно договірної ціни становить 43 294,80 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підрядником згідно контракту були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на загальну суму 51 578,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №1 за квітень 2010р. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (т. 1, а.с. 27 - 34), однак відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався.

17.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Виробниче підприємство ,,Дакмас" та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Комерційна фірма ,,Гарант Плюс 11" укладено договір про відступлення права вимоги № 170912/2/ПБ, предметом якого є відступлення первісним кредитором, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Виробниче підприємство ,,Дакмас", новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю ,,Комерційна фірма ,,Гарант Плюс 11" права вимоги згідно з контрактом на виконання вогнезахисних робіт № 63(09)1 від 05.10.2009р. та додаткових угод до нього, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,АЕК-Інжиніринг". За цим договором позивач набуває право вимагати від відповідача належного виконання наступних обов'язків, а саме оплати суми боргу за надані послуги в сумі 18 294,80 грн.

Згідно п. 3.2 договору розрахунки боржника з новим кредитором у відношенні переданих прав вимоги здійснюється у порядку і в формах встановлених основним договором.

Відповідно до п. 4.2.1 договору первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги до боржника за контрактом на виконання вогнезахисних робіт № 63(09)1 від 05.10.2009р. та додаткових угод до нього за договором № 170912/2/ПБ від 17.09.2012р. до нового кредитора.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор повідомив відповідача листом №88 від 17.09.2012р. про укладення договору про відступлення права вимоги №170912/2/ПБ від 17.09.2012р. та про перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комерційна фірма ,,Гарант Плюс 11" прав первісного кредитора. Зазначене повідомлення було отримано відповідачем 18.02.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100100214703.

Таким чином, позивач, як новий кредитор за законом та договором набув право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЕК-Інжиніринг" (боржника) сплатити йому заборгованість та штрафні санкції, передбачені контрактом № 63(09)/1 від 05.10.2009р. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови договору, кошти за надані послуги не сплатив, внаслідок чого має заборгованість. Так позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 18 294,80 грн., збитки у зв'язку з інфляцією в сумі 1 683,12 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 584,88 грн.

Колегія суддів, враховуючи викладені обставини, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для їх виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами договору підряду.

Про прийняття та схвалення умов цього договору свідчать подальші дії сторін щодо виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень контракту на виконання вогнезахисних робіт, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати вартості виконаних робіт, хоча підрядні роботи ним були прийняті на загальну суму 51 578, 40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №1 за квітень 2010р. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, як новий кредитор, правомірно звернувся до відповідача з вимогою сплатити грошові кошти, оскільки відповідачем розрахунки за виконані роботи не проведено в повному обсязі, доказів протилежного відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Зі змісту наведених норм слідує, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі і таке відступлення не позбавляє та не обмежує боржника (замовника) в праві звертатися до первісного кредитора (виконавця) з вимогами, зокрема, про усунення виявлених недоліків робіт, враховуючи, що останній продовжує залишатися зобов'язаною особою за договором на виконання робіт за відсутності доказів переведення боргу.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач посилається на положення ст.ст. 516, 517 ЦК України, зокрема, зазначаючи, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредитору до надання йому доказів наявності у нового кредитора відповідних прав та вказує, що позивачем не надано належних доказів того, що ним (як новим кредитором) надавались відповідачу належним чином засвідчена копія договору про відступлення права вимоги № 170912/2/ПБ від 17.09.2012р. та доданих до нього документів, що можуть підтвердити які саме права перейшли до позивача за контрактом на виконання вогнезахисних робіт № 63(09)/1 від 05.10.2009р., що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача як необґрунтовані, оскільки відповідно до матеріалів справи, первісний кредитор повідомив відповідача листом №88 від 17.09.2012р. про укладення договору про відступлення права вимоги № 170912/2/ПБ від 17.09.2012р. та про перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комерційна фірма ,,Гарант Плюс 11" прав первісного кредитора. Зазначене повідомлення було отримано відповідачем 18.02.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100100214703.

З огляду на приписи ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, однак матеріали справи такого заперечення не містять.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів апеляційного суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивача про стягнення основного боргу в сумі 18 294,80 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до норм статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 1 683 (одну тисячу шістсот вісімдесят три) грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 1 584 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 88 коп. - 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання дійшов висновку, що господарським судом міста Києва правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 683,12 грн. та 3% річних в сумі 1 584,88 грн. за час прострочення.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ,,АЕК - Інжиніринг" не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 18.06.2013 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги з огляду на їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013р. у справі № 910/6127/13, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЕК-Інжиніринг" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013р. у справі № 910/6127/13 без змін.

2. Матеріали справи № 910/6127/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст текст постанови складено та підписано 18.09.2013р.