Рішення

від 17.09.2013 по справі 4133-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.2013 Справа № 5002-21/ 4133-2012 За позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Транс»

про стягнення 1 073 326, 93 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача - Бухтіярова О.А., довіреність № 563 від 29.12.2012, представник.

Від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Транс», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №163/S від 24 червня 2008 року у розмірі 1 073 326,93 грн., а саме: 830 584,54 грн. заборгованість за кредитом; 218 492,42 грн. - заборгованість за відсотками; 24 249,97 грн. - пеня. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 21 466,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається не невиконання відповідачем умов кредитного договору № 163/s в частині оплати кредиту та відсотків за користування кредитом.

28.12.2012 на адресу Господарського суду Автономної республіки Крим від Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» надійшла заява про забезпечення позову за вих. № 2173/02 від 28.12.2012, у якій позивач просить застосувати заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, яке належить відповідачу на праві власності, в межах суми стягнення - 1 073 326,93 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.2013 надав суду клопотання с проханням призначити по справі судову бухгалтерську експертизу, оскільки необхідні спеціальні знання для встановлення вірної суми заборгованості за спірним кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2013 по господарській справі № 5002-21/4133-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Транс» про стягнення 1 073 326,93 грн. була призначена економічна експертиза, проведення якої доручено експерту Кострубі Анастасії Сергіївні (свідоцтво експерта № 1525), що працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата», та провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 30.01.2013 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

02.09.2013 від експертного закладу на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшли матеріали справи № 5002-21/4133-2012 з висновками економічної експертизи № 9/343-2012.

02.09.2013 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата» надійшло клопотання с проханням відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата» судові витрати у розмірі 12 995, 60 грн., пов'язаних з проведенням судової економічної експертизи, відповідно до калькуляції № 198 від 30.08.2013.

Ухвалою від 03.09.2013 суд поновив провадження по справі та призначив справу до слухання.

16.09.2013 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову № 1343/02 від 16.09.2013 с проханням зобов'язати відповідача передати Публічному акціонерному товариству «МАРФІН БАНК» транспортні засоби на відповідне зберігання у зв'язку з існуючої вірогідністю утруднення виконання майбутнього рішення суду.

Суд не розглядає заяву про забезпечення позову по суті у зв'язку з відсутністю сплати судового збору. Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову судовий збір справляється в сумі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно з пунктом 2.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, якщо господарським судом розглянуто і відхилено заяву про вжиття запобіжних заходів або про забезпечення позову, то за подання іншої заяви з тих же питань заявник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах. Використання з цією метою первісного документа про сплату судового збору не допускається.

Проте позивачем судовий збір за подання заяви № 1343/02 від 16.09.2013 про забезпечення позову не сплачено.

Представник позивача в судовому засіданні 17.09.2013 надала суду письмові пояснення с проханням задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки розрахунки банку були підтверджені висновками судової економічної експертизи.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином - ухвала Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.09.2013 надсилалась за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак на день слухання справи повідомлення про вручення та ухвала повернулись на адресу суду без вручення з поштовою позначкою - «за закінченням терміну зберігання». Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву відповідач не надіслав.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

24.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Транс» було укладено кредитний договір № 163/S.

Відповідно до пункту 1.1 договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді непоновлюванної кредитної лінії на суму 137 860, 23 дол. США з 24.06.2008 і терміном погашення по 24.06.2013 включно зі сплатою у валюті кредиту 12,5 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пеню та штраф, які будуть передбачені умовами цього договору. У випадку виконання банком доручення позичальника по сплаті страхових платежів згідно п. 3.1.3. даного договору, перерахована банком в рамках виконання цього доручення сума повинна бути сплачена позичальником на позичковий рахунок протягом 30 календарних днів с дати її перерахування банком на користь страхової компанії.

Згідно з пунктом 1.3. договору видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень заявок, отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами цього договору, шляхом перерахування коштів позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в банку. Також видача коштів за кредитом відбувається у разі необхідності виконання банком доручення позичальника згідно п. 3.1.3 даного договору .

Відповідно до пункту 3.2.2. договору позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 1.1., 5.1., 5.2. даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. Сплатити банку комісії відповідно до пункту 5.7. договору (пункт 3.2.4. договору).

Пунктом 3.2.10. договору встановлено, що позичальник зобов'язується погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотки, комісії й неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, зазначеної в повідомленні банку, передбаченого п. 3.3.2 даного договору. Повністю повернути кредити до дати. Зазначено в п. 1.1. договору відповідно до графіку (пункт 3.2.12. договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.1., 3.2.2. даного договору, позичальник сплачує відсотки в розмірі, відповідно з п. 1.1. цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 18.06.2009 до договору розділ 1 кредитного договору викладений в новій редакції. Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді мультивалютної непоновлюваної кредитної лінії на суму 1 778 606,66 гривень з 24.06.2008 і терміном погашення по 24.06.2014 включно зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 19,0 % річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за основним боргом за кредитом по траншах у національній валюті України.

27.01.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Транс» було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору.

25.06.2010 було укладено додаткову угоду № 3.

20.09.2010 у зв'язку з ліквідацією філії банку у м. Сімферополі між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Транс» було укладено додаткову угоду № 5 від 20.09.2010.

12.08.2011 у зв'язку зі зміною найменування банку з Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк» на Публічне акціонерне товариство «Марфін банк» було укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору.

Позивачем на виконання умов договору, згідно з меморіальним ордером № 19 від 18.06.2009, було надано відповідачу транш в розмірі 848 584, 54 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору за ним утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 830 584, 54 грн. та 218 492, 42 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, що також підтверджується висновком судової економічної експертизи № 9/343-2013 від 30.08.2013.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів погашення виниклої заборгованості.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24 249, 97 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 1.1., 3.2.2, 5.1, 5.2. даного договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.1., 3.2.12, 3,3.2 цього договору, комісій, передбачених п. 5.7. даного договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, на рахунок банку. У випадку надання кредиту в іноземній валюті пеня сплачується у грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату нарахування пені.

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, що передбачено статтею 547 Цивільного кодексу України.

Стаття 343 Господарського кодексу України передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 546/96-ВР від 22.11.1996 встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору та за проведення судової експертизи підлягають віднесенню на відповідача.

В судовому засіданні 17.09.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 20.09.2013.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Транс» (вул. Гречеська, буд. 16, м. Сімферополь, АР Крим, 95049; ідентифікаційний код 34896895, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» (вул. Леніна, 28, м. Іллічівськ, Одеська обл., 68003; ідентифікаційний код 21650966, рахунок № 32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) 830 584, 54 грн. заборгованості за кредитом; 218 492, 42 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 24 249, 97 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 21 466, 54 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Транс» (вул. Гречеська, буд. 16, м. Сімферополь, АР Крим, 95049; ідентифікаційний код 34896895, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата» (вул. Леніна, 12, оф. 6, м. Сімферополь, 95001, ідентифікаційний код 37860012, р/р 26006060922412 в ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Сімферополі, МФО 384436) судові витрати в розмірі 12 995, 60 грн., пов'язані з проведенням судової економічної експертизи.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова