Постанова

від 12.09.2013 по справі 810/2085/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року 810/2085/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представників позивача - Левченко Т.І., Терської С.Г.,

представника відповідача - не з'явився,

представників третьої особи - ОСОБА_3, ОСОБА_7

за позовомГромадської організації «Садове товариство «Надія» до третя особа:Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, провизнання протиправним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Громадська організація «Садове товариство «Надія» з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - ОСОБА_5, про скасування розпорядження від 08.07.2010 № 3213 в частині передачі в приватну власність громадянці ОСОБА_5 зі зміною цільового призначення частини земельної ділянки по АДРЕСА_1; скасування державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 020764, виданого 03.09.2010 громадянці ОСОБА_5; визнання протиправними дій відповідача щодо передачі в приватну власність громадянці ОСОБА_5 зі зміною цільового призначення частини земельної ділянки по АДРЕСА_1

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року у справі № 2а-2503/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 24.01.2013, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2013 у справі № 2а-2503/12/1070 вищезазначені постанову та ухвалу судів скасовано, справу направлено на новий розгляд.

У своїй ухвалі Вищий адміністративний суд зазначив, що при вирішенні справи судами не досліджено доказ, який безпосередньо стосується предмету спору, а саме - документ, на підставі якого третій особі було видано розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 08.07.2010 № 3213, надання згоди на передачу у власність громадянці ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1

Також, судами не надано правової оцінки протоколу загальних зборів Громадської організації «Садове товариство «Надія» від 19.09.2009, яким визнано недійсним пункт 6 протоколу зборів 14.02.2004 в частині прийому в члени організації громадянки ОСОБА_5

Поза увагою суддів залишилось питання правомірності здійснення відчуження землі колективної власності для передачі її приватній особі при наявності існуючого державного акту у власника землі, відсутності затвердженого нового плану забудови колективного саду товариства, при відсутності у позивача нового акту на право колективної власності на землю та із зміною цільового призначення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято розпорядження, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку члену СТ «Надія» громадянці ОСОБА_5, та передано у власність вказаній громадянці земельну ділянку площею 0,09 га, що належала позивачу, оскільки така передача відбулась без відома товариства. Зазначив, що попередні керівники СТ «Надія» у 2004 році провели незаконні загальні збори членів товариства, на яких третю особу та інших громадян прийнято в члени садового товариства, безпідставно видавали довідки, що підтверджують членство третьої особи та інших осіб у товаристві, а також незаконно надали згоду на передачу земельної ділянки з колективної власності садового товариства у власність третьої особи.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що оскаржуване розпорядження прийнято на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої згідно з вимогами чинного законодавства, а громадянка ОСОБА_5 законним чином набула право власності на земельну ділянку. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа по справі, ОСОБА_5, проти позову заперечувала, зазначила, що в 2004 році була прийнята в члени СТ "Надія" та, як член товариства збудувала у 2005 році на виділеній земельній ділянці будинок. З метою набуття у власність земельної ділянки, на якій розташований її будинок (площа 0,09 га), за погодженням з правлінням товариства в 2009 році отримала згоду Києво-Святошинської районної державної адміністрації на розробку технічної документації із землеустрою по оформленню права власності на земельну ділянку. У подальшому замовила і виготовила цю документацію, а в 2010 році на підставі оскаржуваного розпорядження від 08.07.2010 № 3213 отримала земельну ділянку у власність та оформила право власності згідно з чинним законодавством. Вважала оскаржуване розпорядження законним, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Громадська організація "Садове товариство "Надія" є юридичною особою, що зареєстрована 23.10.2004 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, перейменоване з Садово-городнього товариства "Надія" та є його правонаступником.

Згідно із Державним актом на право колективної власності на землю Серії ІІ-КВ № 000034 від 19.06.1997, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 72, Садово-городньому товариству "Надія" передано у колективну власність 3,724 га земель Ходосівської сільської ради, цільове призначення не визначено.

У лютому 2004 року громадянка ОСОБА_5 за рішенням загальних зборів товариства була прийнята в члени товариства (протокол загальних зборів від 14.02.2004).

Як убачається з пункту 2.1 статуту Садово-городнього товариства "Надія" (діяв до 23.10.2004) членом товариства може бути кожний громадянин, що мешкає в м. Києві і області, який досяг 18 років, виявив бажання приймати участь у здійсненні мети та завдань товариства.

На підтвердження членства в товаристві ОСОБА_5 надала суду копії квитанцій про сплату членських внесків та плати за електроенергію.

У червні 2004 року, листопаді 2008 року та серпні 2009 року позивачем було видано ОСОБА_5 довідки про те, що вона є членом товариства і що правління не заперечує проти приватизації нею земельної ділянки площею 0.09 га по АДРЕСА_1 (том 2,а.с.33-35).

У липні 2009 року за результатами розгляду заяви громадянки ОСОБА_5 Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області розпорядженням від 15.07.2009 № 853 надала дозвіл землевпорядній організації на розробку технічної документації із землеустрою по оформленню права власності на земельну ділянку в СТ "Надія" в адміністративних межах Ходосівської сільської ради.

У липні 2010 року за результатами розгляду технічної документації із землеустрою розпорядженням відповідача від 08.07.2010 № 3213 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку громадянці ОСОБА_5, члену СТ "Надія", в адміністративних межах Ходосівської сільської ради та передано їй у власність земельну ділянку загальною площею 0,09 га (багаторічні насадження); зобов'язано виготовити державний акт на право власності на землю члену СТ «Надія» громадянці ОСОБА_5; доручено Укправлінню Держкомзему у Києво-Святошинському районі внести зміни в земельно-кадастрову документацію.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 020764, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011094702175 від 03.09.2010, у вересні 2010 року громадянка ОСОБА_5 набула право власності на земельну ділянку площею 0.09 га, розташовану в АДРЕСА_1

Вважаючи вказане розпорядження відповідача від 08.07.2010 № 3213 та державний акт серії ЯЛ № 020764, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011094702175 від 03.09.2010 протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XVI та іншими законодавчими актами, в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною п'ятою статті 35 Земельного кодексу України встановлено, що приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до частин першої та другої статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, передбачено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Зокрема, одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Таким чином, приватизація раніше наданої у користування земельної ділянки, здійснюється на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Як убачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.04.2013 у справі № 2а-2503/12/1070, колегією суддів встановлено, що при вирішенні справи судами не досліджено доказ, який безпосередньо стосується предмету спору, а саме - документ, на підставі якого третій особі було видано розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 08.07.2010 № 3213, надання згоди на передачу у власність громадянці ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1

Судом встановлено, що розпорядження відповідача від 08.07.2010 № 3213 «Про передачу у власність земельної ділянки члену садового товариства "Надія" громадянці ОСОБА_5 в адміністративних межах Ходосівської сільської ради» винесено на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку члену СТ «Надія» громадянці ОСОБА_5

Згідно із статтею 26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Згідно із пунктом 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає: виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду; технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта; журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Як убачається з матеріалів справи, технічна документація щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку громадянки ОСОБА_5 була розроблена ТОВ «Землевпорядний інститут» (ліцензія Державного агентства земельних ресурсів серії АВ № 332279 від 04.09.2007 строком дії до 09.09.2012) у жовтні 2009 року.

Вказана технічна документація складається з пояснювальної записки, технічного завдання, копії заяви ОСОБА_5 про розробку технічної документації, матеріалів польових та геодезичних робіт, плану земельної ділянки, рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розробку технічної документації (розпорядження відповідача від 15.07.2009 № 853), акту прийому-передачі межових знаків, кадастрового плану земельної ділянки, переліку обмежень на земельну ділянку і земельні сервітути, акту встановлення та погодження на місцевості зовнішніх меж землекористування.

У технічній документації міститься довідка СТ «Надія» від 09.08.2009 про те, що ОСОБА_5 є членом садового товариства, а правління останнього не заперечує відносно приватиції ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0.09 га по АДРЕСА_1. Довідка затверджена печаткою товариства та підписом голови правління товариства ОСОБА_6 (був головою на час видачі довідки).

Технічна документація отримала позитивні висновки управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі та відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Дослідивши зазначену технічну документацію, судом встановлено, що остання містить усі необхідні погодження та розроблена у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою, відповідно до частини сьомої статті 186-1 Земельного кодексу, може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у затвердженні вищезазначеної технічної документації, а відтак, відповідач правомірно, в межах своїх повноважень, встановлених статтями 17 та 118 Земельного кодексу України, та керуючись Законом України «Про місцеві державні адміністрації», прийняв розпорядження від 08.07.2010 № 3213 «Про передачу у власність земельної ділянки члену садового товариства "Надія" громадянці ОСОБА_5 в адміністративних межах Ходосівської сільської ради».

Крім того, розпорядження районної державної адміністрації про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також про передачу у власність земельної ділянки за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії).

Розпорядження в частині припису про затвердження технічної документації за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів (наприклад, констатує факт надання згоди), є виконаним в силу самого факту його прийняття (затвердження), а тому є таким, що вичерпало свою дію одночасно з його прийняттям.

В частині припису про передачу земельної ділянки у власність (виходячи з юридичних наслідків) розпорядження є уповноважуючим адміністративним актом індивідуальної дії, в силу якого певні посадові особи отримують повноваження діяти певним чином (наприклад, уповноважує видати державний акт на право власності на землю, здійснити державну реєстрацію права власності, внести зміни до землевпорядної документації). Такий акт є виконаним з моменту настання правових наслідків - виникнення в особи права власності (видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації).

Після затвердження технічної документації із землеустрою та набуттям особою права власності (констатації факту та наділення особи суб'єктивним правом) розпорядження, як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не може бути скасованим чи зміненим.

Аналогічна правова позиція розкрита в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому суд Конституційний Суд України постановив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.

На виконання Ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.04.2013 у справі № 2а-2503/12/1070 судом досліджено протокол загальних зборів громадської організації СТ «Надія» від 19.09.2009, яким визнано недійсним пункт 6 протоколу зборів 14.02.2004 в частині прийому в члени організації громадянки ОСОБА_5, та встановлено наступне.

14 лютого 2004 року на загальних зборах СТ «Надія» громадянку ОСОБА_5 було прийнято до членів товариства, вирішено «знайти можливість для надання їй ділянки для приватизації».

Як пояснила у судовому засіданні третя особа, у подальшому, їй було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій вона збудувала будинок та проживає разом з родиною.

19 вересня 2009 року на чергових загальних зборах СТ «Надія» (не повідомивши третю особу та за її відсутності) заслухавши Левченко Т.І. (доповідала про результати роботи комісії з землевпорядкування), було вирішено визнати недійсним пункт 6 протоколу зборів 14.02.2004 в частині прийому в члени організації громадянки ОСОБА_5, оскільки «факт прийому громадянки ОСОБА_5 до членів товариства не знайшов підтвердження в ході опитування членів товариства, присутніх на зборах».

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт повідомлення ОСОБА_5 та відповідача про виключення громадянки ОСОБА_5 з членів товариства .

Тобто, ані розробник технічної документації, ані відповідач з об'єктивних причин не могли знати про існування вказаного протоколу, адже документи такого типу є суто внутрішніми документами товариства та не доступні для широкого загалу.

У той же час, суд звертає увагу, що предметом розгляду справи є скасування розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 08.07.2010 № 3213. Оскаржуване розпорядження прийнято виключно на підставі технічної документації, розробленої у встановленому законодавством порядку. До переліку документів, необхідних для розробки технічної документації, протоколи загальних зборів товариств не входять.

Як убачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.04.2013 у справі № 2а-2503/12/1070, колегією суддів встановлено, що при вирішенні справи судами, поза увагою суддів залишилось питання правомірності здійснення відчуження землі колективної власності для передачі її приватній особі при наявності існуючого державного акту у власника землі, відсутності затвердженого нового плану забудови колективного саду товариства, при відсутності у позивача нового акту на право колективної власності на землю та із зміною цільового призначення земельної ділянки.

На переконання суду, ті факти, що позивач не звертався до відповідача з клопотанням про розробку нової земельної документації на забудову колективного саду товариства, що позивачем не було винесено на розгляд сесії Ходосівської сільської ради питання щодо вилучення частини колективної землі позивача і переведення її до приватної власності третьої особи, та факт не отримання позивачем від Ходосівської сільської ради нового Державного акту на право власності колективної землі, свідчить лише про недобросовісне відношення керівництва СТ «Надія» до покладених на них обов'язків та жодним чином не може бути підставою для скасування розпорядження відповідача від 08.07.2010 № 3213 «Про передачу у власність земельної ділянки члену садового товариства "Надія" громадянці ОСОБА_5 в адміністративних межах Ходосівської сільської ради».

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень зазначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд повинен перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті розпорядження від 08.07.2010 № 3213 відповідач діяв у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а відтак підстави для задоволення позову - відсутні.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки у суду відсутні будь-які докази понесення відповідачем витрат пов'язаних з розглядом даної адміністративної справи і відповідач не звертався до суду з клопотанням про їх відшкодування, такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 вересня 2013 р.