Постанова

від 19.08.2013 по справі 804/9846/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 р. Справа № 804/9846/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріМакаревич К.В. за участю: представника позивача КомликаО.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Торговий Дім «РАПІД» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 р. №0001222201 та №0001232201, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торговий Дім «РАПІД» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 01.07.2013 р. №0001222201 про визнання ПП «ТД «РАПІД» грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 10629,90 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 01.07.2013 р. №0001232201 про визнання ПП «ТД «РАПІД» грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 13393,65 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення, які виніс відповідач є незаконними та такими, що порушили права та законні інтереси позивача, тому вони підлягають визнанню недійсними та скасуванню, оскільки господарські операції були здійснені, що підтверджується первинними документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року було замінено відповідача по справі Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на її правонаступника - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 19.08.2013 року через канцелярію суду від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак доказів поважності причин не прибуття в судове засідання до суду не надав. Таким чином, згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В тому числі, відповідачем до суду подано заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що висновки викладені в акті перевірки є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи, отже, податкове-повідомлення рішення винесено правомірно і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідно до наказу «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «ТД «Рапід» (реєстраційний номер облікової справи платника податку 34310609)» №617 від 23.05.2013 року, направлення на перевірку №360/221 від 23.05.2013 року, виданих Нікопольською об'єднаною ДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «ТД «Рапід» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» (код 34914473) за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 роки у фактичних періодах їх здійснення.

За результатами перевірки складений акт від 06.06.2013 року за №1587/221/34310609 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «ТД «Рапід» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 роки у фактичних періодах їх здійснення.

Згідно із висновками викладеними в акті перевірки встановлено порушення ПП «ТД «Рапід», а саме: не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «ТД «Рапід» із постачальником ТОВ «Ривс» (код 34914473), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, внаслідок чого ПП «ТД «Рапід» порушено ст. 185, ст. 186, ст.188 , п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 занижено податок на додану вартість на суму 7 086,60 грн., в тому числі березень 2012 р. у сумі 7 086,60 грн. та п.135.1, пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року всього у сумі 8 929,10 грн., у тому числі 1 квартал 2012 року у сумі 8 929,10 грн..

На акт перевірки від 06.06.2013 року були подані заперечення від 17.06.2013 року, згідно статті 86 Податкового кодексу України, рішенням про результати розгляду заперечень від 25.06.2013 року №16773/10/22-215 висновки акту визнані такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки від 06.06.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення №0001222201 від 01.07.2013 року, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10629,90 гривень та №0001232201 від 01.07.2013 року на загальну суму 13393, 65 гривень з податку на прибуток.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Так, в ході документальної перевірки встановлено взаємовідносини між ПП «ТД «Рапід» та ТОВ «Ривс», згідно договору поставки №192 від 19.03.2012 року ТОВ «Ривс» (Продавець) зобов'язується передати у власність, а ПП «ТД «Рапід» (Покупець) прийняти та оплатити товар згідно товарних накладних по кожній партії товару.

На виконання умов договору на адресу ПП «ТД «Рапід» згідно видаткових та податкових накладних було поставлено ТОВ «Ривс» товарно-матеріальні цінності, а саме: ланцюг ПР 50,8. При цьому, згідно умов договору №192 від 19.03.2012 року: Продавець поставляє товар Покупцю на умовах само вивозу.

ПП «ТД «Рапід» заключив договір про надання транспортних послуг №12/01 від 01.01.2012 року з ФОП ОСОБА_4 та згідно товарно-транспортних накладних, які зазначені в акті перевірки ФОП ОСОБА_4 здійснював перевезення товару.

До суду також надано журнал реєстрації довіреностей за 2012 рік та договір від 01.02.2012 року №1/02-12 оренди приміщення для використання під виробниче приміщення та докази подальшої реалізації товарі у власній господарській діяльності.

На протязі перевіряємого періоду позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Ривс» грошові кошти на загальну суму 42519,60 гривень, в тому числі ПДВ 7086,60 гривень. Розрахунки проводились в безготівковій формі та заборгованості не має, що підтверджується платіжними дорученнями наданими до перевірки.

Перевіркою встановлено, що позивач використав отриманні товари від ТОВ «Ривс» у власній господарській діяльності, а саме передавало ТОВ «Інструментально-механічний завод» для їх обробки, згідно договору від 05.05.2010 року №5/05-10 про надання технологічних послуг. При цьому до перевірки надано такий договір, додаткову угоду до нього №2-13, акти приймання-передачі матеріалів та товарно-транспортні накладні на перевезення товару ФОП ОСОБА_4.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, відповідачем було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із ТОВ «Ривс», на підставі висновків акту перевірки від 21.12.2012 року №7211/224/34914473 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку, оскільки в ході перевірки не встановлено факту поставок товару по ланцюгу до ТОВ «Ривс» та у зв'язку з ненаданням до перевірки сертифікату якості на товар, а саме ланцюг ПР 50,8, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні складені з недоліками.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, по операціях з придбання товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових та видаткових накладних в акті перевірки відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином до суду позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. За даними договорами було придбано товари, які використовувалися позивачем відповідно до основної діяльності підприємства та використанні згідно господарської діяльності позивача. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, в тому числі судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

За таких обставин окремі недоліки в оформленні первинних документів, а саме в товарно-транспортних накладних та ненадання сертифікату якості не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та бути самостійною підставою для визнання нереальності укладення договорів. При тому, що фактичне отримання товару мало місце, що підтверджується первинними документами наданими до перевірки та до суду, в тому числі податковим органом визнається використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Тобто фактичне здійснення господарської операції відбулось.

Також, 26.03.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі №804/1873/13-а винесено постанову, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Ривс», за результатами якої складено акт від 21.12.2012 року №7211/224/34914473, яка набрала законної сили згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 року №0001222201 та №0001232201, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Торговий Дім «РАПІД» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 р. №0001222201 та №0001232201 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 01.07.2013 року №0001222201 та №0001232201.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Торговий Дім «РАПІД» (код ЄДРПОУ 34310609) судові витрати у розмірі 240 (двісті сорок) гривень 25 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко