Постанова

від 12.09.2013 по справі 926/630/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа № 926/630/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ремдор» м.Сокиряни Чернівецької області

на рішення господарського суду Чернівецької області від 29.07.2013 р.

у справі № 926/630/13

за позовом: Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Чернівецького спеціалізованого аварійно-рятувального загону Державної служби з питань надзвичайних ситуацій

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Ремдор» м.Сокиряни Чернівецької області

про стягнення заборгованості 7 035,99 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Шимко В.В. - посвідчення №012198 від 01.11.2012 р.)

від позивача: не з'явився

від відповідача: Бовкун Ф.І. - за довіреністю №17 від 16.05.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.07.2013 р. (суддя Гончарук О.В.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Ремдор» на користь Чернівецького спеціалізованого аварійно-рятувального загону Державної служби з питань надзвичайних ситуацій 7 035,99 грн. заборгованості; 1 720, 50 грн. судового збору в дохід державного бюджету України.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач всупереч вимог договору, не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати послуг аварійно-рятувального загону Державної служби з питань надзвичайних ситуацій. Крім цього, судом відхилені твердження відповідача про відсутність зобов'язань внаслідок припинення дії договору, посилаючись на неможливість такого розірвання, оскільки об'єкт договору відноситься до об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами. Крім цього, судом зазначено, що відповідно до п.6.2 договору, дія договору може бути припинена у разі виключення «об'єкта» з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій в цілому зазначає, що рішення місцевого суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи скаржник в цілому обґрунтовує тим, що не відповідає дійсності висновок суду про належність підприємства відповідача до об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами. Крім цього, скаржник стверджує, що лист ТОВ «Ремдор» №45 від 11.10.2012 р. до позивача про припинення дії договору №267 від 01.09.2008 р., свідчить про припинення існування предмету спору. Крім цього, відповідач зазначає, що договірні відносини між ним та позивачем відсутні взагалі, оскільки ДП «Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності» ДСВАРС МНС України як юридична особа ліквідована, а зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи. Також апелянт зазначає, що подані рахунки та супровідні листи не є доказом події, яка мала місце.

Разом з тим, відповідачем подано заяву про приєднання додаткових вимог до апеляційної скарги, в якій зазначає, що ухвала господарського суду Чернівецької області від 16.08.2013 р. про виправлення описки, а саме: дати прийняття рішення та його вступної та резолютивної частин з 27.07.2013 р. на 29.07.2013 р., прийнята іншим суддею - Скрипничуком І.В. Відомості про призначення суддею по справі №926/630/13 Скрипничука І.В. відсутні. Крім цього, відповідач зазначає, що відомості про фіксування технічними засобами судового процесу у протоколах судового процесу відсутні, а згоди на відмову від фіксування судового процесу відповідач не надавав.

Прокурор та представник позивача відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Юрченко Я.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 12.09.2013 р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Юрченка Я.О. у склад колегії суддів для розгляду справи

№ 926/630/13 введено замість судді Юрченка Я.О. - суддю Дубник О.П.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав наведених в ній. Прокурор заперечив щодо вимог апеляційної скарги, та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін з підстав, визначених в ньому.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.09.2008 р. між державним підприємством «Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності» Державної спеціальної (воєнізованої) гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (правонаступником якого є - Чернівецький спеціалізований аварійно-рятувальний загін Державної служби з питань надзвичайних ситуацій) і товариством з обмеженою відповідальністю «Ремдор» укладено договір №267 на постійне та обов'язкове обслуговування, предметом якого є організація та здійснення «Аварійно-рятувальною службою» аварійно-рятувального обслуговування гірничого «Об'єкта» на ділянці «Флока» Сокирянського родовища вапняків з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на «Об'єкті» надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованих на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Згідно п.4.1, 6.7 договору, оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо).

Щомісяця сторони зобов'язані підписати акт виконання умов договору. Для реалізації вказаного зобов'язання «Аварійно-рятувальна служба» до 07 числа наступного за звітним місяцем, готує та передає «об'єкту» виконання умов договору. «об'єкт» протягом п'яти робочих днів розглядає, підписує та повертає «Аварійно-рятувальній службі» один примірник акту виконання умов договору, а у разі непогодження з даними, що наведені у акті, подає «Аварійно-рятувальній службі» свої обґрунтовані заперечення, викладені у письмовій формі.

У разі неповернення в зазначені терміни акту виконання умов договору «Аварійно-рятувальній службі», або неподання обґрунтованих заперечень вважається, що «об'єкт» прийняв акт та погодився з даними, що наведені, в повному обсязі.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем в адресу відповідача були надіслані акти виконаних робіт з супровідними листами за період заборгованості: січень 2013р., лютий 2013 р., березень 2013 р., квітень 2013 р., травень 2013 р. та червень 2013 р. Отримання відповідачем даних актів підтверджується повідомленнями про вручення, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.25-29, 53-54).

Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази заперечень щодо даних, наведених у вказаних актах зі сторони відповідача, вважається, що останній погодився з такими.

А відтак, твердження скаржника про те, що подані рахунки та супровідні листи не є доказом події, яка мала місце є безпідставними, оскільки з умов договору випливає, що непідписання даних рахунків не звільняє від зобов'язань щодо оплати наданих послуг.

Щодо тверджень скаржника про припинення зобов'язань між ним та позивачем, у зв'язку з надісланням ТОВ «Ремдор» листа №45 від 11.10.2012 р. до позивача про припинення дії договору №267 від 01.09.2008 р., а також припинення зобов'язань між сторонами, оскільки ДП «Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності» ДСВАРС МНС України як юридична особа ліквідована, необхідно зазначити наступне.

Згідно Статуту Чернівецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, затвердженого Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Головою Чернівецької обласної державної адміністрації від 16.07.2009 р., встановлено, що правонаступником державного підприємства «Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності» ДСВАРС МНС України є Чернівецький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної спеціальної (воєнізованої) гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступником (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. В даному випадку, мало місце припинення юридичної особи шляхом передання свого майна, прав та обов'язків іншій юридичній особі-правонаступнику, а не припинення в результаті ліквідації. А відтак, посилання відповідача на припинення зобов'язання між сторонами в результаті ліквідації юридичної особи є безпідставними.

Крім цього, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, відповідачем був надісланий в адресу позивача лист №45 від 11.10.2012р. про припинення договору у зв'язку з погіршенням фінансового становища підприємства.

У відповідності до п.6.1, 6.2, 6.3, 6.4 договору встановлено, що договір вступає в силу з 1.09.2008 р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено в письмовому порядку про припинення його дії.

Дія договору може бути припинена у разі виключення «об'єкта» з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

При відмові від послуг «Аварійно-рятувальної служби» «об'єкт» повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону.

Зміни і доповнення до договору вносяться лише письмово за згодою сторін.

Господарським судом першої інстанції також встановлено, що в силу п.6.1 договору, зазначений договір автоматично пролонговувався у 2008 році - до 31.12.2009 р., у 2009 році - до 31.12.2010 р., у 2010 році - до 31.12.2011 р., у 2011 році - до 31.12.2012 р. та у 2012 році - до 31.12.2013 р.

Враховуючи, що у 2012 році останнім днем дії договору було 31.12.2012 р., а відповідач звернувся до позивача про відмову від послуг та припинення дії договору 11.12.2012 р., фактично має місце вимога про дострокове розірвання договору, а не заперечення щодо можливості пролонгації дії договору, як це передбачено пунктом 6.1. договору.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач по справі - товариство з обмеженою відповідальністю «Ремдор» є гірничим підприємством, що підтверджується пояснювальною запискою, підписаною директором даного підприємства (а.с.69-70).

А відтак, до правовідносин між сторонами у даній справі підлягає застосуванню договір, укладений між позивачем та відповідачем, Гірничий закон України та глава 63 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини у сфері договорів про надання послуг.

Згідно ст.25, 29 Гірничого закону України, усі гірничі підприємства незалежно від форми власності в період їх будівництва, реконструкції, експлуатації, ліквідації або консервації обслуговуються державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами (формуваннями), які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів гірничих підприємств, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Система протиаварійного захисту та безпеки проведення гірничих робіт, зокрема, включає: порядок обслуговування гірничих підприємств державними аварійно-рятувальними службами.

Відповідно до ст.901, 907 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Виходячи з умов договору, вимог Цивільного кодексу України та Гірничого закону України, встановлена в даному договорі можливість відмови від договору може мати місце лише за декількох умов, а саме: виключення «об'єкта» з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру та письмової згоди сторін.

Судовою колегією встановлено, що позивачем у відповідності до ст. 33 ГПК України, не надано доказів відповіді на лист відповідача про згоду на розірвання договору. Натомість, позивачем надано відповідь №656 від 22.10.2012 р. на даний лист, згідно якого розірвання договору є неможливим, оскільки ч.2 ст.29 Гірничого закону України встановлено, що усі гірничі підприємства незалежно від форми власності в період їх будівництва, реконструкції, експлуатації, ліквідації або консервації обслуговуються державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами (формуваннями). Крім цього, позивачем роз'яснено, що підстави припинення договору є передбачені п.6.2, а саме: у разі виключення «об'єкта» з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню.

За таких обставин, апеляційний господарський погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірний період з листопада 2012 по червень 2013 року договір був чинний, а тому при вирішення даного спору необхідно брати до уваги умови даного договору.

Окрім вищезазначеного, апеляційний господарський суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, дата оскаржуваного рішення, а також його вступної та резолютивної частини вказана 27.07.2013 р. Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 16.08.2013 р. на підставі ст.89 ГПК України, судом виправлено описку у зазначених судових документах та зазначено: датою прийняття рішення, його вступної та резолютивної частини вважати 29.07.2013 р.

Судова колегія констатує факт, що оскільки в матеріалах справи відсутнє розпорядження голови чи заступника голови суду про заміну судді, зазначена ухвала суду прийнята не в тому складі суду, в якому розглядалася дана справа. Разом з тим, вказана ухвала суду від 16.08.2013р. про виправлення описки не оскаржена в порядку ст.106 ГПК України, а тому датою оскаржуваного рішення, його вступної та резолютивної частини необхідно вважати 29.07.2013р.

Окрім вищенаведеного, колегія суду також зазначає, що згідно ст.81-1 ГПК України встановлено, що на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного запису. В матеріалах справи відсутні докази подачі клопотання відповідача про фіксування судового процесу, а також будь-які зауваження на протокол, подані в порядку ст.81-1 ГПК України, що свідчить про безпідставні твердження скаржника про відсутність його згоди на відмову від фіксування судового процесу.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 29.07.2013 р. у справі

№ 926/630/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.09.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.