Постанова

від 18.09.2013 по справі 910/10327/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. Справа№ 910/10327/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі : Мациборко Т.І.

за участю представників сторін

від позивача: Мильков В.Л. (директор);

від відповідача: Вовк О.М. (представник за довіреністю),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра-В"

на рішення Господарського суду м. Києва від 25.06.2013р.

у справі № 910/10327/13 (суддя: Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-туристичний центр в Парковом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра-В"

про розірвання договору та стягнення 42919,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Еколого-туристичний центр в Парковом" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра-В" (далі - відповідач) про розірвання договору №172 від 15.02.12р. у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо передачі у власність товару у строк, зазначений договором та стягнення з відповідача на користь позивача 39610,96 грн. передоплати за товар, згідно договору №172 від 15.02.12р. та 3308,63 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/10327/13 позов задоволено повністю: розірвано договір №172 від 15.02.12р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Еколого-туристичний центр в Парковом" та товариством з обмеженою відповідальністю "Тетра-В". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра-В" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-туристичний центр в Парковом" заборгованість в сумі 39610,96 грн., пеню в сумі 3308,63 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що між сторонами був укладений договір поставки № 172 від 15.02.2012 року, за яким позивач свої зобов'язання виконав, здійснивши попередню оплату товару, однак відповідач товар поставив не в повному обсязі у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 39 610,96 грн., у зв'язку з чим прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетра-В" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2013р. у справі №910/10327/13 та відмовити в задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи. Крім того, апелянт зазначає, що розгляд справи було здійснено за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. у справі №910/10327/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.02.2012р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №172 (далі -договір) (а.с.11), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання відповідача виготовити та поставити, а позивача прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, відповідно до рахунку-фактури або специфікацій до даного договору.

За умовами зазначеного договору, асортимент, кількість, ціна та строки поставки товару обумовлюються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору). Позивач приймає товар згідно видаткових накладних або інших документів, передбачених для даного виду товару (п.2.2. договору). Загальна сума цього договору визначається як сума вартості всіх партій товару, що поставляються Відповідачем Позивачу за весь період дії цього договору (п.3.1. договору). Згідно з п.3.2. умови оплати - згідно специфікацій до цього договору.

Згідно п.4.1. договору за порушення строків поставки або недопоставку товару, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно з додатком №1 до договору №172 від 15.02.2012р. специфікація товару велюрові тапочки з відкритим носком з логотипом в кількості 5000 пар за ціною 9,17 грн. без ПДВ, загальною вартістю 55000,00 грн. в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.2 специфікації №1 термін поставки 120 календарних днів після підписання специфікації та попередньої оплати.

Згідно з п.3 специфікації порядок розрахунку: 70% суми замовлення позивач сплачує в термін 3 днів після підписання специфікації, яка складає 38500,00 грн., в т.ч. ПДВ 6416,67 грн.; оплата 30% суми замовлення позивач сплачує в термін 3 днів після підписання видаткових накладних на поставку товару, яка складає 16500,00 грн., в т.ч. ПДВ 2750,00 грн.

Позивач на виконання умов договору сплатив відповідачу кошти в сумі 55000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 06.03.2012р. (а.с.12).

Відповідач в свою чергу товар згідно договору №172 від 15.02.2012р. товар поставив частково, на загальну суму 15389,04 грн., що підтверджується видатковими накладними (наявні в матеріалах справи).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи 22.01.2013р. позивач направив на адресу відповідача лист (а.с.17), в якому вимагав протягом 5 банківських днів з моменту отримання листа повернути 39611,00 грн. суму основного боргу та сплатити 3223,14 грн. подвійної облікової ставки НБУ за недопоставлений товар. 22.01.2013р. Позивач направив на адресу Відповідача лист разом з додатковою угодою до договору №172 від 15.02.2012р.

Відповідач вищезазначені листи залишив без задоволення та відповіді.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи що позивач свої зобов'язання за договором поставки № 172 виконав в повному обсязі, в той час як відповідач в повному обсязі товар не поставив та за ним є заборгованість в розмірі 39 610, 96 грн., суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що невиконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару є порушенням ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 39610,96 грн.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.1. договору за порушення строків поставки або недопоставку товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, колегія суддів, перевіривши розрахунок суми пені, погоджується з розрахунком позивача, що пеня підлягає стягненню в сумі 3308,63 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання спірного договору №172 від 15.02.2012р., оскільки позивач здійснив попередню оплату товару у повному обсязі, а відповідач товар поставив частково у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 39610,96 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Так, відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що розгляд справи було здійснено за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про судове засідання, оскільки матеріали справи (а.с. 4) містять поштове повідомлення з відміткою відповідача про отримання ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у даній справі та її призначення на 25.06.2013р., (день винесення спірного рішення).

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку а тому обґрунтовано задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року у справі № 910/10327/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра-В" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013року у справі №910/10327/13 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/10327/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.