Постанова

від 17.09.2013 по справі 919/521/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Справа № 919/521/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Сотула В.В.,

Черткової І.В.,

без участі представників сторін;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Балтійос Браста Україна" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 25 червня 2013 року у справі № 919/521/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Балтійос Браста Україна" (вул. Червоногвардійська, буд.5,Київ 94,02094)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" (вул. Ген. Лебедя, 47,Севастополь,99055)

про стягнення 10871,35 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтійос Браста Україна" просить стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" за видатковими накладними №РН-0000378, №РН-0000382 та №РН-0000377 від 25 березня 2008 року заборгованість за отриманий товар у розмірі 10854,40 грн. та 3% річних за період із 11 березня 2013 року по 29 березня 2013 року у сумі 16,95 грн. (т.1., а.с. 3-6).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними від 28 березня 2013 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 червня 2013 року у справі №919/521/13 у задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні рішення місцевий господарський суд зазначив, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Балтійос Браста Україна" суд вважає обґрунтованими, проте у зв'язку з пропуском строку позовної давності - не підлягаючими задоволенню.

Так, відмовляючи у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд послався на статтю 267 Цивільного кодексу України та зазначив, що оскільки зобов'язання відповідача щодо сплати вартості одержаного товару за спірними видатковими накладними є порушеним з 25 березня 2008 року, строк позовної давності за даним позовом є таким, що сплинув.

Не погодившись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Балтійос Браста Україна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 25 червня 2013 року у справі №919/521/13 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Звертаючи увагу на частину 1 статті 264 Цивільного кодексу України, позивач наполягає на перериванні перебігу позовної давності внаслідок часткової оплати товару відповідачем, зокрема 17 квітня 2009 року, 31 травня 2010 року, 01 червня 2010 року, 08 липня 2010 року та 13 липня 2010 року, в підтвердження чого надає виписки з рахунку.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Балтійос Браста Україна" наполягає на тому, що між сторонами даного спору склалися відношення виключно з виконання зобов'язань по оплаті поставки товару за видатковими накладними від 25 березня 2008 року. Враховуючи зазначене, позивач стверджує, що грошові кошти, сплачені відповідачем 17 квітня 2009 року, 31 травня 2010 року, 01 червня 2010 року, 08 липня 2010 року та 13 липня 2010 року сплачувались в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними від 28 березня 2013 року №РН-0000378, №РН-0000382 та №РН-0000377.

Представник позивача підтримав вимоги позову та апеляційної скарги, представник відповідача надав свої заперечення стосовно обґрунтованості даної апеляційної скарги та наполягав на залишенні без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає задоволенню, із скасуванням рішення господарського суду першої інстанції у зв'язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, з нижченаведених підстав.

Під час розгляду справи встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Балтійос Браста Україна" 25 березня 2008 року поставлено товариству з обмеженою відповідальністю 2Рост-Авто-Крим" товар, а саме тент Eltcover 10*15 м у кількості 50 000 штук, Єлкатек Силвер гидроизол у кількості 75 000 кв.м та Елкатек Силвер у кількості 75.000 кв.м, на загальну суму 36854,40 грн.., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

видаткова накладна №РН-0000378 від 25 березня 2008 року на суму 25513,32 грн.;

видаткова накладна №РН-0000382 від 25 березня 2008 року на суму 10934,28 грн.;

видаткова накладна №РН-0000377 від 25 березня 2008 року на суму 406,80 грн. (т.1, а.с. 11-13).

З наявних накладних вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" отримало поставлений товар на загальну суму 36854,40 грн., що не заперечується відповідачем.

Судова колегія також приймає до уваги податкові накладні від 25 березня 2008 року №2803, №2799, №2798, в яких відображено господарська операція купівлі - продажу між товариством з обмеженою відповідальністю "Балтійос Браста Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" на загальну суму 36854,40 грн. (т.1, а.с. 16-18ґ).

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 20 вересня 2012 року у справі №12/5026/556/2012.

Відтак, у відповідача обов'язок оплатити вартість товару виникає з моменту отримання продукції та товаророзпорядчих документів, тобто в день отримання товару та видаткових накладних.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" здійснило часткове погашення заборгованості за придбаний товар, у зв'язку із чим, згідно розрахунку позивача за ним утворилась заборгованість в сумі 10854,40 грн..

Здійснення платежів на вказану суму - суду не надані; докази повернення товару в матеріалах справи також відсутні.

Таким чином, судова колегія вважає вимоги щодо стягнення 10854,40 грн. правомірними та підлягаючими задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача 3% річних судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних проводиться по формулі:

Сума санкції = З х 3 х Д : 365 : 100, де З - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення.

Оскільки сума боргу відповідачем не сплачена своєчасно, суд обґрунтовано застосував положення статті 625 Цивільного кодексу України, задовольнивши позовні вимоги в цій частині та стягнувши на користь позивача:

3% річних за період із 11 березня 2013 року по 29 березня 2013 року у сумі 16,95 грн.

Відповідач заперечує проти позову з підстав пропуску строку позовної давності, у зв'язку із чим судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне

У розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність тісно пов'язана з матеріальним поняттям права на позов. Так, право на задоволення позову -це право позивача вимагати від суду задоволення позову і як наслідок, можливість примусового виконання вимоги позивача. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, якщо такий позов є обґрунтований в матеріальному розумінні.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка здійснювалась позивачем в період березня 2008 року.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина 1 і 3 статті 264 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що 17 квітня 2009 року, 31 травня 2010 року, 01 червня 2010 року, 08 липня 2010 року та 13 липня 2010 року відповідачем сплачувались грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар (тенти) (т.1, а.с. 19-21).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач проводив оплату платежів зазначаючи в якості підстави - "За тент", а позивач зараховував вказані платежі в якості погашення заборгованості за видатковими накладними від 28 березня 2013 року №РН-0000378, №РН-0000382 та №РН-0000377. Зворотнього суду не доведено.

Окрім того, в супереч вимогам статті 32, 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не представлено жодних письмових, речових чи інших доказів, які підтверджували б що між сторонами існують інші договірні або зобов'язальні відносини.

Аналіз цих фактів дає підстави судовій колегії вважати, що у відповідача виникли зобов'язання у формі сплати грошових коштів позивачу на підставі правочину, здійсненого за видатковими накладними від 28 березня 2013 року №РН-0000378, №РН-0000382 та №РН-0000377.

Отже, перебіг позовної давності було перервано з початком часткового виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару і починає спливати заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на вищенаведене, позивачем не пропущено строк позовної давності

Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, п.2. ч. 1. ст. 103, п. 4 ч. 1 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Балтійос Браста Україна" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 червня 2013 року у справі № 919/521/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" (вул. Ген. Лебедя, 47,Севастополь,99055, ЄДРПОУ 32634969) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Балтійос Браста Україна" (вул. Червоногвардійська, буд.5,Київ, 02094, р/р2600612502001в АБ "КИЇВСЬКА РУСЬ" м. Київ, МФО319092, ЄДРПОУ 30472621, або на інші рахунки) 13452,10 грн., з яких заборгованість у розмірі 10854,40 грн., 3% річних у сумі 16,95 грн. та судовий збір у розмірі 2580,75 грн., у т.ч. 1720,50 грн. за звернення із позовною заявою та 860,25 грн. за звернення із апеляційною скаргою.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Севастополя.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді В.В.Сотула

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтійос Браста Україна" (вул. Червоногвардійська, буд.5,Київ 94,02094) (вул. Горького, 26/26, оф.11, Київ, 01004)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" (вул. Ген. Лебедя, 47,Севастополь,99055)