Рішення

від 17.09.2013 по справі 914/2747/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2013 р. Справа № 914/2747/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайндсток (Україна) Лімітед», с. Верин, Миколаївський район

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність «Асклепіес Холдінгс», с. Ріпчиці, Дрогобицький район

про: стягнення 71 253,07 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Фрусенко А.О. - дов. №б/н від 15.07.2013 р.,

до відповідача: Заремба О.О. - дов. №1/28 від 28.06.2013 р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайндсток (Україна) Лімітед» до Товариства з обмеженою відповідальність «Асклепіес Холдінгс» про стягнення 71 253,07 грн. Ухвалою від 17.07.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.07.2013р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 17.09.2013 р. представник позивача з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 41 403,74 грн. основну заборгованість та судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

В судове засідання 17.09.2013 року представник відповідача з'явився,проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві, який від подав 29.07.2013 року через канцелярію суду і в якому позовні вимоги позивача заперечує повністю та просить відмовити в їх задоволенні, у зв'язку з тим, що в порушення умов договору оренди нерухомого майна від 09.10.2012 року, орендодавець з березня 2013 року по 22 травня 2013 року чинив перешкоди відповідачу у користуванні майном, що знаходилося в оренді у ТзОВ „Асклепіес Холдінгс", а також в суборенді ФГ „Фруктово-Трейд" (згідно з договорами суборенди №1 та №2 від 25.10.2012 року), а відтак на підставі ч.6 ст.762 ЦК України відповідач повинен бути звільнений від орендної плати. По даному Договору. Суд прийняв зменшення позовних вимог.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних обгрунтованих клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні 17.09.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Судом встановлено, що 09.10.2012 року між ТзОВ "Хайндсток (Україна) Лімітед" (далі по тексту - позивач) та ТзОВ "Асклепіес Холдінг" (далі по тексту - відповідач), укладено договір оренди рухомого майна (далі по тексту - Договір).

Згідно пп.1.1. п.1. Договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) зобов'язується прийняти у тимчасове платне володіння та користування на умовах оренди сільськогосподарську техніку (надалі за текстом іменовану як Об'єкт), з метою використання в господарській діяльності орендаря, а саме: - вилковий навантажувач Lansicpg1251ng Linde H25D серійний номер 351С12018525/1993 в кількості 1 штука - залишковою балансовою вартістю - 38518,50 грн.; - телескопічний навантажувач JCB 525.58 серійний номер 569371, двигун 612132Х, реєстраційний номер 12036ВС, рік випуску 1993 в кількості 1 штука - залишковою балансовою вартістю - 189000 грн; - вилковий навантажувач Mitsubishi FG 30N в кількості 1 штука - залишковою балансовою вартістю - 126000 грн.; - машинe для сортування картоплі Tong Peal 1800 в комплекті, серійний номер 20078599, рік випуску 2007 в кількості 1 штука - залишковою балансовою вартістю - 426573,78 грн.

Згідно пп.1.6. п.1. Договору, об'єкт за цим договором може бути використано для сортування в приміщенні та поза ним максимально 900 тон картоплі, а також розвантаження, зберігання та перевантаження до 300 тон насіневої картоплі.

Відповідно до пп.2.1.1. п.2. Договору, Орендар вступає у володіння та користування об'єктом з дати підписання Договору. Орендодавець повинен надати орендодавцю можливість вступу у володіння та користування Об'єктом з дати підписання Договору та за місцем фактичної адреси Орендодавця. Передача Об'єкта Орендарю у строкове володіння та користування оформляється Сторонами шляхом підписання акту прийому - передачі. В акті прийому - передачі вказується технічний стан Об'єкта на дату його передачі Орендарю.

Згідно пп.2.1.3. п.2. Договору, датою початку строку оренди Об'єкта, а відповідно і датою, з якої нараховується орендна плата, Сторони вважатимуть дату підписання акту прийому-передачі Об'єкта в оренду.

Сторони погодили, що відповідач одержує Об'єкт у користування на умовах оренди на строк до 9 травня 2013 року ( пп.3.1. п.3. Договору).

Виходячи з пп.4.1. п.4. Договору, орендна плата нараховується за весь фактичний термін оренди, що розпочинається з дати підписання акту прийому-передачі Обєкта в користування, як це передбачено в пункті 2.1.3. цього Договору, та завершується датою повернення Обєкта орендодавцю (позивачу), як це передбачено в пункті 2.2 Договору.

У пп.4.2. п.4. Договору, узгоджено, що за використання Обєкта, зазначеного в п.1.1. цього Договору, незалежно від результатів господарської діяльності орендаря (відповідача), встановлено щомісячну орендну плату в гривнях в сумі, яка еквівалентна 1400 доларів США згідно офіційного курсу долару США, встановленого НБУ на останній робочий день місяця, в тому числі ПДВ. У випадку необхідності розрахунку суми орендної плати за термін, який менший одного місяця, сторони домовились проводити відповідні обчислення з розрахунку, що місяць складається з 30 днів.

У відповідності до пп.4.3. п.4. Договору, витрати пов'язані із страхуванням цивільної відповідальності Об'єкта, а також сплата податків, зборів та інших обов'язкових платежів передбачених для власників та наймачів транспортних засобів, проведення технічного огляду здійснюється згідно з чинним законодавством України за рахунок Орендодавця.

Згідно пп. 4.4. п.4. Договору оплата за надані послуги з оренди здійснюється щомісяця протягом 10 календарних днів з дати видачі акту виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач за актом приймання - передачі від 19.10.2012 р., передав відповідачу Об'єкт оренди - рухоме майно зазначене п.1.1. п.1 Договору. Зазначений акт підписаний сторонами Договору.

В порушення умов Договору відповідач не сплачував орендну плату згідно виставлених позивачем рахунків з лютого 2013 р. до 22 травня 2013 р., внаслідок чого виникла основна заборгованість перед позивачем в сумі 41 403,74 грн.

На день розгляду справи заборгованість по орендній платі у сумі 41 403,74 грн. - відповідачем не погашена, доказів оплати суду не представлено.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності оглянувши оригінали документів, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.286 Гогсподарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На виконання пп.2.1.1. п.2. Договору позивач за Актом приймання-передачі від 19 жовтня 2012 року передав відповідачу Об'єкт зазначений в пп.1.1. п.1. Договору. Відповідно до пп.4.1. п.4. Договору початком терміну оренди слід вважати 19.10.2012 року.

Відповідно до пп.3.1. п.3. Договору, відповідач одержав Об'єкт у користування на умовах оренди на строк до 9 травня 2013 року,а відтак, оскільки доказів укладення нового договору оренди Об'єкта суду не надано, то закінченням терміну договору оренди слід вважати 09.05.2013 року.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що позивачу та правоохоронним органам надсилались листи з приводу чинення перешкод у користуванні майном, що знаходилося в оренді.

Відповідно до ч.5 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. Доказів надсилання відповідних претензій відповідачем суду не надано.

Одним із додатків до відзиву є акт про перешкоджання доступу до власного майна, складений 07.05.2013 року у с.Верин Миколаївського району Львівської області складений в присутності представників позивача Проціва Ю.О. (особа, яка підписала позовну заяву), відповідача та представника „Всеукраїнської правозахисної організації землевласників та землекористувачів", скріплений підписами вищезазначених осіб. Відтак, судом встановлено, що Нерухоме майно перебувало у фактичному користуванні відповідача до 07.05.2013 року.

У ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу зазначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, відповідач звільняється від плати за період з 07.05.2013 року. по 09.05.2013 року.

Відповідач не надав суду доказів сплати орендної плати за користування Об'єктом оренди за період оренди з лютого 2013 року по 7 травня 2013 року.

Суд здійснивши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі встановив таке:

Позивачем здійснено правильний розрахунок заборгованості по орендній платі за період з лютого по квітень 2013 року. Проте, з врахуванням вищенаведеного, ним допущена помилка при розрахунку заборгованості по орендній платі за травень 2013 року.

Суд здійсниши перерарахунок заборгованості по орендній платі за період з 1 лютого по 7 травня 2013 року, встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем складає за цей період 36 180,67 грн., яку слід стягнути 5 223,07 грн. з відповідача на користь позивача. Відповідач в частині стягнення заборгованості по орендній платі слід відмовити позивачу, як у безпідставно нарахованій.

В силу положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дана позиція також підтверджується роз'ясненнями викладеними в п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 р. №7, де зазначено наступне: «правило ст.49 ГПК України, щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою».

Таким чином з відповідача підлягає до стягнення сума 873,63 грн. в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1,2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат та немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. А тому, сума судового збору в розмірі 4,50 грн. підлягає до повернення позивачу, як зайво сплачена, так як позивачем сплачено 1 725,00грн. судового збору, що вбачається із платіжного доручення №632 від 29.04.2013 р. на суму 900,00 гр. і платіжним дорученням №665 від 04.07.2013 р. на суму 825,00 грн.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асклепіес Холдінг" (адреса: вул. Біласа і Данилишина, 53, с.Ріпчиці, , Дрогобицького району Львівської області, ідентифікаційний код 37248738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайндсток (Україна) Лімітед" (адреса: вул. Зелене, 3А, с.Верин, Дрогобицького району, Львівської області, ідентифікаційний код 34695913) заборгованість по орендній платі в сумі 36 180,67 грн. та 1503,46 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути позивачеві - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайндсток (Україна) Лімітед" (адреса: вул. Зелене, 3А, с.Верин, Дрогобицького району, Львівської області, ідентифікаційний код 34695913) з державного бюджету 4,50 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 632 від 29.04.2013 року .

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.09.2013 р.

Суддя Долінська О.З.