Постанова

від 26.03.2009 по справі 2/663

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 26.03.2009

р.                                                                                

№ 2/663

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Келеберди В.І. при секретарі судового

засідання  Бузінський А.В.  вирішив адміністративну справу

 ОСОБА_1

до

 Управління Пенсійного фонду України в

Голосіївському районі м.Києва

про

 стягнення недоплаченої щомісячної державної

соціальної допомоги

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного

адміністративного суду міста Києва з вимогами про зобов'язання Управління

Пенсійного фонду України в Голосіївському районі  міста Києва нарахувати на користь позивача

недоплачену як дітині війни щомісячну державну соціальну допомогу з

01.01.2006р. по 31.12.08р.  роки в сумі

3891,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на Закони України «Про державний бюджет на 2006 рік»від

20.1.2005р., «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006р., «Про

державний бюджет на 2008 рік»; «Про соціальний захист дітей війни»,  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»; Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 Рішення

Конституційного Суду України № 10-рп/2008 та зазначає, що відповідачем

безпідставно не виплачується соціальна допомога, яка передбачена ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач явку свого повноваженого

представника не забезпечив, будь-яких пояснень чи заперечень щодо суті позовних

вимог до суду не направив.

Суд вирішує справу за наявними

матеріалами на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і

матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні

обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

         ОСОБА_1. є дитиною війни.

Згідно із статтею 1 Закону України

“Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі Закон №

2195-ІV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час

закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно, позивачі є дітями війни в розумінні Закону України “Про соціальний

захист дітей війни”. Відповідач не заперечує того факту, що позивачі є дітями

війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Виходячи із того, що позивач є

дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,

суд вважає, що на нього повністю 

розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом

України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення

пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного

Закону.

Базою для розрахунку підвищень за

Законом України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено мінімальну

пенсію за віком, проте діючими законами України на час 2004-2008 років не було

визначено розміру мінімальної пенсії за віком щодо положень Закону про статус

дітей війни.

Відповідно до частини 1 статті 28

Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20

років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,

які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 28 Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”передбачено, що мінімальний

розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті,

застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з

цим Законом.

При цьому, у ч. 2 статті 5 Закону

“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що

виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи те, що нормами цього

Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших

нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить

цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим

актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.

Частиною третьою статті 46

Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та

допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,

не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами,

пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не

можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень статті

46 Конституції України прийнято Закон України “Про прожитковий мінімум”(№

966-XIV від 15.07.1999р.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму,

закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при

реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий

рівень.

Частиною другою статті 1 Закону

України “Про прожитковий мінімум” встановлено, що прожитковий мінімум

визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також

окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп

населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних

осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею другою закону “Про

прожитковий мінімум” визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема

для:

- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та

мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги

сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних

виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;

- формування Державного бюджету України та місцевих

бюджетів.

Тобто з вищезазначеного випливає,

що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати,

мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог

Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на частині 3

статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних

виплат та допомоги  не можуть бути

нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того Державний

бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з

огляду на що, витратна частина бюджету України не може не базуватися на

прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України

-основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є

нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на

основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22

Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути

скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не

допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, встановлена частиною

третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для

визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом

існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути

зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 46 Конституції

України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на

забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,

втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у

старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна

доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян,

які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця

щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є

дітьми війни, на соціальний захист.

Одночасно з цим, відповідно до

статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове

забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного

бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату

щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності

стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в

той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян

на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо

передбачена законом.

Відносини, що склалися між

позивачкою та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту

статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства

України.

Згідно зі ст. 8 Конституції

України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші

нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні

відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції

України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається

звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Звуження змісту прав і свобод

означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які

відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик

права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру

території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно

вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної

характеристики.

Враховуючи те, що позивачка є

дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в

себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на

отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною

соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання

забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Згідно з ч. 2 ст. З Закону України

“Про соціальний захист дітей війни”державні соціальні гарантії дітям війни,

встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими

нормативно-правовими актами.

Саме тому суд дійшов висновку про

неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей

війни виходити з положень Законів України про Державний бюджет України на 2007,

2008 роки, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно

менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно

з іншими Законами України.

Відповідно до Закону України

"Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на

2006 рік" від 19 січня 2006 року № 3367-ІV до статті 110 Закону України

від 20 грудня 2005 року № 3235- IV "Про Державний бюджет України на 2006

рік" було внесено зміни, якими "установлено, що пільги, дітям

війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний

захист дітей війни", запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, -

у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі,

у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом

Верховної Ради України з питань бюджету".

Відповідно до п. 12 статті 71

Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія статті

6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду

України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не

відповідають Конституції України (в тому числі) положення пункту 12 статті 71

Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким

зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей

війни”, з урахуванням статті 111 цього Закону. Також Конституційний Суд звернув

увагу Верховної Ради України, Президента України та Уряду України про

необхідність дотримання положень статей Конституції України, Бюджетного Кодексу

України під час підготовки, ухвалення і введення в дію законів про Держбюджет.

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007

року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд

України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету

Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22,

95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при

підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація

ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні,

відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті

95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані

статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік

правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення

тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон

про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг,

компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий,

п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини).

Законом України “Про Державний

бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України”від 28.12.2007 р. № 107-VI викладено статтю 6 Закону України “Про

соціальний захист дітей війни” у новій редакції, яка діяла з 01.01.2008 року,

згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до

пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної

допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі

надбавки, встановленої для учасників війни. З 01.01.2008 року виплата

зазначеного підвищення до пенсії здійснюється у розмірі 10% прожиткового мінімуму

для непрацездатних осіб.

Рішенням Конституційного Суду

України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41

розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не

відповідають Конституції України (є неконституційними).

У своєму рішенні Конституційний Суд

зазначив, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим

позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин:

зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу I) і вніс до ряду

законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ

II).

Відповідно до ст. 152 Конституції

України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду

України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення

Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст. 8 Кодексу

адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується

принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та

свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість

діяльності держави.

За змістом ст. 6 Закону України

“Про соціальний захист дітей війни”дітям війни пенсії або щомісячне довічне

грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість

пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України “Про Державний

бюджет України на 2006 рік”(ст. 65) затверджено прожитковий мінімум на 2006 рік

на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 350 гривень, з

1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. У статті 62 Закону України

“Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що прожитковий мінімум

осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня -380,00

гривень, з 1 квітня -406,00 гривень, з 1 жовтня -411,00 гривень. Відповідно до

Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”встановлено, що

прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня

-470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня -498 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 73

Закону України “Про Конституційний Суд України" у разі, якщо акти або їх

окремі положення визначаються такими, що не відповідають Конституції

України  (неконституційними), вони

оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним

судом України рішення про їх неконституційність.

Суд приймає до уваги той факт, що

Рішення Конституційного Суду України не мають зворотної дій у часі.

     Згідно до ч. 2 ст. 99 КАС

України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод

та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше,

обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення

своїх прав, свобод чи інтересів.

          Суд приймає до уваги твердження

позивача, про те, що про порушення своїх прав вона дізналася з публікації

газети “Товариш” № 55 (1094) в травні 2008 року. У зв'язку з чим суд поновлює

позивачу строк звернення до адміністративного суду.

          Враховуючи вищенаведене суд приходить

до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. А

тому у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не

відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень

Законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”та "Про

Державний бюджет на 2008 рік", якими були зупинені та змінені положення

чинного законодавства України, на підставі якого позивачу не було нараховано

доплати до пенсії, тому відповідач повинен здійснити нарахування щомісячної

державної соціальної допомоги починаючи з 9.07.2007р. до 01.01.2008р. та з

22.05.2008р. по 31.12.2009р.

Керуючись ст.ст. 99, 100, ч. 3 ст.

160 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Поновити позивачу строк

звернення до адміністративного суду.

2. Позов задовольнити частково.

3. Зобов'язати управління

Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва перерахувати та

сплатити позивачу ОСОБА_1 у повному обсязі невиплачену йому як дитині війни

щомісячну державну соціальну 30% надбавку, в порядку ст. 6 Закону України “Про

соціальний захист дітей”, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007р. та з

22.05.2008року по 31.12.2008року.

3. В іншій частині вимог відмовити.

          На постанову

може бути подана апеляційна скарга в порядку ст. 186 КАС України шляхом подання

заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її

проголошення та наступного подання скарги протягом 20 днів з дня подання заяви

про апеляційне оскарження.

          Постанова набирає законної сили у

порядку встановленому ст. 254 КАС України.

          Суддя                                                                                                

В. І. Келеберда