Постанова

від 17.09.2013 по справі 4/440

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Справа № 4/440 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Відкритого акціонерного товариства "Домобудівна компанія № 1 ім. М. В. Співака"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року

у справі № 4/440

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

до Відкритого акціонерного товариства "Домобудівна компанія № 1 ім. М. В. Співака"

про стягнення 4 453 419,62 грн.

за участю представників

позивача - Гнатюк Л.А.

відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11 квітня 2013 року (суддя Борисенко І.І.) залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року (судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А., Сітайко Л.Г.) у справі № 4/440 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про видачу дублікату наказу по справі № 4/440 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 1 ім. М.В.Співака" (01013, м.Київ, вул. Промислова, 6-А, р/р 26007096037 в АКБ "Аркада" м.Києва, МФО 322335, код 04012738) на користь Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" (м.Київ, вул. Суворова,4/6, р/р 260020160001 в АКБ "Аркада" м.Києва, МФО 322335, код 23527052) 787934 грн. 50 коп. основного боргу, 54399 грн. 86 коп. пені, 1600 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Відкрите акціонерне товариство "Домобудівна компанія № 1 ім. М. В. Співака" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 11 квітня 2013 року скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач зазначив про те, що висновок суду першої інстанції про втрату позивачем оригіналу наказу не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки з матеріалів справи слідує, що даний наказ передано ліквідатору відповідача.

Крім того, відповідач зазначив про те, що відповідно до приписів ст. 120 ГПК України дублікат наказу може бути видано лише у випадку звернення з відповідною заявою до закінчення строку пред'явлення його до виконання, в той час як в даному випадку такий строк закінчився 19.04.2008, а отже, станом на дату звернення позивача до суду з даною заявою (18.02.2013) підстави для видачі дублікату наказу та задоволення заяви позивача у суду першої інстанції були відсутні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09 березня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2005 року, у справі № 4/440 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 787 934,50 грн. основного боргу, 54 399,86 грн. пені, 1 600 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. інформаційних витрат, в решті позову провадження у справі припинене.

19 квітня 2005 року на виконання рішення господарського суду від 09 березня 2005 року, яке набрало законної сили 19 квітня 2005 року, господарським судом міста Києва видано наказ № 4/440.

14 лютого 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про видачу дублікату Наказу.

Зазначена заява обґрунтована наступним, 28 квітня 2012 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Проц В. С. винесено постанову, якою закінчено виконавче провадження по виконанню Наказу у зв'язку з тим, що боржник (відповідач) прийняв рішення про ліквідацію товариства; оригінал Наказу державним виконавцем передано під особистий підпис ліквідатору відповідача Приходько О. М.; у листопаді 2012 позивачу стало відомо про те, що відповідач не перебуває у стані ліквідації; 20 листопада 2012 року позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження, але 04 лютого 2012 року отримав відмову у зв'язку з відсутністю оригіналу Наказу; представники позивача неодноразово виїздили за адресою, наданою державним виконавцем, однак у будинку за адресою: м. Київ, вул. Тампере, 11-А, орендарем приміщення відповідач не значиться.

З огляду викладене вище, позивач зазначає, що є підстави вважати Наказ втраченим, що, відповідно до приписів ст. 120 ГПК України та враховуючи той факт, що, з огляду на приписи ч. 3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", строк пред'явлення Наказу до виконання не пропущений, є підставою для видачі дублікату Наказу.

Суди попередніх інстанцій задовольнили заяву позивача, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступні обставини.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2012 року головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Проц В. С., керуючись п. 7 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 2841765, якою припинив чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення.

З листів Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві № 39/3 від 28 квітня 2012 року, № ДВ-3 3476 від 04 лютого 2013 року, № 3477 від 04 лютого 2013 року вбачається, що оригінал Наказу разом з вищезгаданою постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 2841765 від 28 квітня 2012 року було наручно вручено ліквідатору відповідача Приходько О. М.

У відповідності з ч. 1 ст. 120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України до заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані:

- довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу;

- при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Вимог до змісту і форми заяви про видачу дублікату наказу законом не висувається.

Отже, підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу, а відсутність таких документів є підставою для відмови у видачі дублікату наказу.

Зазначеною нормою суду не надано права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача або державного виконавця наводити причини втрати наказу.

До заяви про видачу дублікату наказу позивачем додано довідку за підписами першого віце-президента та головного бухгалтера позивача, з якої вбачається, що Наказ втрачений та до виконання не пред'явлений.

Отже, Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заява про видачу дублікату Наказу оформлена у відповідності до вимог ст. 120 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про видачу дублікату Наказу.

Щодо посилань відповідача на пропуск строку пред'явлення Наказу до виконання слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №2841765 від 28 квітня 2012 року вбачається, що виконавче провадження закінчено державним виконавцем саме на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", тобто у зв'язку із визнанням боржника (відповідача) банкрутом.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред'явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ч. 4).

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження":

- строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення (ч. 1);

- після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2);

- у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч. 3).

Отже, враховуючи, що позивачем у встановлені законодавством строки Наказ до виконання пред'явлено, закінчення виконавчого провадження було наслідком визнання боржника банкрутом, докази виконання відповідачем Наказу в період перебування його в процедурі банкрутства в матеріалах справи відсутні, в той час як станом на дату звернення позивача до суду з даною заявою відповідач не перебуває в процедурі банкрутства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду попередніх інстанції про те, що станом на дату звернення позивача до суду з заявою про видачу дублікату Наказу строк пред'явлення його до виконання не сплив.

Щодо посилань відповідача на те, що в порушення приписів ст. 64 ГПК України суд першої інстанції не направляв на адресу відповідача ухвалу про призначення справи до розгляду, що позбавило відповідача можливості взяти участь в судовому засіданні та надати письмові пояснення, свої доводи та міркування з приводу заяви позивача, то зазначені доводи відповідача були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та останнім надано їм правову оцінку, з якою погоджується і суд касаційної інстанції.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене вище обставин, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Домобудівна компанія № 1 ім. М. В. Співака" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року зі справи № 4/440 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко