Постанова

від 16.09.2013 по справі 813/4056/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року справа № 813/4056/13-а

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

17 год. 16 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Чернявська О.Д.

за участю:

представника позивача Гук І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Інвест-Холдінг» до Городоцької районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасуванням розпорядження, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Інвест-Холдінг» (далі - ТзОВ «Євро-Інвест-Холдінг») звернулося до суду з позовом до Городоцької районної державної адміністрації, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати п.3.1. розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації №1142 від 29.12.2012 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг ТзОВ «Євро-Інвест-Холдінг».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога відповідача (п.3.1. розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації №1142 від 29.12.2012 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг ТзОВ «Євро-Інвест-Холдінг») щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва не відповідає вимогам чинного законодавства, є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не враховано, що відшкодуванню, відповідно до ст.207 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), підлягають втрати сільськогосподарського виробництва лише у випадку вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних з сільськогосподарським виробництвом. Оскільки, позивачем вилучення (викуп) земельної ділянки не здійснювався, земельна ділянка на момент зміни її цільового призначення перебувала у приватній власності позивача, то відсутні підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Позивач також зазначає, що згідно з ч.2 ст.22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя. Вказує, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарського виробництва лише у випадку вилучення для потреб, не пов'язаних з сільськогосподарським виробництвом сільськогосподарських угідь, а не всіх земель сільськогосподарського призначення.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в якому проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що випадки звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва прямо передбачені у ст.208 ЗК України. З-поміж них відсутня така підстава для звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва як використання земельної ділянки для будівництва комплексу з надання соціально-побутових послуг, а саме для досягнення цієї мети було змінено цільове призначення земельної ділянки, що належить на праві приватної власності позивачу. Відповідач також вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарського виробництва лише у разі примусового викупу (вилучення) земельної ділянки. Зазначає, що відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави. Внаслідок зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, відбулось фактичне вилучення сільськогосподарських угідь з категорії земель сільськогосподарського призначення для потреб не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача до суду не надходило.

Заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Інвест-Холдінг», код ЄДРПОУ - 38224964, що знаходиться за адресою: 81500, Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул. Львівська, 659а, зареєстроване як юридична особа Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області. Позивач є власником земельної ділянки площею 6.000 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Городоцької міської ради Городоцького району Львівської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №744864. Цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства.

29.12.2012 р. розпорядженням Городоцької районної державної адміністрації №1142 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг ТзОВ «Євро-Інвест-Холдінг» змінено цільове призначення земельної ділянки площею 6.000 га, що належить ТзОВ «Євро-Інвест-Холдінг» з сільськогосподарського призначення на землі провислості - під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг.

Пунктом 3.1. вказаного розпорядження позивача зобов'язано у місячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.

Згідно з розрахунком першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у Львівській області від 16.10.2012 р. розмір втрат сільськогосподарського виробництва становить 187,577 тис.грн.

Позивач розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації №1142 від 29.12.2012 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг ТзОВ «Євро-Інвест-Холдінг» вважає протиправним, а тому звернувся з позовною заявою про його скасування до суду.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Відповідно д ст.207 ЗК України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. №1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» регулюється порядок визначення втрат, які розраховуються на основі затверджених нормативів. Пунктом 4 вказаного порядку передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження у встановленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану.

Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

На підставі аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що внаслідок зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, відбулось фактичне вилучення сільськогосподарських угідь з категорії земель сільськогосподарського призначення для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Таким чином, у зв'язку з переведенням особливо цінних земель сільськогосподарського призначення до іншої категорії земель внаслідок зміни їх цільового призначення, Городоцька районна державна адміністрація правомірно у відповідності до вимог ст.207 ЗК України та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. №1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» зобов'язала позивача відшкодувати понесені втрати сільськогосподарського виробництва.

Суд вважає помилковим посилання позивача на те, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва підлягає лише у випадку фактичного викупу (вилучення) земельних ділянок, а також лише в разі зміни цільового призначення одного з видів земель сільськогосподарського призначення - сільськогосподарських угідь. Вказана позиція суду узгоджується з правовими позиціями Вищого адміністративного суду України, висловленими в ухвалі від 27.05.2009 р., постановах від 10.04.2012 р. у справі К/9991/2002/11, від 16.05.2013 р. у справі К/9991/4766/12.

Таким чином, розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації №1142 від 29.12.2012 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг ТзОВ «Євро-Інвест-Холдінг» є правомірним, а відтак відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 19.09.2013 р.

Суддя А.Г. Гулик