Постанова

від 22.11.2006 по справі 11/300-06-7657а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/300-06-7657А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"22" листопада 2006 р.12 год. 30 хв. м. Одеса

Справа  № 11/300-06-7657А

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                Власової С.Г.

При секретарі          Язикова О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Скворцова О.В., Афанасьєва М.В. (за довіреністю).

від відповідача: Бліжинська І.А., Обод М.П. (за довіреністю).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорний квадрат” до Головного Одеського управління у справах захисту справ споживачів про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ: 14.08.2006 р. за вх. № 9981 Товариство з обмеженою відповідальністю „Чорний квадрат” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного Одеського управління у справах захисту прав споживачів (далі –Відповідач) визнання протиправним та скасування рішення Головного Одеського управління у справах захисту справ споживачів  № 125 від             23.06.2006 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Ухвалою суду від 11.09.2006 р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, залучено Державний комітет України з питань технічного регулювання та економічної політики.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 12.09.2006 р. за вх. № 19594 та 09.10.2006 р. за вх. № 22033 надав письмові пояснення у справі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 12.09.2006 р. за вх. № 19596 надав заперечення на позов

В порядку п. 4 ч. 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі зупинялось ухвалами від 06.10.2006 р. та 06.11.2006 р. до 06.11.2006 р. та 22.11.2006 р. відповідно.

20.11.2006 р. за вх. 26090 до господарського суду надійшли пояснення 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив:

Позивач вказує, що 23.06.2006 р. Головним Одеським управлінням у справах захисту прав споживачів прийнято рішення №125 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю „Чорний квадрат" за порушення ст. 16 Закону України „Про рекламу", а саме за розміщення реклами на зовнішньому рекламоносії без наявності дозволу органу виконавчої влади та у зв'язку із неможливістю встановлення вартості розповсюдженої реклами, згідно до п. 7 ст. 27 Закону накладено штраф у розмірі 4760,00 грн. (280 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Позивач із зазначеним Рішенням не згоден, вважає його протиправним і прийнятим із порушенням Закону та вказує, що Рішення було прийнято на підставі п. 7 ст. 27 Закону через неможливість встановити вартість розповсюдженої реклами. Проте Відповідач, на думку Позивача, не є належним органом, до повноважень якого входить накладення штрафів за п. 7 ст. 27 Закону.

Так Позивач вказує, що відповідно до п. 7 ст. 27 Закону, у випадку неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 НМДГ. Рішення про накладення штрафу згідно п. 7 ст. 27 Закону має повноваження приймати саме спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а не його територіальні органи.

Також Позивач вказує, що аналіз норм Закону України „Про рекламу" свідчить, що у випадках, коли Закон надає повноваження окрім спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів ще й його територіальним органам, про це робиться окрема вказівка у тексті Закону (наприклад п. 4, п. 6 п. 9 ст. 27 Закону).

Відповідно до абзацу 5 п. 1 Указу Президента України „Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. №1572/99, до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Пункт 5 вказаного Указу Президента України „Про систему центральних органів виконавчої влади" встановлює, що центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються і ліквідуються в порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 1 Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт), затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2003 р. №225/2003, Держспоживстандарт є центральними органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України. Держспоживстандарт України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.

Згідно до п. 1 Положення про головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у м. Києві (далі - Управління), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 09 жовтня 2003 р. №169, такі управління підпорядковуються Держспоживстандарту та є його територіальними органами. Управління входять до системи органів Держспоживстандарту і в межах своїх повноважень здійснюють державний захист прав споживачів.

Аналізуючи положення ст.ст.6,19 Конституції України  та ст. 10 Закону України „Про державну службу", Позивач стверджує, що спеціально уповноваженим центральним органом у сфері захисту прав споживачів, що відповідно до п. 7 ст. 27 Закону має правові підстави приймати рішення про накладення на рекламодавців та розповсюджувачів реклами у разі неможливості встановити вартість реклами, розповсюдженої з порушенням - є Держспоживстандарт.

На підставі вищезазначеного Позивач вважає, що Рішення № 125 від 23.06.2006 р. прийнято Відповідачем у порушення порядку, визначеного п. 7 ст. 27 Закону та з перевищенням повноважень, наданих йому законодавством, у зв'язку із чим підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 12.09.2006 р. за вх. № 19596 надав заперечення на позов, в яких зазначає, що Рішенням Управління № 125 від 23.06.2006 р. за порушення законодавства про рекламу на Позивача накладено штраф у розмірі 4 760,00 грн. (280 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Штраф було накладено за порушення Позивачем вимог ст. 16 Закону України „Про рекламу" в частині розміщення реклами на зовнішньому рекламоносії без наявності відповідного дозволу, на підставі ч. 7 ст. 27 вказаного Закону.

Відповідач вказує, що Згідно з ч. 6 ст. 27 Закону України „Про рекламу" за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 8 ст. 27 Закону рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Таким чином, Відповідач наполягає на тому, що з системного аналізу положень ч. 6, 7 та 8 ст. Закону України „Про рекламу" вбачається , що лише штраф у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян має право накладати виключно спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону „Про рекламу" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України...

Вказаний порядок встановлено Постановою КМ України № 693 від 26.05.2004 р. „Про затвердження порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу". Відповідно до п. 1 цього Порядку він регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту України та його територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету України і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Згідно з п. 8 вказаного Порядку накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Комітету та їх заступники. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживстандарту.

Таким чином, Відповідач вказує, що відповідно до положень зазначених вище нормативно-правових актів, накладати штрафи за порушення законодавства про рекламу мають право уповноважені посадові особи Держспоживстандарту України та уповноважені посадові особи його територіальних органів. При цьому рішення про накладення штрафу у розмірі 300 і    більше    неоподатковуваних    мінімумів    доходів    громадян    приймається    виключно уповноваженими посадовими особами Держспоживстандарту України.

Відповідач також зазначає, що Рішенням Управління № 125 від 23.06.2006 р. на Позивача було накладено штраф у розмірі 4760,00 грн., що дорівнює 280 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян. Вказане рішення підписане заступником начальника Управління Федосєєвою Н.В. та прийнято на підставі рішення Апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. по справі № 6/346-05-10903А.

З огляду на вищенаведене Відповідач, вважає рішення Управління № 125 від 23.06.2006 р. правомірним та прийнятим у межах повноважень Управління, як територіального органу Держспоживстандарту України.

Позивач, в наданих 12.09.2006 р. за вх. № 19594 та 09.10.2006 р. за вх. № 22033 письмових поясненнях  дає оцінку  доводам Відповідача та додатково обґрунтовує заявлені вимоги.

Державний комітет України з питань технічного регулювання та економічної політики залучений судом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, 20.11.2006 р. за вх. № 26090 направив до суду пояснення з яких вбачається , що  Позивачем у місті Одесі було розміщено рекламу на зовнішньому рекламоносії без відповідного дозволу робочого органу, чим порушено порядок розміщення реклами.

За це порушення, відповідно до ч.4 ст. 27 Закону України "Про рекламу" передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі чотирикратної вартості розповсюдження реклами.

Згідно ст. 26 Закону України „Про рекламу” контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. Частиною 7 ст.27 Закону України „Про рекламу” встановлено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.10 Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2003 року № 225/2003 Держспоживстандарт України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи.

У зв'язку з неможливістю встановлення вартості розповсюдження реклами, Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів (Відповідач) було накладено штраф на Позивача у розмірі 4760,00 гривень (280 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Враховуючи те, що ч. 7 ст. 27 Закону України „Про рекламу” не встановлює виключних повноважень центрального органу, Державний комітет України з питань технічного регулювання та економічної політики вважає дії Відповідача при накладенні штрафу на Позивача  правомірними.

          Дослідивши матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов висновків про необґрунтованість позовних вимог  з огляду на наступне:

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (п. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. у справі 6/346-05-10903А, яка набрала законної сили з 26.05.2006 р., встановлено (а.с.36), що 20.05.2006 р. Управлінням складений акт перевірки дотримання законодавства про рекламу № ОР-0375, в якому встановлено, що ТОВ „Чорний квадрат” порушені вимоги п. 1, 2 ст. 16 Закону України „Про рекламу” та „Правила розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі”, оскільки зовнішня рекламна конструкція типу „бег-лайт” (3мх4м) по вул. Дніпропетровської дороги кут Заболотного розміщена без наявності належним чином одержаного дозволу виконавчого органу міської ради з порушенням вимог щодо техніки безпеки, з перекриванням відомості світлофорних об'єктів, без заглиблення фундаменту наземної конструкції.

Разом з тим, під час розгляду справи Управлінням здійснювалися  заходи щодо  встановлення вартості розповсюдженої ТОВ „Чорний квадрат” реклами (письмові пояснення представника ТОВ „Чорний квадрат” Управлінню від 03.06.2005р., запит Управління до  Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами від 25.05.2005р. №1066/8), а також заходи щодо усунення встановлених порушень ТОВ Чорний квадрат” (лист Управління до  Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами від 27.05.2005р. №1096/8).

Також зазначеною постановою було встановлено, що ТОВ „Чорний квадрат” не надало даних щодо вартості розміщеної без дозволу реклами.

У відповідності до Постанови Одеського апеляційного господарського суду та Закону України „Про рекламу” Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів винесено рішення № 125 від 23.06.2006 р. про накладення на ТОВ „Чорний квадрат” на підставі ст. 27 Закону –штрафу у розмірі 4760,00 грн. (280 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Твердження Позивача про те, що Рішення № 125 від 23.06.2006 р. прийнято Відповідачем у порушення порядку, визначеного п. 7 ст. 27 Закону та з перевищенням повноважень, наданих йому законодавством, у зв'язку із чим підлягає скасуванню в повному обсязі, судом до уваги не приймається, оскільки спростовується нижченаведеним.

Відповідно до п. 1 Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2003 р. №225/2003, Держспоживстандарт є центральними органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України. Держспоживстандарт України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.

Згідно до п. 1 Положення про головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у м. Києві, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного                                       регулювання та споживчої політики України від 09.10.2003 р. № 169, такі управління підпорядковуються Держспоживстандарту та є його територіальними органами. Управління входять до системи органів Держспоживстандарту і в межах своїх повноважень здійснюють державний захист прав споживачів.

Головні  обласні управління у справах захисту прав споживачів утворюються на території областей, населення яких становить 2 млн. і  більше чоловік. Управління забезпечують реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону. Управління входять до системи органів Держспоживстандарту України і в межах своїх повноважень здійснюють державний захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України „Про рекламу” розміщення   зовнішньої   реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів (ч. 1 ст. 26 Закону України „Про рекламу”).

Відповідно  до ч. 7 ст. 27 Закону України „Про рекламу” у  разі  неможливості   встановлення   вартості   реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення  про  накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (ч. 8 ст. 27 Закону України „Про рекламу”).

Накладати   штрафи   на   рекламодавців,   виробників   та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Комітету та їх заступники.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживстандарту (п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693).

Враховуючи, вищевикладене, Відповідач приймаючи рішення № 125 від 23.06.2006 р. про накладення на Позивача штрафу у розмірі 4760,00 грн. (280 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за порушення Позивачем ст. 16 Закону України „Про рекламу”, діяв у межах наданих йому чинним законодавством повноважень.

З огляду на викладене, з урахуванням усіх обставин справи, доводів сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, як необґрунтовані та такі, що протирічать  діючому законодавству України.

                    Керуючись ст.ст. 87, 89, 94, п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          В позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Постанову складено у повному обсязі 27.11.2006 р.