Ухвала

від 12.09.2013 по справі 815/3857/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 р.Справа № 815/3857/13-а

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Кранц» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ «Кранц» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 19944,44 грн. та пені за порушення термінів їх сплати в сумі 131,67 грн., посилаючись на те, що в порушення ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році.

ТОВ «Кранц» проти позову заперечило, зазначивши, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення, зокрема, протягом 2012 року до Березівського районного центру зайнятості товариством подавались звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій, до яких не встановлювались особливі вимоги та які є придатними для працевлаштування інвалідів, однак інваліди на роботу до відповідача не направлялися. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2013р. позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин справи та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що звітування перед Державною службою зайнятості є звичайним обов'язком статистичної звітності, який виконує підприємство, а виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів це норма, визначена чинним законодавством, за невиконання якої підприємство сплачує адміністративно-господарські санкції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.8 ст.69 ГК України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон).

Відповідно до ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч.3 ст.18 Закону, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочі місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічні гарантії, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до поданого звіту форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік та виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача 18 чол., ТОВ «Кранц» повинно було створити 1 робоче місце та працевлаштувати на ньому інваліда, однак у відповідача протягом 2012 року середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів склала 0 чол.

Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Однак, обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає лише після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів. При відсутності такої інформації, органи, визначені статтею 18 цього Закону, не можуть скористатися своїми правами.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи, організації повинні щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані про наявність вільних робочих місць. Вся інформація подається у формі звіту 3-ПН.

З матеріалів справи вбачається, ТОВ «Кранц» щомісячно подавало до Березівського районного центру зайнятості звітність форми 3-ПН протягом 2012 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних звітів (а.с.34-42).

Поряд з цим, товариство розміщувало оголошення для жителів с.Кудрявка про запрошення на постійну роботу до ТОВ «Кранц» інваліда з оплатою згідно штатного розпису на підсобні роботи (а.с.55).

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій колегія суддів виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Таким чином, оскільки роботодавець - ТОВ «Кранц» , вжив усіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, то застосування адміністративно-господарських санкцій до нього за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є незаконним, через що заявлений адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.